Рішення № 141293861, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/23529/26

провадження № 2/753/19379/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» звернулося до суду з позовом від 30 травня 2026 року до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з Відповідача заборгованість за договором кредитної лінії № 966201451 від 17 квітня 2025 року в розмірі 36 606,40 грн., з яких 12 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 23 886,40 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом, 720,00 грн. - комісія за надання кредиту. Також позивач просив стягнути з Відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн.

Позов мотивовано тим, що 17 квітня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредитної лінії № 966201451. На виконання договору та двох додаткових угод первісний кредитодавець перерахував Відповідачу трьома траншами 12 000,00 грн. Відповідач сплатив 20,00 грн., яких було недостатньо для погашення нарахованих процентів.

Позивач зазначив, що 17 червня 2025 року на підставі договору факторингу № МВ-ТП/40 набув право грошової вимоги до Відповідача. У зв`язку з простроченням сплати процентів Позивач склав повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору з 13 листопада 2025 року та припинив подальше нарахування процентів. Відображені в розрахунку 6 000,00 грн. штрафу до стягнення не заявив.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07 жовтня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та витребувано в АТ «Універсал Банк» відомості про зарахування коштів на рахунок Відповідача. На виконання ухвали суду банк надав лист від 08 жовтня 2026 року № БТ/Е-44452 та виписку про рух коштів за 17-18 квітня 2025 року. Представник Позивача просив розглянути справу за його відсутності.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Дослідивши договір і додаткові угоди, відомості про їх підписання, документи про перерахування коштів, банківську виписку, договір факторингу, витяг із реєстру прав вимоги та розрахунки обох кредиторів, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Цивільний кодекс України

Суд установив, що у заявці від 17 квітня 2025 року ОСОБА_1 зазначив свої персональні дані, фінансовий номер телефону, адресу електронної пошти та реквізити платіжної картки з останніми цифрами 2570. У заявці визначено кредитний ліміт 12 000,00 грн. та розмір першого траншу 8 600,00 грн. Примірник договору містить відомості про надсилання Відповідачу одноразового ідентифікатора BSCW 17 квітня 2025 року о 00 год. 19 хв. 29 с. та його введення о 00 год. 19 хв. 42 с. Від імені кредитодавця договір підписано кваліфікованим електронним підписом директора. Застосований сторонами спосіб укладення договору відповідає частині другій статті 639 ЦК України та статтям 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

17 квітня 2025 року сторони уклали додаткову угоду про надання другого траншу в розмірі 400,00 грн., після якого загальна сума виданого кредиту зросла до 9 000,00 грн. Додатковою угодою від 18 квітня 2025 року погоджено надання третього траншу в розмірі 3 000,00 грн. Додаткові угоди містять відомості про їх підписання Відповідачем одноразовими ідентифікаторами 2103 та 6135 відповідно.

Надання коштів підтверджується сукупністю документів. Довідки первісного кредитодавця містять відомості про платника, отримувача, суму, час та ідентифікатор кожної платіжної операції. Згідно з цими документами на картку Відповідача 17 квітня 2025 року перераховано 8 600,00 грн. та 400,00 грн., а 18 квітня 2025 року - 3 000,00 грн. АТ «Універсал Банк» підтвердило, що картку з останніми цифрами 2570 емітовано на ім`я ОСОБА_1 . За банківською випискою загальна сума зарахувань у досліджений період становила 12 012,02 грн. Окреме зарахування в розмірі 12,02 грн. мало інше джерело. Таким чином, розмір фактично наданого за договором кредиту становить 12 000,00 грн.

17 червня 2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/40. За його умовами права вимоги переходять до фактора з дати підписання сторонами реєстру прав вимоги. У витягу з реєстру під порядковим номером 448 зазначено прізвище, ім`я та по батькові Відповідача, його РНОКПП, номер і дату кредитного договору. Склад переданої вимоги визначено окремо за тілом кредиту - 12 000,00 грн., процентами - 6 481,60 грн., комісією - 720,00 грн. та неустойкою - 6 000,00 грн. Виконання Позивачем зобов`язання з фінансування за договором факторингу підтверджується платіжною інструкцією № 1527 від 27 червня 2025 року на суму 3 184 458,50 грн., сплачену за відступлені за реєстром вимоги.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір факторингу та витяг із реєстру дозволяють установити, яку саме вимогу передано Позивачу. Отже, ТОВ «Таліон Плюс» набуло права кредитора за договором № 966201451. При цьому для вирішення спору належить окремо встановити строк виконання кожного із заявлених до стягнення зобов`язань.

