Рішення № 141293805, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/17781/26

провадження № 2/753/15355/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Суддя Дарницького районного суду міста Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії № 384653819 від 09 січня 2025 року в розмірі 20 910,96 грн., а також судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 384653819, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 4 800,00 грн. Надалі на підставі додаткових угод відповідачу перераховано ще 1 500,00 грн. та 500,00 грн., у зв`язку із чим загальна сума наданих кредитних коштів становила 6 800,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір та додаткові угоди укладені в електронній формі з використанням електронних підписів одноразовими ідентифікаторами. Первісний кредитор виконав зобов`язання щодо надання кредиту, однак відповідач не здійснив належного виконання грошових зобов`язань.

Право вимоги за зазначеним кредитним договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», а надалі - до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на підставі договорів факторингу.

За наданими позивачем розрахунками заборгованість, заявлена до стягнення, становить 20 910,96 грн., з яких 6 800,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 13 770,96 грн. - заборгованість за процентами, 340,00 грн. - заборгованість за комісією.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 01 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Цією ж ухвалою витребувано в АТ «А-БАНК» відомості щодо належності відповідачу платіжної картки та руху коштів за відповідним рахунком.

На виконання ухвали суду банк надав відповідь із доданими відомостями про рух коштів.

Відповідачу направлено копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву відповідач не подав.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідач не скористався передбаченим ст.ст. 174, 178 ЦПК України правом на подання відзиву. Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Неподання відзиву не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги, та не є самостійною підставою для задоволення позову.

Дослідивши письмові докази і пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини.

09 січня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено договір кредитної лінії № 384653819.

У кредитному договорі та банківських документах прізвище позичальника зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як у позовній заяві - « ОСОБА_3 ». Водночас зазначені документи містять однакові ім`я та по батькові, РНОКПП НОМЕР_1 , а також узгоджені відомості про номер телефону та платіжну картку. Оцінивши ці відомості в сукупності, суд установив, що вони стосуються відповідача у цій справі.

За умовами договору кредит надавався шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника з реквізитами НОМЕР_2.

Електронний примірник договору містить відомості про його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором PTJU, який надіслано 09 січня 2025 року о 17:34:08 та введено о 17:35:40.

Додатковими угодами від 11 січня 2025 року та 04 лютого 2025 року сторони погодили надання наступних траншів у розмірах 1 500,00 грн. та 500,00 грн. відповідно. Зазначені угоди містять відомості про їх підписання відповідачем одноразовими ідентифікаторами 3667 та 2329 із зазначенням часу їх надсилання та введення.

Надані позивачем матеріали щодо порядку укладення електронного договору суд оцінює разом із персоніфікованими відомостями у договорі та додаткових угодах, даними про їх електронне підписання і документами про фактичне перерахування коштів.

З платіжних документів та довідок первісного кредитора вбачається перерахування відповідачу 4 800,00 грн. 09 січня 2025 року, 1 500,00 грн. 11 січня 2025 року та 500,00 грн. 04 лютого 2025 року.

Згідно з відповіддю АТ «А-БАНК» від 02 вересня 2026 року № 60270/47-260902/3-БТ платіжна картка № НОМЕР_2 , рахунок № НОМЕР_3 , емітована на ім`я позичальника з РНОКПП НОМЕР_1 . Номер телефону НОМЕР_4 міститься в анкетних даних клієнта банку. До відповіді додано відомості про рух коштів за запитані судом періоди.

Таким чином, банківська відповідь підтверджує належність відповідачу картки, зазначеної у кредитному договорі та документах про перерахування коштів. Оцінені в сукупності докази підтверджують укладення кредитного договору та додаткових угод і надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 6 800,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

11 березня 2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/26.

Витяг із реєстру прав вимоги від 11 березня 2025 року містить відомості про відповідача, його РНОКПП, кредитний договір № 384653819 від 09 січня 2025 року та склад переданої заборгованості, зокрема 6 800,00 грн. тіла кредиту, 3 908,24 грн. процентів та 340,00 грн. комісії. На підтвердження виконання умов фінансування надано відповідне повідомлення.

30 вересня 2025 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 30/0925-01.

Витяг із реєстру прав вимоги № 1 від 30 вересня 2025 року містить відомості про передання позивачу права вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором. Передання реєстру оформлено актом прийому-передачі від 30 вересня 2025 року. Виконання позивачем зобов`язання щодо фінансування підтверджується платіжною інструкцією № 636 від 06 жовтня 2025 року з відміткою банку про виконання.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Наведені документи підтверджують послідовний перехід права вимоги за кредитним договором до позивача. Водночас відступлення права вимоги не змінює погоджених із позичальником строків виконання зобов`язань та не надає новому кредитору більше прав, ніж мав попередній кредитор.

Вирішуючи вимогу про стягнення тіла кредиту, суд виходить із такого.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що 08 лютого 2025 року є рекомендованою, а не обов`язковою датою дострокового повного повернення кредиту.

За пунктом 7.2 договору сума кредиту підлягає обов`язковому поверненню протягом тридцяти календарних днів після закінчення строку дії договору або ініціювання кредитодавцем його дострокового розірвання чи припинення в передбаченому договором порядку.

Пунктом 7.3 договору кінцеву дату повернення кредиту визначено 08 лютого 2030 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.1.1.7 договору передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі затримання сплати визначених договором платежів щонайменше на один місяць шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення або розірвання договору.

Частина 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» пов`язує виконання вимоги про дострокове повернення споживчого кредиту зі спливом установленого законом строку з дня одержання споживачем відповідного повідомлення кредитодавця. Отже, для висновку про настання обов`язку дострокового повернення кредиту необхідно встановити не лише наявність прострочення, а й належне доведення такої вимоги до позичальника та сплив строку для її виконання.

У матеріалах справи наявне повідомлення ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» № ТП/384653819 від 07 серпня 2025 року про дострокове розірвання договору та необхідність погашення заборгованості.

Однак документів, які підтверджують направлення цього повідомлення відповідачу, його доставлення на зазначену електронну адресу або одержання відповідачем в інший погоджений спосіб, позивач не надав.

Наявність тексту повідомлення та електронного підпису його автора підтверджує складення відповідного документа, проте сама по собі не підтверджує доведення вимоги до позичальника.

Вручення відповідачу позовної заяви та ухвали про відкриття провадження підтверджує його процесуальне повідомлення про розгляд справи, однак не доводить направлення чи одержання повідомлення кредитодавця від 07 серпня 2025 року.

Таким чином, позивач не довів зміни строку виконання основного зобов`язання в установленому договором і законом порядку. Оскільки визначений договором кінцевий строк повернення кредиту не настав, вимога про стягнення 6 800,00 грн. тіла кредиту є передчасною та задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про стягнення процентів суд установив таке.

За пунктом 8.3 договору базова процентна ставка становить 0,98 відсотка на день від залишку кредиту, який перебуває в користуванні позичальника.

Пунктом 7.4 договору встановлено самостійні строки сплати процентів: протягом дисконтного періоду - не пізніше останнього дня цього періоду, а після його закінчення - щоденно.

Отже, обов`язок сплати процентів не відкладений до кінцевої дати повернення тіла кредиту.

З розрахунку первісного кредитора вбачається нарахування процентів у розмірі 3 908,24 грн. Подальше нарахування ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період із 12 березня 2025 року до 06 серпня 2025 року становить 9 862,72 грн.

За незмінного залишку кредиту 6 800,00 грн. денна сума процентів за ставкою 0,98 відсотка становить 66,64 грн. За 148 днів зазначеного періоду сума процентів становить 9 862,72 грн. Таким чином, загальна заявлена сума процентів складає 13 770,96 грн.

Надані розрахунки дають можливість установити суми виданих траншів, застосовану ставку та розмір нарахувань. Доказів погашення заявленої процентної заборгованості матеріали справи не містять.

Проценти нараховані за період користування кредитними коштами в межах погодженого строку кредитування. Вимоги про стягнення процентів за період після 06 серпня 2025 року позивач не заявляє.

За таких обставин вимога про стягнення 13 770,96 грн. заборгованості за процентами є обґрунтованою.

Щодо комісії суд зазначає таке.

Пунктами 8.4, 8.5 договору передбачено одноразову комісію за надання першого траншу в розмірі 240,00 грн. Додатковими угодами погоджено комісії за надання наступних траншів у розмірах 75,00 грн. та 25,00 грн. Загальна сума комісії становить 340,00 грн.

Зазначена комісія визначена в погоджених сторонами документах як складова плати за надання кредиту та відповідних траншів. Її нарахування пов`язане з фактично здійсненим наданням кредитних коштів.

Відповідно до пункту 7.5 договору комісія за надання першого траншу підлягала сплаті не пізніше 08 лютого 2025 року, а комісії за наступні транші - у визначені договором строки сплати відповідних платежів. На час звернення до суду ці строки настали.

Доказів погашення комісії матеріали справи не містять. Отже, вимога про стягнення 340,00 грн. комісії підлягає задоволенню.

Наявні в розрахунках відомості про штрафні нарахування суд не включає до суми стягнення, оскільки відповідні вимоги позивачем не заявлені.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача 14 110,96 грн., з яких 13 770,96 грн. - заборгованість за процентами та 340,00 грн. - заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання про судові витрати, суд виходить із положень ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 2 662,40 грн. ? 14 110,96 грн. ? 20 910,96 грн. = 1 796,62 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір із Адвокатським бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» № 20/01/26-02 від 20 січня 2026 року, додаткову угоду від 21 січня 2026 року та акт прийому-передачі наданих послуг від 20 березня 2026 року.

За актом вартість послуг становить 7 000,00 грн., з яких 5 000,00 грн. - складання позовної заяви, 1 000,00 грн. - вивчення матеріалів справи, 500,00 грн. - підготовка адвокатського запиту та 500,00 грн. - підготовка клопотання про витребування доказів.

Враховуючи характер спірних правовідносин, незначну складність справи, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, обсяг підготовлених процесуальних документів, а також принцип співмірності судових витрат, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вважає обґрунтованим стягнення з відповідача на користь позивача 4000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, що відповідатимк принципу розумності та пропорційності.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, заборгованість за договором кредитної лінії № 384653819 від 09 січня 2025 року в розмірі 14 110,96 грн. (чотирнадцять тисяч сто десять гривень 96 копійок), яка складається із заборгованості за процентами в розмірі 13 770,96 грн. та заборгованості за комісією в розмірі 340,00 грн., судовий збір у розмірі 1 796,62 грн. (одна тисяча сімсот дев`яносто шість гривень 62 копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 699,25 грн. (дві тисячі шістсот дев`яносто дев`ять гривень 25 копійок).

У задоволенні позовних вимог про стягнення 6 800,00 грн. заборгованості за тілом кредиту - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09.11.2026

Суддя Л.В. Комаревцева