Рішення № 141297341, 22.10.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1597/26

Провадження № 2/159/1552/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Шишиліна О.Г., за участі секретаря судового засідання Самчук Я.М., позивача ОСОБА_1 розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення батьківства,-

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Ковельський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Ковельському районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення батьківства.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що з 2014 року до весни 2023 року проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. Під час спільного проживання у них народились діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відомості про батька у актових записах про народження дітей внесені відповідно до ч.1 ст. 135 СК України, тобто, за вказівкою матері. ОСОБА_5 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Тихе Синельниківського району Дніпропетровської області загинув. Позивач зазначає, що має намір оформити допомогу на дітей у зв`язку з загибеллю батька (годувальника), однак для отримання допомоги необхідно встановити факт батьківства. Просить винести рішення та встановити, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та внести відповідні зміни в актові записи про народження дітей.

Відповідач подав суду відзив, в якому вказав, що вона є бабусею та була опікуном померлого ОСОБА_5 , оскільки його батько помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а матір була позбавлена батьківських прав. ОСОБА_5 проживав з нею в с. Поворськ та був мобілізований 05.07.2025р. Про те, що ОСОБА_5 проживає з іншою жінкою та має дітей їй стало відомо після отримання ухвали суду про відкриття провадження за цим спором. Померлий ОСОБА_5 у весь час до мобілізації проживав разом із нею і навіть після мобілізації постійно підтримував із нею спілкування, піклувався про неї, іншої сім`ї померлий не мав і про це не розповідав а також не міг мати дітей за станом здоров`я. Вважає повзання позову зумовлене лише з отриманням грошових виплат. Проти проведення генетичної експертизи не заперечує, але за віком та станом здоров`я не може з`явитися для її участі в умовах експертної установи. У зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову.

Згідно ст.12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом із цим в ч.1 ст.13 ЦПК України вказано, що Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В ч.2 ст. 125 СК України зазначено, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.

Як зазначено в ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Позивач посилається на такі докази:

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками якої записані ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого зазначено ОСОБА_6 та ОСОБА_1 .

Зі слів позивача вона та ОСОБА_5 у шлюбі не перебувала, а тому запис про батька дітей у Книзі реєстрації народжень були проведені за її вказівкою, відповідно до частини першої статті 135 СК України. Проте відповідних письмових доказів позивач суду не надав.

Позивач також посилається на те, що на наданих суду копіях світлин відображені батьківські стосунки між дітьми та ОСОБА_5 . З огляду цих світлини за відсутності інших відповідних достовірних доказів, позарозумним сумнівом дійти висновку, що саме на світлинах відображені діти ОСОБА_4 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Отже ці свідлини не відповідають вимогам ст.79 ЦПК України.

Позивачем стверджується, що Виписка по рахунку в КБ «Приватбанк», що належить позивачу підтверджується обставини, що ОСОБА_5 перераховував їй кошти на утримання дітей та піклувався про них. Проте жодних відомостей про платника ОСОБА_5 та підставу платежів ця виписка не містить. Отже за відсутності інших доказів із цього приводу, суд вважає вказану обставинну не доведеною.

Як вбачається з копії довідки № 289 від 11.03.2026, виданої головою Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав без реєстрації на території Велицької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовно з 2014 року до весни 2023 року. За даною адресою проживали разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як подружжя, та вели спільне господарство. За період їх спільного проживання у них народились двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання показала, що їй було відомо що ОСОБА_5 проживав однією сім`єю з ОСОБА_1 . Сім`я проживала в селі Кривлин Ковельського району. Зазначила, що років 6 чи 7 вона привозила до них додому продукти на замовлення. За продукти декілька разів розраховувався ОСОБА_5 , іноді розраховувалась ОСОБА_1 . Позивач дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , хоча в шлюбі не перебували. ОСОБА_1 мала хлопчика від першого шлюбу, а двоє інших дітей народжені від ОСОБА_5 . Про те, які були відносини в сім`ї, їй не відомо, не може ствердити що ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . За рік до війни позивач з ОСОБА_5 розійшлись.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що позивач є її донькою. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі та у 2012 році народила дитину. Спільне життя з чоловіком не склалось та вони розійшлись. У 2014 році донька зустріла ОСОБА_5 від якого народила спочатку доньку ОСОБА_8 , а потім сина ОСОБА_9 . Свідок зазначила, що спочатку донька з ОСОБА_5 жили з нею в однокімнатній квартирі, однак для проживання було недостатньо місця та у 2014 році донька з ОСОБА_5 виїхали в село Кривлин Ковельського району де у них народилась донька ОСОБА_8 . Коли сім`я доньки проживала в селі Кривлик вона часто приїздила до них, допомагала. Потім донька разом з дитиною та ОСОБА_5 виїхали проживати в м. Ковель, де у них була кімната в будинку барачного типу. Саме в м. Ковель у доньки та ОСОБА_5 народився син ОСОБА_9 . Оскільки в квартирі необхідно було робити ремонт, хоча би косметичний, донька з сім`єю знову повернулись проживати в село Кривлин Ковельського району. Влітку 2025 року донька повідомила, що ОСОБА_5 призвали до лав ЗСУ. Зазначила, що в телефонній розмові ОСОБА_5 їй сказав, що коли приїде додому у відпустку, вони з ОСОБА_11 офіційно зареєструють шлюб. Свідок вказала, що ОСОБА_5 є батьком ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .

За клопотанням позивача суд ухвалою від 01.07.2026р. витребував з Державної спеціалізованої установи «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» інформацію, чи зберігаються у цій установі біологічний матеріал загиблого ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 та з Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України інформацію про наявність ДНК-профілю військовослужбовця ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_4 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 .. На що суд отрмав відповідь, що ДНК-профіль ОСОБА_5 станом на 06.07.2026р. не обліковується в електронному реєстрі геномної інформації людини. А тіло ОСОБА_5 до Дніпровського СМЕ не надходило.

У зв`язку із відсутністю генетичних зразків для надання експерту ухвалою від 02.09.2026р. позивачу відмовлено у призначенні судової генетичної експертизи.

Як зазначено в ст.89 ЦПК України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачу в підготовчому засіданні було роз`яснено його права на заявлення клопотань про допомогу суду у зборі відповідних доказів та залучення по справі інших учасників, які можуть бути заінтересовані у розгляді цього спору. Проте позивач відмовився від використання таких процесуальних засобів.

Як зазначено в ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач у відзиві зазначає, що батько ОСОБА_5 ОСОБА_15 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , а матір ОСОБА_16 позбавлена батьківських прав. Проти проведення генетичної експертизи не заперечує, але за віком та станом здоров`я не може з`явитися для її участі в умовах експертної установи. На підтвердження надав лікарську довідку №14 від 30.04.2026р. в якій зазначено, що відповідач 1941 р.н. та має діагноз хвороби, що значно обмежують її рухомість та їй призначено догляд.

З копії рішення Ковельського міського суду Волинської області від 18.04.2002р вбачається, що матір ОСОБА_5 ОСОБА_16 позбавлена батьківських прав, відносно дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .

Рішенням Ковельської міської ради №304 від 20.06.2002р ОСОБА_2 призначено опікуном неповнолітніх внуків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_20 , ОСОБА_19 та піклувальником ОСОБА_5 .

У сповіщенні сім`ї адресованого ОСОБА_20 №15964 від 29.12.2025р вказано, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув під час виконання військового обов`язку.

У свідоцтві про смерть НОМЕР_4 від 05.01.2026р. зазначено про реєстрацію ІНФОРМАЦІЯ_7 смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також видано довідку про причини його смерті №1366 від 30.12.2025р. та лікарське свідоцтво №1366 від 30.12.2025р.

Наведене дає суду підстави вважати, що відповідач є дійсно особою похилого віку з обмеженими можливостями у пересуванні тому відібрання зразків за місцем експертної установи у цьому випадку є обмеженим.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи».

Верховний суд у постановах від 23.10.2019, справа № 382/2559/15-ц, та від 19.09.2018 справа № 761/10732/16-ц, дійшов висновку про те, що тест ДНК (судово-медична (молекулярно-генетична експертиза) станом на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорювання кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ.

Суд у судовому засіданні роз`яснював позивачу, про можливість забезпечення відібрання біологічних зразків у відповідача для проведення експертизи за місцем проживання відповідача або отримання медичного тесту ДНК альтернативними засобами у відповідних медичних лабораторіях для забору зразку за місцем проживання відповідача.

Проте позивач проявив пасивність у поданні такого доказу у виді тесту ДНК профілю у порівнянні між відповідачем та неповнолітніми дітьми позивача на предмет їх кровного споріднення, що могло б достовірно та об`єктивно вказати на батьківство померлого ОСОБА_5 .

Крім цього, надані відповідачем докази вказували, що для підтвердження батьківства ОСОБА_5 можливим є залучення до проведення тесту ДНК братів та сестер померлого, а також його біологічну матір. Проте у цьому випадку позивач після роз`яснення такого права, проявив пасивність та не залучав вказаних осіб до провадження та не витребував у них відповідних біологічних зразків.

ВС у Постанові від 14.10.2026р., справа №278/957/25 вказав, що незалучення до участі у справі особи як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не є підставою для скасування рішення суду на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки суд не вирішує питання про права та обов`язки такої особи, а судове рішення лише може в майбутньому вплинути на її права та обов`язки щодо однієї із сторін, зокрема в разі пред`явлення регресного позову.

Оскільки позивач не заявляв клопотання про процесуальну участь інших кровних родичів померлого, а цим рішенням не вирішувалися питання про вплив на їх права та обов`язки у зв`язку із набуттям батьківства, щодо неповнолітніх дітей, суд не вбачає необхідності для їх самостійного залучення у справі в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору.

