Рішення № 141303578, 09.11.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.11.2026 Справа № 905/417/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Енгмір» (ідентифікаційний код 38268011)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (ідентифікаційний код 41566507)

про стягнення заборгованості у розмірі 403129,88 грн, з яких основний борг у сумі 356500,00грн, інфляційні втрати у розмірі 34147,50грн, 3% річних у сумі 12482,38грн

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

26.06.2026 шляхом застосування підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Товариство з обмеженою відповідальністю «Енгмір» ( далі ТОВ «Енгмір») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (далі ТОВ «ОСТІМ») про стягнення заборгованості у розмірі 403129,88 грн, з яких основний борг у сумі 356500,00грн, інфляційні втрати у розмірі 34147,50грн, 3% річних у сумі 12482,38грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язків за договором №29/08/2024 від 29.08.2024 щодо оплати поставленого устаткування, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в розмірі 356500,00грн, на яку додатково нараховано 3% річних та інфляційні втрати. Відповідні суми позивач просить стягнути у судовому порядку та відшкодувати витрати з оплати судового збору у розмірі 4837,56грн, а також витрати на правову допомогу, які становлять 30000,00грн.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою від 01.07.2026 Господарський суд Донецької області позовну заяву залишив без руху, встановив ТОВ «Енгмір» протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути недоліки позовної заяви надати суду належний розрахунок інфляційних нарахувань у місяцях, докази направлення відповіді на лист-претензію №5 від 08.05.2026, вказати реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг.

Ухвалою від 07.07.2026 суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження у справі №905/417/26, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Сторони отримали ухвалу суду про відкриття провадження у справі в електронному кабінеті 07.07.2026 о 17:55, про що свідчать довідки про доставку електронного листа, що сформовані у програмі «Діловодство спеціалізованого суду».

За змістом ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін до суду не надходило.

Щодо строку розгляду справи суд зазначає таке.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України»,«Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У зв?язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Строк воєнного стану неодноразово продовжувався. Востаннє Указом Президента України від 26 жовтня 2026 року

№ 1060/2026, що затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 26 жовтня 2026 року

№ 5029-IX продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 31 жовтня 2026 року строком на 90 діб.

Приймаючи до уваги наведене суд розглядає спір в межах розумних строків в контексті положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод поза межами строків, що визначені процесуальним законом.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція учасників процесу

В обґрунтування своєї правової позиції позивач зазначив, що правовідносини між ТОВ «Енгмір» та ТОВ «ОСТІМ» виникли на підставі договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024, умовами якого передбачені зобов`язання Постачальника виготовити устаткування згідно Специфікації, а Покупця здійснити його прийняття і оплатити вартість. На підставі виставленого позивачем рахунку на оплату № 80 від 25.10.2024 на суму 713 000,00 грн відповідачем 30.10.2024 сплачено тільки перший платіж - 50% передоплати в сумі 356 500,00 грн. Наприкінці січня 2025 року відповідача повідомлено про готовність устаткування. Несплату передбаченого Специфікацією № 2 другого платежу ТОВ «ОСТІМ» в процесі перемовин мотивував відсутністю коштів та запевнив позивача у виконанні зобов`язання після поставки товару.10.04.2025 за видатковою накладною № 35 від 10.04.2025 устаткування - «Ємність для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300л» поставлено відповідачу та прийнято ним без зауважень. Незважаючи на настання терміну оплати, відповідач свого зобов`язання щодо здійснення остаточного розрахунку за поставлений товар в сумі 356 500,00грн не виконав. Прострочення виконання грошового зобов`язання, визначеного умовами договору поставки, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) тягне за собою сплату суми боргу на користь Постачальника з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3%річних від простроченої суми.

22.07.2026 шляхом застосування підсистеми «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ОСТІМ» направлено до суду відзив на позовну заяву. Відзив направлено в межах строку, встановленого судом в ухвалі від 07.07.2026, надані докази його направлення позивачу, тому відзив судом приймається.

У відзиві на позов ТОВ «ОСТІМ» позовні вимоги не визнало, заперечуючи проти задоволення позову, оскільки спірне обладнання прийняте у Постачальника, однак вже після закінчення гарантійного строку під час експлуатації 18.04.2026 виникла аварійна ситуація, наслідком якої став розрив зовнішньої оболонки Ємності по зварювальному шву. Зазначена аварія є результатом порушення Постачальником погоджених Сторонами технічних вимог: не дотримана вимога про вертикальне розміщення ємності; - система видалення конденсату з парової рубашки не забезпечує її нормальну функціональність; - після кожного циклу уварювання та змішування карамелі з мильним коренем необхідно примусово скидати конденсат; - порушена вимога про робочу температуру ємності до 150 *С. Фактична необхідна температура для уварювання продукту складає 164 168*С; - порушена вимога про витрати пари. Фактичні витрати становлять 350 380 кг/год, замість погоджених 150 220 кг/год. Відповідач наголошує, що чисельні порушення свідчать про те, що з вини Постачальника обладнання не відповідає погодженим критеріям якості та технологічним показникам, зазначеним у Додатку № 1 до договору поставки №29/08/2024 від 29.08.2024, та не змогло повноцінно виконувати свою технологічну функцію. Згідно законодавству виробник несе відповідальність за недоліки (дефекти), що виникли з його вини (виробничий брак), навіть якщо вони не були виявлені під час приймання товару і виявилися поза межами гарантійного строку.

Відповідь на відзив направлена до суду у аналогічний спосіб 27.07.2026, тобто в межах строку, що встановлений судом, надані докази її направлення відповідачу, тому відповідь на відзив приймається судом.

У документі позивач не погодився з доводами відповідача, пославшись на те, що представником ТОВ «ОСТІМ» при прийманні товару належним чином здійснено його первинний огляд та не виявлено видимих дефектів або механічних пошкоджень, що підтверджується підписанням видаткової накладної від 10.04.2025. Експлуатація устаткування здійснювалась протягом гарантійного строку при відсутності зауважень щодо впливу фактичного розміщення ємності на нормальну роботу чи продуктивність цього обладнання. Положення розміщення ємності (вертикальне або горизонтальне) не є прихованим дефектом і встановлюється при візуальному огляді. Наведені відповідачем порушення технічних вимог до устаткування могли бути виявлені на ранніх етапах в процесі експлуатації ємності. Натомість про наявність недоліків відповідач протягом річного гарантійного строку позивача не повідомляв, що означає нормальний режим роботи устаткування та відсутність будь-яких відхилень від технологічних показників. З огляду на сутність зазначених недоліків позивач вважає, що експлуатація ємкості здійснювалась відповідачем з перевищенням дозволених технічних параметрів, що є порушенням інструкції по експлуатації, і являється причиною аварійної ситуації, якщо така мала місце. Позивач також звертає увагу на недобросовісність поведінки відповідача та визнання ним того факту, що повний розрахунок за договором за устаткування не був проведений.

У запереченнях на відповідь на відзив від 07.08.2026 відповідач вказав, що вважає доводи та аргументи позивача, викладені у відповіді на відзив, безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують правової позиції відповідача, викладеної у початковому відзиві на позовну заяву. Також акцентує увагу, що відповідачем неодноразово було заявлено та доведено до відома позивача про недоліки поставленого обладнання.

У додаткових письмових поясненнях у справі від 24.08.2026 позивач визначив, що доставка устаткування здійснювалась шляхом самовивозу транспортом відповідача, а відтак товарно-транспортна накладна не формувалась. Інші документи, зазначені у п. 4.4 договору, передані відповідачу 10.04.2025 в день поставки устаткування, зокрема, факт передачі відповідачу технічного паспорта на устаткування підтверджується листом-претензією № 5 від 08.05.2026, де наявне посилання на документ. Відповідно до п. 2 Специфікації № 1 (Умови оплати), відповідач зобов`язаний сплатити третій платіж у розмірі 142 600,00грн протягом 10 (десяти) банківських днів після запуску та підтвердження узгоджених зобов`язань. Датою запуску устаткування позивач вважає дату його поставки. Підтвердженням же узгоджених зобов`язань, на переконання позивача, з боку Постачальника є виготовлення устаткування та його позитивний запуск, яким підтверджується, що устаткування на момент поставки перебуває у працездатному стані, а з боку Покупця підписання видаткової накладної, що підтверджує прийняття ним цього устаткування в робочому стані, яке відповідає умовам договору. Податкові накладні за наслідками здійснення господарських операцій реєструвались наступним чином: № 16 від 30.10.2024 на суму 356 500, 00 грн - у зв`язку із здійсненням відповідачем попередньої оплати; № 29 від 10.04.2025 на суму 356 500, 00 грн - у зв`язку із здійсненням позивачем поставки та запуску устаткування. Відповідач, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України та положень п. 2 Специфікації № 1 (Умови оплати), зобов`язаний здійснити остаточний розрахунок з позивачем за поставлене устаткування (другий та третій платежі) протягом десяти банківських днів з дати здійснення поставки, тобто до 25.04.2025 включно.

ТОВ «Енгмір» зазначено, що з дати поставки устаткування й до 08.05.2026 відповідач не заявляв позивачу жодних претензій щодо неналежної роботи устаткування чи наявності прихованих недоліків в ньому, на адресу електронної пошти позивача, відповідач направив лист-претензію № 5 від 08.05.2026, у якій зазначив, що 18.04.2026 сталася аварійна ситуація, внаслідок якої устаткування вийшло з ладу. Відповідач підтвердив, що означена аварійна ситуація сталася поза межами річного гарантійного строку, визначеного п. 5.2 договору, безпосередньо після аварії, відповідач не повідомив позивача про її виникнення, представників позивача для огляду устаткування та встановлення причин аварії, відповідач не викликав, жодні документи, які б засвідчили спільний огляд сторонами устаткування після виходу його з ладу, не складалися, проведення незалежної експертизи щодо причин аварії устаткування відповідач не ініціював. Крім того, як вбачається із фото, доданого до листа-претензії, відповідач самовільно, без погодження з позивачем та без участі його представників, розрізав зовнішню стінку корпусу устаткування, чим унеможливив об`єктивне встановлення причин аварії. На переконання позивача, відповідач намагається

ухилитися від здійснення остаточного розрахунку із позивачем за устаткування, оскільки у листі-претензії просить не відремонтувати устаткування, що є логічним після виходу його з ладу, а припинити договірні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог.

Також у письмових поясненнях позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в суді першої інстанції в сумі 30 000, 00 грн. Надання послуг підтверджується Договором про надання правової допомоги № 02/04/26 від 02.04.2026 та Актом № 1 від 24.08.2026 здачі-приймання наданих послуг (правової допомоги) до договору, який містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх вартість, як того вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України. Документи додані до письмових пояснень.

У письмових поясненнях від 03.09.2026 ТОВ «ОСТІМ» довело до відома суду, що з наслідками аварії, що сталась 18.04.2026 під час експлуатації ємності, акт огляду не складався і представника ТОВ «Енгмір» не викликали, так як представник позивача був викликаний на територію відповідача раніше, в усній розмові йому було повідомлено про порушення заздалегідь погоджених сторонами технічних вимог при виготовленні устаткування, зазначених в додатку №1 до Договору поставки №29/08/2024 від 29.08.2024. Експертного висновку про причини вищезазначеної аварійної ситуації не складалось.

