Рішення № 141289894, 06.11.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

ЄУН 932/11916/26

Провадження №2-а/932/188/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06.11.2026 Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Салькової В.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції та вимоги позивача, позиція відповідача

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в обґрунтування якого вказав, що 21.08.2026 о 14-16 поліцейським Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області Волокитою О.В. було прийнято щодо нього постанову ЕНА №7756420 за ч.1 ст.122 КУпАП з накладенням штрафу 340,00 грн.

За постановою він, керуючи автомобілем SUBARU LEGACY, д/н НОМЕР_1 , нібито порушив вимоги дорожньої розмітки 1.1 ПДР, здійснивши її перетин.

Вважає постанову незаконною з таких підстав.

Під час руху він здійснив обгін поодинокого транспортного засобу, який рухався зі швидкістю менше 30 км/год, що дозволяється ПДР, його маневр був безпечним, не створював перешкод іншим учасникам руху. Поліцейським не надано доказів того, що швидкість автомобілю, який він обганяв, була більшою за 30 км/год.

Крім того, під час спілкування з ним поліцейський не мав нагрудної камери та/або не здійснював нею фіксацію події. Відеозапис, пред`явлений йому на місці, був виконаний на особистий несертифікований пристрій, а також не містив інформації про швидкість руху обігнаного ним автомобіля.

На місці зупинки він заявив клопотання про перенесення розгляду справи за місцем реєстрації транспортного засобу з метою підготовки до захисту та отримання правової допомоги, однак йому було відмовлено в цьому.

З метою уникнення подвійного стягнення, відкриття виконавчого провадження та арешту рахунків ним добровільно було сплачено накладений штраф, але це не є проявом його згоди з постановою.

Незаконні дії поліцейського, грубе порушення його прав та безпідставне притягнення до відповідальності завдали йому моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, стресі, приниженні честі та гідності, порушенні нормального ритму життя через необхідність витрачати час і зусилля на відновлення своїх порушених прав у суді. Завдану моральну шкоду він оцінює у 680,00 грн.

Просив скасувати постанову, закрити справу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача спричинену йому моральну шкоду.

У відзиві на позов відповідачем зазначено про невизнання вимог ОСОБА_1 як необґрунтованих.

Так, постанова прийнята у відповідності до вимог діючого законодавства за вчинене позивачем правопорушення, у той час як ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували його доводи, що під час спілкування інспектор не мав при собі нагрудну камеру та здійснював фіксацію на несертифікований пристрій.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди, то правові підстави для її відшкодування визначаються нормами цивільного законодавства, наявність неправомірних дій, шкоди та причинний зв`язок між ними має довести позивач, який не надав таких доказів. Крім того, позивачем не надано розрахунку розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування у сумі 680,00 грн.

Подану позивачем відповідь на відзив суд не бере до уваги з огляду на те, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані статтею 286 КАС України, і згідно з ч.1 ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

ІІ. Процесуальні дії у справі

Позовна заява надійшла до суду 25.08.2026 та була автоматично розподілена між суддями 26.08.2026.

27.08.2026 ухвалою судді позовна заява залишена без руху для виправлення недоліків, які виправлені позивачем 17.09.2026 в межах встановленого ухвалою строку.

21.09.2026 ухвалою суду відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.10.2026 ухвалою суду задоволено заяву представника відповідача та продовжено відповідачеві строк на подання відзиву на позов до 10.10.2026.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

ОСОБА_1 є ветераном війни учасником бойових дій.

Постановою ЕНА №7756420 від 21.08.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України за те, що 21.08.2026 о 14-12 він, керуючи автомобілем SUBARU LEGACY, д/н НОМЕР_1 , по вул. Гідності, 236, у м. Самарі Дніпропетровської області, не виконав вимогу дорожньої розмітки доріг 1.1, перетнувши її та виїхавши на полосу зустрічного руху, чим порушив п.8.5.1 Правил дорожнього руху, на нього накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340,00 грн.

Змістом постанови додатків до неї не зафіксовано.

23.08.2026 ОСОБА_1 сплачено накладений на нього штраф у сумі 340,00 грн.

ІV. Оцінка суду

Стаття 9 КАС України в якості принципів адміністративного судочинства вказує, зокрема, диспозитивність та змагальність сторін, відповідно до яких розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 77 КАС України обов`язок доказування обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладений на сторону, яка на такі обставини посилається. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даній справі предметом доказування є правомірність прийняття посадовою особою відповідача оскаржуваної постанови від 21.08.2026 за наведених позивачем обставин.

Тож, відповідач має довести, що позивачем дійсно було порушено вимоги п.8.5.1 Правил дорожнього руху за викладених у постанові обставин.

Згідно з п.8.5.1 розділу 8 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 34.1 цих Правил.

За п.34.1 ПДР Горизонтальна розмітка має таке значення:

1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Пункт 34.1 розділу 34 ПДР унормовує, що як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються зі швидкістю менше ніж 30 км/год.

Частиною першою статті 122 КпАП України передбачено адміністративну відповідальність, серед іншого, за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340,00 грн.)

Для настання відповідальності за вказане правопорушення має бути встановлений та доведений факт здійснення позивачем невиконання вимог дорожньої розмітки доріг 1.1 її перетину та виїзду на полосу зустрічного руху за відсутності винятків, передбачених у п.34.1 розділу 34 ПДР.

Оскаржувана постанова не містить посилань на будь-які докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, такі докази не наведені й у відзиві відповідача. До постанови не додано жодного фото- або відеодоказу, пояснень свідків, інших відомостей, з яких було б можливо встановити, що ОСОБА_1 дійсно вчинив правопорушення.

Отже, відповідач не надав суду належних, допустимих та достатніх за своїм змістом доказів того, що позивачем дійсно було вчинене інкриміноване йому правопорушення.

Проаналізувавши обставини справи та її матеріали, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем правомірності прийняття оскаржуваної постанови, оскільки посадовою особою відповідача при прийнятті постанови не виконані вимоги ст.251 КпАП України щодо обов`язку збирання доказів у справі.

Наведене є самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови, тому інші доводи позивача не впливають на висновки суду про задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зважаючи на викладене, позов підлягає задоволенню в частині скасування оскаржуваної постанови та закриття справи.

Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд зазначає таке.

За приписами статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Наведена конституційна гарантія закріплена у ст.ст.1173,1174 Цивільного кодексу України, згідно з якими шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (посадових або службових осіб даних органів) при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Частиною 5 статті 21 КАС України визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адмінсудом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Разом із тим позивачем не наведено належних та допустимих доказів заподіяння йому моральної шкоди внаслідок незаконних дій поліцейського та прийняття щодо нього оскаржуваної постанови.

Частинами 1-3 статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При цьому враховуються вимоги розумності і справедливості.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Таким чином, позивач має довести не лише протиправність поведінки відповідача (в даному випадку його посадової особи), але й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між наведеними двома чинниками.

Посилаючись на душевні страждання, стрес, приниження честі та гідності, порушення нормального ритму життя через необхідність витрачати час і зусилля на відновлення своїх порушених прав у суді, ОСОБА_1 не надав суду належних доказів на підтвердження наявності цих обставин та пов`язаності з ними дій поліцейського з прийняття оскаржуваної постанови.

Факт скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення не зумовлює настання обов`язкових наслідків цивільно-правового характеру і не може сам по собі бути доказом того, що дії відповідача заподіяли позивачеві моральної шкоди.

Тож, непритягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП не є підставою для відшкодування йому відповідачем моральної шкоди за умови відсутності інших доказів її завдання.

Через необґрунтованість вимоги про відшкодування моральної шкоди в цій частині позов задоволенню не підлягає.

V. Розподіл судових витрат між сторонами

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті згідно з положеннями цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на це за рахунок бюджетних асигнувань ГУНП в Дніпропетровській області на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11,21,77,139,242-246 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Постанову поліцейського Самарівського районного відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Волокити О.В. серії ЕНА №7756420 від 21.08.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КпАП України закрити.

У задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Троїцька, 20а, код за ЄДРПОУ 40108866) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду виготовлене 06.11.2026.

Суддя: В.С. Салькова