№ 141264485, 06.11.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"06" листопада 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1745/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву (вх.№2-2055/26 від 27.10.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Будінвестгруп" про ухвалення додаткового рішення, подану у справі №916/1745/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Будінвестгруп" (68652, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., село Муравлівка, вулиця Суворова, будинок 42)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" (68600, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28)

про стягнення 635 007,68 грн

та за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Будінвестгруп" (68652, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., село Муравлівка, вулиця Суворова, будинок 42)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українське дунайське пароплавство" (68600, Ізмаїльський р-н, Одеська обл., місто Ізмаїл, вулиця Флотська, будинок 28)

про стягнення 1 242 425,85 грн

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/1745/26 (об`єднані в одне провадження справи № 916/1746/26 та № 916/1745/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Будінвестгруп" до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 1 241 979,13 грн та за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС-Будінвестгруп" до Приватного акціонерного товариства "Українське Дунайське пароплавство" про стягнення 2 429 997,30 грн.

Ухвалою суду від 19.10.2026 закрито провадження у справі в частині стягнення 606 971,45 грн основного боргу за договором № 202 СЗіМР від 31.08.2022 та 1 187 571,45 грн основного боргу за договором № 235-В-СЗМР-22 від 06.10.2022 у зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок сплати відповідачем зазначених сум після відкриття провадження.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.10.2026 позовні вимоги, що залишилися предметом розгляду, задоволено частково. За договором № 202 СЗіМР від 31.08.2022 стягнуто з відповідача на користь позивача 242 788,55 грн основного боргу, 30 000 грн пені, 65 181,75 грн трьох процентів річних, 224 924,25 грн інфляційних втрат та 7 105,02 грн судового збору. За договором № 235-В-СЗМР-22 від 06.10.2022 стягнуто 475 028,55 грн основного боргу, 50 000 грн пені, 137 881,92 грн трьох процентів річних, 468 476,14 грн інфляційних втрат та 14 643,46 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Повний текст рішення складено 26.10.2026.

27.10.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» (вх. № 2-2055/26) про ухвалення додаткового рішення у справі № 916/1745/26, в якій заявник просить вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача 40 000 грн зазначених витрат, з яких 20 000 грн за справою № 916/1745/26 та 20 000 грн за справою № 916/1746/26, об`єднаними в одне провадження.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що у позовних заявах ним було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн за кожною справою, а 05.10.2026, до закінчення розгляду справи по суті, подано клопотання про долучення доказів понесення відповідних витрат та їх стягнення з відповідача в загальному розмірі 40 000 грн.

Заявник посилається на те, що в пункті 5.4.2 мотивувальної частини рішення від 19.10.2026 суд дослідив подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та навів мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для їх покладення на відповідача, проте в резолютивній частині рішення окремого висновку щодо розподілу зазначених витрат не викладено.

На думку позивача, наведене в резолютивній частині рішення формулювання про відмову в задоволенні решти позовних вимог стосується матеріально-правових вимог, які становили предмет спору, та не охоплює питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, яке має самостійне процесуальне значення.

У зв`язку з цим заявник вважає наявними передбачені пунктом 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України підстави для ухвалення додаткового рішення з метою усунення неповноти резолютивної частини основного рішення.

Крім того, разом із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач подав договір про надання правничої допомоги № 117 від 06.05.2026, який не був наданий суду під час розгляду справи по суті, та просить вирішити питання щодо його прийняття і врахування відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України в сукупності з іншими матеріалами справи.

Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати без повідомлення учасників справи.

Оскільки заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» надійшла до суду 27.10.2026 та стосується виключно питання про витрати на професійну правничу допомогу, суд розглядає її у встановлений частиною третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України десятиденний строк без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи та оцінивши наведені заявником доводи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи. За частиною другою статті 126 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката за результатами розгляду справи підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною першою статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, процесуальним законом передбачено два порядки подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу: до закінчення судових дебатів, у такому випадку питання про розподіл відповідних витрат вирішується судом під час ухвалення рішення по суті спору, або після ухвалення такого рішення, за умови попереднього повідомлення суду про намір подати відповідні докази, наявності передбачених законом підстав для вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення та дотримання встановленого процесуального строку.

Водночас можливість подання доказів після ухвалення судового рішення не означає надання стороні додаткової можливості усунути недоліки доказування, допущені під час розгляду справи, за результатами якого суд уже надав оцінку відповідним доказам та вирішив питання про розподіл судових витрат.

За змістом частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 238 ГПК України в резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.

Таким чином, інститут додаткового судового рішення спрямований на усунення неповноти судового рішення у випадках, прямо визначених процесуальним законом, та не передбачає повторного вирішення судом питань, які вже були предметом судового розгляду й отримали відповідну правову оцінку, зокрема шляхом дослідження нових доказів, які сторона не подала у встановленому законом порядку.

Як встановлено судом, 05.10.2026 позивач подав клопотання про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу та просив покласти на відповідача відповідні витрати в загальному розмірі 40 000 грн. На підтвердження зазначених обставин позивачем було надано звіт та детальний опис робіт адвоката Бікяшева Д.Р. від 02.10.2026, платіжну інструкцію № 290 від 10.09.2026, а також інші документи щодо надання правничої допомоги.

Отже, позивач реалізував передбачене процесуальним законом право на подання доказів понесення судових витрат до закінчення судових дебатів та просив вирішити питання про їх розподіл під час ухвалення рішення по суті спору.

При цьому до закінчення судових дебатів позивач не повідомляв суд про неможливість подання договору про надання правничої допомоги № 117 від 06.05.2026 та не звертався із заявою про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору в порядку статті 221 Господарського процесуального кодексу України.

Під час ухвалення рішення від 19.10.2026 суд розглянув заявлене позивачем клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, дослідив надані на його підтвердження докази та в пункті 5.4.2 мотивувальної частини рішення навів мотиви, з яких дійшов висновку про відсутність підстав для покладення зазначених витрат на відповідача.

Зокрема, суд встановив, що наданий договір субпідряду регулює правовідносини між адвокатським об`єднанням та залученим адвокатом, натомість договір про надання правничої допомоги, укладений безпосередньо між позивачем та адвокатським об`єднанням, до матеріалів справи не поданий, у зв`язку з чим наявні докази в їх сукупності не дозволяли встановити погоджені сторонами умови визначення гонорару та правові підстави віднесення заявленої суми до витрат позивача, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, питання про відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу було розглянуто судом, надані позивачем докази отримали правову оцінку, а висновок щодо відсутності підстав для покладення цих витрат на відповідача викладений у мотивувальній частині рішення.

Разом із тим суд зазначає, що окремого висновку щодо відмови у покладенні на відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 40 000 грн у резолютивній частині рішення від 19.10.2026 не наведено.

За таких обставин ухвалення додаткового рішення у цій справі має на меті усунення неповноти резолютивної частини основного рішення шляхом відображення в ній висновку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість, звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивач разом із такою заявою подав договір про надання правничої допомоги № 117 від 06.05.2026, який не був наданий суду до закінчення судових дебатів, та просив врахувати його в сукупності з іншими доказами для вирішення питання про стягнення з відповідача 40 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що зазначений договір існував на час розгляду справи по суті, проте до закінчення судових дебатів позивач не повідомляв суд про намір подати його після ухвалення судового рішення та не звертався із відповідною заявою про подання доказів понесення судових витрат після ухвалення рішення.

Натомість, відсутність зазначеного договору серед доказів, досліджених судом під час ухвалення основного рішення, була предметом правової оцінки суду та фактично зумовила висновок про недоведеність заявлених витрат та відмову у покладенні їх на відповідача.

Отже, фактично поданням договору разом із заявою про ухвалення додаткового рішення позивач намагається усунути недоліки доказування, встановлені судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, та домогтися перегляду вже наданої судом правової оцінки доказів.

Проте передбачена статтею 244 Господарського процесуального кодексу України процедура ухвалення додаткового рішення не може використовуватися для повторного вирішення питання про розподіл судових витрат на підставі нових доказів, поданих з метою усунення недоліків доказування, встановлених судом під час ухвалення основного рішення.

Суд зазначає, що незгода сторони з оцінкою доказів, наведеною у мотивувальній частині судового рішення є підставою для звернення з апеляційною скаргою, а не з заявою про ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене у сукупності, суд доходить висновку про необхідність ухвалення додаткового рішення з метою відображення відповідного висновку про відмову у покладенні на Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 40 000 грн в його резолютивній частині.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 232, 233, 240-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «СВС-Будінвестгруп» у покладенні на Приватне акціонерне товариство «Українське дунайське пароплавство» витрат на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 40 000 грн.

Додаткове рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку ст. 256 ГПК України.

Суддя Ю.М. Щавинська