З приводу формулювання п. 2 Специфікації №1 від 29.08.2024 відповідач зазначив, що датою введення обладнання в експлуатацію є 10.04.2025, підтвердження узгоджених зобов`язань означає, що оплата за договором перераховується лише після успішного монтажу, тестування і запуску обладнання в роботу.

Виклад обставин справи, встановлених судом

29.08.2024 між ТОВ «Енгмір» (Постачальник) та ТОВ «ОСТІМ»(Покупець) укладено договір поставки №29/08/2024, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується виготовити устаткування, а Покупець прийняти і оплатити устаткування (далі Устаткування) у порядку та на вимогах, встановлених цим Договором.

Найменування, асортимент, загальні характеристики, кількість, ціни і загальна вартість Устаткування, що поставляється за даним Договором, зазначаються в Додатках до даного Договору (Специфікаціях), що є невід`ємними частинами цього Договору (пункт 1.2.).

У пункті 1.3. Договору визначено, що Устаткування повинно бути належної якості та відповідати технічним характеристикам, зазначеним у специфікації та у погодженому Сторонами Технічному Завданні (Додаток до специфікації) до цього Договору.

Пунктом 1.4. Договору передбачено, що Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику обумовлену Договором суму за Устаткування, здійснити прийомку і установленому Договором порядку.

Ціною Договору є вартість Устаткування у комплектації відповідно Додаткам (пункт 2.2.).

У розділі 3 Договору Сторони узгодили, що розрахунки за дійсним Договором здійснюються Покупцем у національній валюті України гривні. Умови і порядок оплати визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях, при кожній окремій постановці Устаткування. У разі, якщо Специфікація не містить умов оплати, вважається, що оплата вартості Устаткування здійснюється на умовах попередньої оплати згідно рахунку-фактури.

Термін і умови постачання Устаткування з обумовленими параметрами визначаються Сторонами у Специфікації при кожній окремій покупці (пункт 4.1.).

У пунктах 4.2.(1), 4.4. Договору зафіксовано, що Устаткування вважається поставленим з моменту підписання Покупцем видаткової накладної. Разом з Устаткуванням Постачальник зобов`язується надати наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, інші обов`язкові для відповідного Устаткування документи (технічний паспорт, інструкція тощо). Податкову накладну Постачальник зобов`язаний зареєструвати в електронному вигляді.

Постачальник зобов`язаний відправити Покупцю письмове повідомлення по факсу або електронній пошті про готовність (чи дату готовності) Устаткування до відвантаження (пункт 4.5.).

Пунктом 4.2.(2) розділу 4 визнано - Постачальник вважається таким, що виконав роботу устаткування належним чином здати передачі Покупцю Устаткування, всіх документів, передбачених пунктом 4.4. Договору.

Гарантійні зобов`язання передбачені в розділі 5 Договору: 5.1. Постачальник гарантує відповідність Устаткування вимогам, погодженим Сторонами у Технічному завданні, та вимогам нормативно-технічних документів, затверджених у встановленому порядку. 5.2. Термін гарантії на Устаткування складає 12 місяців із дня підписання видаткових документів.

За пунктом 6.1. Договору Сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання умов по цьому Договору у відповідності до чинного законодавства України.

Договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками Сторін і діє протягом 3 років. Закінчення строку (терміну) дії Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов`язків, які виникли під час дії Договору або у зв`язку із його невиконанням (пункт 9.2.).

Укладення між позивачем та відповідачем договору поставки №29/08/2024 не заперечується сторонами.

Відповідно до Специфікації № 1 від 29.08.2024 (Додаток № 1 до договору №29/08/2024 від 29.08.2024) Виконавець передає у власність Обладнання, а Замовник приймає та розраховується на умовах Договору № 29/08/2024 від 29.08.2024р. в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними нижче: «Ємність для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300л», ціна з ПДВ 713 000,00 грн.

Умови оплати визначені у пункті 2 Специфікації: Покупцем здійснюється оплата по даному Договору згідно Специфікації № 1 від 29.08.2024 наступним чином: перший платіж 50% у розмірі 356 500,00 грн - передоплата протягом трьох банківських днів з дати підписання Специфікації та надіслання рахунку Покупцю; другий платіж 30% у розмірі 213 900,00 грн протягом десяти банківських днів перед відправкою обладнання замовнику, третій платіж 20% у розмірі 142 700,00 грн протягом десяти банківських днів після запуску та підтвердження узгоджених зобов`язань.

Специфікація № 1 від 20.08.2024 вступає в дію з дати підписання і є невід`ємною частиною Договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024.

На підставі цього Договору Постачальником - ТОВ «Енгмір» виставлено Покупцю- ТОВ «ОСТІМ» рахунок на оплату № 80 від 28.10.2024 на загальну суму 713 000,00грн з ПДВ.

Згідно кредитового повідомлення вхідним переказом за № 1213 від 30.10.2024 за умовами зазначеного договору поставки з посиланням на рахунок № 80 від 28.10.2024 ТОВ «ОСТІМ» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «Енгмір» грошові кошти в сумі 356 500,00грн.

У видатковій накладній № 35 від 10.04.2025 зафіксовано, що Постачальник - ТОВ «Енгмір» передав Покупцю ТОВ «ОСТІМ» на підставі договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024 (рахунок на оплату покупцю № 80 від 25.10.2024) товар - «Ємність для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300л», вартість товару з ПДВ 713 000,00грн. Склад основний склад.

Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками Сторін та скріплена відтисками печаток юридичних осіб.

За наслідками господарської операції позивачем зареєстровані податкові накладні №16 від 30.10.2024 на суму 356 500,00грн (на здійснену відповідачем попередню оплату), № 29 від 10.04.2025 на суму 356500,00грн (на здійснену поставку товару).

