Рішення № 141263572, 03.11.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/821/26

Суддя Господарського суду Закарпатської області Пляцко У.М.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», місто Київ

до відповідача ОСОБА_1 , м. Ужгород

про стягнення 79 595,09 грн,

секретар судового засідання Дубик Д. С.

учасники справи не викликались

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 61 070,34 грн простроченої заборгованості за кредитом та 18 524,75 грн простроченої заборгованості за комісією, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668 від 11.04.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за укладеним із банком кредитним договором щодо повернення кредитних коштів та сплати передбаченої договором комісійної винагороди.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/821/26 визначено головуючого суддю Пляцко У.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 03 серпня 2026 року суд залишив без руху позовну заяву та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

04 серпня 2026 року через систему «Електронний суд» до суду від позивача надійшла заява від 04.08.2026 про усунення недоліків у якій зазначено статус відповідача як фізичної особи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 907/821/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, хоча про розгляд цієї справи повідомлений належним чином. Так з відомостей КП «ДСС» убачається, що копію ухвали Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2026 у справі № 907/821/26 надіслано до електронного кабінету відповідача ( ОСОБА_1 ) та отримано нею 10.08.26 19:13, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить стягнути з відповідача 79 595,09 грн заборгованості за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668 від 11.04.2024, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що 11.04.2024 між банком та фізичною особою-підприємцем Єврій Сабіною Абдуллаївною укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668, відповідно до якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти для здійснення підприємницької діяльності, а позичальник повернути кредит, сплатити передбачену договором плату за кредит та виконати інші договірні зобов`язання. За умовами договору сума кредиту становила 120 000,00 грн, кінцевий строк його повернення визначено до 11.04.2026 включно. Сторонами погоджено сплату одноразової комісійної винагороди за надання кредиту в розмірі 1 % від його суми, щомісячної комісійної винагороди за обслуговування кредиту в розмірі 1,9 % від початкової суми кредиту, а також процентів за користування кредитом за ставкою 0,00001 % річних.

Позивач стверджує, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти в загальному розмірі 120 000,00 грн. Із зазначеної суми 118 800,00 грн перераховано на поточний рахунок позичальника, а 1 200,00 грн спрямовано на сплату одноразової комісійної винагороди за надання кредиту відповідно до умов договору. На підтвердження укладення та виконання кредитного договору позивач посилається на його електронний примірник, Типові умови кредитування, протокол перевірки електронних підписів сторін, платіжні документи від 11.04.2024 та виписку з банківського рахунку.

За твердженням позивача, відповідач належним чином не виконувала взяті на себе грошові зобов`язання, здійснюючи платежі з порушенням установленого графіка та не в повному обсязі. Відповідно до поданого банком розрахунку заборгованості станом на 23.07.2026 із наданих 120 000,00 грн кредитних коштів позичальником погашено 58 929,66 грн, у зв`язку з чим неповернутий залишок основної суми кредиту становить 61 070,34 грн. Крім того, за розрахунком позивача, за період дії договору нараховано 54 724,75 грн комісійної винагороди за обслуговування кредиту, з яких відповідачем сплачено 36 200,00 грн, а непогашений залишок становить 18 524,75 грн.

Позивач також зазначає, що 08.07.2026 звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості, однак грошові зобов`язання за кредитним договором залишилися невиконаними. Оскільки визначений договором кінцевий строк повернення кредиту настав, а заборгованість відповідачем не погашена, банк вважає наявними правові підстави для її стягнення в судовому порядку.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подала, заперечень проти заявлених позовних вимог та доказів на їх спростування суду не надала. Власного розрахунку заборгованості або документів, які б підтверджували погашення заявлених до стягнення сум, матеріали справи не містять.

Водночас неподання відповідачем відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Тому обґрунтованість заявлених до стягнення сум суд перевіряє на підставі поданих доказів, з урахуванням умов кредитного договору, фактично здійснених платежів та вимог законодавства.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши матеріали справи, зміст укладеного сторонами кредитного договору, документи, що підтверджують його підписання та виконання, банківську виписку, розрахунок заборгованості й інші подані позивачем докази, суд встановив такі обставини.

11 квітня 2024 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (банк) та фізичною особою-підприємцем Єврій Сабіною Абдуллаївною (позичальник) укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти, а позичальник прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути отримані кошти та сплатити передбачену договором плату за кредит у визначені строки. Договір укладено з використанням системи інтернет-банкінгу ПУМБ DIGITAL BUSINESS у формі електронного документа. На підтвердження його підписання позивачем подано протокол створення та перевірки кваліфікованого й удосконаленого електронного підпису від 28.07.2026, відповідно до якого електронні підписи сторін накладено 11.04.2024 о 13:16:38 та 13:16:40. За результатами перевірки підтверджено цілісність підписаних електронних даних.

Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору сума кредиту становить 120 000,00 грн, валюта кредитування гривня України. Пунктом 1.1.3 договору визначено строк кредитування до 11.04.2026 включно. Згідно з пунктом 1.1.7 договору кредит надавався для придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких вона мала право відповідно до законодавства України, а також для сплати комісійної винагороди за надання кредиту, передбаченої договором. Отже, кредитний договір укладено відповідачем у зв`язку зі здійсненням підприємницької діяльності, а кредитні кошти мали використовуватися для фінансування відповідних господарських потреб.

Умовами пункту 1.1.4 кредитного договору визначено склад та розмір плати за кредит. Зокрема, пунктом 1.1.4.1 передбачено комісійну винагороду за надання кредиту за тарифом 1 % від суми кредиту, що становить 1 200,00 грн. Така комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 Типових умов кредитування. Пунктом 1.1.4.2 договору встановлено комісійну винагороду за обслуговування кредиту за тарифом 1,9 % за один місяць користування кредитом, яка розраховується шляхом множення погодженого тарифу на початкову суму кредиту та сплачується щомісячно відповідно до графіка платежів. Крім того, пунктом 1.1.4.3 договору визначено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних, а пунктом 1.1.4.4 таку саму процентну ставку на прострочену суму кредиту.

Пунктом 1.4 кредитного договору сторони погодили графік повернення кредиту та сплати плати за кредит, який передбачає здійснення 24 щомісячних платежів у період із 11.05.2024 до 11.04.2026. Відповідно до цього графіка сума кожного щомісячного платежу становить 7 280,00 грн, з яких 5 000,00 грн спрямовуються на погашення основної суми кредиту, а 2 280,00 грн на сплату комісійної винагороди за його обслуговування. Загальна сума платежів за графіком становить 174 720,00 грн, у тому числі 120 000,00 грн основної суми кредиту та 54 720,00 грн комісійної винагороди за обслуговування кредиту. За останнім платежем, визначеним на 11.04.2026, графіком також передбачено сплату комісійної винагороди в розмірі 2 280,00 грн. Проценти за користування кредитом у графіку відображені в розмірі 0,00 грн.

Відповідно до пункту 1.1.8 кредитного договору його невід`ємною частиною є Типові умови кредитування в рамках кредитного договору «Кредит «всеБІЗНЕС», укладеного в системі інтернет-банкінгу ПУМБ DIGITAL BUSINESS, з якими позичальник погодилася під час укладення договору. Зазначені Типові умови долучені позивачем до матеріалів справи. Ними, зокрема, врегульовано порядок надання кредиту, виконання зобов`язань із його повернення, нарахування та сплати комісійних винагород, а також черговість погашення заборгованості. Пунктом 3.5 Типових умов передбачено порядок надання кредитних коштів, пунктом 5.1 порядок повернення кредиту, пунктом 6.3.1 сплату комісійної винагороди за надання кредиту, пунктом 6.3.2 сплату комісійної винагороди за його обслуговування, а пунктом 7.1 черговість виконання грошових зобов`язань позичальника перед банком.

