Рішення № 141263317, 04.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5347/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Бєльчикової М.В.,

представників учасників справи:

від позивача: Іванченко А.Л. (в залі суду);

від відповідача: Чаплигіна Н.О. (в залі суду);

від третьої особи-1: не з`явився,дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5347/26

за позовом МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ"

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача СХІДНОГО ОФІСУ ДЕРЖАУДИТ СЛУЖБИ

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

МАГДАЛИНІВСЬКА СЕЛИЩНА РАДА (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (далі - відповідач) у якій позивач просить суд:

визнати недійсними додаткові угоди №1-9, укладені між позивачем та відповідачем до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №52100009094 від 31.12.2020;

стягнути 374.694,31 грн надмірно сплачених коштів за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №52100009094 від 31.12.2020.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5347/26 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2026.

Ухвалою від 08.09.2026 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви, про які зазначено в тексті ухвали.

Через систему "Електронний суд" 10.09.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом із відповідними доказами.

Ухвалою від 11.09.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через систему «Електронний суд» 28.09.2026 від відповідача надійшло відзив, у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та у покладенні витрат зі сплати судового збору та витрат на оплату професійної правничої допомоги на відповідача.

Через систему «Електронний суд» 01.10.2026 від позивача надійшло клопотання про залучення третьої особи, розгляд справи з повідомленням сторін та про продовження строку для подання відповіді на відзив, у якому позивач просить суд:

залучити Східний офіс Державної аудиторської служби України (код ЄДРПОУ 40477689) до участі у справі №904/5347/26 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

призначити розгляд справи №904/5347/26 у судовому засіданні з повідомленням сторін;

продовжити встановлений судом строк для подання позивачем відповіді на відзив разом із доказами на спростування доводів відповідача.

Ухвалою від 06.10.2026 до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача залучено СХІДНИЙ ОФІС ДЕРЖАУДИТ СЛУЖБИ (далі - третя особа-1). Учасників справи повідомлено, що судове засідання відбудеться 04.11.2026. Позивачу продовжено строк для подачі відповіді на відзив до 16.10.2026 включно.

Через систему «Електронний суд» 28.09.2026 від відповідача надійшов відзив.

Через систему «Електронний суд» 12.10.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через систему «Електронний суд» 15.10.2026 від відповідача надійшли заперечення.

Через систему «Електронний суд» 04.11.2026 від третьої особи-1 надійшли письмові пояснення, у яких третя особа-1 підтримує позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 04.11.2026 представники позивача і відповідача відповіли на запитання суду, надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

31.12.2020 між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії №521000009094/2021 на суму 2.440.103,02 грн.

Протягом терміну дії договору було укладено 9 додаткових угод на зміну істотних умов договору.

Додаткова угода №1 укладена 17.02.2021. Відповідно до п. 2 даної угоди вона набирає чинності із дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.01.2021.

Додаткова угода №2 укладена 19.02.2021. Відповідно до п. 2 даної угоди вона набирає чинності із дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.01.2021. Станом на дату укладення додаткової угоди №2 ціна становила уже 2,85 грн за 1 квт*год.

Додаткова угода №3 укладена 10.03.2021. Згаданою додатковою угодою зменшено загальну вартість договору до 1.885.517.083,00 грн та ціну за 1 квт*год.

Додаткова угода №4 укладена 26.08.2021, відповідно до якої зменшується обсяг постачання електричної енергії та збільшено ціну до 2,88443 грн. Додаткова угода набирає чинності із дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.08.2021.

Додаткова угода №5 укладена 11.10.2021, відповідно до якої зменшується обсяг постачання електричної енергії до 787421 квт*год та збільшено ціну до 3,16999 грн.

Додаткова угода №6 укладена 16.10.2021, відповідно до якої зменшується обсяг постачання електричної енергії до 766148 квт*год та збільшено ціну до 3,48382 грн.

Додаткова угода №7 укладена 01.11.2021, відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію до 3,82872 грн.

Додаткова угода №8 укладена 19.11.2021, відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію до 4,15646 грн за 1квт*год.

Додаткова угода №9 укладена 11.10.2021, відповідно до якої зменшується обсяг постачання електричної енергії та змінюється сума договору.

У період з 10.07.2026 по 31.07.2026 третьою особою-1 проводилась ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2021 по 31.12.2025.

Ревізією виявлено порушення у підписанні додаткових угод до договору №521000009094/2021 від 31.12.2020 на суму 374.694,31 грн.

