Рішення № 141227049, 03.11.2026, Піщанський районний суд Вінницької області

Єдиний унікальний номер 142/562/26

Номер провадження 2/142/543/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 листопада 2026 року с-ще Піщанка

В складі:

Головуючого судді Нестерука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Яворської О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Піщанка Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін

цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

15 липня 2026 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій позивач просить суд стягнути із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №2222780 від 13.04.2025р. у розмірі 44220 грн.; у порядку розподілу судових витрат стягнути із Відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.; Стягнути із Відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.; витребувати із АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» (ЄДРПОУ: 21133352) наступну інформацію: інформацію чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжну картку № НОМЕР_3 ; виписку про рух грошових коштів з карткового рахунку, відкритого до платіжної картки № НОМЕР_3 з відображенням часу зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 2222780 від 13.04.2025року; ідентифікаційні дані власника карткового рахунку № НОМЕР_3 , у тому числі, прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП, серію та номер паспорта, адресу місця проживання, контактні дані (номер телефону, адреса електронно пошти тощо) та усі інші наявні відомості щодо даної особи.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.04.2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) Кредитодавець, Товариство) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Споживач, Клієнт) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2222780 (надалі - Договір, Кредитний договір). У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням (SMS) на номер мобільного телефону, вказаний Позичальником при укладанні кредитного договору № 2222780 від 13.04.2025 року, який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Кредитодавця. Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 2222780 від 13.04.2025 року Відповідачу надається кредит у гривні, а Відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби. Після укладення цього Договору, Товариство із використанням даних Відповідача, зазначених у Кредитному договору, створює Відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується Відповідачу через веб-сайт. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок в форматі на платіжну картку, вказану Споживачем, у порядку та строки визначені Кредитним договором. Сума кредиту (його частина) перераховується (утримується) Товариством протягом трьох робочих (банківських) днів з моменту укладення цього Договору. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту в порядку передбаченому Кредитним договором. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом. Тип процентної ставки - фіксована. Процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від періоду її встановлення. Нарахування процентів за Кредитним договором здійснюється в межах строку надання кредиту, визначеного у Кредитному договорі, на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний в Графіку платежів, виходячи з припущення, що Споживач виконає свої зобов`язання на умовах та в строки, передбачені Кредитним договором (Графіком платежів). Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір 2222780 від 13.04.2025р. із ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ: 42350798) та на підставі платіжного документу (долучено до позовної заяви) Відповідачу були перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 11000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 28.11.2025 р. згідно умов Договору факторингу №28112025, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (ЄДРПОУ 42350798) (далі- Договір факторингу) відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 2222780 від 13.04.2025р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» або Позивач) (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто право вимоги до Відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 44220 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 11000 грн.; заборгованість за відсотками становить 27720 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 5500 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15липня 2026 року дану позовну заяву було передано для розгляду судді Нестеруку В.В.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності, судом 15 липня 2026 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Тульчинського району Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1

27 липня 2026 року на адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь за вих. № 1644 від 21 липня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 27 липня 2026 року було прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін про дату, час та місце проведення судового засідання, призначено по цивільній справі судове засідання на 08 годину 30 хвилин 24 серпня 2026 року.

24 серпня 2026 року у зв`язку з неявкою відповідача судове засідання було відкладено до 08 години 30 хвилин 23 вересня 2026 року.

23 вересня 2026 року дану цивільну справу було знято з роззгляду до 15 години 00 хвилин 03 листопада 2026 року у зв`язку із зайнятістю головуючого судді в іншому провадженні.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" повноважного представника в судове засідання 03 листопада 2026 року не направив, проте в позовній заяві представник позивача просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, та не заперечував проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в жодне судове засідання по даній справі, в тому числі призначене на 03 листопада 2026 року не з`явився, про дату, час та місце поведення судових засідань, призначених на 24 серпня 2026 року, 23 вересня 2026 року та на 03 листопада 2026 року був повідомлений належним шляхом отримання судової повістки в підсистемі "Електронний суд", де відповідач має зареєстрованний "Електронний кабінет", що підтверджується довідками про доставку до електронного кабінету.

Відзиву на позовну заяву та будь-яких інших клопотань чи заяв від відповідача на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, в тому числі, день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд вважає за можливе здійснювати судовий розгляд без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги слід задовольнити частково з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до норм статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з нормами параграфу 1 Глави 5 «Докази та доказування» ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази мають відповідати вимогам належності, допустимості, достовірності, достатності.

На підставі наданих суду доказів встановлено, що 13 квітня 2025 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Слон Кредит" та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 2222780 (а.с.23-30)

Згідно з пунктом 1.2 договору на умовах, встановлених договором, Товариство надає Споживачу кредит у гривні, а Споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.3 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 11000,00 грн, тип кредиту - кредит.