Згідно з пунктом 6.3.2 Типових умов позичальник зобов`язаний щомісячно сплачувати банку комісійну винагороду за обслуговування кредиту. Її розмір визначається шляхом множення тарифу, зазначеного в пункті 1.1.4.2 кредитного договору, на суму кредиту, визначену пунктом 1.1.1 договору. Сплата здійснюється щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним у пункті 1.4 договору, за відповідний розрахунковий період повний місяць. Під повним місяцем для цілей зазначеного пункту розуміється період між попередньою та наступною датами платежів за графіком, а перший розрахунковий період визначається від дати надання кредиту до дати першого платежу. Також передбачено обов`язок сплати комісійної винагороди за повний місяць, у якому відбувається дострокове повне погашення кредитної заборгованості.

Порядок надання кредиту конкретизовано статтею 2 кредитного договору. Відповідно до пункту 2.2 банк надає кредит протягом двох банківських днів із дня укладення договору, а згідно з пунктом 2.3 позичальник уповноважує банк здійснити за рахунок кредитних коштів перерахування комісійної винагороди за надання кредиту відповідно до пункту 1.1.4.1 договору. Сума кредиту, що залишається після сплати зазначеної комісійної винагороди, підлягає зарахуванню на поточний рахунок позичальника.

На виконання умов кредитного договору 11.04.2024 банк здійснив операції з надання кредиту на загальну суму 120 000,00 грн, з яких 118 800,00 грн перераховано на поточний рахунок позичальника, а 1 200,00 грн спрямовано на сплату одноразової комісійної винагороди за надання кредиту. Зазначені операції підтверджуються платіжними документами № TR. 78696188.110331.29514 nf № TR. 78696188.110330.29514 від 11.04.2024, долученими до позовної заяви, та відображені в наданій банком виписці за рахунком. Таким чином, із поданих документів убачається, що банк здійснив перерахування кредитних коштів у порядку, передбаченому договором, у тому числі виконав погоджене сторонами перерахування частини кредиту на сплату одноразової комісійної винагороди.

Після отримання кредиту відповідач здійснювала платежі на виконання кредитного договору, однак надалі погашення кредиту та сплата комісійної винагороди відбувалися не в повному обсязі. На підтвердження руху коштів і розміру заборгованості позивачем подано виписку з банківського рахунку за період із 11.04.2024 до 23.07.2026 та розрахунок заборгованості за кредитним договором № 710808922668 станом на 23.07.2026 включно. Вказані документи містять відомості про передбачені графіком платежі, фактично здійснені погашення основної суми кредиту й комісійної винагороди, а також визначені банком залишки непогашених зобов`язань.

Зокрема, відповідно до поданого розрахунку від 23.07.2026, у період із 11.05.2024 до 11.02.2025 позичальник здійснювала платежі в рахунок погашення основної суми кредиту, після чого чергові платежі за графіком у повному обсязі не вносилися. У розрахунку відображено погашення основної суми кредиту в розмірі 5 338,60 грн за платежем від 11.05.2024, по 5 000,00 грн за платежами з 11.06.2024 до 11.11.2024, 4 981,00 грн за платежем від 11.12.2024 та по 4 980,03 грн за платежами від 11.01.2025 і 11.02.2025. Крім того, у розрахунку зазначено здійснене 11.08.2025 погашення основної суми кредиту в розмірі 8 650,00 грн. Загалом, за даними позивача, у рахунок погашення основної суми кредиту сплачено 58 929,66 грн.

Відповідно до погодженого сторонами графіка загальна сума основного боргу, що підлягала поверненню протягом строку кредитування, становила 120 000,00 грн. З урахуванням відображених у банківських документах платежів у загальному розмірі 58 929,66 грн непогашений залишок основної суми кредиту станом на 23.07.2026 визначено позивачем у розмірі 61 070,34 грн (120 000,00 грн 58 929,66 грн). Зазначена сума заявлена банком до стягнення як заборгованість за основною сумою кредиту.

