Рішення № 141304800, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/15560/24 (910/10797/26)

За позовом Ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" арбітражного керуючого Карасюка Олександра Володимировича

до 1 ) Фізичної особи-підприємця Скорини Тараса Миколайовича;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Проперті Менеджмент"

про визнання недійсним договорів.

в межах справи №910/15560/24

За заявою ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 21, ідентифікаційний номер 33349970)

про відкриття провадження у справі про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Улахли О.М.

Представники сторін: не з`явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/15560/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система".

Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідлаьністю "П Ц Система" арбітражний керуючий Карасюк О.В. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заяво до 1) Фізичної особи-підприємця Скорини Тараса Миколайовича; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Проперті Менеджмент" про визнання недійсним Договору переведення боргу №03/10 від 03.10.2023 та Договору про зарахування зустрічних вимог б/н від 04.10.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 30.09.2026

28.09.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2026 відкладено судове засідання на 23.10.2026.

У судове засідання 23.10.2026 сторони не з`явилися, проте про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2023 між ФОП Скориною Тарасом Миколайовичем (первісний боржник), ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» (новий боржник) та ТОВ «П Ц «Система» (кредитор) укладено Договір переведення боргу № 03/10, згідно з п. 1.1. якого первісний боржник має заборгованість перед кредитором на суму 1 806 251,00 грн (один мільйон вісімсот шість тисяч двісті п`ятдесят одна грн., 00 коп.), що виникла на підставі договору №1411 від 14.11.2019, договору № 12/03 від 12.03.2021, договору № 12/05 від 12.05.2021 (далі - Борг).

Відповідно до п. 1.3. договору переведення боргу первісний боржник переводить борг на нового боржника в повному обсязі.

Борг вважається переведеним на нового боржника, а останній набуває статусу зобов`язаної особи перед кредитором з моменту підписання даного договору (п. 1.5. договору переведення боргу).

За умовами п. 2.2. договору переведення боргу первісний боржник зобов`язується у строк до 31.12.2026 року сплатити новому боржнику 1 806 251,00 грн (один мільйон вісімсот шість тисяч двісті п`ятдесят одна грн., 00 коп.) в оплату за погашення новим божником боргу перед кредитором.

Відповідно до п. 4.1. договору переведення боргу новий боржник зобов`язується належним чином виконати грошові зобов`язання, визначені п. 2.1. та п. 2.2. даного договору.

04.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ Проперті Менеджмент» в особі директора Сосніна Віктора Михайловича (далі сторона 1), що діє на підставі статуту, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц Система» в особі директора Сичинави Ельдара Олександровича (далі - сторона 2), що діє на підставі статуту, з іншої сторони, укладено договір про зарахування зустрічних вимог.

Згідно з п. 1 договору за умовами угод надання поворотної фінансової допомоги № 01/07 від 01.07.2019, № 27/09 від 27.09.2019, № 24/10 від 24.10.2019, № 09/01 від 09.01.2020, № 15/01 від 15.01.2021, № 05/07 від 05.07.2021 (далі - угоди про фінансову допомогу) заборгованість сторони 2 перед стороною 1 на 04.10.2023 складає: 5 182 923 (п`ять мільйонів сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять три грн 00 коп). Отже, сторона 1 є кредитором, а сторона 2 є боржником щодо виконання грошового зобов`язання за угодами про фінансову допомогу у сумі 5 182 923 (п`ять мільйонів сто вісімдесят дві тисячі дев`ятсот двадцять три грн 00 коп).

Відповідно до п. 2 за договором переведення боргу № 03/10 від 03.10.2023 стороною 1 було взято на себе грошові зобов`язання третьої сторони перед стороною 2 на суму 1 806 251,00 грн (один мільйон вісімсот шість тисяч двісті п`ятдесят одна грн, 00 коп.) наданих стороною 2 третій стороні у вигляді поворотної фінансової допомоги. Отже, сторона 2 є кредитором, а сторона 1 є боржником щодо виконання грошового зобов`язання за договором переведення боргу у сумі 1 806 251,00 грн.

У п. 3 договору вказано, що сторона 1 та сторона 2, маючи одна до одної зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди про залік таких зустрічних однорідних вимог, що випливають з угоди про фінансову допомогу та договором переведення боргу.

