Рішення № 141262551, 06.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5076/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи

за позовом Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", 52300, Дніпропетровська область, Кам`янський район, територіальна громада Криничанська, Комплекс будівель та споруд № 2, код ЄДРПОУ 34621490

до Акціонерного товариства "СМОЛИ", 51917, Дніпропетровська область, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд.179, код ЄДРПОУ 30168850

про стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Смоли" про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 403 658,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 937,61 грн, 3 % річних у розмірі 6 796,35 грн, а також судового збору.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.08.2026 справу № 904/5076/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2026 позовну заяву Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, а саме: надати обґрунтований розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

До канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява від 01.09.2026 про усунення недоліків, до якої додано розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 07.09.2026.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд з`ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 07.09.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 07.09.2026 о 17:50.

З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 07.09.2026 відповідач отримав 08.09.2026.

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 07.09.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139502782) надіслано судом 07.09.2026, зареєстровано в реєстрі 07.09.2026 та забезпечено надання загального доступу 08.09.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.

Так, ухвалою суду від 07.09.2026, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (08.09.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 23.09.2026.

Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2024 між Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "АУЛЬСЬКИЙ ВОДОВІД" (надалі - виконавець) та Акціонерним товариством "СМОЛИ" (надалі - споживач) був укладений індивідуальний договір № 1-44/2025/К з власником (користувачем) будівлі (приміщення у будівлі) про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (надалі - договір).

Виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачу послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) відповідної якості, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, в строки і на умовах, визначених цим договором. (пункт 1 договору).

Послуги надаються споживачеві безперервно, крім перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуг". Послуга з централізованого водовідведення надається у мережі виконавця з мереж споживача за умови справності мереж споживача (пункт 5 договору).

Пунктом 20 договору визначено, що вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Станом на момент укладання цього договору тариф за послугу з централізованого водопостачання становить 22,572 гривень за куб. метр з ПДВ, тариф на послугу з централізованого водовідведення становить 20,34 гривень за куб. метр з ПДВ.

Відповідно до пункту 21 договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць.

Згідно з пунктом 23 договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим періодом.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків до повного їх завершення. Керуючись ч.3 ст.631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України сторони домовилися, що умови даного договору розповсюджуються на відносини сторін, які виникли з 01 січня 2025 року (пункт 40 договору).

На виконання умов договору позивач надав послуги за період з серпня 2025 по червень 2026 на загальну суму 403 658,52грн. Факт надання послуг підтверджується актами, які підписані відповідачем без заперечень (а.с.22)

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги у розмірі 403 658,52 грн, інфляційних втрат у розмірі 17 937,61 грн, 3 % річних у розмірі 6 796,35 грн.

Предметом доказування у справі є обставини постачання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, наявність або відсутність заборгованості з оплати за надані послуги, правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи вищенаведені обставини, між сторонами склались правовідносини надання послуг.

У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наданих послуг підтверджується наданими позивачем актами приймання-передачі виконаних послуг.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивачем підтверджено факт надання у спірний період послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Пунктом 23 договору встановлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, що є розрахунковим.

За наданим позивачем розрахунком за період з 01.09.2025 по 19.08.2026 за відповідачем утворилася заборгованість за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 403 658,52 грн.

Перевіркою наданого позивачем розрахунку заборгованості за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення на суму 403 658,52 грн, судом порушень не встановлено.

У встановлений строк відповідач доказів оплати виставлених позивачем рахунків у розмірі 403 658,52 грн не надав, доводи позивача про наявність зобов`язання з оплати не спростував.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення складає 403 658,52 грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 6 796,35 грн за період з 01.09.2025 по 19.08.2026 та інфляційних втрат у розмірі 17 937,61 за період з вересень 2025 по липень 2026.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем строків оплати за надані послуги, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послугу з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення за період з серпня 2025 по червень 2026 у розмірі 403 658,52 грн, інфляційних втрат з вересня 2025 по липень 2026 у розмірі 17 937,61 грн, 3 % річних з 01.09.2025 по 19.08.2026 у розмірі 6 796,35 грн.

Щодо судових витрат.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" заявлено вимогу майнового характеру (428 392,48 грн), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 5 140,71 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 5 140,71 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" до Акціонерного товариства "СМОЛИ" про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Акціонерного товариства "СМОЛИ", 51917, Дніпропетровська область, м.Кам`янське, пр.Аношкіна, буд.179, код ЄДРПОУ 30168850 на користь Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід", 52300, Дніпропетровська область, Кам`янський район, територіальна громада Криничанська, Комплекс будівель та споруд № 2, код ЄДРПОУ 34621490 заборгованість за надані послуги у розмірі 403 658,52 грн (чотириста три тисячі шістсот п`ятдесят вісім гривень 52 копійки), інфляційних втрат у розмірі 17 937,61 грн (сімнадцять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень 61 копійка), 3 % річних у розмірі 6 796,35 грн (шість тисяч сімсот дев`яносто шість гривень 35 копійок) та судовий збір у розмірі 5 140,71 грн (п`ять тисяч сто сорок гривень 71 копійка).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 06.11.2026.

Суддя О.В. Перова