Рішення № 141227894, 28.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2026 р. м. Київ Справа № 911/1640/26

За позовом фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПАРК"

про стягнення 6 384 282, 00 грн,

Суддя Антонова В.М.

Секретар судових засідань Бойченко С.І.

Представники учасників справи:

від позивача: Алехіна О.А.;

від відповідача: Пінчук А.О.;

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Фізична особа-підприємець Василевський Віктор Якович (далі позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПАРК" (далі відповідач) про стягнення 6 384 282, 00 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначає, що є власником земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 площею 7,5205 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, частина якої, а саме: 1,1317 га за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4, перебувала у період з 28.05.2024 по 29.12.2025 у безоплатному користуванні відповідача для здійснення його господарської діяльності з розміщенням транспортних засобів під стоянку, без належної правової підстави для її використання та без здійснення оплати за таке користування, у зв`язку з чим, позивач, з посиланням на положення ст.1212 Цивільного кодексу України, просить стягнути безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати за користування відповідачем земельною ділянкою за спірний період.

2. Стислий виклад позицій відповідача

Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

3. Процесуальні дії в справі

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.06.2026 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

29.06.2026 від позивача засобами поштового зв`язку надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/1640/26, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 15.07.2026.

03.07.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 15.07.2026 та в усіх наступних судових засіданнях у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.07.2026 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено частково, постановлено забезпечечити участь представника позивача у судовому засіданні призначеному на 15.07.2026.

10.07.2026 від позивача надійшла заява про витребування доказів.

У підготовче засідання 15.07.2026 з`явилися представники позивача, відповідач у засідання не з`явився, повідомлявся належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.07.2026 відкладено підготовче засідання в справі №911/1640/26 на 05.08.2026, задоволено клопотання позивача про витребування доказів та у порядку ст.81 ГПК України витребувано у відповідача документи.

21.07.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 05.08.2026 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2026 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 05.08.2026 з`явилися представники сторін. У засіданні представник відповідача заявив клопотання про надання часу для ознайомлення з матеріалами справи, суд, із урахуванням думки представників позивача, протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.08.2026 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 14.10.2026 та в порядку ст.81 ГПК України повторно витребувано у відповідача документи.

05.08.2026 від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні 05.08.2026 у режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

06.08.2026 від представника позивача надійшла заява про виправлення технічної описки, допущеної останнім в заяві від 05.08.2026, а саме правильною датою наступного судового засідання, яке просить проводити в режимі відеоконференції, вважати 14.10.2026.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.08.2026 заяву представника позивача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено.

У підготовче засідання 14.10.2026 з`явилися позивача та відповідача.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 14.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 28.10.2026.

14.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про доручення доказів.

У судове засідання 28.10.2026 з`явилися представники сторін, суд протокольною ухвалою не прийняв подані відповідачем докази до розгляду, оскільки подані останнім докази не стосуються предмета спору. Представник позивача у засідання заявив клопотання про відкладення розгляду справи, в зв`язку із неявкою іншого представника позивача.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Представники позивача в судовому засіданні 28.10.2026 надали пояснення по суті позовних вимог, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2026 надав пояснення та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 28.10.2026 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

09.10.2015 проведено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, розташованою за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер витягу НВ-9973783572025 від 12.08.2025).

27.05.2024 між Акціонерним товариством «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - продавець) та позивачем (далі покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, який зареєстрований в реєстрі за №1453, відповідно до якого продавець передав, а покупець приймав у власність, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, розташованою за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски.

Також 27.05.2024 за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав із індексним номером 380317399.

07.06.2024 позивачем на адресу відповідача направлено листа за вих.№03/06-2024 від 03.06.2024, в якому повідомив, що ним 27.05.2024 зареєстровано право власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4. Частину зазначеної земельної ділянки займає відповідач і випростовує її в якості штрафного майданчика для автомобілів, що позбавляє позивача, як власника нерухомого майна вільно користуватись та самостійно господарювати на землі. Пропонував укласти договір оренди з 27.05.2024. Направлення листа підтверджується чеком поштового відділення та описом вкладення цінного листа №6112802162124.

21.11.2024 позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію за вих.№21/11-2024 від 21.11.2024 про врегулювання питань знаходження на земельній ділянці із попередженням про вжиття заходів самозахисту прав, у якій зазначив, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 зі сторони відповідача, за відсутності правових підстав, використовується частина земельної ділянки площею 11 436 кв.м, без укладання будь-якого договору і без сплати коштів за користування землею, а тому просив протягом 7 днів з дати направлення цього листа здійснити оплату за фактичне користування майном позивача в розмірі 1 867 203, 65 грн. До пропозиції позивачем долучено рахунок-фактуру №32373 від 21.11.2024 на оплату послуг з використання земельної ділянки за період з 27.05.2024 по 30.11.2024. Направлення вказаної пропозиції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа №6119100218096 та чеком поштового відділення.

12.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру №00969 від 11.02.2025 на оплату послуг з використання земельної ділянки за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 на суму 909 162, 00 грн, що підтверджується описом вкладення цінного листа №6119100236531 та чеком поштового відділення.

05.06.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №2 про негайне звільнення земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 від 05.06.2025, у якій зазначив, що починаючи з 27.05.2024 останній протиправно знаходиться на зазначеній земельній ділянці без укладання договору оренди, просив усунути перешкоди у володінні і користуванні, розпорядженні зазначеною земельною ділянкою, залишити і звільнити її. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення ціннго листа №6119100260718 та чеком поштового відділення.

Відповідей на вказані листи, доказів укладання договору оренди між позивачем та відповідачем чи доказів сплати коштів за користування об`єктом нерухомого майна позивача матеріали справи не містять.

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за №7390 від 02.06.2025 межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 належної на праві власності позивачу порушені зі сторони відповідача, який використовує 1,1317 га цієї земельної ділянки для своєї господарської діяльності з розміщенням транспортних засобів.

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПАРК (відповідач у даній справі) звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича (позивач у даній справі) в якій просив: зобов`язати позивача укласти договір оренди частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 площею 11 436 кв. м. Одночасно позивач звернувся із зустрічною позовною заявою до відповідача, в якій просив усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні належною йому земельною ділянкою кадастровий номер 3220888000:03:004:0028, по вул. Броварській, 4, с. Проліски в Бориспільському районі Київської області.

Ухвалою Господарського суду від 16.12.2025 в справі №911/1643/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРСПЕЦПАРК (відповідач у даній справі) про залишення первісного позову без розгляду задоволено, первісний позов відповідача до позивача про зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

У подальшому 30.12.2025 між позивачем та відповідачем підписано акт повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 в частині площі 1,1317 га, відповідно до якого останній повністю звільнив належну позивачу земельну ділянку.

Так, ухвалою Господарського суду від 10.02.2026 в справі №911/1643/25 прийнято відмову фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича (позивача в даній справі) від зустрічного позову та провадження в справі №911/1643/25 у частині позовних вимог за зустрічним позовом закрито.

Доказів існування договірних відносин стосовно оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 1,1317 га, місцезнаходження якої: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4, матеріали справи не містять.

Станом на 05.01.2026 ринкова вартість користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 1,1317 га, місцезнаходження якої: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4, яка належить позивачу, за період з 28.05.2024 по 29.12.2025 включно, і яка була зайнята та використовувалась відповідачем складає 6 384 282, 00 грн, що підтверджується висновком спеціаліста-оцінювача.

Спір у даній справі виник з підстав користуванням відповідачем частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, а саме: 1,1317 га, без належної правової підстави, яка належить позивачу на праві власності, у зв`язку з чим останній просить суд стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти у вигляді несплаченої орендної плати в розмірі 6 384 282, 00 грн вартості користування відповідачем земельною ділянкою за період з 28.05.2024 по 29.12.2025.

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформлюються відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (ст. 126 Земельного кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи 27.05.2024 за позивачем зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав із індексним номером 380317399.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст.13 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до висновку експерта Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» за №7390 від 02.06.2025 межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 належної на праві власності позивачу порушені зі сторони відповідача, який використовує 1,1317 га цієї земельної ділянки для своєї господарської діяльності з розміщенням транспортних засобів.

07.06.2024 позивачем на адресу відповідача направлено листа за вих.№03/06-2024 від 03.06.2024, в якому повідомив, що ним 27.05.2024 зареєстровано право власності земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 7,5205 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4. Частину зазначеної земельної ділянки займає відповідач і випростовує її в якості штрафного майданчика для автомобілів, що позбавляє позивача, як власника нерухомого майна вільно користуватись та самостійно господарювати на землі. Пропонував укласти договір оренди з 27.05.2024. Направлення листа підтверджується чеком поштового відділення та описом вкладення цінного листа №6112802162124.

21.11.2024 позивачем на адресу відповідача направлено пропозицію за вих.№21/11-2024 від 21.11.2024 про врегулювання питань знаходження на земельній ділянці із попередженням про вжиття заходів самозахисту прав, у якій зазначив, що з моменту набуття права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 зі сторони відповідача, за відсутності правових підстав, використовується частина земельної ділянки площею 11 436 кв.м, без укладання будь-якого договору і без сплати коштів за користування землею, а тому просив протягом 7 днів з дати направлення цього листа здійснити оплату за фактичне користування майном позивача в розмірі 1 867 203, 65 грн. До пропозиції позивачем долучено рахунок-фактуру №32373 від 21.11.2024 на оплату послуг з використання земельної ділянки за період з 27.05.2024 по 30.11.2024. Направлення вказаної пропозиції на адресу відповідача підтверджується описом вкладення цінного листа №6119100218096 та чеком поштового відділення.

12.02.2025 позивачем на адресу відповідача направлено рахунок-фактуру №00969 від 11.02.2025 на оплату послуг з використання земельної ділянки за період з 01.12.2024 по 28.02.2025 на суму 909 162, 00 грн, що підтверджується описом вкладення цінного листа №6119100236531 та чеком поштового відділення.

05.06.2025 позивач звернувся до відповідача з вимогою №2 про негайне звільнення земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 від 05.06.2025, у якій зазначив, що починаючи з 27.05.2024 останній протиправно знаходиться на зазначеній земельній ділянці без укладання договору оренди, просив усунути перешкоди у володінні і користуванні, розпорядженні зазначеною земельною ділянкою, залишити і звільнити її. Направлення вказаної вимоги на адресу відповідача підтверджується описом вкладення ціннго листа №6119100260718 та чеком поштового відділення.

Відповідей на вказані листи, доказів укладання договору оренди між позивачем та відповідачем чи доказів сплати коштів за користування об`єктом нерухомого майна позивача матеріали справи не містять.

Доказів існування договору оренди частини земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, а саме площею 1,1317 га, матеріали справи не містять.

30.12.2025 між позивачем та відповідачем підписано акт повернення земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028 в частині площі 1,1317 га, відповідно до якого останній повністю звільнив належну позивачу земельну ділянку.

Отже, матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, а саме площею 1,1317 га, що свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

З матеріалів справи вбачається, що плату за користування земельною ділянкою відповідач протягом спірного періоду з 28.05.2024 по 29.12.2025 не вносив.

Таким чином, у спірний період мало місце фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без здійснення оплати за таке користування.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з повернення безпідставно набутого (збереженого) майна випливає із загальної для права заборони безпідставного збагачення: той, хто збагатився за рахунок іншого, без належної на те правової підстави зобов`язаний повернути предмет власного збагачення.

Традиційно в доктрині цивільного права зобов`язання, які є наслідком безпідставного збагачення, іменуються кондикційними (з лат. "condictio sine causa" - повернення збагачення, одержаного без правової (справедливої) підстави).

Кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Приписи глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача такого майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Виходячи зі змісту цих норм можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так і неправомірних.

Кондикційні зобов`язання виникають тоді, коли дії особи або події призводять до неправового результату у виді юридично безпідставного майнового блага, що перейшло до набувача та сприяло його безпідставному збагаченню.

Безпідставне збагачення може полягати як у так званому "фактичному" збагаченні, коли набувач, не отримуючи права на річ, фактично володіє і користується нею, так і в "юридичному" збагаченні, коли набувач отримує суб`єктивне право на предмет збагачення.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося без правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. постанову Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Сутність зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідносин, та передання майна тій потерпілій особі, яка має належний правовий титул на нього (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 910/1531/18).

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується прямо на законі, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанови Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі № 918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі № 910/3395/19).

Договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів). Якщо майно набуте на підставі правочину, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі. Винятком є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку із зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Підсумовуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 201/9127/21 зазначила, що, за загальним правилом, кондикція у її класичному розумінні є самостійним позадоговірним зобов`язальним способом захисту права власності або іншого майнового права, спрямованим на повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, тому учаснику цивільних відносин, за чий рахунок відбулося таке неправомірне збагачення.

У пункті 146 вказаної постанови від 25 вересня 2024 року у справі №201/9127/21 Велика Палата Верховного Суду вказала, що кондикційний позов може поширюватися на речі, визначені як індивідуальними, так і родовими ознаками.

Водночас якщо безпідставним було саме набуття (збереження) відповідного майна, безпідставним є також отримання доходів і плодів від нього (див. пункт 58 постанови Верховного Суду від 29 вересня 2023 року у справі № 910/4239/22).

Отже, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна (див. постанову Верховного Суду України від 25 жовтня 2017 року у справі № 3-905гс17, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 та постанови Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 924/173/19, від 29 травня 2019 року у справі №757/42443/15-ц).

Вимога про повернення потерпілому майна, набутого безпідставно згідно зі статями 1212, 1213 ЦК України є основною в кондиційному зобов`язанні, але не вичерпує його змісту, адже поряд з нею існує право потерпілого на відшкодування доходів, отриманих іншою особою від такого майна.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Диспозиція статті 1214 ЦК України зазначає лише про факт безпідставного збереження майна який, як наслідок, зумовлює обов`язок відшкодувати всі доходи, які особа одержала або могла одержати від цього майна і цей обов`язок не ставиться в залежність від фактичного використання або не використання цього майна особою, яка не мала на це права. Тобто достатньо лише факту безпідставного збереження майна особою, яка дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Власник майна, відповідно до загальновідомих нормативних актів, в тому числі статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 319 ЦК України, статей 1212-1214 ЦК України, інших нормативних актів, має право на стягнення з відповідача грошових коштів, які останній зберіг через позадоговірне (недоговірне) використання майна позивача за весь період такого позадоговірного користування.

Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту повернення майна позивачу, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Схожий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі N 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі N 922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі N 912/1188/17.

Кошти орендної плати спірної частини земельної ділянки є доходом позивача, який безпідставно збережено відповідачем.

Станом на 05.01.2026 ринкова вартість користування частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 1,1317 га, місцезнаходження якої: Київська область, Бориспільський район, село Проліски, вулиця Броварська, 4, яка належить позивачу, за період з 28.05.2024 по 29.12.2025 включно, і яка була зайнята та використовувалась відповідачем складає 6 384 282, 00 грн, що підтверджується висновком спеціаліста-оцінювача.

З огляду на те, що відповідач у період 28.05.2024 по 29.12.2025 користувався частиною земельної ділянки з кадастровим номером 3220888000:03:004:0028, площею 1,1317 га, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - позивача, фактично зберіг у себе кошти в загальному розмірі 6 384 282, 00 грн, які мав сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень статті 1212 Цивільного кодексу України повинен повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 384 282, 00 грн безпідставно збережених коштів підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявленої до стягнення суми не надав.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 6 384 282, 00 грн безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до ч.2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПАРК" про стягнення 6 384 282, 00 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПАРК" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, ідентифікаційний код 39893605) на користь фізичної особи-підприємця Василевського Віктора Яковича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 6 384 282 (шість мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі двісті вісімдесят дві) грн 00 коп. безпідставно збережених коштів.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦПАРК" (02160, м. Київ, вул. Фанерна, буд. 4, ідентифікаційний код 39893605) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у Київ. обл./м.Київ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), рахунок отримувача: UA708999980313181206083010001, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 95 764 (дев`яносто п`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 23 коп. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено та підписано 05.11.2026.

Суддя В.М. Антонова