Докази оплати залишку вартості поставленого устаткування в сумі 356500,00грн суду не надані. Відповідач у відзиві підтверджує, що повна оплата здійснена не була.

08.05.2026 ТОВ «ОСТІМ» надіслало ТОВ «Енгмір» лист-претензію, у змісті якого зазначено, що 18.04.2026 під час експлуатації, виготовленої позивачем Ємності для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300л, виникла аварійна ситуація, наслідком якої став розрив зовнішньої оболонки ємності по зварювальному шву. Зазначена аварійна ситуація, яка безпосередньо загрожувала життю і здоров`ю працівників, на думку відповідача, є результатом порушення Постачальником заздалегідь погоджених Сторонами технічних вимог при виготовленні Ємності, а саме порушені: - вимога про вертикальне розміщення Ємності; - система видалення конденсату з парової рубашки не забезпечує її нормальну функціональність. Після кожного циклу уварювання та змішування карамелі з мильним коренем необхідно примусово скидати конденсат; - вимога про робочу температуру в ємності до 150*С. Фактична необхідна температура для уварювання продукту складає 164 168 *С; - вимога про витрати пари: фактичні витрати становлять 350-380 кг/год, замість погоджених 150-220 кг/год. Таким чином, обладнання не відповідає погодженим критеріям якості та технологічним показникам, зазначеним у Додатку № 1 до Договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024. Враховуючи всі понесені збитки та втрачену вигоду через неможливість використання обладнання у виробничому процесі, відповідач запропонував позивачу припинити договірні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог згідно ст.601 ЦК України.

ТОВ «Енгмір» у своїй відповіді на лист-претензію № 15/05 від 15.05.2026 зазначило, що на всіх етапах виробництва обладнання здійснювався контроль якості, дефектів не було зафіксовано. Прийняття товару здійснено відповідачем у встановленому порядку без будь-яких зауважень. Протягом встановленого в Договорі річного гарантійного строку (10.04.2025 - 10.04.2026) претензій з боку Покупця на якість устаткування не надійшло. За висновком спеціалістів наявні пошкодження у вигляді деформації ємності та парових труб, які мають характерні ознаки механічного впливу, не відповідають ознакам виробничого браку. Деформація такого типу не може виникнути в процесі стандартного виробництва, а є наслідком неналежної експлуатації обладнання. У зв`язку з цим, ТОВ «Енгмір» залишено претензію ТОВ «ОСТІМ» без задоволення та заявлена вимога протягом 10 календарних днів з моменту отримання даної відповіді погасити заборгованість за Договором поставки №29/08/2024 від 29.08.2024 у сумі 356 500,00 грн.

Оскільки у позасудовому порядку вимога не була виконана, позивач звернувся за судовим захистом шляхом заявлення позову щодо стягнення заборгованості в сумі 356500,00грн, інфляційних втрат у розмірі 34147,50грн, 3% річних в сумі 12482,38грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, дослідивши обставини справи та надані в порядку статті 74 ГПК України докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд, надавши правову оцінку спірним правовідносинам, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на таке.

Здійснюючи правосуддя, у відповідності до положень статті 5 ГПК України господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Приписами частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Наявність інтересу означає, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав в інших осіб.

У розумінні наведених положень закону, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною.

При цьому, господарський суд зазначає, що захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Законодавець у частині першій статті 4 ГПК України встановив, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (статті 19 Конституції України).

За змістом принципу диспозитивності господарського судочинства, визначеного у статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізуючи гарантоване статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (висновки алгоритму розгляду спорів викладено у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків у відповідності до частини другої статті 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями статей 626, 628 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (статті 627 ЦК України).

Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правова вимога про стягнення заборгованості за невиконання зобов`язання з оплати переданого устаткування за договором поставки.

За приписами частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Умовами Договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024 (пункти 4.2., 4.4.) передбачено, що устаткування вважається поставленим з моменту підписання Покупцем видаткової накладної. Разом з Устаткуванням Постачальник зобов`язується надати наступні документи: видаткову накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну, інші обов`язкові для відповідного Устаткування документи (технічний паспорт, інструкція тощо). Податкову накладну Постачальник зобов`язаний зареєструвати в електронному вигляді.

За обставинами справи, що розглядається, поставка устаткування - Ємності для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300л здійснена відповідачу за видатковою накладною № 35 від 10.04.2025 на виконання умов договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024. Вартість товару становить 713 000,00 грн з ПДВ. Видаткова накладна підписана уповноваженими представниками Сторін та скріплена відтисками печаток юридичних осіб. Претензій від Покупця щодо строків поставки та якості товару у змісті видаткової накладної не зафіксовано.

Виконання зобов`язання з поставки Устаткування за домовленістю Сторін здійснено ТОВ «Енгмір», незважаючи на невиконання Покупцем свого обов`язку щодо попередньої оплати: 30% у розмірі 213 900,00 грн протягом десяти банківських днів перед відправкою обладнання замовнику (пункт 2 Специфікації № 1).

Таким чином, надаючи оцінку умовам укладеного сторонами Договору поставки, суд встановив, що станом на 10.04.2025 позивач виконав перед відповідачем свої зобов`язання з поставки Устаткування, що підтверджено видатковою накладною.

Факт передачі Устаткування або документів, що визначені у п.4.4 договору, відповідачем не оспорюється.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (частини перша, друга статті 692 ЦК України).