Щодо комісійної винагороди за обслуговування кредиту, то з поданого розрахунку вбачається, що позичальник сплачувала її відповідно до графіка платежів у розмірі 2 280,00 грн щомісячно за платежами з 11.05.2024 до 11.02.2025. Починаючи з платежу за 11.03.2025, чергові суми комісійної винагороди в повному обсязі не погашалися. У розрахунку також відображено погашення комісійної винагороди в розмірі 11 400,00 грн за платежем від 11.08.2025 та 2 000,00 грн за платежем від 11.02.2026. Загальна сума сплаченої комісійної винагороди, за даними банку, становить 36 200,00 грн.

За розрахунком позивача загальний розмір нарахованої за період кредитування комісійної винагороди становить 54 724,75 грн, а її непогашений залишок з урахуванням здійснених платежів у сумі 36 200,00 грн 18 524,75 грн. Водночас під час зіставлення зазначеного розрахунку з графіком платежів, погодженим сторонами в пункті 1.4 кредитного договору, суд встановив, що останній платіж за комісійною винагородою, датований 11.04.2026, визначений банком у розмірі 2 284,75 грн, тоді як графіком передбачено 2 280,00 грн. Відповідно, загальна сума комісійної винагороди за банківським розрахунком перевищує визначену договором суму 54 720,00 грн на 4,75 грн. Інші щомісячні платежі за комісійною винагородою в розрахунку банку визначені в розмірі 2 280,00 грн.

У примітці до розрахунку заборгованості позивач послався на положення пункту 6.3.2 Типових умов щодо визначення розрахункового періоду для сплати комісійної винагороди. Разом із тим поданий розрахунок не містить окремого пояснення підстав визначення останнього платежу в сумі 2 284,75 грн замість 2 280,00 грн, зазначених у графіку платежів.

Із матеріалів справи також убачається, що після укладення кредитного договору відповідач припинила підприємницьку діяльність. Відповідно до наданих позивачем відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Єврій Сабіни Абдуллаївни проведено 26.11.2025. При цьому кредитний договір № 710808922668 укладено 11.04.2024, тобто в період, коли відповідач мала статус фізичної особи-підприємця, а визначений договором строк повернення кредиту на момент припинення підприємницької діяльності ще не настав.

Позивачем долучено до матеріалів справи вимогу № 508 від 08.07.2026 про погашення заборгованості, адресовану відповідачу. Із її змісту вбачається, що банк повідомив позичальника про наявність невиконаних грошових зобов`язань та необхідність їх погашення. Водночас зазначена вимога містить відомості про заборгованість за двома кредитними договорами, тоді як у межах цієї справи позивач заявив до стягнення виключно заборгованість за кредитним договором «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668 від 11.04.2024. При цьому визначений сторонами кінцевий строк повернення кредиту 11.04.2026 настав до направлення зазначеної вимоги та звернення банку до суду.

Отже, за поданими позивачем документами станом на 23.07.2026 банк визначив загальну заборгованість відповідача за кредитним договором № 710808922668 у розмірі 79 595,09 грн, з яких 61 070,34 грн становить непогашений залишок основної суми кредиту, а 18 524,75 грн заявлена заборгованість за комісійною винагородою за обслуговування кредиту. Доказів повного погашення зазначених зобов`язань або внесення сторонами змін до погодженого графіка платежів матеріали справи не містять.

ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із того, що спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням грошових зобов`язань за кредитним договором, укладеним відповідачем під час здійснення підприємницької діяльності. Предметом судового розгляду є вимоги банку про стягнення неповернутої частини кредиту та несплаченої комісійної винагороди за його обслуговування.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За змістом ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає право сторін самостійно визначати його умови з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Водночас відповідно до статті 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правовою природою укладений сторонами договір є кредитним договором, відносини за яким регулюються положеннями параграфа 2 глави 71 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини першої статті 1054 зазначеного Кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною другою цієї статті передбачено застосування до кредитних правовідносин положень параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено спеціальними положеннями про кредитний договір та не випливає із суті кредитних правовідносин. Згідно з частиною першою статті 1055 Цивільного кодексу України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Досліджений судом кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 710808922668 від 11.04.2024 укладено сторонами у формі електронного документа з використанням системи інтернет-банкінгу ПУМБ DIGITAL BUSINESS. Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України письмова форма правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а волевиявлення сторін засвідчено у передбачений законом спосіб. Статтею 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено поняття електронного документа, а статтею 8 цього Закону встановлено, що юридична сила електронного документа не може заперечуватися виключно через його електронну форму. Порядок укладення та підписання електронних договорів також врегульовано статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Наданий позивачем протокол перевірки електронних підписів підтверджує підписання кредитного договору сторонами 11.04.2024 та цілісність підписаних електронних даних. Зміст договору дає змогу встановити його сторони, предмет, суму кредиту, строк кредитування, розмір плати за кредит і порядок виконання зобов`язань. З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні кредитні правовідносини, а письмової форми кредитного договору дотримано. Обставини укладення договору додатково підтверджуються його подальшим виконанням, зокрема наданням банком кредитних коштів та здійсненням позичальником платежів на погашення кредитної заборгованості.

На час укладення кредитного договору відповідач мала статус фізичної особи-підприємця, а визначене пунктом 1.1.7 договору цільове призначення кредиту безпосередньо пов`язане з фінансуванням підприємницької діяльності. Відповідно до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин. Згідно зі статтею 52 цього Кодексу фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Як встановлено судом, державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача проведено 26.11.2025, тобто після укладення кредитного договору, але до закінчення погодженого сторонами строку кредитування. Водночас припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов`язань, які виникли під час здійснення такої діяльності, оскільки фізична особа не припиняє свого існування як учасник цивільних правовідносин і залишається відповідальною за раніше взятими на себе зобов`язаннями. Такий підхід відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18, щодо збереження зобов`язань фізичної особи після припинення її підприємницької діяльності та належності спорів, пов`язаних із виконанням відповідних господарських договорів, до юрисдикції господарських судів. З огляду на характер спірних правовідносин, які виникли з договору, укладеного для здійснення підприємницької діяльності, цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.1 до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом частини першої статті 530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов`язання згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а відповідно до частини першої статті 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, визначені договором.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту.

Вирішуючи вимогу про стягнення 61 070,34 грн заборгованості за основною сумою кредиту, суд враховує, що відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 120 000,00 грн. На підтвердження виконання цього зобов`язання позивачем подано платіжні документи від 11.04.2024 та банківську виписку, з яких убачається здійснення операцій із надання кредитних коштів на погоджених сторонами умовах. Зокрема, 118 800,00 грн перераховано на поточний рахунок позичальника, а 1 200,00 грн використано для сплати одноразової комісійної винагороди за надання кредиту.

Такий порядок перерахування кредитних коштів передбачено пунктом 2.3 кредитного договору, яким позичальник уповноважила банк здійснити сплату комісійної винагороди за надання кредиту за рахунок кредитних коштів. Подані платіжні документи у сукупності з умовами кредитного договору підтверджують виконання банком обов`язку щодо надання кредиту в розмірі 120 000,00 грн.

Повернення кредиту мало здійснюватися відповідно до погодженого сторонами графіка платежів, наведеного в пункті 1.4 договору, з кінцевим строком погашення 11.04.2026. Із банківської виписки та розрахунку заборгованості станом на 23.07.2026 убачається, що відповідач частково виконала зобов`язання щодо повернення кредиту, сплативши в рахунок погашення основної суми 58 929,66 грн. Відповідно, непогашений залишок становить 61 070,34 грн, що відповідає різниці між наданою сумою кредиту та фактично здійсненими погашеннями. Зазначений розмір заборгованості підтверджується поданими позивачем документами, а доказів здійснення інших платежів, які б зменшували непогашений залишок кредиту, матеріали справи не містять.

