Рішення № 141294284, 09.11.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/11887/24

Провадження № 2/591/2313/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сухонос Є.О.,

представника позивача Приходько Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу №591/11887/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом, який, уточнивши имоги, мотивує тим, що є виробником та виконавцем послуг у м. Суми з постачання теплової енергії та гарячої води. Відповідачі є споживачами послуг, що надаються за адресою: АДРЕСА_1 за надані послуги з постачання теплової енергії не сплачують, у зв?язку з чим за період з 01.06.2012 по 31.10.2024 сума боргу складає 67 681,47 грн.

Просив стягнути з відповідача на свою користь борг за надані послуги теплопостачання (опалення), гарячого водопостачання та абонплати з теплової енергії в сумі 65237,72 грн., внески з обслуговування та заміни вузла комерційного обліку в сумі 72,14 грн., абонентського обслуговування в сумі 1691,66 грн., плати за функціонування ГВП в сумі 679,95 грн. Також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України просив стягнути з відповідачів 3% річних в сумі 1225,05 грн. та інфляційне збільшення в сумі 3527,79 грн.

Ухвалою суду від 04.12.2024 відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання. Ухвалою від 09.11.2026 закрито провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості за період з 01.06.2012 по 31.01.2014.

У відзиві на позовну заяву представник відповідач ОСОБА_1 проти позову заперечував, зазначивши, що він у квартирі фактично не проживає, послугами позивача не користується. Власником квартири є ОСОБА_2 , який також не проживає у квартирі. Рішенням суду вже була стягнута заборгованість за період з 01.05.2009 по 31.01.2014. Судовим наказом була стягнута заборгованість за період з 01.06.2012 по 28.01.2017, що є підставою для закриття провадження у цій частині вимог. Позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами, які заявлені до 25.11.2021.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з урахуванням уточнених. Додатково пояснила, що після з`ясування інформації відносно відповідачів, як споживачів послуг у вказаній вище квартири, здійснено перерахунок заявлених до них вимог. В заяві про зменшення позовних вимог здійснено неправильний розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Правильними є суми 157,40 грн. 3% річних, 588,05 грн. інфляційні втрати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала із зазначених у позові підстав.

У судове засідання відповідачі повторно не з`явилися. Про дату. Час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості сторонам вжити заходи щодо примирення. У зв`язку з тим, що вперше таке клопотання було заявлене у лютому 2026 року, доказів, що реальні заходи щодо примирення вживались сторонами у справі, суду не надано, суд протокольною ухвалою відмовив у задоволенні вказаного клопотання.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що рішеннями Виконавчого комітету Сумської міської ради , які прийняті у спірному періоді, ТОВ «Сумитеплоенерго» було визначено виробником та виконавцем послуг в місті Суми з централізованого опалення та постачання гарячої води. Рішеннями виконавчого комітету Сумської міської ради також встановлено позивачу тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифи на послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (а.с.21-26).

Відповідно до довідки про склад сім`ї у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 5).

Відповідно до інформації про зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 зареєсрований за вказаною адресою з 14.09.2005 (а.с. 32).

Як вбачається з довідок, виданих Дяківським старостинським округом Буринської міської ради, Буринською міською радою, акту про фактичне проживання ОСОБА_1 з 2017 року фактично та без реєстрації проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 63-65).

Відповідно до інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власносі за ОСОБА_2 з 22.02.2016 (а.с. 78).

Відповідно до обігової відомості за період з 01.06.2012 по 31.10.2024 заборгованість за послуги, спожиті за адресою: АДРЕСА_1 становить: за надані послуги теплопостачання (опалення), гарячого водопостачання та абонплати з теплової енергії в сумі 65237,72 грн., внески з обслуговування та заміни вузла комерційного обліку в сумі 72,14 грн., абонентського обслуговування в сумі 1691,66 грн., плати за функціонування ГВП в сумі 679,95 грн. (а.с. 6-16).

Частинами 1,3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 набув право власності на квартиру 22.02.2016. Саме з цієї дати у нього виник обов`язок по утриманню майна та оплаті житлово-комунальних послуг.

Отже, позовні вимоги до ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості за період до 22.02.2016 задоволенню не підлягають, оскільки до виникнення права власності у відповідача не існувало обов`язку щодо утримання вказаного майна.

Щодо відповідача ОСОБА_1 , суд зазначає, що факт його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 з 14.09.2005 підтверджується матеріалами справи. Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 з 2017 року фактично проживає за іншою адресою (с. Піски Конотопського району), не можуть бути підставою для звільнення від оплати послуг, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зареєстровані у житлі особи несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати ЖКП. Крім того, відповідачами не надано доказів повідомлення виконавця послуг у встановленому законом порядку про тимчасову відсутність споживача та осіб, які з ним проживають/зареєстровані, із наданням відповідних підтверджуючих документів.

Тим самим, зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг, що виникли в період з 22.02.2016 (з моменту набуття права власності ОСОБА_2 ), відповідачі ОСОБА_2 (як власник) та ОСОБА_1 (як зареєстрована особа) зобов`язані виконувати солідарно.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (стаття 257 ЦК України).

Як передбачено частиною 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30.06.2023.

Відповідно до п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

З 24.02.2024 в Україні було введено воєнний стан, який триває і на час розгляду справи.

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період з 01.02.2014 по 31.10.2024. При цьому згідно з оборотною відомістю у спірному періоді послуги позивача відповідачем не оплачувалися.

Таким чином, вимоги щодо стягнення боргу за період з лютого 2014 року по березень 2017 року заявлені поза межами строку позовної давності. Позивачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б свідчили про поважність пропуску строку давності. Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за вказаний період.

Беручи до уваги розміри нарахованих позивачем платежів за спожиті послуги за централізоване опалення за період з 01.04.2017 по 31.10.2024 включно, сума боргу, що заявлено в межах строків позовної давності за цими послугами становить 36 334,66 грн., у тому числі за послуги з постачання гарячої води - 17938,68 грн., за послуги з теплопостачання - 15 952,23 грн., за обслуговування вузла обліку - 36,94 грн., за заміну вузла обліку - 35,20 грн., абонплата теплової енергії - 1031,42 грн., абонплата ГВП - 660,24 грн., плата за функціонування ГВП - 679,95 грн. Саме вказана сума за надані послуги підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Як передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі цієї норми позивачем заявлено до стягнення також 3 % річних в сумі 1225,05 грн. та інфляційне збільшення в сумі 3527,79 грн.

Відповідно до наданого розрахунку вказані суми нараховані позивачем за період з 21.12.2018 по 23.02.2022, тобто в межах строку позовної давності та з урахуванням положень п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якого на період дії воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Відтак, вказані суми також підлягають стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

На підставі до статті 141 ЦПК України, враховуючи часткове, на 56,72 % задоволення позовних вимог, з відповідачів в дольовому порядку на користь позивача підлягає стягненню також судовий збір в розмірі 1717,60 грн., тобто по 858,80 грн. з кожного

Керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 17938,68 грн., за послуги з теплопостачання - 15 952,23 грн., за обслуговування вузла обліку - 36,94 грн., за заміну вузла обліку - 35,20 грн., абонплата теплової енергії - 1031,42 грн., абонплата ГВП - 660,24 грн., плата за функціонування ГВП - 679,95 грн., 3 % річних в сумі 1225,05 грн. та інфляційне збільшення в сумі 3527,79 грн.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» витрати по оплаті судового збору в сумі 1717,60 грн., тобто по 858,80 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко