Рішення № 141294863, 22.10.2026, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2510/26

Провадження № 2/496/2920/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючої - судді Портної О.П.,

за участю:

секретаря - Сурженка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправка, буд.6, каб. 13, до

відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 ,

вимоги позивача: про стягнення заборгованості,

представник позивача - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, але прохальній частині позовної заяви, зокрема, зазначив про можливість розгляду справи у його відсутність,

відповідач - будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, про поважність причин своєї неявки суд не повідомив, -

В С Т А Н О В И В:

І. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. 01.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - позивач та/або ТОВ «ФК «ЕЙС»), в особі представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач та/або позичальник) з вимогами про стягнення суми заборгованості у розмірі 23066,10 грн. за Кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року та понесені позивачем судові витрати.

2. Свої вимоги мотивує тим, що 25.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 125363096 у формі електронного документа, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 3 300,00 грн строком на 30 днів. У подальшому, 26.07.2021 року, суму кредиту було збільшено на 3 200,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір наданих кредитних коштів становив 6 500,00 грн. Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом реєстрації відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, заповнення заявки на отримання кредиту та акцепту запропонованих умов із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV687JX. На виконання умов кредитного договору первісний кредитор здійснив перерахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки, а саме: 25.07.2021 року - 3 300,00 грн та 26.07.2021 року - 3 200,00 грн. Відповідно до умов кредитного договору відповідачка зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та строки, визначені договором, однак належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, кредитні кошти не повернула та проценти не сплатила. Позивач посилається на те, що право вимоги за зазначеним кредитним договором було послідовно відступлено від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», у подальшому до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі укладених договорів факторингу та відповідних реєстрів прав вимоги. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 26.12.2025 року загальна заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 23 066,10 грн, з яких 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 16 566,10 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань та набуття права вимоги за кредитним договором, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» заборгованість у розмірі 23 066,10 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн. У зв`язку з вищевикладеним у позивача виникло право на звернення до суду з відповідним позовом.

3. Відповідач відзив на позов не надав.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

4. Представником позивача до матеріалів позовної заяви було долучене клопотання про витребування доказів. (ЕС)

5. Представник позивача в судове засідання не з`явився, але в прохальній частині позовної заяви, зокрема, просив справу розглянути за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи. (ЕС)

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 року цивільна справа № 496/2510/26 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П. (а.с. 13)

7. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

8. Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.04.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін та частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с. 16-18)

9. Відповідач, в установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України, строки не подав до суду відзив на позовну заяву, будучи повідомленим належним чином про наявність ухвали про відкриття провадження та необхідністю подання відзиву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

10. Судова повістка про виклик відповідачки у судове засідання направлялася рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення за адресою її зареєстрованого місця проживання, та відповідача отримала виклик 13.08.2026 року (а.с. 34). У судове засідання відповідачка не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала. Оскільки представник позивача не заперечував проти заочного розгляду справи, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи відповідно до вимог ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

11. Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі №913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

12. Верховний Суд у своїй Постанові від 29.04.2020 року у справі № 348/1116/16-ц вказав, що, якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

13. Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом обставини та зміст спірних правовідносин.

14. Судом встановлено, що 25.07.2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 125363096 у формі електронного документа, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці грошові кошти на умовах строковості, платності та повернення, а позичальниця зобов`язалася повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними (ЕС).

15. Відповідно до умов кредитного договору кредитування здійснювалося у формі кредитної лінії, в межах якої позичальниця мала можливість отримувати грошові кошти окремими траншами. Початкова сума кредиту становила 3 300,00 грн, строк дисконтного періоду - 30 календарних днів, а процентна ставка за користування кредитом протягом цього періоду - 1,70 % на день.

16. Із наданої позивачем заявки на отримання грошових коштів від 25.07.2021 року вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» із заявкою на отримання кредиту в сумі 3 300,00 грн строком на 30 днів, зазначивши свої персональні дані, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та реквізити платіжної картки для перерахування кредитних коштів (ЕС).

17. Відповідно до довідки щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, заявка на отримання кредиту подана 25.07.2021 року о 10 годині 16 хвилин. Кредитний договір № 125363096 сформовано 25.07.2021 року о 10 годині 19 хвилин 10 секунд. У довідці відображено послідовність дій позичальниці щодо оформлення кредиту, ознайомлення з умовами кредитування та акцепту пропозиції кредитодавця з використанням одноразового ідентифікатора (ЕС).

18. Із матеріалів справи вбачається, що кредитний договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV687JX. Позивачем також надано паспорт споживчого кредиту, Правила надання грошових коштів у кредит, заявку на отримання кредиту та документи щодо порядку укладення електронного договору (ЕС).

19. Згідно з умовами кредитного договору кредитні кошти підлягали перерахуванню на платіжну картку, реквізити якої були зазначені позичальницею під час оформлення заявки. На підтвердження виконання кредитодавцем зобов`язань щодо надання кредиту позивачем долучено документи про ініціювання переказу коштів та інші матеріали щодо здійснення відповідних платіжних операцій.

20. 25.07.2021 року було здійснено переказ кредитних коштів у сумі 3 300,00 грн, а 26.07.2021 року - додаткового траншу в сумі 3 200,00 грн. Таким чином, загальна сума кредитних коштів, зазначена в документах кредитодавця, становить 6 500,00 грн.

21. На виконання ухвали Біляївського районного суду Одеської області від 16.04.2026 року у справі № 496/2510/26 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надано інформацію щодо банківських рахунків та платіжної картки ОСОБА_1 . Відповідно до листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04.05.2026 року № 20.1.0.0.0/7-260428/141062-БТ, на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 , якій відповідає рахунок IBAN НОМЕР_3 . Банк повідомив, що 25.07.2021 року на зазначений рахунок зараховано кошти в сумі 3 300,00 грн, а 26.07.2021 року - кошти в сумі 3 200,00 грн.

22. У зазначеному листі банк також повідомив, що номер мобільного телефону НОМЕР_4 , який використовувався для надсилання повідомлень про підтвердження операцій за платіжною карткою у відповідні періоди, не був фінансовим номером телефону, однак містився в анкетних даних ОСОБА_1 (а.с.27 )

23. Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами протягом дисконтного періоду передбачалося нарахування процентів за встановленою договором процентною ставкою. Після закінчення цього періоду договором передбачено інший порядок визначення строку повернення кредиту та нарахування процентів.

24. Згідно з п. 1.12 кредитного договору сторони погодили, що користування позичальницею кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду блокує можливість отримання нових траншів та є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії. Відповідно до п. 1.12.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а в разі ненадходження платежу відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

25. Пунктом 1.12.2 кредитного договору передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальниця зобов`язана щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % на день від суми кредиту за кожний день користування ним.

26. Відповідно до п. 1.13 кредитного договору проценти в розмірі, визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2 договору, нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання траншу за договором та до дня фактичного повернення всієї суми кредиту позичальницею.

27. На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором позивачем надано розрахунки, складені первісним кредитодавцем ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та наступним кредитором ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», у яких відображено суму основного боргу, нараховані проценти, періоди їх нарахування та загальний розмір заборгованості. (ЕС)

28. Із розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», вбачається, що станом на 28.09.2021 року заборгованість за кредитним договором № 125363096 становила 14 993,10 грн, з яких 6 500,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 8 493,10 грн - заборгованість за нарахованими процентами.(ЕС)

29. Починаючи з 29.09.2021 року ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» здійснювало щоденне нарахування процентів у розмірі 149,50 грн, що відповідає 2,30 % від суми основного боргу 6 500,00 грн. Відповідно до зазначеного розрахунку проценти нараховувалися за період з 29.09.2021 року по 21.11.2021 року включно, тобто протягом 54 календарних днів, та становили 8 073,00 грн.

30. Таким чином, згідно з розрахунком ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» загальна сума нарахованих процентів збільшилася з 8 493,10 грн до 16 566,10 грн. Останнє нарахування процентів у розрахунку відображено 21.11.2021 року. Станом на 31.07.2023 року зазначено підсумкову заборгованість у розмірі 23 066,10 грн, з яких 6 500,00 грн - основна сума кредиту та 16 566,10 грн - проценти за користування кредитом. (ЕС)

31. Із матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року неодноразово відступалося на підставі договорів факторингу.

