Рішення № 141293807, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/19897/26

провадження № 2/753/16822/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за двома кредитними договорами в загальному розмірі 41 803,95 грн., а також витрат зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 вересня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 8338071, відповідно до якого відповідачу надано кредитні кошти в розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, 01 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1801933, за яким відповідачу надано 4 200,00 грн.

Позивач зазначає, що договори укладені в електронній формі та підписані відповідачем електронними підписами одноразовими ідентифікаторами. Первісні кредитори виконали свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідач належним чином зобов`язань щодо їх повернення та сплати передбачених договорами платежів не виконав.

За твердженням позивача, право вимоги за зазначеними кредитними договорами перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» на підставі договорів факторингу.

Позивач просить стягнути за договором № 8338071 від 30 вересня 2024 року заборгованість у розмірі 22 395,75 грн., з яких 9 225,00 грн. - основний борг, 9 870,75 грн. - проценти, 3 300,00 грн. - штрафні санкції; за договором № 1801933 від 01 жовтня 2024 року - 19 408,20 грн., з яких 4 200,00 грн. - основний борг, 7 602,00 грн. - проценти, 7 606,20 грн. - штрафні санкції.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами.

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідачу направлено копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався передбаченим ст.ст. 174, 178 ЦПК України процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Водночас неподання відповідачем відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, перевіривши обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, суд установив таке.

30 вересня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 8338071.

За умовами договору сума кредиту становила 10 000,00 грн., строк кредитування - 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. За графіком платежів кінцевою датою повернення кредиту визначено 15 вересня 2025 року.

Стандартна процентна ставка встановлена в розмірі 1 відсотка на день. Договором також передбачено застосування зниженої процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором вимог.

Електронний примірник договору містить відомості про його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором А8128 30 вересня 2024 року о 06:46:57.

Наданий документ надавача платіжних послуг містить відомості про здійснення 30 вересня 2024 року переказу 10 000,00 грн. на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 .

З картки обліку договору вбачається, що 25 жовтня 2024 року враховано платіж у розмірі 800,00 грн., з якого 775,00 грн. спрямовано на погашення основного боргу та 25,00 грн. - процентів. Крім того, 27 листопада 2024 року враховано платіж у розмірі 4 744,25 грн., з якого 3 044,25 грн. спрямовано на погашення процентів та 1 700,00 грн. - штрафних нарахувань.

Згідно з розрахунком, на який посилається позивач, залишок заборгованості за цим договором становить 22 395,75 грн.

01 жовтня 2024 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 1801933.

За умовами цього договору відповідачу надано кредит у розмірі 4 200,00 грн. строком на 364 дні. Стандартна процентна ставка становить 1 відсоток на день та застосовується в межах погодженого строку кредитування. Періодичність платежів зі сплати процентів установлена кожні 26 днів.

За графіком платежів остаточний платіж, до складу якого включено повернення суми кредиту, мав бути здійснений 30 вересня 2025 року.

Договір та графік платежів містять відомості про підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором Х971 01 жовтня 2024 року о 13:37:55.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 04 квітня 2025 року № 20250404-3336 01 жовтня 2024 року о 13:39:15 успішно перераховано 4 200,00 грн. від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» на платіжну картку з маскою НОМЕР_1 . Документ містить індивідуальний номер транзакції, код авторизації та відомості про банк-еквайр.

Оцінивши електронний договір, відомості про його підписання, графік платежів та документ надавача платіжних послуг у сукупності, суд установив факт виникнення кредитних правовідносин між відповідачем та ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» і надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 4 200,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки позивач не є первісним кредитором за жодним із договорів, до предмета доказування у цій справі належить також набуття ним права вимоги до відповідача за кожним із відповідних зобов`язань.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

На підтвердження набуття права вимоги за кредитним договором № 8338071 від 30 вересня 2024 року позивач надав договір факторингу № 01.02-15/25 від 26 червня 2025 року, укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС», акт прийому-передачі інформації згідно з реєстром боржників, окремі сторінки реєстру, платіжну інструкцію про фінансування та персональний витяг щодо відповідача.

За пунктом 1.2 договору факторингу перехід прав вимоги відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників.

Акт від 26 червня 2025 року підтверджує передання реєстру щодо 2 061 боржника із загальною сумою заборгованості 30 483 389,43 грн. Платіжна інструкція № 10106 від 26 червня 2025 року підтверджує здійснення фінансування за договором факторингу № 01.02-15/25.

Разом із тим у наданих сторінках реєстру до зазначеного договору відомостей про ОСОБА_1 та кредитний договір № 8338071 не відображено.

Персональний витяг, який містить відомості про відповідача, його РНОКПП, кредитний договір та склад заборгованості, оформлено як витяг із реєстру до договору факторингу № 01.02-12/25 від 26 червня 2025 року, тоді як позивач обґрунтовує вимогу іншим договором - № 01.02-15/25.

