Рішення № 141291824, 15.10.2026, Барський районний суд Вінницької області

129/3678/25

2/125/860/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2026 року м. Бар

Барський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Хитрука В.М.,

за участі секретаря судового засідання Іщук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бар Вінницької області цивільну справу в порядку спрощеного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі ТОВ «Бізнес Позика») звернувся до суду із вказаним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого зазначив, що 21.06.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 укладено договір № 502454-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Згідно умов договору п. 2.3. Строк, на який надається Кредит: 24 тижні. 2.4. Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000, фіксована. Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14940790, фіксована. Відповідно до умов договору кредиту товариство надало кошти в розмірі 38 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути грошові кошти на сплатити проценти за користування кредитним коштами. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 1, 14940790 процентів за кожен день користування Кредитом. Пунктом 2. Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом, на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів. Пунктом 3. Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику (відповідачу) грошові кошти в розмірі 38 000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту позичальника (відповідача), номер якої позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою про перерахування коштів. До теперішнього часу боржник свої зобов`язання за кредитним договором № 502454-КС-001 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за договором № 502454-КС-001, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором. Зважаючи на ті обставини, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у нього станом на 09.10.2025 утворилась заборгованість в розмірі 127004,08 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 38000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 84982,38 грн; суми заборгованості по штрафам - 0,00 грн., суми прострочених платежів за комісією - 4021,70 грн. Вищевикладене й стало підставою для звернення позивача з даним позовом.

Ухвалою Барського районного суду Вінницької області від 26.11.2025 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін. Відповідачу визначено право на подання відзиву на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження. Позивачу визначено право на подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

09.03.2026 представником відповідача подано до суду відзив на позов у якому він загалом вказав, про те, що визнає суму прострочених платежів по тілу кредиту в сумі 31659,62 грн., Щодо суми прострочених платежів в розмірі 84982,38 грн та нарахованої комісії в розмірі 4021,70 грн вважає, що вони не підлягають стягненню, оскільки з 07.11.2024 ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних сил України та на підставі п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільнений від сплати відсотків. Тому, на його думку нарахування відсотків слід проводити в період з 21.06.2024 по 07.11.2024 року. Також, представник відповідача зазначив, що нарахування процентів за ставкою 1,1494079 суперечить ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки цим законом встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%, а тому така умова договору є нікчемною у силу закону.

09.03.2026 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він вказує, що у відзиві на позовну заяву сторона відповідача не заперечує укладення кредитного договору з позивачем, отримання кредитних коштів за кредитним договором, здійснення платежів за кредитним договором, наявності заборгованості за кредитним договором. У п.4.2.2. кредитного договору був встановлений орієнтований графік платежів, відповідно до якого позичальник повинен був здійснювати платежі у відповідному розмірі та у відповідні дати. Якби позичальник здійснював платежі у відповідності до встановленого графіку платежів, йому дійсно потрібно було б сплатити суму орієнтованої загальної вартості кредиту, яка зазначена у кредитному договорі. Щодо застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям зазначає, що в даній статті Закону йдеться саме про не нарахування процентів, а не про списання всіх процентів, які були нараховані до набрання чинності змін до цієї норми. Також зазначає, що дана норма не передбачає звільнення військовослужбовців (та членів їх сімей) від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту. Просить суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.

Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Згідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що 21 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 502454-КС-001.

Із копії паспорта споживчого кредиту встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» надало ОСОБА_1 кредит у сумі 38000,00 грн строком на 24 тижні, безготівковим шляхом, протягом трьох робочих днів.

Із анкети клієнта від 06 жовтня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 , 21.06.2024 року надано ТОВ «Бізнес Позика» кредит у сумі 38000,00 грн.

З довідки АТ «Таскомбанк» встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» 21.06.2024 року перерахувало кошти на рахунок ОСОБА_1 у загальній сумі 38000,00 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитом встановлено, що станом на 14.10.2025 року заборгованість відповідача становить 127004,08 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту - 38000 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 84982,38 грн та суми заборгованості по комісії - 4021,7 грн.

