Рішення № 141266499, 05.11.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39149/26

Провадження 2-а/127/404/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Соушко Ю.О.,

представника позивача Скляра О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернулось Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області з адміністративним позовом до громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства строком на шість місяців.

Позов мотивовано тим, що 03.11.2026 працівники УДМС у Вінницькій області виявили в м. Вінниці громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , який, за його поясненнями, прибув в Україну 01.01.2025 через пункт пропуску «Могилів-Подільський» з приватною метою та надалі територію України не залишав. Позивач зазначив, що відповідач перевищив дозволений строк перебування, не оформив законних підстав для подальшого перебування в Україні, не звертався щодо продовження його строку та на час виявлення не мав документа, що посвідчує особу й дає право на виїзд з України.

Позивач послався також на те, що відповідач не надав пояснень щодо обставин свого перебування в Україні, джерел існування та зайнятості. За порушення правил перебування в Україні 03.11.2026 на нього накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 203 КУпАП. Того самого дня УДМС прийняло рішення про примусове видворення відповідача, після чого його затримано та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства. Враховуючи наведене, позивач вважав наявними підстави для затримання відповідача з метою забезпечення виконання рішення про видворення.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.11.2026 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд із забезпеченням можливості участі відповідача в режимі відеоконференції з Волинським пунктом тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

У судовому засіданні представник позивача Скляр О.В. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Крім того, заявив клопотання про долучення додаткових письмових доказів, яке суд задовольнив.

Представник Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства під час відеоконференцзв`язку повідомив, що відповідач відмовився від участі у судовому засіданні. До суду надійшов відповідний акт від 05.11.2026.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Суд установив, що відповідно до довідки про особу від 03.11.2026 ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Молдова, народився в м. Кишиневі та повідомив про проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У довідці зазначено, що документ, який посвідчує особу, на момент її складення відсутній, а відомості про особу за обліками ДМС не виявлені.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МВН № 003077 від 03.11.2026 працівник УДМС зафіксував перевищення відповідачем установленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів. Постановою серії ПН МВН № 003974 від 03.11.2026 на відповідача накладено адміністративне стягнення за ч. 2 ст. 203 КУпАП у виді штрафу в розмірі 3400 грн.

Рішенням УДМС у Вінницькій області № 0501100100001119 від 03.11.2026 вирішено примусово видворити з України громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставами прийняття рішення визначено перебування іноземця в Україні після закінчення дозволеного строку та відсутність у нього належних документів для законного перебування і виїзду з України.

Згідно з протоколом адміністративного затримання № МВН 000036 від 03.11.2026 відповідача затримано о 15 год. 18 хв. на підставі ч. 2 ст. 263 КУпАП. Рішенням УДМС №0501100100000831 від 03.11.2026 його поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, що також підтверджує акт приймання-передавання особи.

У протоколі адміністративного затримання зазначено реквізити паспорта громадянина Республіки Молдова НОМЕР_1 , однак сам паспорт або його копію до первісних матеріалів не долучено.

Із долученого під час судового розгляду звернення УДМС у Вінницькій області до консульського відділу Посольства Республіки Молдова в Україні встановлено, що міграційна служба ініціювала оформлення відповідачу посвідчення на повернення до Республіки Молдова та просила звільнити його від сплати консульського збору з огляду на зазначене у зверненні скрутне матеріальне становище.

Відповідно до копії тимчасового проїзного документа Республіки Молдова на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його видано 05.11.2026 зі строком дії до 05.12.2026. Документ призначений для одноразового повернення до Республіки Молдова.

У матеріалах справи містяться також медичні документи від 03.11.2026: консультативний висновок спеціаліста, довідка про фіксацію тілесних ушкоджень, результати обстеження та виписка з медичної карти. За їх змістом у Катана Маріуса діагностовано забої лівої кисті та лівого ліктя, надано рекомендації щодо лікування та подальшого спостереження травматолога. У консультативному висновку зазначено, що гострої терапевтичної патології не виявлено, госпіталізації відповідач не потребує та може перебувати в умовах пункту тимчасового перебування іноземців.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом. Згідно з п. «f» ч. 1 ст. 5 Конвенції одним із таких випадків є законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

Відповідно до абзаців першого та другого ч. 22 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов`язані мати дійсний паспортний документ. Іноземець або особа без громадянства у разі втрати або обміну паспортного документа, а так само втрати чи викрадення посвідки на постійне проживання або посвідки на тимчасове проживання повинні протягом трьох робочих днів письмово повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Частиною 3 ст. 9 зазначеного Закону встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 17 зазначеного Закону іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування в Україні на період існування обґрунтованих підстав для подальшого перебування.

Згідно з ч. 2 ст. 25 зазначеного Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Частиною 8 ст. 26 зазначеного Закону передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до абзацу першого ч. 1 ст. 30 зазначеного Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Частиною третьою статті 30 зазначеного Закону встановлено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Згідно з абзацом першим ч. 4 ст. 30 зазначеного Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Статтею 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Республіки Молдова про безвізові поїздки громадян від 18.05.2001, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1731, визначено, що громадяни держави однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в`їжджати-виїжджати, прямувати транзитом та перебувати на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, чинних в цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.

Відповідно до пп. 2 п. 2 Порядку продовження строку перебування та тимчасового проживання, продовження та скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, строк перебування на території України визначено таким чином: «не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено законодавством та міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС».

Згідно з п. 4 цього Порядку строк перебування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (крім осіб, які відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 16 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» звільняються від реєстрації або реєструються у МЗС та його представництвах), продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обґрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи без громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав.

Відповідно до абзацу першого п. 5 цього Порядку заява про продовження строку перебування на території України за формою згідно з додатком 1 (далі - заява) подається особисто повнолітнім дієздатним іноземцем або особою без громадянства чи законним представником повнолітньої недієздатної особи та приймаючою стороною територіальному органу/територіальному підрозділу ДМС за місцем перебування іноземця або особи без громадянства не пізніше ніж за три робочих дні до закінчення встановленого строку перебування на території України.

Відповідно до п. 2 розділу I Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150, у цій Інструкції терміни «примусове повернення» та «примусове видворення» означають систему адміністративно-правових заходів, спрямованих на примушування іноземців, які незаконно перебувають в Україні, покинути територію України всупереч їх волі і бажанню.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-2, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Частиною 2 ст. 268 КАС України визначено, що учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Частиною 3 ст. 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов`язання внести заставу.

Відповідно до ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

У постанові від 11.09.2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд зазначив, що затримання з метою забезпечення примусового видворення не є автоматичним наслідком прийняття рішення про видворення: необхідно встановити визначені ч. 1 ст. 289 КАС України підстави та перевірити фактичну наявність документа, який дає право на виїзд з України.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд враховує, що відповідач тривалий час перебував на території України після закінчення дозволеного строку, не оформив законних підстав для подальшого перебування та самостійно не залишив територію України. На час його виявлення та затримання він не мав наявного документа, що давав можливість здійснити виїзд. УДМС прийняло рішення від 03.11.2026 про примусове видворення відповідача, виконання якого на час розгляду справи не завершено.

Для забезпечення виконання цього рішення УДМС звернулося до Посольства Республіки Молдова в Україні щодо оформлення відповідачу документа для повернення до держави громадянської належності. До звернення УДМС додало заяву відповідача від 03.11.2026 про видачу такого документа. Суд враховує участь відповідача у процедурі документування та не розцінює оформлення документа за зверненням УДМС як доказ його відмови від співпраці.

Під час судового розгляду представник позивача долучив копію тимчасового проїзного документа №MD 0274465, оформленого Посольством Республіки Молдова в Києві 05.11.2026 на ім`я відповідача, зі строком дії до 05.12.2026. Водночас оригінал цього документа на час розгляду справи ще не надійшов.

Суд розмежовує підтвердження оформлення проїзного документа та фактичну наявність документа, який можна використати для перетинання державного кордону. Долучена копія підтверджує оформлення відповідачу документа для повернення до Республіки Молдова, однак не замінює його оригіналу. Тому надходження копії не свідчить про завершення документування відповідача для фактичного виїзду та не усуває необхідності отримати оригінал документа.

Частина перша статті 289 КАС України передбачає відсутність документа, що дає право на виїзд з України, як окрему підставу для застосування визначених цією нормою заходів. Отже, вирішення питання про затримання за цією підставою не залежить виключно від доведеності наміру відповідача ухилятися від видворення. У цій справі на час ухвалення рішення відповідач не має у своєму розпорядженні оригіналу проїзного документа, необхідного для виїзду, а процедура виконання рішення про примусове видворення триває.

Оцінюючи необхідність саме затримання, суд враховує сукупність обставин: тривале перебування відповідача в Україні без законних підстав, відсутність на час розгляду справи оригіналу документа для виїзду та необхідність завершити конкретні заходи з виконання рішення про примусове видворення. Участь відповідача в оформленні документа має значення для оцінки його поведінки, однак сама собою не забезпечує завершення цієї процедури та фактичного виїзду з України.

Суд також розглянув можливість застосування альтернативних заходів - взяття відповідача на поруки підприємством, установою чи організацією або зобов`язання внести заставу. Матеріали справи не підтверджують наявності конкретних гарантій, які забезпечували б виконання відповідачем відповідних обов`язків у разі застосування цих заходів. За сукупністю наведених обставин суд не знаходить достатніх підстав вважати, що порука або застава забезпечать виконання рішення про примусове видворення.

Затримання відповідача має конкретну забезпечувальну мету та не є покаранням за порушення строку перебування в Україні. Оформлення Посольством Республіки Молдова тимчасового проїзного документа підтверджує реальну перспективу виконання рішення про видворення. Позивач уже вжив заходів для отримання необхідного документа, а подальше виконання рішення потребує надходження його оригіналу та організації виїзду відповідача.

Визначаючи строк затримання, суд керується ч. 11 ст. 289 КАС України, яка передбачає шестимісячний строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування. Водночас установлення такого строку не означає необхідності утримувати відповідача протягом усіх шести місяців незалежно від перебігу процедури видворення. З огляду на строк дії оформленого проїзного документа до 05.12.2026 уповноважений орган має без невиправданого зволікання отримати його оригінал та вжити заходів для виконання рішення про примусове видворення.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин та стадії виконання рішення про примусове видворення суд вважає затримання відповідача необхідним і співмірним заходом для досягнення визначеної законом мети. Тому суд дійшов висновку про задоволення позову та затримання відповідача з метою забезпечення примусового видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, строком на шість місяців.

Керуючись ст. 2, 9, 7277, 90, 139, 241246, 271, 289, 371 КАС України, ст. 26, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області до ОСОБА_1 про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити.

Затримати громадянина Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на шість місяців із поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Рішення допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, код ЄДРПОУ 37836770, місцезнаходження: м. Вінниця, просп. Коцюбинського, 78;

відповідач - громадянин Республіки Молдова ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання за матеріалами справи: АДРЕСА_2 ; місце перебування: АДРЕСА_3 .

Суддя В. В. Горбатюк