Стислий виклад позиції відповідача

З огляду на положення ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та зміст укладених додаткових угод, підставою для їх укладення стало коливання ціни на електричну енергію ринку «на добу наперед».

Споживач, після спливу майже 5 років угледів, що у нього відсутнє документальне підтвердження коливання ціни на ринку.

Відповідач наголосив, що положення Закону від 27.05.2026 №4888-IX щодо допустимості збільшення ціни на 10% за одиницю товару до кожного окремого випадку підвищення (без обмеження кількості змін) запроваджені з дня набрання чинності Законом від 25.12.2015 №922 VIII, а саме з 19.02.2016.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Предметом спору є правомірність змін, внесених додатковими угодами, та повернення надмірно сплачених унаслідок цих змін коштів. Постачання електричної енергії здійснювалося на підставі основного договору, який зберігає юридичну силу, тому визнання недійсними додаткових угод не усуває правової підстави для отримання й оплати електроенергії за первісними умовами договору.

Електрична енергія постачається та споживається безперервно, тому на момент підписання додаткової угоди електроенергія за попередні дні вже була отримана та спожита позивачем. Визначення календарного місяця розрахунковим періодом і подальше оформлення акта приймання-передачі не змінюють факту її попереднього постачання.

Зокрема, застосування додаткової угоди №2 від 19.02.2021 до споживання із 01.01.2021 та додаткової угоди №4 від 26.08.2021 до споживання із 01.08.2021 означає підвищення ціни за електроенергію, поставлену до погодження відповідних змін. Саме безперервний характер постачання, на який посилається відповідач, підтверджує, що надання додатковим угодам зворотної дії змінює вартість уже отриманого товару, а не лише умови майбутніх поставок.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив

Відповідач наголошує, що положення Закону від 27.05.2026 №4888-IX щодо допустимості збільшення ціни на 10% за одиницю товару до кожного окремого випадку підвищення (без обмеження кількості змін) запроваджені з дня набрання чинності Законом від 25.12.2015 №922 VIII, а саме з 19.02.2016.

Стислий виклад позиції третьої особи-1

Східний офіс Держаудитслужби провів ревізію окремих питань фінансовогосподарської діяльності Магдалинівської селищної ради Самарівського району Дніпропетровської області за період з 01.01.2021 по 31.12.2025, результати якої зафіксовано в акті 31.07.2026 №040420-24/19.

Третя особа-1 доходить висновку, що укладення додаткових угод без належного документального підтвердження коливання ціни електричної енергії на ринку, збільшення ціни понад межі, визначені законодавством, поширення дії додаткових угод на відносини, що виникли до моменту їх підписання, а також несвоєчасне оприлюднення інформації про внесення змін до договору суперечить вимогам ст. 5, 10 та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, ст. 48, 49, 116 БК України від 08.07.2010 №2456-VI, ст. 526, 631 ЦК України від 16.01.2003 №435-IV.

Як зазначає третя особа-1 внаслідок допущеного порушення, яке тривало на момент ревізії, Магдалинівській селищній раді завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 374.694,31 грн.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; наявності/відсутності доказів, які свідчать про коливання ціни товару; правильності обрання способу захисту; дійсності/недійсності (нікчемності) додаткових угод; обґрунтованості вимоги про стягнення грошових коштів.

Суд встановив, що 31.12.2020 між позивачем (далі позивач, споживач) та відповідачем (далі відповідач, постачальник) був укладений договір про постачання (закупівлю) електричної енергії №521000009094/2021 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 умов якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Найменування товару: електрична енергія (п. 1.2 договору).

Очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з січня до грудня 2021 року становить 967.040 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи (п. 1.3 договору).

Строк (термін) поставки товару: січень-грудень 2021 року (п. 2.1 договору).

Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,523226 грн, в тому числі ПДВ 0,42054 грн за 1 кВт*год (з ПДВ) (п. 4.1 договору).

Цей договір, відповідно до п. 12.1, набирає чинності з дати його підписання та діє по 31.12.2021, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України умови договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021.

17.02.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1, у якій сторони дійшли згоди п. 4.1 договору викласти у такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 2,77306 грн».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.01.2021.

19.02.2021 між сторонами укладена додаткова угода №2, у якій сторони дійшли згоди п. 4.1 договору викласти у такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 2,85 грн».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.01.2021.

10.03.2021 між сторонами укладена додаткова угода №3, у якій сторони домовилися зменшити загальну вартість договору (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів робіт і послуг та відповідно п. 4.3 договору викласти в такій редакції: «Вартість електричної енергії за цим договором визначається з урахуванням суми очікуваної вартості обсягів постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 договору та становить 1.885.517,00 грн, крім того ПДВ 377.103,57 грн. Всього з ПДВ 2.262.621,40 грн.». Ціна за одиницю товару (послуги) становить 2,62459 грн.

Ця додаткова угода вступає в силу з моменту підписання сторонами та вважається невід`ємною частиною договору.

26.08.2021 між сторонами укладена додаткова угода №4 за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни:

до п. 1.3, а саме: «очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2021 року становить 816.964 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи»;

до п. 4.1, а саме: «споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 2,88443 грн, в тому ПДВ 0,48074 грн»;

до п. 1.1 додатку 2 «Комерційна пропозиція», а саме: «на момент укладення договору ціна становить 2,88443 грн з ПДВ».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.08.2021.

11.10.2021 між сторонами укладена додаткова угода №5 за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни:

до п. 1.3, а саме: «очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2021 року становить 784.421 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи»;

до п. 4.1, а саме: «споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 3,16999 грн, в тому ПДВ 0,52833 грн»;

до п. 1.1 додатку 2 «Комерційна пропозиція», а саме: «на момент укладення договору ціна становить 3,16999 грн з ПДВ».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 11.10.2021.

16.10.2021 між сторонами укладена додаткова угода №6 за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни:

до п. 1.3, а саме: «очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2021 року становить 766.148 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи»;

до п. 4.1, а саме: «споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 3,48382 грн, в тому ПДВ»;

до п. 1.1 додатку 2 «Комерційна пропозиція», а саме: «на момент укладення договору ціна становить 3,48382 грн з ПДВ».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 16.10.2021.

01.11.2021 між сторонами укладена додаткова угода №7, у якій сторони дійшли згоди п. 4.1 договору викласти у такій редакції: «Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладання цього договору становить 3,82872 грн».

Додаткова угода набирає чинності з дати її підписання, а її дія розповсюджується на розрахункові періоди з 01.11.2021.

19.11.2021 між сторонами укладена додаткова угода №8, відповідно до якої збільшено ціну на електричну енергію до 4,15646 грн. за 1квт*год.

31.12.2021 між сторонами укладена додаткова угода №9 за умовами якої сторони дійшли згоди внести зміни:

до п. 1.3, а саме: «очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період січень-грудень 2021 року становить 685.239 кВт*год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи».

Зменшено суму договору на 175.047,36 грн та п. 4.3 договору викладено в такій редакції: «Вартість постачання електричної енергії протягом періоду, вказаного у п. 1.3 договору та становить 1.739.645,03 грн».

Суд встановив, що актами прийому-передачі електричної енергії підтверджується поставку відповідачем позивачу електричної енергії у загальній кількості 678.540 кВт*год.

Згідно з платіжними інструкціями позивач на користь відповідача сплатив 2.255.964,76 грн.

Позивач вважає, що додаткові угоди укладені з відповідачем суперечать п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив визнання недійсними додаткових угод №1-9, які укладені між позивачем та відповідачем до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №52100009094 від 31.12.2020 та стягнення 374.694,31 грн надмірно сплачених коштів за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №52100009094 від 31.12.2020.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Як встановлено господарським судом, між позивачем та відповідачем було укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Господарський суд встановив, що на момент підписання договору, тобто станом на 31.12.2020, сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

Ураховуючи принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за яким дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).

Оскільки договір та оскаржувані прокурором додаткові угоди, якими підвищено ціну на товар були укладені починаючи з 31.12.2020, то до спірних правовідносин сторін застосовується редакція Закону України «Про публічні закупівлі», яка діяла з 20.12.2020.

Принципи здійснення закупівель, закріплені у ст. 3 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII, а саме закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Спір у справі №904/5347/26 виник у зв`язку з тим, що позивач вважає неправомірним (за відсутності належних доказів та таким, що відбулося з порушенням положень п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») підвищення ціни на товар.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із ч. 3, 4 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (редакція від 20.12.2020, яка була актуальна на час укладання договору) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як встановлено судом, 21.12.2020 між позивачем та відповідачем було підписано договір, умови якого застосовуються відносин, що виникли між сторонами з 01.01.2021.