У частині першій статті 693 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За правилами пункту 3.2. Договору поставки, яким визначено, що умови і порядок оплати визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях при кожній окремій поставці Устаткування, у пункті 2 Специфікації №1 узгоджені умови оплати: перший платіж 50% у розмірі 356 500,00 грн - передоплата протягом трьох банківських днів з дати підписання Специфікації та надіслання рахунку Покупцю; другий платіж 30% у розмірі 213 900,00 грн протягом десяти банківських днів перед відправкою обладнання замовнику, третій платіж 20% у розмірі 142 700,00 грн протягом десяти банківських днів після запуску та підтвердження узгоджених зобов`язань.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України Про затвердження Інструкції про виконання міжбанківських платіжних операцій в Україні в національній валюті (втратила чинність 01.04.2023) банківський день у системі електронних платежів Національного банку означав позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов`язані з проведенням міжбанківських платіжних інструкцій через СЕП (систему електронних платежів) Національного банку. Банківський день міг включати два і більше календарних днів, якщо міжбанківські платіжні операції через СЕП здійснюються у вихідні, святкові та неробочі дні, що передують даті цього банківського дня. Тобто платіжна система фактично працювала лише у певні, чітко визначені, робочі дні.

Однак за приписами Постанови Правління НБУ Про запровадження міжнародного стандарту ISO 20022 у платіжній інфраструктурі України Національний банк України з 01 квітня 2023 року запровадив систему електронних платежів Національного банку України нового покоління СЕП-4.0. Банки України, Державна казначейська служба України, Національний депозитарій України з 01 квітня 2023 року виконують міжбанківські платіжні операції через СЕП-4.0, у якій забезпечено можливість цілодобового режиму роботи 24/7 без зупинення роботи СЕП із виконання міжбанківських платіжних операцій. Тобто тепер платіжна система працює постійно, незалежно від дня тижня та часу, відповідно поняття банківський день стало неактуальним. Національний банк України, зокрема, в одному із своїх роз`яснень вказує, що після впровадження стандарту ISO 20022 одиницею звітності є саме календарний день.

Умовами договору поняття «банківський день» як термін не визначено.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників (ч.1 ст. 75 ГПК України).

У письмових поясненнях позивач визначив, що датою запуску устаткування позивач вважає дату його поставки, підтвердженням же узгоджених зобов`язань, на переконання позивача, з боку Постачальника є виготовлення устаткування та його позитивний запуск, яким підтверджується, що устаткування на момент поставки перебуває у працездатному стані, а з боку Покупця підписання видаткової накладної, що підтверджує прийняття ним цього устаткування в робочому стані, яке відповідає умовам договору.

Відповідач у письмових поясненнях з цього приводу вказав, що датою введення обладнання в експлуатацію є 10.04.2025, підтвердження узгоджених зобов`язань означає, що оплата за договором перераховується лише після успішного монтажу, тестування і запуску обладнання в роботу.

Враховуючи позицію сторін з цього приводу та керуючись принципом пріоритету суті над формою, суд датою запуску устаткування та підтвердження узгоджених зобов`язань вважає дату його поставки за видатковою накладною - 10.04.2025.

Матеріалами справи підтверджено здійснення ТОВ «ОСТІМ» тільки першого платежу в сумі 356 500,00 грн за поставлене ТОВ «Енгмір» Устаткування (переказ № 1213 від 30.10.2024 АТ «Креді Агріколь Банк») із загальної вартості Устаткування.

Враховуючи умови здійснення другого та третього платежу, а також приймаючи до уваги скасування поняття «банківський день», що було визначено законодавчо, відповідач зобов`язаний здійснити оплату другого платежу в сумі 213 900,00 грн не пізніше 10.04.2025, третього платежу в сумі 142 700,00 грн до 20.04.2025 включно.

Докази на підтвердження факту їх здійснення ТОВ «ОСТІМ» відповідачем суду не надані.

За змістом Специфікації загальна сума другого і третього платежів фактично становить 356 600,00грн.

Відповідно з частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями статей 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що кожна зі сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

ТОВ «ОСТІМ» у листі-претензії від 08.05.2026, відзиві та запереченнях на відповідь на відзив підтверджує факт прийняття від ТОВ «Енгмір» 10.04.2025 за видатковою накладною на підставі договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024 устаткування - Ємності для уварювання та змішування карамелі з мильним коренем об`ємом 300 л. Відповідач наголошує, що 18.04.2026 під час експлуатації вказаного обладнання виникла аварійна ситуація, наслідком якої став розрив зовнішньої оболонки ємності по зварювальному шву, причинами чого є порушення Постачальником погоджених Сторонами критеріїв якості та технологічних показників, зазначених у Додатку № 1 до договору, а саме. порушені вимога про вертикальне розміщення Ємності; система видалення конденсату з парової рубашки не забезпечує її нормальну функціональність, після кожного циклу уварювання та змішування карамелі з мильним коренем необхідно примусово скидати конденсат; вимога про робочу температуру в ємності до 150*С, фактична необхідна температура для уварювання продукту складає 164 168 *С; вимога про витрати пари: фактичні витрати становлять 350-380 кг/год, замість погоджених 150-220 кг/год.

Відповідач вказує, що згідно ст. 269 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник/постачальник зобов`язаний усунути істотні недоліки, допущені з його вини, навіть після закінчення гарантійного строку. Згідно пункту 11.4. Паспорту на поставлене обладнання, саме підприємство-виробник несе відповідальність за приховані дефекти незалежно від гарантійного терміну. Означене, на переконання відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позову.

ТОВ «Енгмір» у відповіді на лист-претензію № 15/05 від 15.05.2026 зазначило, що за висновком спеціалістів наявні пошкодження у вигляді деформації ємності та парових труб, які мають характерні ознаки механічного впливу, що не відповідають ознакам виробничого браку, вказано, що деформація такого типу не може виникнути в процесі стандартного виробництва, а є наслідком неналежної експлуатації обладнання.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч.3 ст.680 ЦК України).