Стосовно 23 886,40 грн. процентів суд установив, що пунктами 7.4.1, 7.4.2 договору сторони визначили строки їх сплати. Проценти за дисконтний період підлягали сплаті до останнього дня цього періоду, а після його закінчення - щоденно. Договором та додатковими угодами передбачено базову ставку 0,98 % на день на фактичний залишок кредиту. За умовами застосування знижки кредитодавець відображав нарахування за дисконтною ставкою 0,69 % на день. Умови щодо строків і розміру платежів містяться в підписаних Відповідачем документах.

За частинами четвертою, п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» дотримання граничної денної процентної ставки визначається з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, загального розміру кредиту та строку кредитування. На дату укладення договору максимальний розмір такої ставки становив 1 %. У додатковій угоді від 18 квітня 2025 року після видачі всіх трьох траншів зазначено загальні витрати за кредитом у розмірі 215 340,00 грн., суму кредиту 12 000,00 грн. та залишок строку кредитування 1 825 днів. За цими показниками денна процентна ставка становить близько 0,9833 % (215 340,00 ? 12 000,00 ? 1 825 ? 100). Отже, передбачену законом межу дотримано з урахуванням включеної до загальних витрат комісії.

Суд перевірив розрахунки обох кредиторів з урахуванням дат надання траншів, часткових оплат та переходу права вимоги. За 17 квітня 2025 року первісний кредитодавець нарахував 62,10 грн. процентів на фактично видані на цю дату 9 000,00 грн. за ставкою 0,69 %. Після видачі третього траншу сума за день за цією ставкою становила 82,80 грн. (12 000,00 грн. ? 0,69 %), а за базовою ставкою - 117,60 грн. (12 000,00 грн. ? 0,98 %). Базова ставка була визначена при укладенні договору, а умови застосування знижки залежали від погашення заборгованості протягом погодженого сторонами періоду. Часткові платежі від 25 травня та 16 червня 2025 року не погасили нарахованих на той час процентів.

До дати відступлення права вимоги первісний кредитодавець нарахував 6 501,60 грн. процентів. Із цієї суми вирахувано сплачені 25 травня 2025 року 15,00 грн. та 16 червня 2025 року 5,00 грн. Таким чином, станом на 17 червня 2025 року залишок процентів становив 6 481,60 грн. Саме цю суму зазначено у витягу з реєстру та відображено як початковий залишок у розрахунку нового кредитора.

З 18 червня до 12 листопада 2025 року включно минуло 148 днів. За цей період на неповернуту суму кредиту 12 000,00 грн. Позивач нарахував 17 404,80 грн. процентів (12 000,00 грн. ? 0,98 % ? 148). Отже, день відступлення враховано один раз, а обидва платежі Відповідача віднято до визначення початкового залишку нового кредитора. Загальна сума несплачених процентів становить 23 886,40 грн. (6 481,60 грн. + 17 404,80 грн.). З 13 листопада 2025 року подальших нарахувань Позивач до стягнення не заявляв. Строк сплати всіх зазначених процентів настав відповідно до пункту 7.4 договору до звернення з позовом. У цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення 12 000,00 грн. тіла кредиту суд враховує, що сторони погодили для повернення основної суми інший строк, ніж для сплати процентів. У пункті 7.1 договору дату 17 травня 2025 року прямо визначено як рекомендовану дату дострокового повернення кредиту. Кінцевою датою повернення кредиту за пунктом 7.3 договору є 17 травня 2030 року. Тому саме по собі закінчення тридцятиденного дисконтного періоду зумовило обов`язок сплатити проценти, проте не спричинило настання строку повернення всієї суми кредиту.

Посилаючись на дострокове настання такого строку, Позивач надав повідомлення № ТП/966201451 від 13 листопада 2025 року. У ньому Позивач зазначив про прострочення сплати процентів понад один місяць, оголосив про розірвання договору із цієї ж дати та запропонував сплатити 42 606,40 грн. До позову також долучено досудову вимогу адвокатського об`єднання, у якій наведено загальну суму заборгованості станом на 02 квітня 2026 року.

Частина четверта статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» надає кредитодавцю за визначених цією нормою умов право вимагати дострокового повернення споживчого кредиту. Для виконання вимоги за таким договором споживачу надається 30 календарних днів із дня одержання повідомлення. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення, вимога втрачає чинність. Отже, для вирішення питання про дострокове стягнення має значення не лише дата складення документа, а й доведення обставин, з яких почався перебіг установленого законом строку.