17.02.2021 між сторонами укладена додаткова угода №1, якою вперше здійснено підвищення ціни на товар і дія якої розповсюджується на розрахункові періоди з 01.01.2021.

Жодної поставки за ціною договору не відбулося.

На підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Отже визначальним питанням для правильного вирішення спору по суті є встановлення об`єктивної наявності (або відсутності) коливання ціни товару, яке потягло за собою внесення змін до договору про закупівлю товару за державні кошти.

Підвищення ціни на товар відповідач обґрунтовував зміною ціни (коливанням ціни) на електричну енергію на ринку електричної енергії «На добу наперед» (РДН) за 1 кВт*год за даними ДП «Оператор ринку.

Суд зауважує, що постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд доходить висновку, що матеріали справи не доводять наявності коливань ціни товару на ринку з огляду на відсутність документально підтверджених доказів, які б суд визнав належними.

Надана відповідачем інформація фіксує середні значення цін, сформовані на підставі цін окремих суб`єктів господарювання без пояснень щодо відбору саме таких суб`єктів. Зазначена інформація не містить відомостей, які б дозволяли перевірити методику визначення середнього рівня цін та співставність умов поставки.

Сам по собі факт відсутності законодавчо визначеного переліку доказів не означає можливості використання будь-яких документів без оцінки їх змісту та доказової сили, оскільки такі докази повинні відповідати критеріям належності та достатності для підтвердження юридично значимих обставин.

Суд дійшов висновку про неналежність поданої цінової інформації як доказу коливання ціни. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2026 у справі №912/655/26.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові №922/2321/22 від 24.01.2024, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору.

Також, за правовою позицією Об`єднаної Палати Верховного Суду у справі №927/491/19 (постанова від 18.06.2021) передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про державні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначену в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод) (п. 124 постанови).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі (п. 125 постанови).

З огляду на вищевикладене, Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII дозволяє змінювати ціну за одиницю товару у межах 10% та лише за умови суттєвого, документально підтвердженого, коливання ціни товару на ринку.

В результаті укладення оскаржуваних додаткових угод ціна за одиницю товару неодноразово збільшувалася від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Суд враховує, що чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін.

Між тим Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Однак, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації так і положень щодо доказів, які закріплені у гл. 5 Розд. 1 ГПК України.

Однак долучені до справи документи не містять жодних відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в ньому відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на внутрішньому ринку України на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами, чи будь-які інші дані, які б підтверджували саме коливання ціни електричної енергії на ринку, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому постачальнику треба не лише довести стале підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Укладаючи договір постачання (закупівлі) товару на певний строк, товариство як продавець фактично гарантує можливість продати цей товар за узгодженою ціною та несе ризики зміни такої ціни.

Уклавши договір на певних умовах, у тому числі погодивши ціну, товариство діяло самостійно, ініціативно та на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд також враховує висновок Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати касаційного господарського суду, викладений у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Отже споживач мав право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна поставки товару вже була визначена в договорі поставки. При цьому така відмова споживача не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Застосування нових цін у спірних додаткових угодах суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, та якими сторони керувалися при укладенні договору та комерційної пропозиції, яка є додатком до договору.

За сталою практикою Верховного Суду, можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже укладення оскаржуваних додаткових угод до договору за вказаних обставин суперечить приписам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а тому підлягають визнанню судом недійсними.

Суд відзначає, що Велика Палата Верховного Суду в п. 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину стороною сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача, зокрема на підставі ч. 1 ст. 216, ст. 387, ч. 1, 3 ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо правової природи коштів, сплачених споживачем постачальнику електричної енергії за ціною, визначеною у додаткових угодах, якими були внесені зміни до істотних умов договору про закупівлю щодо ціни товару, зважаючи на те, що такі додаткові угоди були визнані недійсними (а відтак і не породили жодних правових наслідків для їх сторін), виснувала, що грошові кошти (надмірно сплачені за додатковими угодами), є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, а тому підлягають поверненню у відповідності до вимог ст. 216, 1212 ЦК України.

Ураховуючи наведене, з огляду на те, що спірні додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків у частині зміни ціни за одиницю товару, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою основним договором та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченими додатковими угодами) на підставі норм ст. 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів). Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 08.04.2026 у cправі №916/3308/24.