Згідно п. 5.2 договору термін гарантії на Устаткування складає 12 місяців із дня підписання видаткових документів.

Таким чином, гарантійний строк встановлено до 10.04.2025 включно, на дату аварії (18.04.2026) він перебіг.

За приписами ч.5 ст. 680 ЦК України якщо недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Суд вважає, що належними та допустимими доказами відповідачем у справі не доведено, що недоліки товару виникли до передання йому товару або з причин, які існували до цього моменту.

Зокрема, відповідачем представник позивача для здійснення огляду наслідків аварії та стану устаткування не викликався. Ствердження відповідача, що раніше представник позивача викликався на підприємство та йому повідомлялось про неякісність товару є неспроможним, оскільки не підтверджено будь-якими доказами. Крім того, якщо до аварії у відповідача були будь-які об`єктивні причини вважати товар неякісним та таким, що виготовлений з порушенням критеріїв якості та технологічних показників, зазначеним у Додатку № 1 до договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024, останній мав не тільки повідомити про цей факт позивача, але й припинити експлуатацію устаткування.

За наслідками аварії відповідачем акт на підтвердження причин аварії та встановлення недоліків товару як документ, яким би було зафіксовано саме дефекти устаткування не складався.

Будь-які експертні висновки та висновки спеціаліста з цього приводу також відсутні.

Закон України «Про захист прав споживачів», на приписи якого посилається відповідач, не застосовується до господарських договорів поставки, оскільки такі договори укладаються між суб`єктами господарювання для підприємницьких потреб, а не для особистого споживання.

Правові наслідки передання товару неналежної якості передбачені ст. 678 ЦК України.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) за приписами ч. 2 останньої покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідач, вважаючи, що устаткування має істотні недоліки, оскільки виготовлене з порушеннями узгоджених критеріїв за договором, не звертався до суду ані з окремими позовними вимогами, ані в межах цього позову з зустрічними позовними вимогами щодо відмови від договору та повернення сплаченої за товар суми. Також не вимагав від позивача здійснення його заміни.

Натомість у листі претензії від 08.05.2026 ТОВ «ОСТІМ» запропонував позивачу припинити договірні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних вимог згідно ст.601 ЦК України.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша, друга статті 598 ЦК України).

Статтею 601 ЦК України унормовано, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

У розумінні наведеної норми закону вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати наступним умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже. допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги; - безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань.

Водночас, потрібно розмежовувати зарахування та заяву про зарахування, оскільки, сама по собі наявність зустрічних однорідних вимог не призводить до їх зарахування, і, відповідно не припиняє зобов`язання, для цього (припинення зобов`язання) необхідна наявність заяви про зарахування зустрічних вимог хоча б однієї із сторін. Заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім. Наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов`язань повністю або частково.

Отже, у разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним або визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог (подібні висновки щодо застосування статей 601, 602 ЦК України наведені у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 904/1345/20, від 04.04.2023 у справі № 911/2757/21, від 18.01.2024 у справі № 910/512/23, від 31.01.2024 у справі № 910/14968/22 (910/7059/23).

З матеріалів справи вбачається, що зустрічні однорідні зобов`язання, строк виконання яких настав, та які є безспірними в розумінні ст.601 ЦК України між ТОВ «Енгмір» та ТОВ «ОСТІМ» відсутні. Пропозиція щодо здійснення зарахування фактично свідчить про відмову відповідача від сплати залишку вартості поставленого обладнання з посиланням на понесені збитки та втрачену вигоду через неможливість використання обладнання у виробничому процесі, за відсутності погодженого з позивачем розміру понесених збитків та за відсутності згоди їх відшкодовувати з боку останнього. Заява про зарахування зустрічних вимог у спірних правовідносинах не була сприйнята ТОВ «Енгмір», отже, позивач не погодився з даною пропозицією. З позовом про визнання зобов`язань такими, що припинилися у зв`язку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог відповідач до суду не звертався.

Таким чином, правові підстави для зарахування зустрічних вимог відсутні.

Дослідивши обставини у справі, надавши оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов висновку про доведеність факту виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки № 29.08.2024 від 29.08.2024 щодо виготовлення та передачі відповідачу Устаткування. Між тим ТОВ «ОСТІМ» допущено прострочення виконання зобов`язання в частині своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару за цим договором, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в загальній сумі 356 500,00 грн, наявність і розмір якої позивачем належним чином доведені і документально підтверджені, а відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами у справі.

Загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання визначені положеннями статті 625 ЦК України, за умовами ч.2 якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі № 905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно розрахунку, який викладений у тексті позовної заяви, позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання з оплати вартості устаткування за період з 26.04.2025 по 25.06.2026 на суму 356 500,00 грн, та складають 34 147, 50 грн. Контррозрахунок відсутній.

Як визначено в п. 38.2 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок за визначений період з урахуванням наведеного вище способу розрахунку, судом встановлено, що у календарних місяцях позивач мав право на нарахування інфляційних втрат на суму 213 900,00 грн починаючи з квітня 2025, на суму 142700,00грн з травня 2025.

Розмір інфляційних втрат, що розрахований судом за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, у межах визначеного позивачем періоду нарахування травень 2025 - червень 2026 на суму 356 500,00 грн складає 33 756,85 грн, оскільки сукупний індекс інфляції за згадуваний період складає 1,09468962, що відрізняється від сукупного індексу, що розрахований позивачем в бік зменшення. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат задовольняються судом частково сумі 33 756,85 грн, в іншій частині вимог в цій частині суд відмовляє як в необґрунтованих.

