Рішення № 141268157, 06.11.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/10264/26

Провадження № 2/750/4837/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова в складі судді Кузнєцової О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

18.09.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором № CCNG-631337165 від 16.01.2020 року у сумі 23 243 грн. 55 коп., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 13 000 грн.

Обґрунтовано позов тим, що 16.01.2020 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (після зміни найменування Акціонерне товариство «Сенс Банк») та ОСОБА_1 було укладено договір № CCNG-631337165, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит на умовах, визначених договором, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплачувати проценти за користування ним та інші платежі, передбачені договором. Первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредитні кошти, однак відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість. На даний час право вимоги до відповідача за договором № CCNG-631337165 від 16 січня 2020 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 вересня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; витребувано докази у Акціонерного товариства «Сенс Банк» та визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

01.10.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підмогильна Я.Я. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнала частково, а саме у розмірі заборгованості за тілом кредиту у сумі 7 441 грн. 55 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 2 232 грн. 67 коп., а в задоволенні решти позовних вимог просила відмовити. В обґрунтування заперечень зазначила, що відповідач не заперечує факту укладення договору № CCNG-631337165 від 16.01.2020 року та поступово сплачувала заборгованість. Вимоги про стягнення пені та штрафів, інфляційних збитків та 3% річних не підлягають задоволенню на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у зв`язку з введенням воєнного стану в Україні. Крім того, послалася на те, що позивач звернувся до суду після закінчення строку позовної давності, оскільки останні операції відбулися у 2021 році, а також зазначила, що відповідача не було письмово повідомлено про відступлення права вимоги новим кредиторам. Також представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з огляду на їх завищення та неспівмірність зі складністю справи.

07.10.2026 року представник позивача надіслала відповідь на відзив, у якій просила позов задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що нарахування процентів здійснювалося у межах строку кредитування (з 18 травня 2021 року по 06 жовтня 2021 року), а відповідачем не надано жодних доказів виконання зобов`язань або власного контррозрахунку заборгованості. Щодо позовної давності вказала, що її перебіг було продовжено на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року, та зупинено з 24 лютого 2022 року у зв`язку з введенням воєнного стану, у зв`язку з чим строк позовної давності позивачем не пропущено. Також заперечила проти зменшення витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що їх розмір погоджено умовами договору та підтверджено належними доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

16.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг та підписала анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк».

Також, 16.01.2020 року ОСОБА_1 підписала оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, у якій запропонувала Акціонерному товариству «Альфа-Банк» укласти угоду на таких умовах: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; ліміт кредитної лінії - до 200 000 грн.; процентна ставка за користування кредитною лінією для торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою 35,99% річних (фіксована); строк дії кредитної картки 5 років; обов`язковий мінімальний платіж 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.

У свою чергу, 16.01.2020 року АТ «Альфа-Банк» прийняло цю пропозицію, про що свідчить акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Крім того, 16.01.2020 року відповідач ОСОБА_1 особистим підписом підтвердила ознайомлення з Паспортом споживчого кредиту, відповідно до пункту 3 якого встановлено фактичний ліміт кредиту у розмірі 12 700,00 грн., а пунктом 6 визначено, що пеня за договором відсутня, натомість передбачено штраф за прострочення внесення суми мінімального платежу (одноразовий за кожний факт виникнення прострочки) у розмірі 100 грн. у день виникнення прострочки та 300 грн. у разі, якщо сума простроченої заборгованості не погашена протягом 5 робочих днів.

Таким чином, між сторонами виникли договірні кредитні зобов`язання.

17 травня 2021 року між Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (фактор) укладено договір факторингу № 2, за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за основними договорами, перелік яких міститься у Додатку № 1-1 до договору. Сторони погодили, що за фактом відступлення прав вимоги фактор стає стороною всіх основних договорів, укладених між клієнтом та боржниками, перелік яких міститься в Додатку № 1-1 до договору, в силу чого до фактора переходять всі права, які належать клієнту за основними договорами. Право вимоги, що відступається згідно з даним договором, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

Із копії витягу з Додатку № 1-1 до договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року та платіжного доручення № 253 від 17 травня 2021 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № CCNG-631337165 від 16 січня 2020 року у загальній сумі 19 675 грн. 15 коп.

18 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Флексіс» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (фактор) укладено договір факторингу № 18-05/21, за яким у порядку та на умовах, визначених цим договором, фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає фактору, а фактор набуває належне клієнтові право вимоги до боржників за основними договорами, перелік яких міститься у Додатку № 1-1 до договору.

Із копії витягу з Додатку № 1-1 до договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року, акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 18 травня 2021 року та платіжних доручень про оплату за договором факторингу слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги, в тому числі до відповідача ОСОБА_1 за договором № CCNG-631337165.

10 січня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (новий кредитор) укладено договір № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги (з урахуванням Додаткової угоди № 10/24 від 04 лютого 2025 року), за яким первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору (Реєстр Боржників) за кредитними договорами. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Із копії витягу з Додатку № 1 до Додаткової угоди № 10/24 від 04 лютого 2025 року до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року , актів прийому-передачі Реєстру Боржників від 10 січня 2023 року та акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором № 631337165.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно зі статтею 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Так, за розрахунком позивача загальна заборгованість відповідача станом на 02 вересня 2026 року становить 23243 грн. 55 коп., до якої входить: 17442 грн. 48 коп. - заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту), 2442 грн. 22 коп. - заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 18 травня 2021 року по 06 жовтня 2021 року, 2232 грн. 67 коп. - заборгованість з пені, 200 грн. 70 коп. - 3% річних (за період з 07 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року) та 925 грн. 48 коп. - інфляційні збитки (за період з жовтня 2021 року по лютий 2022 року).

Разом з тим, перевіряючи правильність та обґрунтованість заявленого позивачем розрахунку заборгованості в зіставленні з витребуваними судом у первісного кредитора (АТ «Сенс Банк») первинною банківською випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 16 січня 2020 року по 17 травня 2021 року та детальним розрахунком заборгованості за договором № CCNG-631337165 станом на дату першого відступлення права вимоги (17 травня 2021 року), суд приходить до таких висновків.

Як підтверджується випискою по рахунку відповідача та детальним розрахунком заборгованості, наданими АТ «Сенс Банк», відповідачу було встановлено кредитний ліміт у сумі 12700 грн., яким відповідач користувалася, здійснюючи розрахункові операції та зняття готівки. Станом на 17 травня 2021 року (дату відступлення права вимоги за договором факторингу № 2) загальна заборгованість ОСОБА_1 перед банком становила 19675 грн. 15 коп., яка складалася з таких сум:

- поточна заборгованість за тілом кредиту 0 грн. 00 коп. (з урахуванням перенесення залишку тіла кредиту у сумі 7441 грн. 55 коп. на прострочений кредит);

- прострочене тіло кредиту 17232 грн. 18 коп. (яке утворилося внаслідок перенесення залишку тіла кредиту у сумі 7441 грн. 55 коп. та щомісячного включення несанкціонованого овердрафту до простроченого тіла кредиту на суму 9790 грн. 63 коп.);

- овердрафт (несанкціонована заборгованість) 210 грн. 30 коп.;

- відсотки за користування кредитом 2232 грн. 67 коп.;

- нараховані штрафи (пеня) 0 грн. 00 коп. (оскільки нараховані у травні 2020 року штрафи на суму 400 грн. були сторновані банком 02 червня 2020 року).

Разом з тим, при формуванні Реєстру боржників до договору факторингу № 2 від 17 травня 2021 року та договору факторингу № 18-05/21 від 18 травня 2021 року суму простроченого тіла кредиту (17232 грн. 18 коп.) та суму овердрафту (210 грн. 30 коп.) було об`єднано та відображено як основну заборгованість у розмірі 17442 грн. 48 коп., а суму нарахованих банком та несплачених процентів за користування кредитом у розмірі 2232 грн. 67 коп. було помилково відображено у графі «Пеня/штраф/неустойка».

Як наслідок, новий кредитор ТОВ «Вердикт Капітал», а згодом і позивач ТОВ «Коллект Центр» у своїх розрахунках безпідставно вказали суму 2232 грн. 67 коп. як заборгованість з пені, хоча за умовами Паспорта споживчого кредиту пеня взагалі не була передбачена договором, а згідно з розрахунком первісного кредитора заборгованість зі штрафних санкцій станом на 17 травня 2021 року дорівнювала нулю, тоді як сума 2232 грн. 67 коп. є виключно заборгованістю за відсотками за користування кредитом, нарахованими первісним кредитором до 17 травня 2021 року.

Крім того, детальним розрахунком та випискою АТ «Сенс Банк» підтверджується обґрунтованість доводів представника відповідача, викладених у відзиві на позов, про те, що реальний залишок заборгованості безпосередньо за отриманим тілом кредиту становить 7441 грн. 55 коп. Решта суми, включеної банком до графи «прострочене тіло кредиту» та «овердрафт» (17442,48 - 7441,55 = 10000 грн. 93 коп.), фактично утворилася за рахунок щомісячного перенесення непогашеного несанкціонованого овердрафту (який формувався із нарахованих процентів та супутніх списань) на рахунок простроченого тіла кредиту. Будь-яких первинних документів чи умов договору, які б надавали банку право збільшувати тіло кредиту на суму несанкціонованого овердрафту (фактично здійснюючи капіталізацію процентів та супутніх нарахувань понад використане тіло кредиту), матеріали справи не містять. Більше того, нарахування у подальшому ТОВ «Вердикт Капітал» процентів за ставкою 35,99% річних у сумі 2442 грн. 22 коп. на всю суму 17442 грн. 48 коп. призвело до подвійного нарахування процентів на раніше капіталізовані нарахування.

Також, суд вважає необґрунтованим нарахування нового кредитора ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 18 травня 2021 року по 06 жовтня 2021 року процентів у сумі 2442 грн. 22 коп., а за період з 07 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року 3% річних у сумі 200 грн. 70 коп. та інфляційних збитків у сумі 925 грн. 48 коп., виходячи з такого.

Згідно з випискою по рахунку АТ «Сенс Банк», 14 травня 2021 року банк переніс увесь залишок тіла кредиту на рахунок простроченої заборгованості, а 16 травня 2021 року здійснив повне згортання активу та залишків у зв`язку з продажем за договором факторингу. Таким чином, кредитування рахунку та обслуговування кредитної картки було припинено.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. У матеріалах справи відсутні докази повідомлення боржника про заміну кредитора та нові реквізити для сплати платежів у травні 2021 року. До того ж, як встановлено судом вище, заявлена позивачем до стягнення сума 2232 грн. 67 коп. під виглядом «пені» насправді є заборгованістю за відсотками за користування кредитом, яку відповідач визнала у відзиві на позов.

Щодо заяви представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Разом з тим, відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжувалися на строк дії такого карантину (який діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року).

У подальшому, згідно з пунктом 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, був зупинений (до набрання чинності 04 вересня 2025 року Законом України щодо відновлення перебігу позовної давності).

Оскільки прострочення виконання зобов`язання за спірним кредитним договором виникло у період дії карантину (у 20202021 роках), який у подальшому змінився зупиненням перебігу позовної давності на підставі пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до 04 вересня 2025 року, станом на момент звернення позивача до суду у вересні 2026 року трирічний строк позовної давності не сплив, а тому відсутні правові підстави для відмови у позові з підстав спливу позовної давності.

Таким чином, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, враховуючи встановлені судом обставини на підставі первинної банківської документації АТ «Сенс Банк» та часткове визнання позову стороною відповідача, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача дійсної заборгованості за тілом кредиту у сумі 7441 грн. 55 коп. та заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 2232 грн. 67 коп., що загалом становить 9674 грн. 22 коп., у зв`язку з чим позов підлягає частковому задоволенню, а в задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Так, право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року.

Згідно із заявкою на надання юридичної допомоги № 461 від 03 серпня 2026 року та витягом із акту № 25 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2026 року вартість послуг Адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» становить 13000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача заявила клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих послуг.

Нормами частини другої статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, проаналізувавши детальний опис наданих позивачу послуг, час, витрачений на їх надання, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу послуг, враховуючи клопотання сторони відповідача про зменшення таких витрат, незначну складність справи, яка є типовою для даної категорії спорів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також часткове задоволення позову (на 41,62% від заявлених вимог), суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені витрати на правничу допомогу в даній справі у сумі 3000 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог що становить 1108 грн. 09 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи 44276926) заборгованість за кредитним договором № CCNG-631337165 від 16 січня 2020 року в сумі 9 674 грн. 22 коп. (дев`ять тисяч шістсот сімдесят чотири грн. 22 копійок.)

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 1108 грн. 09 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000 грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кузнєцова