Надане повідомлення містить електронну адресу Відповідача та кваліфікований електронний підпис директора Позивача. Ці реквізити підтверджують, хто склав документ і кому його адресовано. Водночас до досліджених матеріалів не долучено квитанції про доставлення електронного листа, відомостей з інформаційної системи про доставлення повідомлення до особистого кабінету, відповіді Відповідача чи іншого доказу, з якого можна встановити одержання ним вимоги. Досудова вимога адвокатського об`єднання також не містить підтвердження її доставлення. Погодження сторонами електронного способу листування саме по собі не засвідчує, що конкретне повідомлення було надіслано та одержано.

За таких обставин суд не має підстав обчислювати строк для дострокового повернення кредиту з дати, яку Позивач зазначив у власному повідомленні. Факт видачі Відповідачу 12 000,00 грн. та перехід цієї вимоги до Позивача доведено, однак настання строку дострокового виконання зобов`язання до звернення до суду не підтверджено. Тому вимога про стягнення 12 000,00 грн. основного боргу є передчасною.

Щодо 720,00 грн. комісії суд установив, що її розмір погоджено окремо за кожним траншем і становить 6 % від виданої суми: 516,00 грн. за видачу 8 600,00 грн., 24,00 грн. за видачу 400,00 грн. та 180,00 грн. за видачу 3 000,00 грн. За пунктом 7.5 договору обов`язок сплатити комісію підлягає виконанню протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або ініціювання його дострокового припинення в передбаченому договором порядку. Отже, договір розмежовує дату нарахування комісії при видачі траншу та строк її сплати. Оскільки кінцевий строк договору не сплив, а належне доведення до Відповідача вимоги про дострокове виконання не підтверджено, вимога про стягнення 720,00 грн. також є передчасною.

Суд окремо враховує розбіжність між повідомленням від 13 листопада 2025 року та позовом. У повідомленні Позивач указав 30 606,40 грн. як заборгованість за процентами. Проте за його власним деталізованим розрахунком ця сума включає 23 886,40 грн. процентів, 720,00 грн. комісії та 6 000,00 грн. штрафу. У позові ці складові розмежовано, а штраф виключено із ціни позову. Тому відповідно до статті 13 ЦПК України питання про стягнення 6 000,00 грн. штрафу суд не вирішує. Таким чином, із заявлених до стягнення 36 606,40 грн. доказами підтверджено настання строку сплати 23 886,40 грн. процентів за користування кредитом. У задоволенні вимог про дострокове стягнення 12 000,00 грн. тіла кредиту та 720,00 грн. комісії слід відмовити.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд установив, що за платіжною інструкцією № 1410 від 19 травня 2026 року Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Частка задоволених позовних вимог становить 23 886,40 грн. із 36 606,40 грн. Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 1 737,27 грн. судового збору (2 662,40 грн. ? 23 886,40 ? 36 606,40).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу Позивач надав договір від 02 грудня 2024 року № 5, додаткову угоду від 14 квітня 2026 року № 3216, акт приймання-передачі наданих послуг та платіжну інструкцію від 14 квітня 2026 року № 270 на суму 5 000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та мають бути співмірними зі складністю справи, обсягом виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом, та значенням справи для сторони.

В акті зазначено Відповідача, номер кредитного договору, зміст і вартість послуг: 1 000,00 грн. - аналіз обставин, доказів і судової практики та консультування, 500,00 грн. - підготовка і направлення досудової вимоги, 3 500,00 грн. - підготовка позову та матеріалів до нього. Письмова вимога, позов та додатки підтверджують зв`язок наданої допомоги із цією справою. З огляду на обсяг досліджених договірних і платіжних документів заявлена загальна вартість допомоги є співмірною з виконаною роботою. За правилами статей 137, 141 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам з Відповідача підлягає стягненню 3 262,60 грн. (5 000,00 грн. ? 23 886,40 ? 36 606,40).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», код ЄДРПОУ 39700642, місцезнаходження: 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд. 13, заборгованість за процентами за користування кредитом за договором кредитної лінії № 966201451 від 17 квітня 2025 року в розмірі 23 886,40 грн. (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят шість гривень 40 копійок), судовий збір у розмірі 1 737,27 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 262,60 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 12 000,00 грн. основного боргу та 720,00 грн. комісії за надання кредиту відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 09.11.2026

Суддя???? ?Л.В. Комаревцева