Згідно розрахунку, який міститься в тексті позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення 3% річних на суму заборгованості 26.04.2025 по 25.06.2026 на суму 356 500,00 грн в сумі 12 482,38грн. Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних на заборгованість за визначений період за допомогою програми «Калькулятор підрахунку штрафів» Інформаційно-правові системи ЛІГА:ЗАКОН, судом встановлено, що сума 3% річних, що розрахована позивачем, є вірною та складає 12 482,38грн. Як наслідок, позовні вимоги в цій частині задовольняються у повному обсязі.

Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, враховуючи характер і специфіку спірних правовідносин, наведені положення цивільного законодавства та визначені процесуальним законом стандарти доказування, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав про задоволення позову в частині стягнення з ТОВ «ОСТІМ» на користь позивача заборгованості у вигляді основного боргу у сумі 356 600,00грн, втрат від інфляції в сумі 33 756,85 грн, 3% річних в сумі 12 482,38грн, у задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п.5 ч.1 ст.237 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) при ухваленні рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов?язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Внаслідок часткового задоволення позовних вимог, приймаючи до уваги застосування позивачем при зверненні з позовом підсистеми Електронний суд Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 4832,73грн, в решті залишаються на позивачі.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства у відповідності до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Положення статті 123 ГПК України передбачають, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (витрат на професійну правничу допомогу, витрат, пов`язаних із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду).

За змістом частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч.1 ст.124 вказаного Кодексу).

Згідно ч.3 ст.124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України.

Відповідно за змістом вказаної норми права та частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з частиною третьою статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

ГПК України не встановлює вимог до надання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, у тому числі відображення у такому розрахунку часу витраченого адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі. Якщо договором про правову допомогу передбачено підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг) чи іншого первинного документа, то долучення його, у разі, якщо зміст дозволяє встановити зв`язок господарської операції із відповідною справою до матеріалів справи може прирівнюватись до подання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час(стаття 30 Закону № 5076-VI).

З аналізу ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що порядок обчислення гонорару може визначатись як у фіксованому розмірі, такі і шляхом встановлення погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 Верховний Суд звернув увагу, що визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву(ч.8 ст. 129 ГПК України).

Відповідно до вимог частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Тобто, критерії визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/1964/ 21 від 16.11.2022, постанові Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

Дослідивши у спірних правовідносинах обставини щодо надання правничої допомоги та виходячи з критерію документальної обґрунтованості таких витрат суд встановив наступне.

02.04.2026 між Адвокатський об`єднанням «Перше Київське Адвокатське об`єднання» та ТОВ «Енгмір» укладено договір №02/04/26

про надання правової допомоги, згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Виконавець за завданням Замовника зобов`язується надати Замовнику правову допомогу, направлену на захист та відновлення порушених, оспорюваних, невизнаних прав та законних інтересів Замовника у правовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41566507), які виникли на підставі укладеного між ними договору поставки № 29/08/2024 від 29.08.2024, а Замовник зобов`язується прийняти таку правову допомогу та здійснити оплату (гонорар) Виконавцю за її надання, а також оплатити Виконавцю фактичні витрати, пов`язані з виконанням даного Договору.

Згідно п.1.2. надання правової допомоги за Договором буде здійснюватися шляхом вивчення представлених Клієнтом документів, аналізу чинного законодавства та судової практики, розроблення правової позиції, складання процесуальних документів та інших документів правового характеру, надання Клієнту усних і письмових консультацій з правових питань, представлення інтересів клієнта в судових та інших органах, а також в інших формах, узгоджених з Клієнтом та таким, що не суперечать чинному законодавству, в порядку визначеному цим Договором та додатковими угодами до нього.

Виконавець має право самостійно визначити особу (адвоката) чи осіб (з числа найманих працівників), що будуть брати безпосередню участь у процесі виконання цього Договору з боку Виконавця (пп.2.2.2 Договору). Надання правової допомоги Виконавцем здійснюється уповноваженими особами, яких призначає для цього Виконавець на свій розсуд, забезпечуючи при цьому належне виконання своїх зобов`язань за цим Договором (п.3.1 Договору).

У пунктах 3.3. 3.4 останнього сторонами узгоджено, що початок надання правової допомоги за цим Договором визначається з моменту набрання ним чинності. Закінчення надання правової допомоги за цим Договором визначається моментом закінчення судового розгляду спору між Замовником та ТОВ «ОСТІМ» (ЄДРПОУ 41566507) у суді першої інстанції.

Оплата правової допомоги та порядок розрахунків визначені розділом 4 договору, зокрема, за надання правової допомоги за цим Договором Замовник сплачує Виконавцю гонорар у вигляді фіксованої плати в сумі 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 коп.) (п.4.1). Замовник оплачує Виконавцю гонорар у сумі, визначеній в п. 4.1 даного Договору, протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту зарахування на банківський рахунок Замовника грошових коштів, стягнутих з ТОВ «ОСТІМ» (ЄДРПОУ 41566507), як судові витрати на професійну правничу допомогу (п.4.2). При цьому, як визначено у п.4.3 здача-приймання правової допомоги за цим Договором здійснюється на підставі акту здачі-приймання. Фактичні витрати Виконавця, безпосередньо пов`язані виконанням даного Договору, підлягають компенсації Замовником на користь Виконавця на підставі акту здачі-приймання (п.4.3). Замовник зобов`язаний підписати акт здачі-приймання протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту його отримання та у той же строк направити один підписаний примірник акту на адресу Виконавця (в порядку, визначеному у розділі 9 цього Договору), чи у той же строк направити на адресу Виконавця мотивовану відмову від підписання акту у випадку, якщо зазначена в акті правова допомога не відповідає умовам цього Договору (п.4.4).

За умовами п. 8.2 Договір набирає чинності з моменту його підписание належно уповноваженими представниками Сторін, а також скріплення дійсними печатками Сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за Договором.