32. 28.11.2018 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 153 від 28.09.2021 року до зазначеного договору факторингу до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року. (ЕС)

33. 05.08.2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року до зазначеного договору факторингу ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступило ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року. (ЕС)

34. 10.07.2025 року між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступило позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру боржників. (ЕС)

35. Згідно з п. 1.2 договору факторингу № 10/07/25-Е перехід прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором стосовно відповідної заборгованості та набуває права грошової вимоги.

36. Відповідно до витягу з реєстру боржників б/н від 10.07.2025 року до договору факторингу № 10/07/25-Е до ТОВ «ФК «ЕЙС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року на загальну суму 23 066,10 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 500,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 16 566,10 грн.(ЕС)

37. На підтвердження переходу права вимоги позивачем також надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 10.07.2025 року до договору факторингу № 10/07/25-Е та платіжну інструкцію щодо здійснення фінансування за зазначеним договором. (ЕС)

38. Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року станом на 26.12.2025 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЙС» становить 23 066,10 грн, з яких 6 500,00 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 16 566,10 грн - прострочена заборгованість за процентами. Заборгованість за штрафними санкціями позивачем не заявлена. (ЕС)

V. Оцінка Суду.

39. Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

40. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

41. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

42. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною (сторонами).

43. Згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

44. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

45. Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

46. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

47. Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

48. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

49. За змістом ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

50. Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

51. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

52. Оцінюючи надані докази в їх сукупності, суд встановив, що 25.07.2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 125363096, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати відповідачці кредитні кошти в межах кредитного ліміту 6 500,00 грн, а відповідачка - повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування ними. Укладення кредитного договору підтверджується його змістом, заявкою на отримання кредиту, довідкою щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та відомостями про використання одноразового ідентифікатора MNV687JX.

53. Із довідки щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця вбачається, що 25.07.2021 року на зазначений відповідачкою номер мобільного телефону направлено одноразовий ідентифікатор, який цього ж дня введено під час акцепту пропозиції кредитодавця. Суд враховує, що відповідно до інформації АТ КБ «ПриватБанк» зазначений номер телефону містився в анкетних даних ОСОБА_1 , хоча не був фінансовим номером телефону за її платіжною карткою. Водночас відсутність у такого номера статусу фінансового сама по собі не спростовує факту його зазначення під час оформлення кредиту та використання для підписання електронного договору.

54. Крім того, надання кредитних коштів підтверджується платіжними документами первісного кредитора та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 04.05.2026 року, наданою на виконання ухвали суду від 16.04.2026 року, відповідно до якої на банківську картку № НОМЕР_2 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , зараховано 3 300,00 грн 25.07.2021 року та 3 200,00 грн 26.07.2021 року.

55. Суд враховує, що первісна заявка відповідачки стосувалася отримання кредиту в розмірі 3 300,00 грн, тоді як кредитним договором передбачено кредитний ліміт у розмірі 6 500,00 грн. При цьому довідка щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця містить відомості про збільшення 26.07.2021 року суми отриманого кредиту на 3 200,00 грн. Зазначені відомості узгоджуються з банківськими документами щодо фактичного зарахування відповідачці відповідної суми коштів.

56. Оцінюючи зазначені докази, суд враховує, що відповідь АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує належність платіжної картки відповідачці та фактичне зарахування на неї грошових коштів у відповідних розмірах, а платіжні документи первісного кредитора та відомості його інформаційно-телекомунікаційної системи пов`язують зазначені операції з виконанням кредитного договору № 125363096. Сукупність цих доказів є достатньою для встановлення факту отримання відповідачкою кредитних коштів у загальному розмірі 6 500,00 грн.

57. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

58. Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів. Із розрахунків заборгованості первісного та наступного кредиторів, а також виписки з особового рахунку вбачається, що заборгованість за основною сумою кредиту становить 6 500,00 грн. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідачки заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 6 500,00 грн є обґрунтованими.

59. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

60. Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

61. Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

62. За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і вимога, яка виникне в майбутньому.

