Рішення № 141262546, 06.11.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.11.2026м. ДніпроСправа № 904/5436/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця», 49038, м.Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237

до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", 50079, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023

про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у загальному розмірі 1 444,22грн.

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 3 % річних в сумі 336,40 грн. та інфляційних втрат в сумі 1 107,82грн.

Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань за Договором про закупівлю товару №228/033/002/002П від 31.01.2022р. в частині оплати повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 11.09.2026р. позовну заяву залишено без руху.

15.09.2026р. до суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 21.09.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

06.10.2026р. до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що стягувані Залізницею з ПРАТ «ПІВНГЗК» 3% річних та інфляційні втрати у даній справі є особливою мірою відповідальності Відповідача (спеціальним видом цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання зі сплати плати за користування вагонами, що була нарахована в зв`язку з неналежним виконанням вантажоодержувачем обов`язків, що виникли у зв`язку з перевезенням вантажів. Відповідач вказує, що нормами спеціального законодавства про залізничний транспорт встановлено обмежену відповідальність вантажовідправників, залізниці та вантажоодержувачів за договором перевезення - у межах і розмірах, передбачених Статутом залізниць України та окремими договорами. Частиною 5 статті 114 Статуту залізниць України прямо встановлено, що витрати і збитки, не передбачені договором перевезення і цим Статутом, не підлягають відшкодуванню. На думку відповідача підстави для застосування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України у вигляді стягнення з Відповідача боргу, що виник в в`язку з неналежним виконанням умов договору перевезень, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми відсутні.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 по справі №904/7417/25 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3250,56грн - плати за користування вагонами, 1804,44грн - збору за маневрову роботу, 653,76грн - збору за повідомлення, 5525,40грн - збору за зберігання вантажу, 463,80грн - збору за зважування та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі №904/7417/25 залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 по справі №904/734/26 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 2 121,00 грн - плати за користування вагонами та 3 328,00 грн - витрат по сплаті судового збору. Дане рішення набрало законної сили 19.06.2026р.

Вищезазначеними рішенням Господарського суду Дніпропетровської області, встановлено таке.

14.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (правонаступником якого є Акціонерне товариство "Українська залізниця") в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця) та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії Приватного акціонерного товариства Північний гірничо-збагачувальний комбінат, яка примикає до станції Терни і Рядова Регіональної філії Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" №ПР/М-17-2/14-744/Нюдч.

Відповідно до пункту 1 договору №1, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України і на умовах договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, яка примикає до станції Терни стрілками №№2, 4, 6 у парній горловині станції та до Рядова - стрілкою № 8 до колії №VI станції Рядова.

Під`їзна колія обслуговується локомотивом власника колії.

Межею під`їзної колії є знаки "Межа під`їзної колії", які встановлено:

по станції Терни біля:

- маневрового світлофору М10, розташованого на відстані 61,5 м від вістряка стрілки №2 станції Терни;

- маневрового світлофору М8, розташованого на відстані 86,2 м від граничного стовпчика стрілки №4 станції Терни;

- маневрового світлофору М6, розташованого на відстані 147,2 м від граничного стовпчика стрілки №6 станції Терни;

по станції Рядова біля вхідного світлофору Чк, розташованого на відстані 500 м від вістряка стрілки №8 станції Рядова.

Розгорнута довжина під`їзної колії складає 268700 погонних метрів (пункт 2 договору №1).

Рух поїздів на під`їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії та Інструкції по сигналізації на залізницях України (пункт 4 договору №1).

Відповідно до пункту 5 договору №1 здавання вагонів для під`їзної колії зі станції Терни, Рядова здійснюється:

- порожні хопери - через інтервал часу 2,0 години;

- порожні напіввагони для навантаження концентрату залізорудного, обкотишів - через інтервал часу 2,5 години;

- вагони з небезпечними вантажами класу "1ВМ" - не пізніше, ніж через 2 години з моменту їх прибуття на станцію примикання;

- інші вагони - за повідомленнями, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомоздавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

У разі здавання вагонів залізницею власнику колії за його згодою раніше встановленого інтервалу, передача вагонів здійснюється поза інтервалом.

Згідно з пунктом 6 договору №1 вагони, що прибули на станцію Терни регіональної філії "Придніпровська залізниця" для Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ І, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова регіональної філії "Придніпровська залізниця" для ПРАТ "ПІВНГЗК", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VI, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по залізничній станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони на під`їзну колію Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" передаються у кількості не більше 240 вісей (пункт 7 договору №1).

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю. Повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ по телефону відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред`явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (пункт 8 договору №1).

Згідно з пунктом 11 договору №1 час перебування вагонів на під`їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці.

Відповідно до пункту 12 договору №1 для під`їзної колії встановлюється загальний термін перебування усіх вагонів - 15,0 год.

Відстань для нарахування збору за подачу, забирання вагонів встановлюється 0 км в обидва кінці (пункт 13 договору №1).

Відповідно до пункту 14 договору №1 (в редакції додаткової угоди від 07.01.2025 №9) власник колії сплачує залізниці плату:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами;

Для перевезень, що здійснюються за договором про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, розрахунок плати за користування власними вагонами перевізника АТ Укрзалізниця провадиться відповідно до умов цього договору, на підставі якого може використовуватися код платника власника під`їзної колії.Ознакою таких перевезень є відповідні відмітки в перевізних документах. Оформлення відомості плати за користування вагонами (форми ГУ-46) здійснюється після остаточного оформлення перевізних документі, як на станції відправлення так і на станції призначення відповідно до внесених відміток у перевізний документ:

у накладних внутрішнього сполучення в графі 7: Перевезення з узгодженими строками та обсягами на підставі договору №_____ (вказується номер цього договору);

у накладних СМГС у графі 3 Перевезення з узгодженими строками і об`ємами на підставі договору №_ (вказується номер цього договору);

у накладних ЦИМ/СМГС ЦИМ/СМГС в графі 7: Перевезення з узгодженими строками та обсягами на підставі договору №_____ (вказується номер цього договору);

Плата за користування власними вагонами перевізника АТ Укрзалізниця нараховується за фактичний час користування ними власникам під`їзних колій за ставками, які зазначені у протоколі погодження договірної ціни (додаток 1 до Договору УСТО).

- за зберігання вантажів у вагонах - згідно з Правилами зберігання вантажів за ставками Тарифного керівництва №1 розділ ІІІ п. 2.1 з урахуванням діючих коефіцієнтів;

- інші збори і плати за додаткові роботи та послуги, які виконує Залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами.

Збори і плати вносяться на підставі статті 62 Статуту залізниць України у національній валюті України, на умовах попередньої оплати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Пунктом 15 договору №1 встановлено, що власник колії несе відповідальність за схоронність вагонного парку відповідно до статті 124 Статуту залізниць України, розділу ІV "Порядок розрахунку розмірів збитків за пошкодження вантажних вагонів" Правил користування вагонами і контейнерами.

Вагони з під`їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

У пункті 19 договору №1 сторони погодили, що договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін, і діє з 23.12.2017 до 23.12.2022 включно.

Відповідно до повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 5344; 2. платника 2558000 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Таким чином, Акціонерним товариством "Укрзалізниця" та Приватним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (нову редакцію оприлюднено 28.01.2025, вводиться в дію з 01.02.2025).

Предметом Договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі послуги) і проведення розрахунків за ці послуги (пункт 1 договору №2).

Відповідно до пункту 1.4 договору №2 надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пункту 9.3. та пункту 9.4. договору та законодавства. (пункт 1.5 договору №2).

Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) (пункт 1.6 договору №2).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору №2).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1. договору (пункт 1.10 договору №2).

Замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.4 договору №2); відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (пункт 2.1.5 договору №2); у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу фор-ми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (пункт 2.1.7 договору №2).

Перевізник зобов`язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією розміщеною у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (пункт 2.3.2 договору №2); складати документи, передбачені пунктами 1.3., 1.4. та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів. (пункт 2.3.5 договору№2).

Згідно з пунктом 3.4 договору №2 замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника (крім випадків визначених у договорі про надання послуг перевезення вантажів залізничним транспортом з узгодженими строками та обсягами у власних вагонах перевізника, якщо такий договір укладений між сторонами): під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі плата за користування власними вагонами перевізника).

Згідно з пунктом 3.4.1 договору №2 розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно пункту 3.4.2. договору.

Також згідно з пунктом 3.4.2 договору №2 плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за визначеною сторонами у договорі формулою.

Відповідно до пункту 3.4.3 договору №2 моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4. договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4. договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 договору №2).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 договору №2).

У лютому 2025 року на адресу ПрАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» прибував поїзд № 2011, індекс 4500-574-4573 у складі 57 порожніх вагонів. В перевізних документах станцією призначення було вказано станцію Терни Придніпровської залізниці, вантажоотримувачем - ПрАТ «Північний ГЗК». Серед цих вагонів був вагон № 53502035, перевезення якого було оформлене накладною №46939435.

З матеріалів справи вбачається, що 16.02.2025 о 5:10 год у зв`язку з тим, що на станції призначення Терни на той час сталося скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача раніше, і не були забрані ним на свою під`їзну колію, було видано наказ № 135 про затримку вагонів на підходах до станції призначення, а саме на станції Савро Придніпровської залізниці.

Таким чином, спірний вагон простоював разом з іншими вагонами цього поїзда на станції Савро з 16.02.2025 - 5:10 год до 16.02.2025 - 14:20 год, що підтверджується актом загальної форми від 16.02.2025 №46, тобто протягом 9 год 10 хв.

Також відповідно до наказу № 137 від 17.02.2025 на станції Рядова у складі поїзда № 2423, індекс 4600-330-4573, загальна кількість - 57 порожніх вагонів, простоював вагон № 56613367 (накладна № 46946877) з 17.02.2025 - 16:00 год до 17.02.2025 - 22:44 год, що підтверджується актом загальної форми від 17.02.2025 №713, тобто протягом 6 год 44 хв.

Позивач зазначає, що спір про стягнення плати за користування вагонами щодо інших вагонів поїздів № 2011 та № 2423, що були затримані на підходах до станції призначення на підставі наказів № 135 від 16.02.2025 та № 137 від 17.02.2025 розглянуто у справі 904/3222/25. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2025 позовні вимоги задоволено.

Відповідно до наказів № 139 від 18.02.2025 та № 141 від 18.02.2025 на станції Рядова у складі поїзда № 9303, індекс 4011-01-4573, загальна кількість - 60 порожніх вагонів, простоювали вагони №№ 56982010, 60808912, 61298709, 62000039, 65609828, 62007489 (накладні №№ 42763367, 42763383, 42763474, 42763409, 42763458, 42763417) 18.02.2025 - з 9:30 год до 13:10 год та з 13:45 год до 16:20 год., що підтверджується актами загальної форми від 18.02.2025 №№718, 721. Загальний період затримки вагонів з вини відповідача становить 6 год 15 хв.

Відповідно до наказу № 143 від 18.02.2025 на станції Савро у складі поїзда № 2317, індекс 4600-375-4573, загальна кількість - 51 порожній вагон, простоював вагон № 52260130 (накладна № 47025416) з 18.02.2025 - 14:00 год до 18.02.2025 - 16:20 год, що підтверджується актом загальної форми від 18.02.2025 №48). Після прибуття поїзда на станцію призначення додатково простоював на коліях станції Терни в очікуванні забирання вагонів на під`їзну колію відповідача з 19.02.2025 - 9:10 год до 19.02.2025 - 18:35 год. Загальний період затримки вагону з вини відповідача становить 11 год 45 хв.

Позивач зазначає, що спір про стягнення плати за користування вагонами щодо інших вагонів поїздів № 9303 та № 2317, що були затримані на підходах до станції призначення на підставі наказів № 139 від 18.02.2025, № 141 від 18.02.2025 та № 143 від 18.02.2025 розглянуто у справі 904/5801/25. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.2025 позовні вимоги задоволено.

Відповідно до наказу № 148 від 20.02.2025 та № 159 від 20.02.2025 на станції Савро у складі поїзда № 2733, індекс 4011-21-4573, загальна кількість - 61 порожній вагон, простоювали вагони №№ 61013140, 62257415, 62312871, 56138100, 56344658, 61438917 (накладні №№ 42800649, 42800898, 42800706, 42797274, 42806299, 42805739) з 20.02.2025 - 3:30 год до 20.02.2025 - 11:40 год, з 20.02.2025 - 13:20 год до 21.02.2025 - 9:18 год, та на коліях станції Рядова в очікуванні забирання вагонів на під`їзну колію відповідача з 25.02.2025 - 6:35 год до 25.02.2025 - 12:40 год., що підтверджується актами загальної форми від 20.02.2025 №№50,51. Загальний період затримки вагонів з вини відповідача становить 34 год 13 хв.

Відповідно до наказів № 221 від 20.02.2025 та № 225 від 20.02.2025 на станції П`ятихатки Придніпровської залізниці у складі поїзда № 2252, індекс 4100-553-4573, загальна кількість - 55 порожніх вагонів, простоювали вагони № 61296331 (накладна 42795658) та № 60665148 (накладна 42807388) з 20.02.2025 - 6:27 год до 20.02.2025 - 12:30 год, з 20.02.2025 - 15:41 год до 21.02.2025 - 15:00 год (що підтверджено актами загальної форми про скупчення вагонів на станції призначення, які прибули на адресу відповідача і не були вчасно забрані ним на свою під`їзну колію) та на коліях станції Терни в очікуванні забирання вагонів на під`їзну колію відповідача з 23.02.2025 - 5:10 год до 23.02.2025 - 9:40 год., що підтверджується актами загальної форми від 20.02.2025. Загальний період затримки вагонів з вини відповідача становить 31 год 47 хв.

Відповідно до наказу № 226 від 21.02.2025 на станції П`ятихатки у складі поїзда № 2035, індекс 4500-304-4573, загальна кількість - 58 порожніх вагонів, простоювали вагони № 56386964 (накладна № 47042924) та № 60461902 (накладна № 47048590) з 21.02.2025 - 3:59 год до 21.02.2025 - 13:45 год, що підтверджується актом загальної форми від 21.02.2025, тобто протягом 9 год 46 хв.

При цьому станцією затримки може бути будь-яка станція на шляху прямування поїзда (лист Міністерства інфраструктури № 2197/45/190-2018 від 07.03.2018).

За пунктом 5 договору №1 здавання вагонів для під`їзної колії здійснюється за повідомленнями, які передає прийомо-здавальник вантажу та багажу станції, нарочним прийомо-здавальнику власника колії не пізніше, ніж за 2 години до фактичного здавання вагонів, із реєстрацією у Книзі повідомлень форми ГУ-2.

Судом встановлено, що за час затримки вагонів з вини вантажовласника, яким є відповідач у справі, на підставі актів позивачем була нарахована плата за користування спірними вагонами за відомостями ф. ГУ-46 №№ 25029257, 25029259, 26029258, 26029261, 270029260 на загальну суму за спірними вагонами 2 121,00 грн.

Суд визнав, що позивач правомірно нарахував відповідачу плату за користування вагонами.

Окрім того Господарським судом встановлено, що 06.09.2025 зі станції Рядова Придніпровської залізниці за накладною №47070859 відповідач відправляв у вагоні власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Лемтранс" №56090152 вантаж "Руди, залізний концентрат" з призначенням Славкув ЛХС. Платником провізних платежів згідно накладної виступає Товариство з обмеженою відповідальністю "Лемтранс".

На шляху прямування по станції Звягель-І Південно-Західної залізниці вагон №56090152 було затримано через технічну несправність, про що складено акт загальної форми ф.ГУ-23 №5383 від 08.09.2025.

В акті №1 про технічний стан вагону ф.ГУ-106 від 10.09.2025 зазначено, що через зазначену несправність можлива втрата вантажу.

11.09.2025 після усунення технічної несправності працівниками вагонного господарства було складено повідомлення ф. ВУ-36м № 0029.

12.09.2025 після усунення технічної несправності, було проведено комісійне зважування вагона на 150-тонних вагах станції, внаслідок чого виявлено, що фактична маса вантажу складає 55500кг, що на 14400кг менше, ніж зазначено в документі, про що було складено комерційний акт №348002/1 від 12.09.2025. Про даний факт станцією Звягель-І повідомлено станцію Рядова телеграмним повідомленням №09

від 12.09.2025.

За весь час знаходження вагона на станції Звягель-І згідно акту загальної форми ф.ГУ-23 №5867 від 19.09.2025 було нараховано відповідні збори, які пов`язані із затримкою вагону та усуненням несправності. Даний акт було надіслано на станцію Рядова для проведення роботи по стягненню належних залізниці платежів з вантажовідправника. ПКОПД-Кривий Ріг було складено накопичувальну картку ф.ФДУ-92 №07109042, яку відповідач підписав із запереченням.

Суд дійшов до висновку, що затримка вагону на станції Звягель-І, а також всі витрати що були понесені залізницею, сталися з вини відповідача, а тому задовольнив позовні вимоги по справі №904/7417/25 у повному обсязі.

За частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи №904/5436/26 встановлено, що ПрАТ «Північний ГЗК» було перераховано на рахунок АТ «Укрзалізниця» 2 121,00грн. (платіжним документом №4500034167 від 24.06.2026р.) та 11 697,96грн. (платіжним документом №4500037256 від 30.06.2026р.), які, як зазначає позивач, було списано з особового рахунку № 2558000 ПрАТ «Північний ГЗК» 26.06.2026 та 02.07.2026.

У зв`язку з простроченням відповідачем зі сплати основної суми боргу, яка підтверджена рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2026 у справі №904/7417/25 та від 19.06.2026р. у справі №904/734/26, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північного гірничо-збагачувального комбінату" інфляційні втрати в сумі 1 107,82грн. та 3% річних у сумі 336,40грн., що і є причиною спору.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази суд зазначає наступне.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини п`ятої ст. 307 ГК України (що діяв на час виникнення спірних відносин), умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які відповідають положенням частин першої, сьомої статті 194 Господарського кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Укладеним сторонами договором про надання послуг з організації перевезення №45-00191023/2020-0001 від 01.07.2020р. передбачений обов`язок замовника сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника (п. 2.1.4 договору).

Замовник зобов`язаний підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 договору).

Відповідно до пункту 1.4 договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / збирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.

Проте договором не визначено строку виконання відповідачем обов`язку з оплати послуг у разі не підписання ним таких документів або наявності спору щодо наданих послуг.

Обставини, встановлені у справах №904/7417/25 та №904/734/26 свідчать про те, що між сторонами у позасудовому порядку не було досягнуто згоди щодо плати за користування вагонами за відомостями ф. ГУ-46 та збору за зберігання вантажу за накопичувальною карткою форми ФДУ-92. Тому, стягнення платежів за вказаними документами та додаткових зборів здійснювалось у судовому порядку за позовом залізниці.

Порядок оплати належних залізниці платежів передбачений Правилами розрахунків за перевезення вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року (далі Правила, Правила розрахунків за перевезення вантажів).

Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.

У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов`язаний підписати відомість із зауваженнями.

Так, пунктом 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору (додаток 1), згідно з яким залізниця відкриває особовий рахунок кожному платнику (відправнику, одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

Платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг (п. 2.5 Правил).

Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток (додаток 3), відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

У випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника.

Згідно з пунктом 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі спірні питання з розрахунків за перевезення вантажів і додаткових послуг платники регулюють безпосередньо з станціями, які нараховували платежі, і розрахунковим підрозділом, що провадили розрахунки. У разі недосягнення домовленості спірні питання вирішуються в претензійно-позовному порядку.

Отже, Правила розрахунків за перевезення вантажів також не визначають строк виконання замовником (вантажовласником) обов`язку з оплати наданих перевізником послуг у випадку наявності спірних питань між сторонами договору.

Облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.

Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом (457-98-п) порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.

Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.

За усталеною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.11.2023 року у справі № 904/2543/22 (п. 50), у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 року у справі № 908/1795/19, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними й допустимими доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства).

При цьому настання строку виконання зобов`язання з оплати послуг не входить до предмета доказування, що пояснюється особливостями нормативного регулювання оплати послуг залізниці.

Факт порушення відповідачем зобов`язання за договором встановлено рішеннями Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/7417/25 та №904/734/26, якими підтверджено правомірність та обґрунтованість нарахування спірної плати за користування вагонами, додаткових зборів та встановлено порушення відповідача у вигляді несплати належних залізниці платежів.

Суд вказує, що з огляду на умови пункту 2.1.7 договору обов`язок підписати означені накопичувальні картки та відомості плати у відповідача виник після двох робочих днів від дня надання послуг, що підтверджується одним із документів передбачених п. 1.4 договору.

Оплата послуг перевізника здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати на підставі підписаних без заперечень накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами. Тобто, отримання залізницею коштів поставлене в залежність від виконання відповідачем певних дій, зокрема, підписання накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами без заперечень. При цьому, в силу пункту 1.4 договору надання послуг може підтверджуватись, зокрема, накопичувальною карткою та відомістю плати за користування вагонами, які з боку відповідача повинні підписуватись не пізніше двох робочих днів від дня їх складення.

Таким чином, у відповідача виник обов`язок внести плату за користування вагонами з моменту надання таких послуг та фіксації їх надання у відповідних документах (відомостях плати та накопичувальних картках тощо).

Разом з тим, ненадання відповідачем згоди на списання його коштів унеможливило отримання залізницею належних їй платежів у строк, визначений договором, а саме не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг (складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами).

Відповідно, прострочення платежів починається після двох робочих днів від дня складення накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами.

З огляду на законодавчо встановлений порядок оплати спірних у даній справі послуг (автоматичне списання з рахунку відповідача), оплата за надані залізницею послуги здійснюється негайно в день підписання (оформлення) накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу. Отже, відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню з дня, наступного за днем оформлення накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами, відомості плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2025 у справі №904/1367/25, від 04.11.2025 у справі № 904/3735/25, від 30.03.2026 у справі №904/5487/25, від 02.04.2026 у справі №904/5794/25, від 06.04.2026 у справі №904/5793/25).

За порушення строків внесення плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу позивач нарахував (по кожній відомості плати за користування вагонами окремо) та просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 336,40грн. за період з 01.03.2025р. по 29.06.2026р. та інфляційні збитки у розмірі 1 107,82грн. за аналогічний період.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Приписами пункту 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Припис частини другої ст. 625 ЦК України застосовується судом за наявності порушення боржником будь-якого грошового зобов`язання. Грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати

Отже, обов`язок зі сплати 3% річних та інфляційних втрат виникає безпосередньо з Цивільного кодексу України.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Вказане узгоджується з постановами Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 по справі № 127/15672/16-ц та від 24.04.2024 по справі № 657/1024/16-ц.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних судом та втрат від інфляції встановлено його арифметичну вірність (тобто помилок не виявлено).

Таким чином, заявлені позивачем вимоги про стягнення 3% та інфляційних втрат, які обґрунтовані нормою ст. 625 ЦК України, що підлягає застосуванню у разі порушення грошового зобов`язання, підлягають задоволенню.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Стосовно інших доводів сторін суд зазначає про таке.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 2 662,40грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", 50079, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023 на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815 в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства «Українська залізниця», 49038, м.Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 108, код ЄДРПОУ 40081237 інфляційні втрати в сумі 1 107,82грн. (одна тисяча сто сім гривень 82коп.), 3% річних у розмірі 336,40грн. (триста тридцять шість гривень 40коп.) та судовий збір у розмірі 2 662,40грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 06.11.2026

Суддя С.П. Панна