Рішення № 141243958, 26.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/8864/26

Провадження № 2/201/5398/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

26 жовтня 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Соборного районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ТОВ «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» посилався на ті обставини, що між ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ», як теплопостачальною організацією, та споживачем ОСОБА_1 існували договірні відносини з надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ» надавало послуги споживачу, останній такими послугами користувався та продовжує користуватися, від послуг не відмовлявся, усвідомлюючи, що за них треба платити, але оплату не проводив, у зв`язку з цим у вказаного споживача утворилася заборгованість.

За період з 01.02.2023 року по 01.06.2026 року заборгованість споживача, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , за спожиту теплову енергію становить 21216,47 грн. Згідно розрахунку, за період з 01.02.2023 року по 01.06.2026 року інфляційні втрати складають 2640,61 грн та 3% річних 868,21 грн. Отже, загальна сума, що підлягає стягненню з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних складає 24725,29 грн.

01.10.2020 року між ТОВ «Розрахунковий центр Правобережний» та ТОВ «Дніпрогаз Теплоінвест», був укладений договір доручення № 01/10/20-1, де довіритель доручає, а повірений зобов`язується від імені і за рахунок Довірителя вчинити наступні юридичні дії: Нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат від споживачів теплової енергії на умовах і в порядку, визначеному Договором.

З урахуванням вказаного, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 24725,29 грн., та судовий збір.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Куць О.О.

Ухвалою від 29.06.2026 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено справу для розгляду по суті.

Представник позивача Телли Д.С. надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час повідомлений належним чином, причин не явки суду не повідомив.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ» було виконавцем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 .

Між ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ» та Відповідачем встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення за указаною адресою.

У зв`язку із несплатою відповідачем оплати за надані послуги відповідно до розрахунків позивача за період з 01.02.2023 року по 01.06.2026 року загальна сума заборгованість становить 24725,29 грн., що складається з: заборгованості за спожиту теплову енергію 21216,47 грн.; інфляційних втрат 2640,61 грн.; 3% річних 868,21 грн.

01.10.2020 року між ТОВ «РЦ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» (повірений) та ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ» (довіритель) укладено договір-доручення № 01/10/20-1, відповідно до якого ТОВ «РЦ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» зобов`язалося від імені і за рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат від споживачів теплової енергії.

На підставі указаного договору була видана довіреність, в якій ТОВ «ДНІПРОГАЗ ТЕПЛОІНВЕСТ» уповноважує ТОВ «РЦ ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» від її імені та за її рахунок довірителя вчинити наступні юридичні дії: здійснювати нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання платежів за спожиту теплову енергію, в тому числі нарахування, збирання та отримання штрафних санкцій, трьох відсотків річних, інфляційних втрат від споживачів теплової енергії на умовах і в порядку, визначеному Договором.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно зі ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

У п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» визначено, що споживач зобов`язаний вносити щомісячну плату за надані послуги згідно встановлених тарифів.

Відповідно до п.1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Однак, відсутність такого договору не позбавляє споживачів зобов`язання сплачувати за спожиті послуги, оскільки такі зобов`язання у них виникають на підставі ст. 11, 509, 526 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалювання, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», внаслідок фактичного споживання цих послуг, і є обов`язковими для виконання.

У постанові від 30.10.2013 року, справа № 6-59цс13 Верховний Суд України виснував, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

За надані послуги відповідач не розрахувався з позивачем, в результаті чого утворилась заборгованість за період з 01.02.2023 року по 01.06.2026 року у розмірі 21216,47 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання зобов`язання позивач просить суд стягнути 3% та інфляційні витрати з 01.02.2023 року по 01.06.2026 року.

У постанові Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» від 5 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

30.12.2023 року редакція постанови була змінена, заборона стосується виключно територій, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Тому нарахування 3% річних та інфляційних витрат у період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року не допускається на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

В свою чергу позивач нараховує 3% річних та інфляційні витрати в період 01.02.2023 року по 01.06.2026 року.

Щодо інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунків відповідача, сума інфляційних втрат за період 01.02.2023 року по 01.06.2026 року становить 2640,61 грн., період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року, суд не враховує у зв`язку з вищевказаним, а отже сума індексації за весь період заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1618,41 грн.

Стосовно 3% річних.

Відповідно до розрахунків відповідача, 3% за період 01.02.2023 року по 01.06.2026 року становить 868,21 грн., період з 24 лютого 2022 року до 30 грудня 2023 року, суд не враховує, а отже 3% за весь період заборгованості становить 550 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення судового збору, суд вважає за необхідне стягнути в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 2518,06 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 21216,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» інфляційні втрати у розмірі 1618,41 грн., та 3% річних у розмірі 550 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ» у рахунок повернення судових витрат судовий збір у розмірі 2518,06 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Соборним районним судом міста Дніпра за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР ПРАВОБЕРЕЖНИЙ», код ЄДРПОУ 43503150, місцезнаходження: м. Кам`янське, пр-т Металургів, буд. 86-В, кв. 60.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.О.Куць