З копії пропозиції укласти договір (оферта) № 502454-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 21 червня 2024 року судом встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» запропонувало ОСОБА_1 укласти договір (оферта) № 502454-КС-001.

21 червня 2024 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 502454-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.

Зі своєї сторони ТОВ «Бізнес Позика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-9353, на номер телефону НОМЕР_1 .

Крім того, судом оглянуто надані АТ "А-Банк" письмові докази від 02.01.2026 року № 20.1.0.0.0/7-20251230/0069, а саме інформацію відповідно до якої встановлено, що відповідачу банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 та відкритий під неї відповідний банківський рахунок.

На даний час відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов`язання, встановлені договором.

Таким чином, судом встановлено, що 21.06.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 502454-КС-001 про надання кредиту в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями із застосуванням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 38 000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами та сторонами не заперечується.

Судом також встановлено, що строк дії кредитного договору визначено до 06.12.2024 року, що охоплює період виникнення та виконання зобов`язань сторін.

Таким чином, саме період з 21.06.2024 року по 06.12.2024 року є періодом дії договірних правовідносин між сторонами.

Отже, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини, у межах яких відповідач зобов`язався повернути отримані кошти та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Відповідно до ст. 509 ЦК України між сторонами виникло зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як вбачається з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. ст. 626, 628 ЦК України).

Відповідно до норм ч. 1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Згідно із абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Натомість, позичальник свої обов`язки за вказаним договором належним чином не виконав, не повернув отримані кошти та проценти за користування кредитом, через що виникла заборгованість за кредитом.

Враховуючи, що строк дії договору встановлено до 06.12.2024 року, момент прострочення виконання грошового зобов`язання щодо повернення кредиту виникає з 07.12.2024 року.

Саме з цієї дати, у разі невиконання зобов`язання, боржник вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні статті 612 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 127 004,08 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 38000 грн., суми прострочених платежів по відсотках - 84982,38 грн та суми заборгованості по комісії - 4021,7 грн.

Суд перевірив поданий розрахунок та встановив, що він базується на умовах договору, однак не враховує дію спеціальних гарантій, передбачених законодавством щодо військовослужбовців, а також імперативні обмеження щодо нарахування процентів і санкцій у відповідний період.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Статтями 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Представником відповідача на підтвердження факту проходження військової служби надано копію військового квитка серії НОМЕР_3 , з якого вбачається, що 26.09.2024 року відповідач був призваний на військову службу до Збройних Сил України за мобілізацією. Відмітки про звільнення відповідача з військової служби у поданому військовому квитку відсутні.

Також подано довідку від 14.10.2024 року №996/146, в якій зазначено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з 26.09.2024 року.

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку за формою № 5 від 09.12.2025 року, відповідно до якої солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 з 07.11.2024 року.

Також представником відповідача долучено копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 , серії НОМЕР_6 , яке видане 03.10.2025 року.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20 травня 2014 року №1275-УП (підпунктом 3 пункту 4 Закону) внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме статтю 14 доповнено пунктом 15 наступного змісту: «15. Військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються»

З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буду здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на момент подання позову в Україні діяв особливий період.

Національним Банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду.

Таким чином, з оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року №303/2014 в Україні настав особливий період, який не було скасовано на час подачі позову.

ОСОБА_1 як військовослужбовець, який перебуває на військовій службі, в силу положень пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», який набрав чинності з 08 червня 2014 року, не має сплачувати штрафні санкції, пеню за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності, проценти за користування кредитом з моменту призову 26.09.2024 і до закінчення особливого періоду.

Таким чином нараховані відсотки з 26.09.2024, задоволенню не підлягають, оскільки такі нараховані кредитором в період проходження ОСОБА_1 військової служби.

Разом з тим нараховані відсотки за користування кредитом до 26.09.2024 є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь кредитора.

Відповідач заявив, що умова договору про сплату процентів у визначеному договором розмірі є нікчемною, бо станом на дату укладання договору ця умова суперечила ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», а законом такі умови договору визнано нікчемними, тому у позові слід відмовити. Позивач заявляє, що норма закону про обмеження розміру максимальної денної процентної ставки на час укладання договору не діяла. Діяли перехідні положення, які дозволяли вищі розміри денної процентної ставки.

Суд перевірив доводи сторін та дійшов такого висновку.

Кредитний договір укладено 21.06.2024.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року. Інших умов введення в дію статті 8 цього Закону не встановлено.

Отже, Договір кредиту укладено після набрання чинності змінами до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Проте, як зазначив позивач, цим же Законом № 3498-IX від 22.11.2023, до Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» було внесено доповнення: пункт 17.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту включаються до нормативно-правового акта у разі, якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Перехідні положення включаються також, якщо нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; якщо необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Тобто, перехідний період, тимчасова норма права передбачена саме для суспільних відносин, що виникли до зміни правового регулювання відповідним законом. А у даному випадку, пункт 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» поширює свою дію на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Частина п`ята ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» набрала чинності 24.12.2023, є нормою прямої дії та договори про споживче кредитування, укладені після цієї дати, повинні не суперечити положенням цієї норми.

Відповідно до ч.5 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

За Пунктом 2.4. Договору про надання кредиту:

«Стандартна процентна ставка за Кредитом: в день 1,50000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за Кредитом: в день 1,14940790, фіксована.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.»

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд констатує, що умова пункту 2.4 Договору №502454-КС-001 про надання кредиту є нікчемною в частині розміру денної процентної ставки, що перевищує 1%.

При цьому, дійсність умов Договору №502454-КС-001 про надання кредиту в частині платності кредиту, зобов`язання позичальника сплатити проценти за користування Кредитом суд сумніву не піддає.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний сплатити проценти за користування кредитом.

Тому, у частині вимог про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними грошовими коштами позов є обґрунтованим частково та підлягає частковому задоволенню.

Розмір процентів за користування кредитними коштами у сумі 38000 грн протягом 168 днів (24 тижні), із розрахунку денної процентної ставки 1%, становить 63840 грн, які слід стягнути із відповідача на користь позивача.

Разом з тим, судом було встановлено, що стягненню з відповідача підлягають лише відсотки за період з 21.06.2024 по 25.09.2024 включно, оскільки такі нараховані кредитором до мобілізації відповідача та періоду проходження ним військової служби.

Разом з тим нараховані відсотки за користування кредитом до 26.09.2024 в розмірі 36860 грн ( 38000*1%*97 днів=36860) є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь кредитора.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії за надання кредиту, в сумі 4021,7 грн, суд зазначає наступне.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не передбачено звільнення військовослужбовців з моменту призову і до закінчення особливого періоду від сплати вказаного виду комісії за кредитними договорами.

Аналізуючи умови Договору, суд дійшов до висновку про правомірність дій товариства щодо встановлення комісії за надання кредиту відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням того, що укладеним між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 договором передбачено нарахування вказаного виду комісії. При підписанні кредитного договору відповідач підтвердив, що він обізнаний та погодився з умовою даного договору. Тому заборгованість у розмірі 4021,7 грн за комісією, пов`язану з наданням кредиту, підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. №16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит». Дані правила передбачають правомірність встановлення Кредитодавцем супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Встановлення обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту у кредитному договорі відповідає принципу свободи договору. Відповідач уклавши кредитний договір погодився зокрема сплатити комісію за надання кредиту. У цій частині позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

У зв`язку із частковим задоволенням позову судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором, що складає: 38000 грн тіла кредиту, 36860 грн процентів за користування кредитом, 4021,7 грн комісії за надання кредиту. Всього 78881,7 грн.

За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Інші судові витрати не заявлені. Тому судові витрати, які підлягають відшкодуванню, становлять 1504,31 грн. (позов задоволено на 62,1%).

На підставі викладеного, згідно ст.ст.19, 27, 83, 175, 274-275 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за кредитним договором №502454-КС-001 від 21.06.2024 року у розмірі 78881,70 грн, з яких: 38000 прострочена заборгованість за тілом кредиту, 36860 грн прострочена заборгованість за процентами, 4021,7 грн. комісії на надання кредиту.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» судові витрати у розмірі 1504,31 грн.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Суддя: