Ухвала суду № 141304980, 13.07.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"13" липня 2026 р. Справа № 911/2204/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В, за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянувши заяву Приватного підприємства «Док-К» від 29.06.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

до Приватного підприємства «Док-К»

про стягнення 369541,11 грн,

за участю представників

стягувача: не з`явився;

боржника (заявника): Джус Д.В. адвокат, ордер серії АІ № 2073527 від 11.12.2025,

встановив:

У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі ПАТ «КБ «Надра») звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємства «Док-К» (далі боржник, ПП «Док-К») про стягнення 369541,11 грн заборгованості за договором «Комерційне авто» № 259/МК/73/2008-980 від 22.07.2008 (далі Кредитний договір).

Рішенням від 11.09.2017 суд задовольнив позов повністю: стягнув з ПП «Док-К» на користь ПАТ «КБ «Надра» 369541,00 грн заборгованості та розстрочив виконання рішення за графіком погашення щомісячно рівними частинами до 11.09.2019; стягнув з ПП «Док-К» на користь ПАТ «КБ «Надра» 5948,12 грн судового збору.

На примусове виконання вказаного рішення 09.10.2017 суд видав накази.

Ухвалою від 19.12.2025 суд частково задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» (далі ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») № 1204/2/Б від 08.12.2025 про заміну сторони у виконавчому документі та замінив стягувача ПАТ «КБ «Надра» на його правонаступника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» у наказі Господарського суду Київської області від 09.10.2017, виданому на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі № 911/2204/17, в частині стягнення з ПП «Док-К» 156816,68 грн заборгованості.

Через підсистему «Електронний суд» 05.05.2026 від ПП «Док-К» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у якій боржник просив суд визнати наказ Господарського суду Київської області від 09.10.2017, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі № 911/2204/17, в частині стягнення з ПП «Док-К» 156816,68 грн заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 11.05.2026 суд повністю відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Через підсистему «Електронний суд» 30.06.2026 від ПП «Док-К» надійшла заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, у якій боржник просить суд визнати наказ Господарського суду Київської області від 09.10.2017, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі № 911/2204/17, в частині стягнення з ПП «Док-К» 156816,68 грн заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою від 30.06.2026 суд призначив указану заяву до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2026.

Ухвалою від 06.07.2026 суд відклав розгляд заяви на 13.07.2026.

У судовому засіданні 11.05.2026 представник боржника надав усні пояснення щодо змісту та підстав поданої заяви. Стягувач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду заяви, у судове засідання не з`явився, письмових заперечень проти задоволення заяви не подав, доводів боржника не спростував та будь-яких пояснень щодо обставин, викладених у заяві, суду не надав.

Зважаючи на те, що відповідно до частини третьої статті 328 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка стягувача не є перешкодою для розгляду заяви, суд здійснив розгляд заяви ПП «Док-К» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ПП «Док-К» про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з частинами першою та другою статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Отже, передбачений статтею 328 ГПК України процесуальний механізм спрямований, зокрема, на усунення ситуацій, за яких примусове виконання судового рішення здійснюється за відсутності відповідного матеріально-правового обов`язку боржника внаслідок його припинення, у тому числі належним виконанням.

Звертаючись із заявою, ПП «Док-К» зазначає, що присуджене до стягнення грошове зобов`язання виконано шляхом сплати коштів за Кредитним договором, що підтверджується виписками з особових рахунків боржника за період з 11.09.2017 по 03.01.2020, наданими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб листом № 60-5820/26 від 17.06.2026 у відповідь на адвокатський запит від 09.06.2026 № 1.

Зі змісту зазначених виписок убачається, що в період з 01.09.2017 по 31.12.2019 банк продовжував щомісячно нараховувати проценти за Кредитним договором, тоді як загальна сума внесених ПП «Док-К» коштів становила 392517,22 грн. Водночас внесені кошти зараховувалися банком за різними напрямами, зокрема як погашення процентної заборгованості, сплата процентів за Кредитним договором, погашення простроченої заборгованості за основним боргом та повернення кредиту.

Для належної оцінки наведених обставин суд враховує установлені рішенням від 11.09.2017 умови Кредитного договору, відповідно до яких 22.07.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого стало ПАТ «КБ «Надра», та ПП «Док-К» укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 634000,00 грн зі сплатою 20,7% річних строком з 22.07.2008 до 22.07.2015.

Отже, визначений сторонами строк кредитування закінчився 22.07.2015. Відповідно, починаючи з наступного дня після закінчення цього строку, банк втратив право нараховувати договірні проценти за користування кредитом на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Зазначений висновок узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або в разі пред`явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що нарахування процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування не відповідає правовій природі таких процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами та порушує баланс інтересів сторін зобов`язання.

Таким чином, з огляду на закінчення строку кредитування 22.07.2015 банк не мав правових підстав для подальшого нарахування договірних процентів за користування кредитом за період після закінчення цього строку. Саме по собі продовження банком обліку відповідних сум у виписках за особовими рахунками не створює для позичальника обов`язку сплачувати такі суми за відсутності належної правової підстави.

За таких обставин нараховані банком після закінчення строку кредитування договірні проценти не могли вважатися правомірно нарахованою заборгованістю за користування кредитом. Відтак спрямування внесених боржником коштів на погашення таких процентів не ґрунтувалося на належній правовій підставі та не могло правомірно зменшувати суму основного боргу, присудженого до стягнення рішенням суду.

Інше тлумачення означало б фактичне покладення на боржника обов`язку сплачувати проценти, нараховані поза межами встановленого договором строку кредитування, та дозволяло б кредитору зараховувати отримані платежі в рахунок погашення вимог, право на стягнення яких припинилося. Такий підхід суперечив би наведеному правовому висновку Великої Палати Верховного Суду та принципам належного виконання зобов`язань.

Із поданих виписок вбачається, що після ухвалення рішення суду від 11.09.2017 боржник продовжував вносити кошти на погашення заборгованості за Кредитним договором, а банк здійснював їх розподіл, зокрема на погашення процентів та основного боргу. Загальна сума таких платежів становить 392517,22 грн, тобто перевищує суму заборгованості в розмірі 369541,00 грн, присуджену до стягнення рішенням суду.

Оскільки банк продовжував нараховувати договірні проценти після закінчення строку кредитування, а внесені боржником кошти спрямовувалися, зокрема, на погашення таких процентів, зазначені облікові операції не можуть безумовно свідчити про наявність непогашеного основного боргу в розмірі, зазначеному у виконавчому документі. Навпаки, зарахування коштів на погашення процентів, які не підлягали нарахуванню, не може мати наслідком збереження заборгованості за основним зобов`язанням у тій частині, в якій вона фактично була погашена внесеними боржником коштами, але неправомірно віднесена кредитором на іншу складову заборгованості.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, у разі належного виконання боржником присудженого до стягнення грошового зобов`язання відповідний обов`язок припиняється, а подальше примусове виконання виконавчого документа в межах виконаного зобов`язання втрачає правову підставу.

З огляду на встановлену дату закінчення строку кредитування, відсутність у банку права нараховувати договірні проценти після 22.07.2015, відображене у виписках подальше нарахування таких процентів та зарахування внесених боржником коштів на їх погашення, суд дійшов висновку, що здійснений банком розподіл платежів не може бути визнаний правомірним у частині погашення процентів, нарахованих поза межами строку кредитування.

Водночас сума коштів, внесених боржником, підлягає врахуванню при визначенні фактичного залишку присудженої заборгованості з урахуванням того, що кошти, неправомірно зараховані в рахунок погашення договірних процентів, повинні бути віднесені на погашення основного боргу в межах належного до виконання зобов`язання.

За результатами оцінки поданих доказів суд установив, що внесені ПП «Док-К» кошти в сукупності становлять 392517,22 грн, а отже, перевищують розмір заборгованості, присудженої рішенням суду від 11.09.2017, 369541,00 грн. За таких обставин, з урахуванням неправомірності нарахування договірних процентів після закінчення строку кредитування та відповідного неправомірного зарахування внесених боржником коштів на їх погашення, суд дійшов висновку про відсутність невиконаного обов`язку ПП «Док-К» у частині стягнення 156816,68 грн за наказом Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2204/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява ПП «Док-К» є обґрунтованою, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та підлягає задоволенню в повному обсязі, а наказ Господарського суду Київської області від 09.10.2017 у справі № 911/2204/17 у частині стягнення з ПП «Док-К» 156816,68 грн заборгованості слід визнати таким, що не підлягає виконанню.

Керуючись статтями 234, 235, 328 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Задовольнити заяву Приватного підприємства «Док-К» від 29.06.2026 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

2. Визнати наказ Господарського суду Київської області від 09.10.2017, виданий на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2017 у справі № 911/2204/17, в частині стягнення з Приватного підприємства «Док-К» (код ЄДРПОУ 32240305) 156816 грн 68 коп. заборгованості, таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 235 Господарського процесуального кодексу України, і може бути оскаржена в порядку та у строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2026.

Суддя О.В. Щоткін