Також суд враховує, що визначений договором кінцевий строк повернення кредиту настав 11.04.2026, тоді як із позовом банк звернувся 28.07.2026. Отже, на момент звернення до суду строк виконання зобов`язання щодо повернення всієї суми кредиту вже закінчився. За таких обставин виникнення у банку права вимагати повернення непогашеного залишку кредиту не залежить від направлення відповідачу вимоги про дострокове виконання зобов`язань, оскільки йдеться про стягнення заборгованості після настання погодженого сторонами кінцевого строку кредитування. Наявна в матеріалах справи вимога банку №508 від 08.07.2026 не змінює зазначеного висновку, а обставина включення до неї заборгованості за іншим кредитним договором не впливає на визначення предмета спору в цій справі.

Таким чином, з урахуванням встановленого факту надання кредиту, настання строку його повернення, часткового виконання відповідачем зобов`язання та підтвердженого банківськими документами залишку непогашеної основної суми кредиту, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення 61 070,34 грн основної заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення 18 524,75 грн заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту, суд виходить із необхідності перевірки як договірних підстав виникнення відповідного грошового зобов`язання, так і правильності визначення його розміру. Згідно з пунктом 1.1.4.2 кредитного договору сторони погодили комісійну винагороду за обслуговування кредиту за тарифом 1,9 % від початкової суми кредиту за один місяць користування ним. Пунктом 6.3.2 Типових умов передбачено обов`язок позичальника щомісячно сплачувати зазначену винагороду, визначено порядок її розрахунку шляхом множення встановленого договором тарифу на суму кредиту та передбачено здійснення платежів відповідно до погодженого сторонами графіка.

Водночас принцип свободи договору, закріплений статтею 627 Цивільного кодексу України, застосовується з урахуванням вимог законодавства, а погодження сторонами певного платежу саме по собі не усуває необхідності перевірки його правової природи та підстав стягнення. У цьому випадку обов`язок сплати комісійної винагороди прямо передбачений пунктом 1.1.4.2 кредитного договору та пунктом 6.3.2 Типових умов, а її розмір визначений за встановленим сторонами тарифом і відображений у графіку платежів. Умови договору дозволяють визначити зміст відповідного грошового зобов`язання, періодичність його виконання та загальний розмір належних до сплати сум. Матеріали справи не містять відомостей про зміну чи припинення цього зобов`язання, а здійснення відповідачем частини платежів за комісійною винагородою підтверджується банківською випискою.

Разом із тим при визначенні розміру заборгованості за комісійною винагородою суд виходить насамперед із погоджених сторонами умов договору та графіка платежів, а не лише з підсумкової суми, наведеної у складеному банком розрахунку. Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору щомісячна комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 2 280,00 грн, а загальний розмір такої винагороди за 24 місяці кредитування 54 720,00 грн. Зазначена сума узгоджується з установленим пунктом 1.1.4.2 договору тарифом 1,9 % від початкової суми кредиту в розмірі 120 000,00 грн за кожний місяць користування ним.

Натомість у розрахунку заборгованості станом на 23.07.2026 позивач визначив загальну суму нарахованої комісійної винагороди в розмірі 54 724,75 грн, що на 4,75 грн перевищує загальний розмір, погоджений сторонами в графіку платежів. Зіставлення розрахунку банку з пунктом 1.4 кредитного договору свідчить, що зазначена різниця виникла внаслідок визначення останнього платежу за 11.04.2026 у сумі 2 284,75 грн замість передбачених графіком 2 280,00 грн. При цьому всі інші щомісячні платежі за комісійною винагородою у розрахунку позивача визначені в розмірі 2 280,00 грн.

Суд перевірив положення пункту 6.3.2 Типових умов, на які позивач послався у примітці до розрахунку заборгованості, та встановив, що вони регулюють порядок обчислення комісійної винагороди і визначення відповідних розрахункових періодів, однак не передбачають збільшення її розміру за останній місяць користування кредитом на 4,75 грн порівняно із сумою, встановленою графіком платежів. Зазначений пункт прямо пов`язує сплату комісійної винагороди з графіком, наведеним у кредитному договорі. Доказів внесення сторонами змін до цього графіка, погодження іншого розміру останнього платежу або наявності передбачених договором підстав для додаткового нарахування 4,75 грн позивачем не подано.

За таких обставин визначена банком сума нарахованої комісійної винагороди в розмірі 54 724,75 грн не узгоджується з погодженими сторонами умовами договору в частині 4,75 грн. Оскільки відповідно до поданих банківських документів відповідачем сплачено 36 200,00 грн комісійної винагороди, залишок заборгованості за цією складовою становить 18 520,00 грн (54 720,00 грн 36 200,00 грн). Отже, вимога позивача про стягнення заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту підлягає задоволенню в розмірі 18 520,00 грн, а в частині 4,75 грн суд відмовляє з огляду на відсутність належного документального підтвердження підстав для нарахування зазначеної суми.

Висновки суду.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. За приписами статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України обставина, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази, зокрема кредитний договір № 710808922668 від 11.04.2024, Типові умови кредитування, протокол перевірки електронних підписів, платіжні документи від 11.04.2024, банківську виписку за період із 11.04.2024 до 23.07.2026 та розрахунок заборгованості станом на 23.07.2026, суд встановив належне виконання банком зобов`язання щодо надання кредиту, часткове виконання відповідачем обов`язків із його повернення та сплати комісійної винагороди, а також наявність непогашеної заборгованості після закінчення визначеного договором строку кредитування. Водночас перевіркою розрахунку позивача виявлено невідповідність нарахованої за останній місяць комісійної винагороди погодженому сторонами графіку платежів, унаслідок чого заявлений до стягнення розмір заборгованості за цією складовою перевищує документально підтверджену суму на 4,75 грн.

За результатами дослідження доказів та застосування норм матеріального права до встановлених обставин справи суд дійшов висновку, що позивач довів наявність правових підстав для стягнення з відповідача 61 070,34 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 18 520,00 грн заборгованості за комісійною винагородою за обслуговування кредиту. У частині стягнення додатково нарахованих 4,75 грн комісійної винагороди позовні вимоги належними доказами не підтверджені.

Таким чином, позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» підлягає частковому задоволенню в загальному розмірі 79 590,34 грн, із яких 61 070,34 грн становить заборгованість за основною сумою кредиту та 18 520,00 грн заборгованість за комісійною винагородою за обслуговування кредиту. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 4,75 грн належить відмовити.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено статтею 129 цього Кодексу, згідно з пунктом 2 частини першої якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовною заявою Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 000597952/0000028521 від 24.07.2026, долученою до матеріалів справи.

Оскільки за результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у розмірі 79 590,34 грн із заявлених 79 595,09 грн, витрати позивача зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог. Відтак на відповідача покладаються витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,24 грн, а решта судового збору в розмірі 0,16 грн залишається за позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Отож, судом розглянуто цю справу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Єврій Сабіни Абдуллаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 14282829) 61 070,34 грн (шістдесят одну тисячу сімдесят гривень 34 копійки) боргу за кредитом, 18 520,00 грн (вісімнадцять тисяч п`ятсот двадцять гривень 00 копійок) комісії, а також 2 662,24 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 24 копійки) на відшкодування витрат зі сплати судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 4,75 грн відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 06.11.2026.

Суддя У. М. Пляцко