В кінцевому судовому засіданні 22.10.2026р позивач заявив клопотання про поверненя до підготовчого провадження для витребування відомостей про наявність ДНК профілю ОСОБА_5 у відповідних установах.

Відповідно до ч.2, ч.3 ст.83 ЦПК України 2. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. 3. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Крім цього, згідно ч.1 ст.84 ЦПК України Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст.126 ЦПК України Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Згідно ст.196 ЦПК України Метою проведення підготовчого судового засідання є виконання його завдань і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Відповідач у наведеному вище клопотанні про повернення до підготовчого провадження та витребування доказів, будь-яким чином не обґрунтовує поважність пропуску строку для подання такого клопотання та не просить його поновити. У зв`язку із чим воно на підставі ч.2 ст.126 та ч.1 ст.84 ЦПК України залишено без задоволення.

Крім цього, посилання позивача на Рішення ВС від 16.12.2021р справа №919/7103/24 є не спроможним, оскільки вказане рішення ухвалено у господарській юрисдикції, де суд саме дійшов висновку про помилковість переходу на стадію підготовчого провадження, тому скасував кінцеві рішення судів попередньої інстанції.

Суд оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку, що відповідачем не доведено обставин батьківства померлого ОСОБА_5 щодо дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи може бути підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку.

В даному випадку ДНК-аналізу не проведено, тобто позивачем не підтверджено об`єктивними доказами факту кровного споріднення між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Разом із цим, підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України, які мають оцінюватися в їх сукупності (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19).

Тобто, при вирішенні спору про визнання батьківства судом мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності та не викликати сумніву щодо доведеності обставин, зазначених у позові.

Надані позивачем світлини та виписка по банківському рахунку не підтверджують батьківство ОСОБА_5 за наведених вище мотивів.

Свідок ОСОБА_7 стверджує, що вона привозила до них додому продукти на замовлення, позивач дійсно проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 , хоча в шлюбі не перебували. Які були відносини в сім`ї, їй не відомо, не може ствердити що ОСОБА_5 був батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . За рік до війни позивач з ОСОБА_5 розійшлись. Отже, якщо керуватися цими показами свідка, постає питання під сумнів звідки свідку відомо, що позивач і померлий ОСОБА_5 проживали однією сім`єю і в шлюбі не перебували, хоча за її свідченнями вона була лише доставщиком продуктів для позивача. Крім того, з її показів можна дійти висновку, що ОСОБА_5 вже не перебував у відносинах з позивачем принаймні з лютого 2021р., а мобілізований він був за твердженням позивача та свідка ОСОБА_10 з 05.07.2025р. Тобто протягом 4 років поки ОСОБА_5 був живий позивач не ставив питання про визнання його батьківства, що також наводить суд сумніватися в підставності позовних вимог.

Суд в межах недостатності об`єктивних доказів критично ставиться до показів свідка ОСОБА_10 , яка є матір`ю позивача та може тим чи іншим чином заінтересована у визнанні батьківства ОСОБА_5 разом із позивачем, в отриманні майнової вигоди (виплата соціальних виплат, спадкування т.і) внаслідок смерті ОСОБА_5 .

Як вбачається з копії довідки № 289 від 11.03.2026, виданої головою Велицькою сільською радою Ковельського району Волинської області, стверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав без реєстрації на території Велицької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовно з 2014 року до весни 2023 року. За даною адресою проживали разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як подружжя, та вели спільне господарство. За період їх спільного проживання у них народились двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суд критично ставиться до змісту вказаної довідки, оскільки вона не містить відомостей, кому надана та на якій підставі. Будь-які об`єктивні докази на підтвердження тверджень, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживав без реєстрації на території Велицької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1 орієнтовно з 2014 року до весни 2023 року суду не надано, відсутні також в довідці і посилання на обставини які можуть вказати на проживання померлого у цей період за цією адресою. Твердження, що за даною адресою померлий проживав разом з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , як подружжя, та вели спільне господарство та те, що за період їх спільного проживання у них народились двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 знаходиться поза межами повноважень сільського голови та суперечить як твердженням відповідача так і свідка ОСОБА_7 .. Наведене дає суду обґрунтовано сумніватися в правдивості даних наведених в цій довідці. Тому суд його сприймає як недопустимий доказ відповідно до ст.78 ЦПК України.

Підсумовуючи наведене, суду не надано достатньо доказів для доведення позарозумним сумнівом, що пред`явлення до відповідача цього позову спрямоване саме в інтересах та захисту дітей на батьківство померлого ОСОБА_5 тому відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись ст.200, 206, 258-268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

В задоволені позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 06.11.2026.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 )

Відповідач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

Представник відповідача: ОСОБА_21 ( АДРЕСА_3 , зареєстрована в електронному суді: 3221920889)

Третя особа: Ковельський відділ ДРАЦС у Ковельському районі Волинської області (м. Ковель, вул. Кармелюка, 4, ЄРДРОУ6 42621254).

Головуючий:О. Г. ШИШИЛІН