Договору факторингу № 01.02-12/25 або документів, які підтверджують зв`язок цього витягу з реєстром, переданим за договором № 01.02-15/25, матеріали справи не містять.

Суд оцінює цю розбіжність не ізольовано, а в сукупності з іншими доказами. Укладення договору факторингу, передання загального реєстру та сплата фінансування підтверджують відповідні правовідносини між фінансовими установами, однак без належної індивідуалізації переданої вимоги не доводять включення до предмета відступлення саме заборгованості відповідача.

Наявність у позивача копій кредитного договору та розрахунку заборгованості підтверджує його обізнаність із відповідними правовідносинами, проте сама по собі не усуває суперечності в документах про перехід права вимоги.

Відомостей, які давали б суду можливість установити, що зазначення іншого номера договору в персональному витягу є виключно технічною помилкою, не надано. Самостійне виправлення судом реквізитів документа за відсутності доказів їх належного змісту означало б установлення обставин на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 цієї статті передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. ЦПК України.

Отже, надані докази в їх сукупності не підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором № 8338071 від 30 вересня 2024 року. У задоволенні вимог про стягнення за цим договором 22 395,75 грн. належить відмовити через недоведеність належності позивачу заявленого права вимоги.

Інший висновок суд робить щодо кредитного договору № 1801933 від 01 жовтня 2024 року.

31 березня 2025 року між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-06/25.

Передання реєстру боржників підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 31 березня 2025 року. Здійснення фінансування підтверджується платіжною інструкцією № 10015 від 01 квітня 2025 року.

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31 березня 2025 року за номером 3138 зазначені ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 1801933 від 01 жовтня 2024 року, сума наданого кредиту та склад переданої заборгованості.

Таким чином, документи за цим договором узгоджуються між собою та підтверджують набуття позивачем права вимоги до відповідача.

З наданого розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1801933 вбачається, що станом на 31 березня 2025 року обліковано 4 200,00 грн. основного боргу, 7 602,00 грн. процентів та 7 606,20 грн. штрафних санкцій.

Розрахунок містить відомості про дату видачі кредиту, щоденні нарахування, суми платежів та залишок заборгованості. Проценти нараховувалися за погодженою ставкою 1 відсоток на день, що за суми кредиту 4 200,00 грн. становить 42,00 грн. на день.

Заявлені до стягнення проценти нараховані в межах установленого договором строку кредитування. Відомостей про здійснення відповідачем платежів у погашення цього кредиту наданий розрахунок не містить. Позначення про коригування заборгованості станом на дату її відступлення супроводжується зазначенням підстави «відступлення» та не свідчить про погашення боргу відповідачем.

На час звернення позивача до суду передбачений договором кінцевий строк повернення кредиту - 30 вересня 2025 року - настав. Доказів подальшого погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Оцінивши договір, графік платежів, документ про перерахування коштів, розрахунок заборгованості та документи про відступлення права вимоги в сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення 4 200,00 грн. основного боргу та 7 602,00 грн. процентів.

Вирішуючи вимогу про стягнення 7 606,20 грн. штрафних санкцій, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З наданого розрахунку вбачається, що штрафні санкції за договором № 1801933 нараховані за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

У примітці до розрахунку зазначено про нарахування неустойки за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, з посиланням на Закон України № 3498-IX.

Однак зміни до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» не скасовують самостійного звільнення позичальника від сплати неустойки, установленого пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Зазначена норма ЦК України не обмежує її застосування договорами, укладеними до 24 січня 2024 року.

Тому дата укладення спірного кредитного договору та наявність у ньому умов про штрафні санкції не створюють підстав для їх стягнення всупереч установленому законом звільненню позичальника від відповідальності.

Перехід права вимоги до нового кредитора також не змінює правового режиму цих нарахувань, оскільки новий кредитор набуває права в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу.

Отже, у задоволенні вимоги про стягнення 7 606,20 грн. штрафних санкцій за договором № 1801933 від 01 жовтня 2024 року необхідно відмовити.

Звільнення від сплати штрафних санкцій не припиняє обов`язку повернути фактично отримані кредитні кошти та сплатити погоджені проценти за користування ними в межах строку кредитування.

За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 1801933 від 01 жовтня 2024 року в розмірі 11 802,00 грн., з яких 4 200,00 грн. - основний борг та 7 602,00 грн. - проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплата позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджується платіжною інструкцією № 335 від 31 березня 2026 року.

З огляду на часткове задоволення позову з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 751,64 грн., обчислений пропорційно задоволеним вимогам: 2 662,40 грн. ? 11 802,00 грн. ? 41 803,95 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1801933 від 01 жовтня 2024 року в розмірі 11 802,00 грн. (одинадцять тисяч вісімсот дві гривні 00 копійок), яка складається із заборгованості за основним боргом у розмірі 4 200,00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 7 602,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 751,64 грн. (сімсот п`ятдесят одна гривня 64 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя Л.В. Комаревцева