Рішення № 141298008, 10.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/447/25, cправа № 756/15050/24

10.09.2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

«10» вересня 2026 року Місто Бровари Броварського району Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Бас Я.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначається, що у період з 2012 по 2014 роки сторони проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Від спільного проживання у них народилася дочка, ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення відносин між сторонами дитина залишилася проживати з матір`ю.

Відповідач впродовж тривалого часу, покладені на нього батьківські обов`язки не виконує, жодної ініціативи зі свого боку щодо налагодження контакту з дитиною, відновлення спілкування чи побачень не проявляє. Така пасивна поведінка привела до того, що дитина не пам`ятає свого біологічного батька. У зв`язку з військовою агресією позивач спільно з донькою покинули територію України та виїхали для тимчасового захисту та проживання до Королівства Нідерландів. З підстав позбавлення батьківських прав позивач звернулася до суду.

Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 09 грудня 2024 року дану справу передано за підсудністю на розгляд до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та залучено до участі у справі третю особу орган опіки та піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням керівника апарату Броварського міськрайонного суду Київської області № 2137 від 06 серпня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл даної цивільної справи у зв`язку з тим, що рішенням Вищої ради правосуддя № 1380/0/15-25 від

01 липня 2025 року суддю Броварського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_4 звільнено з посади судді у відставку.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від

06 серпня 2025 року головуючи суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.

Ухвалою суду від 05 листопада 2025 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася. 10 вересня 2026 року представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у визначеному цивільним процесуальним законодавством порядку. Причини неявки суду неповідомлені. Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання представника не направила. 12 травня 2025 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи та прийняття рішення в інтересах дитини.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Орган опіки та піклування в особі Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації у судове засідання представника не направила, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. Причини неявки суду не повідомлені.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з частиною четвертою статті 223 ЦПК України суд постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Києві народилася ОСОБА_3 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії

НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у місті Києві. Батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 .

Згідно з Витягом з реєстру територіальної громади від 04 листопада 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки № 72089737 від 21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з побутовою характеристикою від 07 листопада 2024 року № 314, виданою комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м.Києва» обслуговуюча дільниця № 504, на ОСОБА_1 скарг від сусідів та мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 не надходило.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на території України станом на 07 листопада 2024 року є особою, стосовно якої: відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні, про що свідчить Витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».

Із заяви, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трач Г.М., зареєстрованої у реєстрі № 3912, вбачається, що ОСОБА_2 повідомлений про те, що ОСОБА_1 буде звертатися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав не заперечує щодо позбавлення батьківських прав, позов визнає, просить справу розглядати без його участі.

Відповідно до висновку від 12 травня 2025 року № 104-3542, Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація як орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі статтю 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно з частинами першою, другою, шостою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Статтею 164 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Пунктом 15 Постанови визначено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» (заява від

18 грудня 2008 року № 39948/06) вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

У рішенні від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» (заява

№ 31111/04) суд наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що відповідач свідомо та умисно впродовж тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню дочки, тобто не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом та взагалі не цікавиться та не спілкується з дочкою. Добровільно надав згоду на позбавлення його батьківських прав. Висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав є достатньо обґрунтованим, а тому суд погоджується з ним.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість даного позову та його задоволення.

При зверненні до суду з даним позовом позивач ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі - 1 211 грн. 20 коп.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню з відповідача по користь позивача підлягає судовий збір у розмірі - 1 211 грн 20 коп.

Керуючись статтями 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області,

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його дочки ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , судовий збір у розмірі

- 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Роз`яснити ОСОБА_2 положення статті 169 Сімейного кодексу України про те, що вона має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після усунення умов, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав й за умови, що дитина за той час не буде усиновлена, а також якщо на час вирішення питання судом про поновлення батьківських прав дитина не досягне повноліття.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя В.О.Василишин