Рішення № 141293885, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/22869/26

провадження № 2/753/18946/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в залі суду за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 5а цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 17739-10/2024 від 12.10.2024.

Позивач зазначає, що 12.10.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 17739-10/2024.

Перед укладенням договору первісний кредитор здійснив ідентифікацію та верифікацію відповідача. Договір і додаток № 1 до нього підписано сторонами електронними підписами.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. на умовах строковості, повернення та платності. Відповідач зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним відповідно до встановленого договором графіка платежів.

Позивач стверджує, що ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало свої зобов`язання та перерахувало кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 . На підтвердження перерахування коштів до позовної заяви додано лист-повідомлення про успішне здійснення платіжної операції.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, передбачених кредитним договором, не повернула кредитні кошти та не сплатила проценти у встановлені договором строки.

24.02.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24022025, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до боржників первісного кредитора, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором № 17739-10/2024 від 12.10.2024.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань та набуття права грошової вимоги на підставі договору факторингу, позивач просить стягнути заборгованість у загальному розмірі 15 960,00 грн., що складається із: 4 200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3 780,00 грн. заборгованості за процентами; 7 980,00 грн. заборгованості за штрафом. Також позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про витребування в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) письмових доказів, які містять банківську таємницю, а саме: інформації про те, чи була ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником банківської картки № НОМЕР_1 ; інформації про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 5 000,00 грн. у період із 12.10.2024 по 17.10.2024; виписки про рух коштів за рахунком, відкритим для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період із 12.10.2024 по 17.10.2024 включно.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.10.2026 справа призначена до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Витребувано в АТ «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ», код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4) письмових доказів, які містять банківську таємницю, а саме: інформації про те, чи була ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , власником банківської картки № НОМЕР_1 ; інформації про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів у розмірі 5 000,00 грн. у період із 12.10.2024 по 17.10.2024; виписки про рух коштів за рахунком, відкритим для обслуговування банківської картки № НОМЕР_1 , за період із 12.10.2024 по 17.10.2024 включно.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 17739-10/2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало позичальниці фінансовий кредит у розмірі 5 000 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальниця зобов`язалася повернути кредит і сплатити проценти за користування ним у порядку та на умовах, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надано для власних потреб клієнта, не пов`язаних із підприємницькою чи незалежною професійною діяльністю, строком на 120 днів. Дата надання кредиту - 12 жовтня 2024 року, кінцева дата його погашення - 8 лютого 2025 року.

Пунктом 1.4 договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день на залишок заборгованості. У пункті 1.4.1 договору також наведено розрахункову денну процентну ставку 0,72 %, визначену на основі загальних витрат за кредитом, його суми та строку.

Відповідно до додатка № 1 до договору сторони визначили графік платежів, за яким повернення кредиту та сплата процентів мали здійснюватися періодичними платежами. Згідно з графіком загальна сума платежів за умови виконання передбаченого ним графіка становила 9 320 грн., з яких 5 000 грн. - сума кредиту та 4 320 грн. - проценти.

Відповідно до ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У копії кредитного договору, додатку до нього та заявці-анкеті зазначено електронний підпис позичальниці з одноразовим ідентифікатором.

Згідно з довідкою ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» про ідентифікацію клієнта одноразовий ідентифікатор для підписання договору було направлено 12 жовтня 2024 року на номер телефону, зазначений в анкетних даних відповідача.

Зміст договору, додатку до нього, анкети та довідки про ідентифікацію є доказами, поданими на підтвердження досягнення сторонами згоди щодо умов кредитування та підписання електронного договору.

Згідно з листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 20 лютого 2026 року за дорученням ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 12 жовтня 2024 року було здійснено переказ 5 000 грн. на платіжну картку, зазначену в кредитному договорі. У листі наведено відомості про операцію та вказано її призначення - виконання фінансових зобов`язань за договором № 17739-10/2024 від 12 жовтня 2024 року.

Відповідно до листа АТ «Перший Український Міжнародний Банк» від 13 жовтня 2026 року, наданого на виконання ухвали суду у справі № 753/22869/26, відповідну платіжну картку було випущено на ім`я ОСОБА_1 . Банк повідомив про операцію на суму 5 000 грн. 12 жовтня 2024 року.

Надана банком виписка також містить відомості про зарахування 5 000 грн. на рахунок відповідача за операцією, пов`язаною із сервісом SUNCREDIT.

Таким чином, лист платіжного провайдера, відповідь банку та виписка за рахунком у сукупності підтверджують перерахування кредитних коштів у розмірі 5 000 грн. на рахунок відповідача.