Згідно частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

За змістом положень вказаного Закону, правова допомога надається безпосередньо адвокатами, які є членами або працівниками такого об`єднання, за його дорученням.

Представником позивача у справі №905/417/26 є адвокат Лукашенко Юрій Іванович, що діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №3430/10 від 20.09.2007, що видане Київською обласною КДКА на підставі рішення № 157 від 20.09.2007. Адвокат зареєстрований у Єдиному реєстрі адвокатів України, в якому містяться відомості, що останній як здійснює адвокатську діяльність як індивідуально, так і в складі Адвокатського об`єднання «Перше Київське Адвокатське об`єднання».

Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у справі є ордер АІ №1740106, в якому вказано, що підставою для його видачі є договір про надання правової допомоги №02/04/26 від 02.04.2026. Ордер видано Адвокатським об`єднанням «Перше Київське Адвокатське об`єднання».

У матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що свідчить про реєстрацію Адвокатського об`єднання «Перше Київське Адвокатське об`єднання», основний вид діяльності 69.10 Діяльність у сфері права. Одним з засновників вказаного об`єднання є Лукашенко Ю.І.

24.08.2026 Адвокатським об`єднанням «Перше Київське Адвокатське об`єднання» в особі адвоката Лукашенко Ю. І. та позивачем за наслідками надання правничих послуг на підставі умов договору про надання правової допомоги № 02/04/26 від 02.04.2026 підписано Акт № 1 здачі-приймання наданих послуг (правової допомоги).

Сторонами встановлено, що Виконавцем була надана наступна правова допомога по договору № 02/04/26 від 02 квітня 2026 року: правовий аналіз обставин справи; здійснення правової кваліфікації справи; оцінка та аналіз наданих первинних документів (договору, бухгалтерських та банківських документів), правовий аналіз нормативного регулювання та судової практики; формування правової позиції; визначення механізмів захисту, складання позовної заяви; складання додатків до позовної заяви, організація оплати судового збору; направлення до суду позовної заяви з додатками; направлення до суду позовної заяви з усуненими недоліками; складання та направлення до суду відповіді на відзив; підготовка та направлення до суду письмового пояснення; підготовка та направлення до суду доказів щодо судових витрат на професійну правову допомогу; моніторинг розгляду справи в Електронному кабінеті в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.

У акті сторони зазначили, що загальна вартість правової допомоги визначена у фіксованому розмірі - загальний розмір гонорару становить 30 000,00 грн. Сторони претензій одна до одної не мають.

Суд вбачає, що позовна заява, заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідь на відзив, письмові пояснення від 24.08.2026, тобто всі документи, що подавались у справі №905/417/26 позивачем, підписані адвокатом Лукашенко Ю. І.

Дослідивши обсяг наданих адвокатом послуг за договором про надання правової допомоги № 02/04/26 від 02.04.2026 та зафіксований в акті приймання-передачі наданих послуг у співвідношенні до обсягу послуг, факт виконання яких витікає з матеріалів справи, суд приходить до висновку щодо відсутності невідповідностей. Таким чином, суд встановив, що фактично послуги адвокат надав, вони є реальними, їх обсяг відповідає обставинам справи.

На виконання ч. 1 ст. 134, п. 8 ч. 3 ст. 124 ГПК України позивачем у тексті позовної заяви повідомлено, що у зв`язку із розглядом даної справи у суді першої інстанції останній планує понести судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу орієнтовно на загальну суму 30 000, 00 грн, що повністю відповідає розміру відповідних фактичних витрат, які позивач просить стягнути з відповідача.

У письмових поясненнях від 24.08.2026 позивачем зазначено, що Акт № 1 від 24.08.2026 здачі-приймання наданих послуг містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та їх вартість, як того вимагає ч. 3 ст. 126 ГПК України. ГПК України не встановлює вимог до надання опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а тому такий розрахунок може бути наданий у будь-якій письмовій формі. Якщо договором про правову допомогу передбачено підписання сторонами акта виконаних робіт (наданих послуг) чи іншого первинного документа, то долучення його, у разі, якщо зміст дозволяє встановити зв`язок господарської операції із відповідною справою до матеріалів справи може прирівнюватись до подання детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд вбачає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу складає 7,44% від суми позову, що свідчить про те, що їх розмір не є завищеним.

Дослідивши рівень складності правовідносин сторін у справі, який потребував певного рівня юридичної кваліфікації, оскільки, на розсуд суду, справа середнього рівня складності, кількість досліджених адвокатом та поданих доказів, документів, пояснень, суд дійшов висновку про відповідність розміру витрат на професійну правничу допомогу принципу розумності таких витрат у співвідношенні до обсягу наданих послуг з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (пп.3 ч.4 ст.129 ГПК України).

Суд, виходячи з того, що позовні вимоги задоволені частково, покладає на відповідача суму витрат на правничу допомогу 29970грн, в решті витрати залишаються на позивачі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76 - 79, 86, 91, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енгмір» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» про стягнення заборгованості у розмірі 403129,88 грн, з яких основний борг у сумі 356500,00грн, інфляційні втрати у розмірі 34147,50грн, 3% річних у сумі 12482,38грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСТІМ» (адреса місцезнаходження: 84205, Донецька обл., м. Дружківка,вул. Базарна, буд.6, ідентифікаційний код 41566507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енгмір» (адреса місцезнаходження: 08623, Київська обл., Васильківський р-н, смт.Калинівка, пров. Калинівський, буд.1/А, ідентифікаційний код 38268011) заборгованість в сумі 356500,00грн, інфляційні втрати у розмірі 33 756,85 грн, 3% річних у сумі 12482,38грн, витрати на правничу допомогу в сумі 29970грн, судовий збір в сумі 4832,73грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду підписано 09.11.2026.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова