Рішення № 141293755, 09.11.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/20146/26

провадження № 2/753/17044/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2026 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Комаревцевої Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № 24.07.2025-100002358 від 24.07.2025 у розмірі 19 490,00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 340,00 грн., за процентами за користування кредитом - 7 300,00 грн., за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 350,00 грн., за неустойкою - 8 500,00 грн.

Також позивач просить стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками в розмірі 134,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.07.2025-100002358, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн.

23.10.2025 між сторонами укладено додатковий договір, на підставі якого відповідачу надано другий транш у розмірі 5 000,00 грн., унаслідок чого загальна сума наданого кредиту збільшилась до 17 000,00 грн.

Позивач зазначає, що виконав зобов`язання щодо надання кредитних коштів, однак відповідач належним чином не виконав обов`язку щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, у зв`язку з чим утворилась заявлена до стягнення заборгованість.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.09.2026 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

24.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 24.07.2025-100002358 в електронній формі.

Договір оформлено сукупністю електронних документів, зокрема пропозицією про укладення кредитного договору, заявкою позичальника, відповіддю про прийняття пропозиції та підтвердженням укладення договору.

За погодженими сторонами індивідуальними умовами відповідачу надано кредит у розмірі 12 000,00 грн. строком на 189 днів із кінцевою датою повернення 28.01.2026.

Договором установлено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших п`яти чергових періодів та фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Відповідно до пункту 4.4 оферти проценти нараховуються з дня надання кредиту, включаючи безпосередньо день його надання, та обліковуються кредитодавцем щоденно.

Проценти розраховуються шляхом множення залишку неповернутої суми кредиту на кількість днів користування кредитом та процентну ставку відповідного періоду.

Умовами договору передбачено одноразову комісію, пов`язану з наданням кредиту, в розмірі 7 % від його суми, що становить 840,00 грн., а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у визначених договором періодах.

Кредитний договір містить персональні дані відповідача, його РНОКПП, реквізити платіжної картки № НОМЕР_1 та відомості про його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором E444. Дата та час укладення договору - 24.07.2025 о 18:36.

23.10.2025 між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 24.07.2025-100002358.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 додаткового договору загальну суму кредиту збільшено до 17 000,00 грн. шляхом надання відповідачу другого траншу в розмірі 5 000,00 грн.

Строк надання другого траншу становить 98 днів із дати його надання. Погоджений додатковим договором графік платежів передбачає кінцеву дату повернення кредиту 28.01.2026.

Пунктом 1.3 додаткового договору визначено комісію, пов`язану з наданням другого траншу, в розмірі 7 % від його суми, що становить 350,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 додаткового договору комісію за обслуговування для відповідних наступних платежів установлено в розмірі 0,00 грн.

Процентні ставки та порядок їх застосування додатковим договором не змінено. Базою нарахування процентів визначено суму всіх наданих та неповернутих траншів.

Пунктом 1.7 додаткового договору передбачено неустойку в розмірі 255,00 грн. за кожний день невиконання або неналежного виконання окремого грошового зобов`язання.

Додатковий договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором K171.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з ч.3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Таким чином, надані електронні документи підтверджують погодження сторонами умов щодо суми кредиту, строку його повернення, процентних ставок та комісій, а також укладення кредитного і додаткового договорів в електронній формі.

На підтвердження надання кредитних коштів позивач подав документи ТОВ «Універсальні платіжні рішення» про успішне здійснення переказів на платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої відповідають зазначеним у договорі.

Зазначеними документами підтверджено перерахування: 24.07.2025 о 18:36:27 - 12 000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 812735306; 23.10.2025 о 21:56:26 - 5 000,00 грн., номер транзакції 899915558.

У призначеннях платежів зазначено видачу коштів за кредитним договором № 24.07.2025-100002358.

Отже, досліджені докази підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у загальному розмірі 17 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого розрахунку заборгованості станом на 24.08.2026 вбачається, що відповідач здійснив сім платежів: 13.08.2025 - 3 360,00 грн.; 03.09.2025 - 3 360,00 грн.; 24.09.2025 - 3 360,00 грн.; 15.10.2025 - 2 520,00 грн.; 23.12.2025 - 6 000,00 грн.; 20.01.2026 - 3 830,00 грн.; 14.04.2026 - 3 830,00 грн. Загальна сума платежів становить 26 260,00 грн.

За відображеним у розрахунку розподілом платежів перші чотири платежі в загальній сумі 12 600,00 грн. зараховано на погашення процентів у розмірі 10 080,00 грн. та комісій у розмірі 2 520,00 грн.

Платежі від 23.12.2025, 20.01.2026 та 14.04.2026 у загальній сумі 13 660,00 грн. зараховано на погашення основної суми кредиту.

Відповідно, непогашений залишок основного боргу становить: 17 000,00 грн. ? 13 660,00 грн. = 3 340,00 грн.

Нарахована позивачем неустойка за рахунок зазначених платежів не погашалася. Її сума в розрахунку обліковується окремо та не зменшувалася після здійснення цих платежів.

Отже, сплачені відповідачем кошти враховано при визначенні заявленої заборгованості. Доказів інших платежів матеріали справи не містять.

Визначений договором кінцевий строк повернення кредиту - 28.01.2026 - сплив, тому вимога про стягнення 3 340,00 грн. неповернутої основної суми кредиту є обґрунтованою.

Перевіряючи вимогу про стягнення 7 300,00 грн. процентів за користування кредитом, суд установив, що після платежу від 15.10.2025 раніше нараховані проценти були погашені повністю.

Подальша непогашена сума процентів сформована за такими періодами.

За період з 16.10.2025 до 22.10.2025 включно проценти нараховано на суму кредиту 12 000,00 грн. за ставкою 1 % на день протягом семи днів: 12 000,00 грн. ? 1 % ? 7 днів = 840,00 грн.

За період з 23.10.2025 до 05.11.2025 включно, після надання другого траншу, проценти нараховано на суму кредиту 17 000,00 грн. за ставкою 1 % на день протягом 14 днів: 17 000,00 грн. ? 1 % ? 14 днів = 2 380,00 грн.

За період з 06.11.2025 до 23.12.2025 включно проценти нараховано на суму кредиту 17 000,00 грн. за ставкою 0,5 % на день протягом 48 днів: 17 000,00 грн. ? 0,5 % ? 48 днів = 4 080,00 грн.

Загальна сума непогашених процентів становить: 840,00 грн. + 2 380,00 грн. + 4 080,00 грн. = 7 300,00 грн.

Зазначені нарахування відповідають погодженим сторонами ставкам для відповідних періодів та здійснені в межах установленого договором строку кредитування.

Починаючи з 24.12.2025 проценти в поданому розрахунку не збільшувалися. Отже, заявлена сума не містить процентів за користування кредитом поза межами строку кредитування.

За таких обставин вимога про стягнення 7 300,00 грн. процентів за користування кредитом підлягає задоволенню.

Вимога про стягнення 350,00 грн. комісії також є обґрунтованою.

Пунктом 1.3 додаткового договору від 23.10.2025 прямо передбачено одноразову комісію за надання другого траншу в розмірі 7 % від його суми: 5 000,00 грн. ? 7 % = 350,00 грн.

Її вид, розмір та порядок нарахування визначені підписаним відповідачем додатковим договором. Комісія є погодженою платою за надання додаткових кредитних коштів, включена до розрахунку вартості кредиту та не є платежем за прострочення виконання зобов`язання.

Відомостей про погашення цієї комісії матеріали справи не містять.

Водночас вимога про стягнення 8 500,00 грн. неустойки задоволенню не підлягає.

З поданого розрахунку вбачається, що позивач розпочав нарахування неустойки з 06.11.2025 за порушення строків виконання грошових зобов`язань. Загальна заявлена сума неусойки становить 8 500,00 грн.

За змістом статті 549 ЦК України неустойка є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Заявлену до стягнення неустойку нараховано за прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитним договором у період дії воєнного стану. Отже, відповідач звільняється від обов`язку її сплати безпосередньо на підставі закону.

Наявність у договорі умови про неустойку не усуває встановленого законом звільнення від відповідальності. Застосування зазначеної норми не залежить від подання відповідачем відзиву або окремого клопотання та не потребує доведення індивідуальних причин прострочення.

Виключення Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасувало пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Останній самостійно регулює звільнення позичальника від відповідальності за прострочення виконання кредитного зобов`язання під час воєнного стану та не містить винятку для договорів, укладених після набрання чинності Законом № 3498-IX.

Тому правових підстав для стягнення з відповідача 8 500,00 грн. неустойки суд не встановив.

При цьому звільнення від сплати неустойки не припиняє обов`язку повернути непогашену частину фактично отриманого кредиту та сплатити погоджену плату за його надання і користування ним у межах строку кредитування.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відсутність відзиву не є визнанням позову та не звільняє суд від перевірки фактичних і правових підстав кожної складової заявленої до стягнення суми.

Оцінивши докази у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 10 990,00 грн., яка складається із 3 340,00 грн. основного боргу, 7 300,00 грн. процентів за користування кредитом та 350,00 грн. комісії.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжною інструкцією № Ц000137820 від 25.08.2026.

Витрати на виготовлення та направлення відповідачу копії позовної заяви з додатками підтверджені квитанцією поштової служби «Е-Пост» № 2221616 від 25.08.2026 та описом вкладення.

Зазначені витрати становлять 134,58 грн., з яких 72,00 грн. - плата за пересилання, 60,48 грн. - плата за друк документів, 2,10 грн. - сервісний збір.

Подані документи містять відомості про відповідача як одержувача, адресу направлення та перелік надісланих матеріалів.

Відповідно до частини першої та пункту 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Зазначені витрати пов`язані з виконанням позивачем обов`язку щодо надсилання відповідачу копій процесуальних документів, підтверджені документально та підлягають розподілу за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно із частиною першою та пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 501,27 грн. та витрати на виготовлення і направлення копій процесуальних документів у розмірі 75,89 грн., визначені за розрахунками: 2 662,40 грн. ? 10 990,00 грн. ? 19 490,00 грн. = 1 501,27 грн.; 134,58 грн. ? 10 990,00 грн. ? 19 490,00 грн. = 75,89 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, заборгованість за кредитним договором № 24.07.2025-100002358 від 24 липня 2025 року в розмірі 10 990,00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 3 340,00 грн., за процентами за користування кредитом - 7 300,00 грн., за комісією, пов`язаною з наданням кредиту, - 350,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки в розмірі 8 500,00 грн. - відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 501,27 грн. та витрати на виготовлення і направлення копій процесуальних документів у розмірі 75,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 09.11.2026

Суддя Л.В. Комаревцева