Рішення № 141264194, 06.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.11.2026Справа № 910/7481/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу

За позовом Головного сервісного центру МВС

вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; код ЄДРПОУ 40109173

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТАЛ"

проспект Відрадний, буд. 95, літера 1К, м. Київ, 03061

код ЄДРПОУ 34486968

про стягнення пені у розмірі 19 280, 00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Головний сервісний центр МВС (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТАЛ" (далі-відповідач) про стягнення пені у розмірі 19 280, 00 грн на виконання умов Договору від 28 вересня 2023 року № 79.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 справу №910/7481/26 передано на розгляд судді Лиськову М.О.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7481/26 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Даною ухвалою, суд у відповідності до ст. 165, 166 Господарського процесуального кодексу України встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 22.06.2025 була направлена та доставлено відповідачу в його Електронний кабінет, що підтверджується Довідкою про доставлення процесуального документа до електронного кабінету 23.06.2026.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/7481/26, однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

28 вересня 2023 року між Головним сервісним центром МВС в особі регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС), (далі також - Позивач, Покупець) та ТОВ «НВП «ВІТАЛ» (далі також - Відповідач, Продавець) укладено Договір про закупівлю від 28 вересня 2023 року № 79 (далі - Договір № 79).

Відповідно до пункту 1.1 цього Договору, Продавець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, поставити (передати у власність) Покупцю дизельні генератори (генератори - за кодом ДК 021:2015 - 31120000-3), здійснити їх монтаж, підключення, налаштування та введення в експлуатацію (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей Товар на умовах цього Договору.

Пунктом 5.1. Договору № 79 передбачено, що поставка (передача) Товару, монтаж і пусконалагодження поставленого Товару здійснюються Продавцем протягом 3 (три) днів за місцезнаходженням Покупця за адресою: РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, вул. А. Туполєва, 19 та ТСЦ № 8044 за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 52, але не пізніше 15.10.2023.

Відповідно до пункту 3.1 Договору № 79 ціна договору склала 1 275 000,00 грн (з ПДВ). Додатковою угодою № 1 від 01.11.2023 було зменшено ціну договору, яка склала 1 205 000,00 грн (з ПДВ).

Згідно вимог пункту 6.3.1 Договору № 79 продавець зобов`язаний поставити, змонтувати і налагодити Товар відповідно до умов цього Договору. Дизельні генератори були передані продавцем та прийнятий покупцем 01.11.2023, що підтверджено підписаними накладними № 734 та № 738 від 01.11.2023.

Відповідно до пункту 7.1 Договору № 79 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та даним Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по передачі Товару, (в т. ч. його монтажу і пусконалагодження), Продавець виплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Звертаючись до суду із позовом, Позивач вказує, що Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, оскільки в порушення досягнутих домовленостей, в повному обсязі Товар фактично поставлено поза межами строків, що обумовлені у Договорі № 79.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом Позивач просить стягнути із Відповідача 19 280,00 грн. - пені за прострочення терміну поставки.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 2 вищезазначеної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частиною 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Судом врахований той факт, що 28.08.2025 Господарський кодекс України втратив чинність, водночас, відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі (lex ad praeterian non valet) полягає в тому, що дія їх не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на вказане, беручи до уваги, що спір між сторонами виник до 28.08.2025, суд дійшов висновку про регламентування спірних правовідносин приписами Господарського кодексу України.

Відповідно до пункту 7.1 Договору № 79 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та даним Договором. У разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов`язань по передачі Товару, (в т. ч. його монтажу і пусконалагодження), Продавець виплачує Покупцю пеню у розмірі 0,1 (одна десята) відсотка вартості Товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Таким чином, керуючись умовами пункту 7.1 Договору, Постачальник зобов`язаний сплатити ГСЦ МВС у м. Києві 19 280,00 грн. - пені за прострочення терміну поставки.

Оскільки Відповідачем не доведено належними доказами факту своєчасного та повного постачання товарів відповідно до умов укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку про те, що заявлена Позивачем вимога про стягнення з Товариства 19 280,00 грн. - пені за прострочення терміну поставки, згідно з пунктом 7.1 договору є обґрунтованою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "ВІТАЛ" (проспект Відрадний, буд. 95, літера 1К, м. Київ, 03061; код ЄДРПОУ 34486968) на користь Головного сервісного центру МВС (вул. Лук`янівська, буд. 62, м. Київ, 04052; код ЄДРПОУ 40109173) 19280,00 грн. - пені та 2662,40 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя М.О. Лиськов