Відповідно до п. 4 договору, керуючись ст. 601 Цивільного кодексу, сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги за зобов`язаннями, зазначеними в пунктах 1 та 2, на день виконання цього договору в сумі 1 806 251,00 грн

За змістом п. 5 договору останній набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.

Пунктом 6 договору передбачено, що з моменту підписання цього договору вважати: зобов`язання сторони 1, зазначене в п. 2 цього договору, припиненим у сумі 1 806 251,00 грн (один мільйон вісімсот шість тисяч двісті п`ятдесят одна грн, 00 коп.). Отже, заборгованості сторони 1 перед стороною 2 за договором переведення боргу немає; зобов`язання сторони 2, зазначене в п. 1 цього договору, зменшені на суму 1 806 251,00 грн (один мільйон вісімсот шість тисяч двісті п`ятдесят одна грн, 00 коп.), та складають станом на 04.10.2023: 3 376 672,00 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2023 ФОП Скорина Тарас Миколайович був учасником боржника ТОВ «П Ц «Система» із розміром частки статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) 3 625,00 грн.

Крім того, згідно з довідкою із сайту https://youcontrol.com.ua, починаючи з 13.03.2019 Скорина Тарас Миколайович є учасником ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» із часткою у статутному (складеному) капіталі 500,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (наразі - КУзПБ), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII, який встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон про банкрутство.

Законодавство у сфері банкрутства містить спеціальні та додаткові, порівняно із нормами ЦК України та ГК України, підстави для визнання оспорюваних правочинів недійсними, і застосовуються коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, який врегульовано законодавством про банкрутство.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків належать, зокрема, договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 ЦК України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 ЦК України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 ЦК України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16 тощо.

Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Недійсність договору як приватно - правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).

Відповідно до частини 1 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Згідно з частиною 2 статті 42 КУзПБ (у редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

Відтак, приписи статті 42 КУзПБ розширюють визначені приписами статті 215 ЦК України підстави для визнання недійсними правочинів та надають можливість визнати недійсною угоду, яка відповідає вимогам цивільного та господарського законодавства, проте вчинена у період протягом трьох років, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство, та вчинена на шкоду боржнику або його кредиторам (подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №920/10/21 (920/868/21)).

Так, на підставі статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Новий боржник у зобов`язанні має право висунути проти вимоги кредитора всі заперечення, що ґрунтуються на відносинах між кредитором і первісним боржником (статті 522 ЦК України).

Відтак, наслідками переведення боргу - делегації, є: вибуття первинного боржника із зобов`язання, вступ у зобов`язання нового боржника, зміна суб`єктного складу зобов`язання при збереженні змісту останнього.

Як слідує з умов оспорюваного договору від 03.10.2023 № 03/10, ФОП Скорина Тарас Миколайович має заборгованість перед ТОВ «П Ц «Система» на суму 1 806 251,00 грн., що виникла на підставі договору №1411 від 14.11.2019, договору № 12/03 від 12.03.2021, договору № 12/05 від 12.05.2021 (далі - Борг), що переводиться на ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент».

Надалі, 04.10.2023 укладено договір про зарахування зустрічних вимог, за яким заборгованість ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» перед ТОВ «П Ц Система» за договором переведення боргу від 03.10.2023 № 03/10 немає; зобов`язання ТОВ «П Ц Система» за договорами позики зменшені на суму 1 806 251,00 грн., та складають 3 376 672,00 грн.

Відповідно до частин першої - третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з частиною третьою статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 202 ЦК України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Із матеріалів справи слідує, що відповідно до договору про зарахування зустрічних вимог заборгованість ТОВ «П Ц Система» за угодами про надання поворотної фінансової допомоги № 01/07 від 01.07.2019, № 27/09 від 27.09.2019, № 24/10 від 24.10.2019, № 09/01 від 09.01.2020, № 15/01 від 15.01.2021, № 05/07 від 05.07.2021 перед ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» становить 5 182 923,00 грн., у той час як борг ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» перед ТОВ «П Ц Система» за договором переведення боргу № 03/10 від 03.10.2023 становить 1 806 251,00 грн.

Отже, у межах «підозрілого періоду» ТОВ «П Ц Система» шляхом підписання договору про зарахування зустрічних вимог фактично відмовилося від власних майнових вимог до ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» на суму 1 806 251,00 грн.

При цьому, станом на момент укладення як договору переведення боргу 03/10 від 03.10.2023, так і договору про зарахування вимог від 04.10.2023, у Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» уже виникла значна заборгованість перед іншими кредиторами.

Так, серед іншого, заборгованість перед ОСОБА_1 , як позикодавцем, за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 1/2017 від 24.03.2017 на суму 5 377 573,00 грн., підлягала поверненню до 27.04.2020, а заборгованість перед позикодавцем ОСОБА_2 за договором про надання поворотної фінансової допомоги № 2/2017 від 24.03.2017 на суму 5 377 573,00 грн., підлягала поверненню до 27.04.2020.

У подальшому, вимоги вказаних кредиторів, а також, зокрема, ОСОБА_3 , Траффікдіеней Азія ПТІ.ЛТД, ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», були визнані ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2025 у межах справи про банкрутство № 910/15560/24.

Одночасно, як слідує з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, станом на день укладення договору переведення боргу 03.10.2023 ФОП Скорина Тарас Миколайович, який виступав первісним боржником за цим спірним договором, був учасником ТОВ «П Ц «Система», який значився кредитором.

Тобто, ФОП Скорина Тарас Миколайович, будучи заінтересованою особою стосовно боржника, перевів 03.10.2023 свій борг перед ТОВ «П Ц «Система» на ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент», із яким 04.10.2023 було вчинено правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та в такий спосіб зменшено борг ТОВ «ФМ Проперті Менеджмент» перед ТОВ «П Ц «Система».

Положення статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначають, що заінтересованими особами стосовно боржника є: юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Кодексу заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого чи кредиторів визнаються особи в такому самому переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Терміни "пов`язані особи" та ознаки пов`язаності наведені в Податковому кодексі України - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають таким ознакам, юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку (п.п. 14.1.159 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

У статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" міститься поняття контролю це вирішальний вплив однієї чи декількох пов`язаних юридичних та/або фізичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання.

Якщо правочини у підозрілий період вчиняються із заінтересованими особами, повинна діяти ще одна правова презумпція, оскільки заінтересована особа знає про стан неплатоспроможності боржника при вчиненні правочину. Ця презумпція стосується осіб, передбачених у статті 1 КУзПБ, де визначено коло заінтересованих осіб, а дія такої презумпції повинна накладати тягар доказування і на заінтересовану особу (аналогічний висновок викладено, зокрема, в постанові Верховного Суду від 09.05.2023 у справі № 906/43/22 (906/458/22)).

Ураховуючи викладені обставини в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку визнати на підставі статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства, статтей 203, 215 ЦК України недійсним укладені боржником договір переведення боргу 03/10 від 03.10.2023 та договір про зарахування вимог від 04.10.2023.

Згідно із пунктом 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до приписів статті 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідачів.

Разом з тим, якщо пропорції задоволення позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну. У разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (пункт 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013). З огляду на вказане, суд дійшов висновку про покладення судових витрат на відповідача 1 та відповідача 2 порівну, а саме в розмірі по 2662,40 грн.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір переведення боргу № 03/10 від 03.10.2023, укладений між Фізичною особою підприємцем Скориною Тарасом Миколайовичем (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ Проперті Менеджмент» (ідентифікаційний номер 42866435) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» (ідентифікаційний номер 33349970).

3. Визнати недійсним Договір про зарахування зустрічних вимог б/н від 04.10.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМ Проперті Менеджмент» ідентифікаційний номер 42866435) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «Система» (ідентифікаційний номер 33349970)

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скорини Тараса Миколайовича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 21, ідентифікаційний номер 33349970) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрати по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФМ Проперті Менеджмент" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21, ідентифікаційний номер 42866435) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П Ц "Система" (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 21, ідентифікаційний номер 33349970) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. витрати по сплаті судового збору.

6. Видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.11.2026

Суддя Д.В. Мандичев