63. Оцінюючи докази переходу права вимоги, суд враховує, що відповідно до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року та реєстру прав вимоги № 153 від 28.09.2021 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року. Надалі відповідно до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року та реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 року право вимоги за зазначеним кредитним договором передано ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс». У подальшому на підставі договору факторингу № 10/07/25-Е від 10.07.2025 року, акта приймання-передачі реєстру боржників від 10.07.2025 року та витягу з відповідного реєстру право вимоги до ОСОБА_1 передано ТОВ «ФК «ЕЙС».

64. Суд враховує, що у витягах із відповідних реєстрів зазначено особу відповідачки, номер і дату кредитного договору, розмір основної суми кредиту та процентів. Наведені відомості дозволяють ідентифікувати право грошової вимоги, яке було предметом послідовного відступлення.

65. Таким чином, сукупність договорів факторингу, реєстрів прав вимоги, документів щодо їх передачі та здійснення фінансування підтверджує послідовний перехід права вимоги за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року від первісного кредитора до позивача. Разом із тим сам по собі перехід права вимоги до нового кредитора не свідчить про безумовну обґрунтованість усього розміру заборгованості, зазначеного в реєстрах боржників, оскільки відповідно до ст. 514 ЦК України новий кредитор набуває права вимоги лише в тому обсязі, в якому вони належали попередньому кредитору.

66. Щодо вимог про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 16 566,10 грн суд виходить із наступного.

67. Відповідно до пунктів 1.7 та 1.9.1 кредитного договору сторонами погоджено надання кредитної лінії строком на 30 календарних днів, до 24.08.2021 року, із застосуванням протягом дисконтного періоду процентної ставки в розмірі 1,70 % на день від фактичної суми отриманих кредитних коштів.

68. Пунктом 1.8 кредитного договору передбачено можливість добровільного продовження дисконтного періоду шляхом сплати позичальницею фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

69. Із довідки щодо дій позичальниці в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та розрахунків заборгованості не вбачається, що відповідачка здійснювала платежі, необхідні для продовження дисконтного періоду, або активувала відповідну функцію в порядку, передбаченому п. 1.8 договору.

70. Отже, доказів добровільного продовження відповідачкою дисконтного періоду після 24.08.2021 року матеріали справи не містять. Водночас договором передбачено окремий механізм автоматичного перенесення строку повернення кредиту, правова природа якого підлягає оцінці з урахуванням змісту відповідних договірних положень та вимог законодавства.

71. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України.

72. У Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти як плату за правомірне користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України та проценти як міру відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. При цьому зазначено, що для визначення правової природи процентів необхідно здійснювати тлумачення умов конкретного кредитного договору, враховуючи обставини, з якими пов`язано їх нарахування, та зміст відповідних договірних положень.

73. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

74. Таким чином, проценти, передбачені ст. 1048 ЦК України, є платою за можливість правомірного користування кредитними коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, тоді як проценти за ч. 2 ст. 625 ЦК України є наслідком порушення боржником грошового зобов`язання. Водночас сама по собі наявність у договорі підвищеної процентної ставки не є достатньою для визначення її правової природи без з`ясування умов та підстав застосування такої ставки.

75. Оцінюючи умови кредитного договору № 125363096, суд враховує, що пунктом 1.12 передбачено механізм автоматичного продовження строку дії кредитної лінії у разі користування позичальницею кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду.

76. Відповідно до п. 1.12.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а за відсутності платежу відкладається кожного разу ще на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

77. Пунктом 1.12.2 договору передбачено нарахування з наступного дня після закінчення дисконтного періоду процентів у розмірі 2,30 % на день від суми кредиту, що становить 839,50 % річних.

78. Суд враховує, що передбачене пунктом 1.12.1 договору автоматичне перенесення строку повернення кредиту не є тотожним добровільному продовженню дисконтного періоду, визначеному пунктом 1.8 договору, оскільки не потребує сплати позичальницею нарахованих процентів та активації відповідної функції. Разом із тим для застосування цього положення договору необхідно визначити, чи встановлює воно додатковий погоджений сторонами строк правомірного користування кредитом, чи передбачає наслідки невиконання позичальницею обов`язку повернути кредит після закінчення дисконтного періоду.

79. Аналізуючи зміст пунктів 1.7, 1.8, 1.12.1 та 1.12.2 договору у взаємозв`язку, суд враховує, що первісний дисконтний період визначений сторонами до 24.08.2021 року, а можливість його добровільного продовження поставлена в залежність від виконання позичальницею передбачених пунктом 1.8 договору умов. Натомість автоматичне перенесення строку повернення кредиту пов`язане виключно з фактом подальшого неповернення кредитних коштів та не потребує окремого волевиявлення позичальниці.

80. При цьому застосування процентної ставки 2,30 % на день відповідно до п. 1.12.2 договору пов`язане із закінченням дисконтного періоду та подальшим користуванням кредитними коштами без виконання передбачених договором умов добровільного продовження такого періоду.

81. Водночас суд враховує, що формальне перенесення строку повернення кредиту на підставі умови договору не може саме по собі бути підставою для незастосування імперативних норм законодавства, які встановлюють обмеження відповідальності споживача за прострочення виконання кредитних зобов`язань.

82. Згідно з пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину, починаючи з 01.03.2020 року, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення, зокрема від обов`язку сплачувати неустойку та інші платежі, передбачені договором за невиконання або неналежне виконання зобов`язань.

83. Зазначеною нормою також встановлено заборону збільшення процентної ставки за користування кредитом у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит з причин, інших ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України. Дія цього положення поширювалася, зокрема, на кредити, визначені ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування».

84. Суд враховує, що спірні нарахування процентів здійснені у 2021 році, тобто в період дії зазначених законодавчих обмежень. При цьому відповідні положення закону не звільняють позичальника від обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити проценти, правомірно нараховані протягом погодженого строку кредитування.

85. Оцінюючи правову природу процентів, передбачених пунктом 1.12.2 договору, суд враховує, що їх нарахування пов`язане з неповерненням кредитних коштів після закінчення дисконтного періоду, а встановлена цим пунктом процентна ставка 2,30 % на день перевищує ставку 1,70 % на день, визначену сторонами для первісного дисконтного періоду.

86. За змістом наведених положень договору застосування підвищеної процентної ставки є наслідком невиконання позичальницею умов щодо своєчасного повернення кредитних коштів або добровільного продовження дисконтного періоду. При цьому матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачкою дій, спрямованих на добровільне продовження дисконтного періоду після 24.08.2021 року.

87. Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, відповідно до якого у разі неоднозначності умов кредитного договору щодо правової природи процентів необхідно здійснювати їх тлумачення, а за наявності сумніву застосовувати принцип contra proferentem, відповідно до якого неоднозначні умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала.

88. Застосовуючи наведений підхід до спірних правовідносин, суд виходить із того, що передбачений пунктом 1.12 договору механізм автоматичного перенесення строку повернення кредиту, який застосовується внаслідок неповернення кредитних коштів, не може використовуватися для покладення на споживача додаткових платежів за прострочення виконання зобов`язання всупереч установленим законом обмеженням.

89. Суд враховує, що пункт 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній у 2021 році, встановлював звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту в період карантину. Отже, за умови встановлення того, що відповідні проценти є платежами за прострочення виконання кредитного зобов`язання, їх стягнення не узгоджувалося б із зазначеними законодавчими обмеженнями.

90. Перевіряючи розмір заявленої заборгованості за процентами, суд дослідив розрахунки, складені первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та наступним кредитором ТОВ «Таліон Плюс», у взаємозв`язку з умовами кредитного договору № 125363096 від 25.07.2021 року.

91. Із розрахунку первісного кредитора вбачається, що 25.07.2021 року відповідачці надано кредитні кошти в розмірі 3 300,00 грн, а 26.07.2021 року - додатковий транш у розмірі 3 200,00 грн. За 25.07.2021 року кредитором нараховано 56,10 грн процентів, що відповідає 1,70 % від суми першого траншу 3 300,00 грн. Після збільшення суми кредиту до 6 500,00 грн щоденне нарахування процентів за ставкою 1,70 % становило 110,50 грн.

92. Судом перевірено розрахунок первісного кредитора за період з 25.07.2021 року по 24.08.2021 року включно. Із зазначеного розрахунку вбачається, що за 25.07.2021 року нараховано 56,10 грн, а протягом наступного періоду фактично відображено 29 щоденних нарахувань по 110,50 грн. При цьому окреме нарахування процентів за 27.07.2021 року в розрахунку відсутнє. Таким чином, загальна сума процентів, фактично відображених кредитором за первісний дисконтний період, становить 3 260,60 грн (56,10 грн + 110,50 грн ? 29 днів).

93. Суд враховує, що зазначена сума процентів нарахована за період, протягом якого відповідачка мала право користуватися кредитними коштами на погоджених сторонами умовах. Розмір щоденних нарахувань відповідає встановленій договором процентній ставці 1,70 % та фактичній сумі отриманих кредитних коштів. При цьому відсутність у розрахунку окремого нарахування за 27.07.2021 року не є підставою для самостійного збільшення судом заявленої кредитором заборгованості.

94. Водночас після закінчення дисконтного періоду первісним кредитором здійснювалися подальші нарахування процентів за ставкою 2,30 % на день. Зокрема, 28.08.2021 року в розрахунку відображено нарахування 598,00 грн, що відповідає чотирьом щоденним нарахуванням по 149,50 грн, а за період з 29.08.2021 року по 28.09.2021 року включно - щоденні нарахування по 149,50 грн у загальному розмірі 4 634,50 грн.

95. Таким чином, із загальної суми процентної заборгованості 8 493,10 грн, визначеної первісним кредитором станом на 28.09.2021 року, 3 260,60 грн становлять проценти, нараховані протягом первісного дисконтного періоду, а 5 232,50 грн - проценти, нараховані після його закінчення за ставкою 2,30 % на день.

96. Із розрахунку ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що після набуття права вимоги зазначеним товариством додатково нараховано 8 073,00 грн процентів за період з 29.09.2021 року по 21.11.2021 року включно, тобто за 54 календарні дні із розрахунку 149,50 грн щоденно.

97. Отже, загальна заявлена позивачем сума процентів 16 566,10 грн арифметично складається із 3 260,60 грн процентів, нарахованих протягом первісного дисконтного періоду, та 13 305,50 грн подальших нарахувань за ставкою 2,30 % на день після його закінчення.

98. Суд враховує, що всі подальші нарахування процентів у загальному розмірі 13 305,50 грн здійснені після закінчення первісного дисконтного періоду та пов`язані з неповерненням відповідачкою кредитних коштів у визначений пунктом 1.7 договору строк. При цьому зазначені нарахування припадають на період дії законодавчих обмежень відповідальності споживачів за прострочення виконання кредитних зобов`язань, запроваджених у зв`язку з карантином.

99. Оцінюючи зазначені обставини у взаємозв`язку з умовами пунктів 1.8, 1.12.1 та 1.12.2 договору, суд виходить із того, що застосування підвищеної процентної ставки пов`язане з неповерненням кредитних коштів після закінчення дисконтного періоду, а не з добровільним погодженням позичальницею нового дисконтного періоду на умовах пункту 1.8 договору.

100. За таких обставин суд вважає, що нарахування процентів у розмірі 2,30 % на день після закінчення первісного дисконтного періоду за своєю правовою природою пов`язане з невиконанням позичальницею зобов`язання щодо повернення кредиту, а тому не може оцінюватися виключно як плата за правомірне користування кредитними коштами відповідно до ст. 1048 ЦК України.

101. При цьому можлива правова кваліфікація зазначених нарахувань як процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України не усуває необхідності застосування спеціальних положень пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», якими на час виникнення спірних правовідносин встановлено звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання.

102. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення процентів у розмірі 13 305,50 грн, нарахованих після закінчення первісного дисконтного періоду, не підлягають задоволенню, оскільки правові підстави для їх стягнення як плати за правомірне користування кредитом не підтверджені, а їх стягнення як платежів за прострочення виконання кредитного зобов`язання суперечило б спеціальним законодавчим обмеженням, чинним у період здійснення відповідних нарахувань.

103. Водночас заборгованість за процентами в розмірі 3 260,60 грн сформована протягом погодженого сторонами первісного дисконтного періоду, підтверджується розрахунком первісного кредитора та відповідає умовам договору щодо нарахування процентів за користування фактично отриманими кредитними коштами.

104. Зазначена сума не включає нарахувань, здійснених після закінчення дисконтного періоду, та визначена з урахуванням фактично відображених кредитором щоденних нарахувань. Відомостей про здійснення відповідачкою платежів у рахунок погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

105. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами в розмірі 3 260,60 грн. У задоволенні вимог про стягнення решти заборгованості за процентами в розмірі 13 305,50 грн слід відмовити.

106. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

107. За змістом ст.ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

108. Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

109. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

110. Суд враховує, що відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у судове засідання не з`явилася та доказів погашення заборгованості не надала. Водночас сама по собі відсутність заперечень відповідачки не звільняє позивача від обов`язку довести обґрунтованість заявлених вимог.

111. Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки на користь позивача підлягає заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 6 500,00 грн та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 3 260,60 грн, а всього - 9 760,60 грн.

112. У задоволенні позовних вимог про стягнення решти заборгованості за процентами в розмірі 13 305,50 грн слід відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

113. Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

114. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

115. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

116. За подання позовної заяви ТОВ «ФК «ЕЙС» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується наданою позивачем платіжною інструкцією.

117. Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 9 760,60 грн із заявлених 23 066,10 грн, що становить 42,3158 % від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1 126,62 грн (2 662,40 грн ? 9 760,60 грн / 23 066,10 грн).

118. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

119. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

120. Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

121. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

122. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771237881 від 01.09.2025 року до зазначеного договору, а також акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року.

123. Відповідно до додаткової угоди № 25771237881 від 01.09.2025 року Адвокатське бюро «Соломко та партнери» зобов`язалося надавати ТОВ «ФК «ЕЙС» правничу допомогу у справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року.

124. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року Адвокатським бюро «Соломко та партнери» надано позивачу правничу допомогу, яка включала складання позовної заяви вартістю 5 000,00 грн, вивчення матеріалів справи вартістю 1 000,00 грн, підготовку адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів вартістю 500,00 грн та підготовку клопотання про витребування відповідної інформації вартістю 500,00 грн. Загальна вартість наданих послуг становить 7 000,00 грн. Суд враховує, що надані позивачем договір про надання правничої допомоги, додаткова угода до нього та акт прийому-передачі наданих послуг дозволяють встановити зміст, обсяг і вартість правничої допомоги, наданої саме у цій справі.

125. При цьому відповідно до правових висновків Верховного Суду витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи вони підлягають сплаті відповідно до умов договору про надання правничої допомоги.

126. Оцінюючи надані докази, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг підготовлених представником позивача процесуальних документів, необхідність дослідження доказів укладення електронного кредитного договору, отримання кредитних коштів, розрахунків заборгованості та документів щодо переходу права вимоги.

127. З огляду на наведене суд вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн підтверджується наданими доказами, а підстав для зменшення їх розміру за критерієм неспівмірності виконаним роботам судом не встановлено.

128. Водночас відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

129. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 962,10 грн (7 000,00 грн ? 9 760,60 грн / 23 066,10 грн).

130. Таким чином, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 126,62 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 962,10 грн, а всього - 4 088,72 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 626, 628, 629, 638, 1048, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Законами України «Про електронну комерцію», «Про споживче кредитування», ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 128, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 272, 273, 279-284, 287-289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: індекс 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправка, буд.6, каб. 13, IBAN НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», МФО 322001, код ЄДРПОУ 21133352, заборгованість за кредитним договором № 125363096 від 25.07.2021 року в розмірі 9 760,60 гривні, з яких 6 500,00 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту та 3 260,60 гривень - заборгованість за процентами, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 962,10 гривні та судовий збір у розмірі 1 126,62 гривні, а всього 13 849,32 гривні.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

8. Повний текст рішення складено 22.10.2026 року.

Суддя О.П. Портна