24 лютого 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 24022025.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу зазначено ОСОБА_1 , кредитний договір № 17739-10/2024 та заборгованість у загальному розмірі 15 960 грн., з яких: 4 200 грн. - основний борг; 3 780 грн. - заборгованість за процентами; 7 980 грн. - заборгованість за штрафом.

На підтвердження передачі вимог також надано акт приймання-передачі реєстру боржників від 24 лютого 2025 року та платіжну інструкцію щодо виконання договору факторингу.

Наведені документи підтверджують включення вимоги за кредитним договором відповідачки до реєстру переданих позивачу вимог. Водночас зазначення суми в реєстрі не звільняє суд від перевірки її правових підстав і розрахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із поданого кредитодавцем розрахунку вбачається, що за договором було враховано два платежі: 26 жовтня 2024 року - 1 150 грн., з яких 400 грн. зараховано в погашення тіла кредиту та 750 грн. - процентів;

10 листопада 2024 року - 1 090 грн., з яких 400 грн. зараховано в погашення тіла кредиту та 690 грн. - процентів.

Таким чином, поданий позивачем розрахунок спростовує викладене в позовній заяві твердження про те, що відповідач взагалі не вносила платежів.

Після зарахування зазначених платежів залишок тіла кредиту, згідно з розрахунком, становить: 5 000 грн. ? 400 грн. ? 400 грн. = 4 200 грн.

За розрахунком кредитодавця, після другого платежу проценти нараховувалися на залишок тіла кредиту 4 200 грн. із застосуванням ставки 1 % на день, що становить 42 грн. на день. За період із 11 листопада 2024 року до 8 лютого 2025 року включно - 90 днів - сума нарахованих і не сплачених, згідно з розрахунком, процентів становить: 4 200 грн. ? 1 % ? 90 днів = 3 780 грн.

При цьому графік платежів містив орієнтовні суми за умови своєчасного погашення чергових частин тіла кредиту. Поданий позивачем розрахунок виходить із фактичного залишку тіла кредиту 4 200 грн. після двох врахованих платежів.

Нарахування 3 780 грн. стосується періоду в межах визначеного договором строку кредитування, а не періоду після 8 лютого 2025 року.

За викладених обставин, вимоги про стягнення 4 200 грн. тіла кредиту та 3 780 грн. процентів, разом 7 980 грн. є обґрунтованими. Позивач просить стягнути з відповідача також 7 980 грн. штрафу.

Відповідно до умов договору кредит надано для особистих потреб відповідачки. До договору складено паспорт споживчого кредиту. Отже, спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про споживче кредитування».

Штраф є видом неустойки, правове регулювання якої визначене статтями 549-551 ЦК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Крім того, відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Заявлений у цій справі штраф нараховано за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту, укладеним 12 жовтня 2024 року, тобто в період дії воєнного стану.

Оскільки штраф є відповідальністю за прострочення, від якої споживач звільнений зазначеною нормою, вимога про стягнення 7 980 грн. штрафу задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81, 89 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Кредитний договір, додаток до нього, довідка про ідентифікацію, лист платіжного провайдера, відповідь банку та виписка з рахунку підтверджують укладення договору й надання кредитних коштів. Договір факторингу, реєстр боржників та акт приймання-передачі підтверджують передачу позивачу права вимоги за цим договором.

Розрахунок заборгованості враховує часткове виконання відповідачем зобов`язань. Заявлені залишки тіла кредиту та процентів математично узгоджуються з відображеними в ньому платежами і періодом нарахування.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 7 980 грн. У стягненні 7 980 грн. штрафу слід відмовити.

Платіжною інструкцією № 36263 від 12 червня 2026 року підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. за подання позову до ОСОБА_1 .

Оскільки позов задовольняється на 7 980 грн. із заявлених 15 960 грн., тобто на 50 %, відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі: 2 662,40 грн ? 50 % = 1 331,20 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір № 0107 від 1 липня 2025 року, акт № 19 від 8 червня 2026 року та детальний опис послуг.

В акті зазначено вартість послуг 8 000 грн. та обов`язок клієнта перерахувати цю суму протягом одного року з моменту підписання акта.

Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

Враховуючи характер спірних правовідносин, незначну складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також принцип співмірності судових витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатимк принципу розумності та пропорційності.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 263-265 ЦПК України, статтями 205, 207, 512, 514, 525, 526, 549-551, 629, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 17739-10/2024 від 12 жовтня 2024 року в розмірі 7 980,00 грн. (сім тисяч дев`ятсот вісімдесят гривень 00 копійок), яка складається з: 4 200,00 грн. заборгованості за тілом кредиту; 3 780,00 грн. заборгованості за процентами, судовий збір у розмірі 1 331 грн. 20 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення 7 980 грн. штрафу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя: Комаревцева Л.В.