У відзиві відповідач вказав, що у стовпчику «Кількість кВтгод.» у рядку «Разом» вказано 416.332,00. Але якщо скласти значення у всіх рядках цього стовпчику, підсумок становить 678.540. Отже обсяг спожитої електричної енергії згідно з Розрахунком становить 678.540 кВтгод. Спираючись на цей обсяг, до стягнення заявлено 374.694,31 грн. Разом із тим, за даними адміністратора комерційного обліку АТ «ДТЕК ДНІПРОВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» (копія довідки додається) Магдалинівською селищною радою було спожито 677.577 кВтгод., тобто на 963 кВтгод. менше. Таким чином суму, яку, на думку позивача, було зайво сплачено, на думку відповідача, необхідно розраховувати саме з огляду на спожитий позивачем підтверджений обсяг електричної енергії 677.577 кВтгод. Тоді, як наслідок, сума стягнення також має бути меншою.

Позивач у відповіді на відзив зауважив щодо правильності розрахунку та вказав, що у підсумковому рядку «Разом» графи «Кількість кВт·год» розрахунку допущено помилку (описку): замість 678.540 кВт·год надруковано 416.332 кВт·год. Правильний підсумок зазначено від руки під відповідною графою. Сам відповідач у відзиві підтверджує, що сума наведених у таблиці обсягів становить 678.540 кВт·год. Отже, як вважає позивач, ця описка не змінює вихідних даних розрахунку та не впливає на підсумкову суму переплати у розмірі 374.694,31 грн.

Суд встановив, що актами прийому-передачі електричної енергії підтверджується поставку відповідачем позивачу електричної енергії у загальній кількості 678.540 кВт*год. Згідно з платіжними інструкціями позивач на користь відповідача сплатив 2.255.964,76 грн. Сума надмірно сплачених коштів, які підлягають стягненню з відповідача складає 374.694,31 грн.

З огляду на обставини справи суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача надмірно сплачених грошових коштів у розмірі 374.694,31 грн є такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом враховано, що 27.05.2026 Верховна Рада України прийняла Закон №4888-IX «Про публічні закупівлі», яким внесено зміни до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 №922-VIII та викладено його в такій редакції:

«Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).».

Відповідно до п. 1-2 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності, крім:

пункту 18 частини першої статті 1, пункту 2 частини першої статті 16 і статті 18, які вводяться в дію з дня набрання чинності законом про внесення змін до цього Закону щодо врегулювання питань, пов`язаних з укладенням зарезервованих контрактів;

пункту 7, підпунктів 9, 11 та абзаців першого, четвертого - одинадцятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію з дня набрання чинності цим Законом;

підпункту 1 та абзаців другого, третього, дванадцятого - сімдесят дев`ятого підпункту 13 пункту 10 цього розділу, які вводяться в дію через два місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Публічні закупівлі товарів, робіт і послуг, розпочаті до введення в дію цього Закону, завершуються в порядку, що діяв до введення в дію цього Закону. До набрання чинності методикою визначення очікуваної вартості предмета закупівлі, затвердженою Кабінетом Міністрів України, замовник визначає очікувану вартість предмета закупівлі самостійно з урахуванням вимог статей 4 і 5 цього Закону.

Договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Поряд з цим, пунктом 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» передбачено, що положення п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII.

Аналіз наведених нормативних актів у сукупності дає змогу констатувати, що законодавцем уточнено норму закону (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»), яку, в редакції до внесення змін Законом №4888-IX, судові органи та інші юридичні особи трактували із суперечливими висновками щодо її застосування під час укладання додаткових угод до договорів про закупівлю щодо збільшення розміру ціни.

Так, пункт 7 Розділу ХІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №4888-IX «Про публічні закупівлі» чітко та недвозначно визначає правовідносини, на які він розповсюджує свою дію та момент часу, з якого ця дія має застосовуватись до визначених правовідносин.

Тобто, після введення в дію Закону України №4888-ІХ «Про публічні закупівлі» щодо внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», при необхідності укладання додаткової угоди до договору про закупівлю, укладеного до введення в дію Закону України №4888-ІХ щодо таких змін, сторони мають керуватись нормою ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» із врахуванням внесених змін.

Проте, до правовідносин щодо укладання додаткових угод про збільшення ціни, укладених до введення в дію Закону України №4888-ІХ в частині внесення змін до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі», застосовується редакція ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» станом на момент укладання таких спірних додаткових угод.

Отже, у даному випадку, суд застосовує до правовідносин ст. 41 Закону України №922-VIII «Про публічні закупівлі» в редакції, яка діяла станом на момент укладання спірних додаткових угод.

Позиція, що набрання з 24.06.2026 законної сили положеннями згаданого закону не має ретроспективної дії висвітлена у постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі №910/4867/24, постановах Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі №910/14904/24, постановах Північно-Західного апеляційного господарського суду від 06.07.2026 у справі №924/11/26, від 02.07.2026 у справі №918/23/26.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-IX договори про закупівлю, укладені до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який їх укладено, а зміни до таких договорів вносяться в порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону. Отже, законодавець прямо визначив правила внесення змін до раніше укладених договорів, що виключає можливість обґрунтування правомірності спірних додаткових угод виключно посиланням на нову редакцію закону. При цьому загальні положення про застосування нової редакції нормативного акта до правовідносин, які виникли з моменту набрання чинності Законом України №922-VIII, не можуть тлумачитися окремо від спеціальних перехідних положень того самого Закону та ст. 58 Конституції України, яка закріплює принцип незворотності дії законів у часі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 07.10.2026 у справі №904/984/25.

Разом із тим для вирішення цієї справи не є визначальним питання про співвідношення п. 7 розд. XIV Закону №4888-IX із ч. 1 ст. 58 Конституції України, ст. 5 ЦК України та ч. 1 ст. 215 ЦК України, яка пов`язує недійсність правочину з недодержанням вимог закону саме в момент його вчинення. Навіть за умови застосування до спірних правовідносин п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII у редакції Закону №4888-IX висновок про недійсність спірних додаткових угод залишається правильним. Змінений припис інакше визначає спосіб застосування 10-відсоткового обмеження, однак зберігає інші обов`язкові умови зміни ціни: наявність коливання ціни товару на ринку, пропорційність збільшення ціни за одиницю товару збільшенню ціни такого товару на ринку та незбільшення суми, визначеної в договорі. Ці умови, як і обов`язок сторони, яка ініціює зміну ціни, документально підтвердити коливання ціни на ринку, передбачені також пунктом 13.8 договору. Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 у справі №906/515/25.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви (у розмірі 28.457,93 грн) покладаються на відповідача.

Суд надає роз`яснення, що відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Водночас ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено понижуючий коефіцієнт у розмірі 0,8 для сплати судового збору у разі подання до суду документів у електронній формі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №916/228/22 наголосила, що при поданні позову через Електронний суд судовий збір розраховується з понижуючим коефіцієнтом.

Позовна заява у справі №904/5347/26 була сформована в системі «Електронний суд», а тому правомірним є застосування ставки судового збору з понижуючим коефіцієнтом.

Ціна позову становить 374.694,31 грн. Крім цього заявлено дев`ять вимог немайнового характеру.

За подання позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 35.573,00 грн (підтверджується платіжною інструкцією №829 від 01.09.2026 на суму 35.573,00 грн) замість 28.457,93 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відтак, у позивача наявна можливість повернути судовий збір у розмірі 7.115,07 грн.

У позові позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, складається із:

судового збору 35.573,00 грн;

витрат на професійну правничу допомогу 40.000,00 грн.

Остаточний розмір витрат на професійну правничу допомогу буде визначений та підтверджений відповідними доказами в порядку та строки, встановлені ГПК України.

Отже суд не вирішує питання про розподіл витрат позивача на оплату професійної правничої допомоги.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Визнати додаткові угоди №1-9 до договору про постачання (закупівлю) електричної енергії №52100009094 від 31.12.2020, укладеного між МАГДАЛИНІВСЬКОЮ СЕЛИЩНОЮ РАДОЮ (51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Магдалинівка, вул. Центральна, будинок 46; ідентифікаційний код 04338405) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4-Д; ідентифікаційний код 42082379) недійсними.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІПРОВСЬКІ ЕНЕРГЕТИЧНІ ПОСЛУГИ" (49001, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Січових стрільців, будинок 4-Д; ідентифікаційний код 42082379) на користь МАГДАЛИНІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ (51100, Дніпропетровська область, Самарівський район, селище Магдалинівка, вул. Центральна, будинок 46; ідентифікаційний код 04338405) грошові кошти у розмірі 374.694,31 грн (триста сімдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто чотири грн 31 к.) та судовий збір у розмірі 28.457,93 грн (двадцять вісім тисяч чотириста п`ятдесят сім грн 93 к.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 06.11.2026.

Суддя С.А. Дупляк