Пунктом 1.4 договору визначено строк кредиту - 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Графік платежів), що є додатком № 1 до договору.

Згідно з пунктом 1.4.1 договору у Споживача відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Відповідно до пункту 1.5 договору тип процентної ставки є фіксованим. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до умов, визначених договором.

Згідно з пунктом 1.5.1 договору підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом (за календарний день в якому надано кредит).

В п. 1.5.2 договору визначено, що стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 12.05.2025 року включно.

Згідно п. 1.5.2.1 договору знижена процентна ставка 1.95% в день та застосовується в період дії стандарної процентної ставки, відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 12.05.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою протягом періоду її дії до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання Споживачем умов для отримання індивідуальної знижки від Товариства, користування кредитом для Споживача у період дії стандартної ставки здійснюється за стандартною процентною ставкою, на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим Договором та доступні для інших споживачів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, Споживач розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим Договором. Споживач погоджується, повністю розуміє та проінформований, що у разі невикористання Споживачем права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка протягом періоду її дії, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для Споживача, оскільки користування кредитом за цим Договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки протягом періоду її дії.

Відповідно до п. 1.5.3 договору визначено, що пільгова процентна ставка становить 0,75% в день та застосовується з 13.05.2025 року(включно) до останнього дня строку кредиту (включно).

Згідно п. 1.5.4 договору, протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік збільшення для Споживача, після закінчення дії знижки на стандартну процентну ставку (закінчення дії зниженої процентної ставки, якщо виконані умови для її застосування), у випадку якщо Пільгова процентна ставка вища за Знижену процентну ставку. Крім того, протягом строку дії Договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для Споживача у випадку отримання Споживачем знижки на стандартну процентну ставку та/або у випадку переходу від однієї процентної ставки (більшої) до іншої процентної ставки (меншої), після закінчення періоду дії попередньої ставки.

Пунктом 1.6 договору визначено мету отримання кредиту на споживчі (особисті) потреби.

Відповідно до пункту 1.7 договору Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає 0.971% в день, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії, 0.886% в день, якщо застосовано знижену процентну ставку протягом періоду її дії.

Відповідно до пункту 1.8 договору загальні витрати на дату укладення Договору складають: 38445,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 35095,50 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії. Відповідно до п. 1.9 договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 13574,76 % річних, якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 4 213,66% річних, якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії. Згідно п. 1.10 Договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає:49445,00 грн., якщо застосовано стандартну процентну ставку протягом періоду її дії; або 46095,50 грн., якщо застосовано знижену процентну ставку, протягом періоду її дії.

Відповідно до пункту 1.11 договору обчислення денної процентної ставки, орієнтовної реальної річної ставки, загальних витрат та орієнтовної загальної вартості кредиту базується на припущенні, що Договір залишається дійсним протягом погодженого строку та, що Товариство і Споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені Договором. При цьому, ці показники застосовані виходячи з умов та періодів застосування процентних ставок, визначених Договором та у межах погодженого строку виконання Споживачем зобов`язань за Договором..

Пунктом 1.14 договору передбачено, що за договором Товариством не передбачено надання Споживачу додаткових та/або супутніх послуг. Цей тариф залишається незмінним протягом строку дії договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, у тому числі з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_3 .

Згідно з пунктом 2.2 договору сума кредиту або її частина перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення договору. Датами надання кредиту визначено 13.04.2025 року або 14.04.2025 року.

Відповідно до пункту 5.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом, включно з кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного пунктом 5.3 договору.

Згідно з підпунктом 2 пункту 5.5.1 договору допущення прострочення платежів, зазначених у Графіку платежів (новому Графіку платежів), для Споживача може мати такі наслідки: необхідність сплати штрафу в розмірі та порядку, визначених пунктом 6.4 договору; вплив на кредитну історію та ускладнення отримання споживчого кредиту надалі; якщо Споживач є учасником Програми лояльності - втрата права на отримання зниженої процентної ставки.

Відповідно до пункту 5.6 договору Споживач здійснює платежі з повернення заборгованості за договором у розмірі та у строки, визначені договором.

У разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором у повному обсязі Споживач погашає вимоги Товариства у черговості, визначеній Законом України «Про споживче кредитування», зокрема: згідно з підпунктом 5.6.1 у першу чергу здійснюються платежі з повернення простроченої суми кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; згідно з підпунктом 5.6.2 у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом; згідно з підпунктом 5.6.3 у третю чергу здійснюється сплата неустойки та інших платежів відповідно до договору.

Відповідно до пункту 6.4 договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф.

Згідно з підпунктом 6.4.1 договору штраф встановлено в розмірі 1100,00 грн на четвертий день такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до підпункту 6.4.2 договору штраф встановлено в розмірі 220,00 грн починаючи з п`ятого дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно додатку №1 до Договору про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 2222780 від 13 квітня 2025 року "Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачата реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит", остання містить графік платежів за договором від дати видачі кредиту 13 квітня 2025 року по 07 квітня 2026 року, в тому числі, дату та суму періодичних платежів. Зокрема, акпший платіж в розмірі 7870,50 грн, який мав бути внесений 12 травня 2025 року мав бути спрямований виключно на погашенні процентів за користування кредитом, платежі з доугого по одиндцятий, які визначені в розмірі 2475,00 грн, та мали бути внесені 11 червня 2025 року, 11 липня 2025 року, 10 серпня 2025 року, 09 версеня 2025 року, 09 жовтня 2025 року, 08 листопада 2025 року, 08 грудня 2025 року, 07 січня 2026 року, 06 лютого 2026 року, 08 березня 2026 року також мали бути спрямвоні виключно на пошення процентів. Останній, дванадцятий платіж мав бути внесений 07 квітян 2026 рокув загальному розмірі 13475,00 грн, з яких 2475,00 грн мали бути спрямовані на сплату процентів за користування кредитом, а 11000,00 грн на повернення основної суми кредиту (а.с.31-32)

Договір про надання споживчого кредиту по продукту"Зручний" № 2222780 від 13 квітня 2025 року та додатки до нього сторони підписали елекронними підписами у виді одноразових ідентифікаторів Х352.

Також 13 квітня 2025 року відповідач підписав заяву-анкету, яка містить її особисті дані, контактну інформацію, відомості про місце реєстрації та фактичного проживання, місце роботи, посаду та розмір щомісячного доходу, а також заяви щодо достовірності наданої інформації, згоди на обробку персональних даних і доступ до кредитної історії. Цього ж дня відповідачка підписала заяву-приєднання до публічної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОН КРЕДИТ» на укладення договору про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів від 13.04.2025 року, підтвердивши приєднання до умов такої пропозиції в повному обсязі (а.с.49)

Крім того, 13 квітня 2025 року відповідачці було надано паспорт споживчого кредиту, у якому викладено основні умови кредитування, які є налогічними умовам договору про надання споживчого кредиту по продукту"Зручний" № 2222780 від 13 квітня 2025 року. Паспорт споживчого кредиту та заяву-анкету та заяву-приєднання - підписано відповідачкою електронним підписом із використанням одноразових ідентифікаторів (а.с.51-53)

В договорі про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 2222780 від 13 квітня 2025 року позичальником ОСОБА_1 було зазначено реквізити електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_3

Згідно довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЕЙТЕК» Вих. № 20251210-239 від 10 грудня 2025 року, відповідно до відомостей, що містяться в Реєстрі платіжної інфраструктури ТОВ «ПЕЙТЕК», код ЄДРПОУ 44103264, є фінансовою установою, що має право на надання платіжних послуг. Між Товариством та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №31102024-4 від 31 жовтня 2024 року, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» суми 11000.00 грн., Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - a11687e2-bacf-417a-9768-a1bfd0d28d1a, Номер транзакції в системі ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» - 22227801744548066, Session ID - 031119591229, Сайт торгівця - https://sloncredit.ua, код авторизації - 333223, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», Дата і час створення - 2025-04-13 15:41:07, Дата і час прийняття в роботу - 2025-04-13 15:41:09, Дата і час виконання - 2025-04-13 15:41:09, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441111027674328 (а.с.46)

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором про надання споживчого кредиту по продукту "Зручний" № 2222780 від 13 квітня 2025 року, сформовнаого ТОВ "Слон Кредит" станом на 08 грудня 2025 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає разом 44220,00 грн., та включає в себе заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн, заборгованість по відсотках за користування в розмірі 27720,00 грн. та заборгованість по штрафу в розмірі 5599,00 грн.(а.с.18)

Під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України та нормами Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронну комерцію».

З огляду на положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладена між сторонами угода визнається правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. ч. 2 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що двосторонні правочини є договорами, в яких погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

У постанові КЦС ВС від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 Верховний суд зазначив, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 623/2936/19 зазначено: «Відповідно достатті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Згідно частин першої та другоїстатті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію(оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першоїстатті 3 Закону України «Про електронну комерцію»). У статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію»). Тому укладення договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому, під час вирішення спірних правовідносин суд виходить з того, що статтею 204 ЦК України регламентована презумпція правомірності правочину.

Так, відповідно до наведеної норми права правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 ЦК України, обумовлено що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За правилами статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Також судом встановлено, що 28 листопада 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слон Кредит» (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія "Діджи Фінанс» (фактор) було укладено Договір факторингу № 28112025 відповідно умов якого За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в день підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру прав вимоги згідно Додатку № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру прав вимоги - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов`язаний передати Фактору інформацію згідно Реєстру прав вимоги в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №4 до цього Договору. Сторони домовились, що відсутність інформацію чи її частини по Боржнику в Реєстрі прав вимог в електронному вигляді не є підставою повернення такого права вимоги від Фактора до Клієнта (а.с.34-43)

28 листопада 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» (Клієнт) складено та підписано Акт прийому-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року, відповідно до якого Клієнт передав, а Фактор прийняв реєстр прав вимоги, складений за формою згідно з Додатком № 1 до зазначеного договору факторингу. Згідно з пунктом 2 Акта, реєстр містить відомості щодо 2337 боржників (а.с. 10)

Відповідно до витягу з Додатку до Договору факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року, сформованого 28 листопада 2025 року, до Фактора ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 2222780 від 13 квітня 2025 року, загальний розмір заборгованості відповідача становив 44220,00 грн, з яких: 11000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту (основна сума боргу), 27720,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5500,00 грн заборгованість за неустойкою (штраф, пеня) за порушення грошового зобов`язання. (а.с. 16).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказів щодо сплати грошових коштів за кредитним договором, будь-кому з кредиторів, та спростувань зазначених розрахунківзаборгованості, відповідач суду не надав.

Таким чином, на підставі досліджених судом доказів встановлено, що 13 квітня 2025 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2222780, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 1 000,00 грн строком на 360 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за фіксованими процентними ставками: 15 % на день за перший день користування кредитом, 3 % на день з другого дня користування кредитом до 12 травня 2025 року включно (стандартна процентна ставка) та 0,75 % на день починаючи з 13 травня 2025 року до останнього дня строку кредиту включно (пільгова процентна ставка). При цьому договором також передбачено можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,95 % на день протягом періоду дії стандартної процентної ставки за умови виконання позичальником визначених договором умов програми лояльності.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 2222780 від 13 квітня 2025 року, сформованим ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» станом на 08 грудня 2025 року, заборгованість відповідача становила 44220,00 грн, з яких: 11000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 27720,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 5500,00 грн - заборгованість за штрафом. Такий самий розмір заборгованості зазначений у витягу з Додатку до реєстру прав вимоги за договором факторингу № 28112025 від 28 листопада 2025 року, відповідно до якого право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2222780 перейшло від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС».

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленій в постанові від 22.04.2024 року по справі № 559/1622/19 суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Вивчивши розрахунок заборгованості по договору про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2222780 від 13 квітня 2025 року, суд приходить до висновку, що відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, та з урахуванням конкретних обставин справи, вважає за необхідне самостійно визначити суми нарахувань, які підлягають стягненню.

Суд звертає увагу, що 22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023 року, та яким внесено зміни до ЗУ «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

В силу вимог п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ІХ визначено необхідність надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті 3 цього розділу, та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом № 3498-ІХ чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не може перевищувати 1 %.

При цьому, надавачі фінансових послуг, яким зокрема є первісний кредитор та позивач, зобов`язувалися привести свою діяльність у відповідність вищевказаних змін.

У той же час, пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У цій справі судом установлено, що договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2222780 укладено між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 13 квітня 2025 року, тобто після набрання чинності Законом № 3498-IX та завершення встановленого ним 240-денного перехідного періоду.

Отже, на момент укладення спірного договору законодавче обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 відсотка вже діяло та підлягало обов`язковому застосуванню сторонами договору.

Водночас, як убачається зі змісту пунктів 1.5.1, 1.5.2 та 1.5.2.1 договору, сторонами було погоджено застосування підвищеної процентної ставки в розмірі 15 відсотків на день за перший день користування кредитом, стандартної процентної ставки в розмірі 3 відсотків на день, починаючи з другого дня користування кредитом та до 12 травня 2025 року включно, а також зниженої процентної ставки в розмірі 1,95 відсотка на день за умови виконання позичальником передбачених договором вимог щодо її застосування.

Однак, первісний кредитор незважаючи на те, що договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2222780 укладено 13 квітня 2025 року, а 25 грудня 2023 року набув чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, не привів свою діяльність, а також умови укладеного ним договору відповідно до вимог чинного законодавства в частині нарахування щоденної процентної ставки і нараховував відповідачу відсотки за користування кредитними коштами в розмірі 15 відсотків на день за перший день користування кредитом, стандартної процентної ставки в розмірі 3 відсотків на день, починаючи з другого дня користування кредитом та до 12 травня 2025 року включно, а також зниженої процентної ставки в розмірі 1,95 відсотка

З огляду на вказане, зазначені вище дії первісного кредитора безумовно порушували права відповідача порівняно з іншими споживачами фінансових послуг, а положення кредитного договору в частині нарахування щоденної відсоткової ставки у розмірі , що перевищувала встановлений максимальний розмір денної процентної ставки визначеної чинним законодавством та були несправедливими, а тому при вирішенні даного спору такі підлягатимуть зміні з врахуванням положень законодавства.

Таким чином, умови договору щодо розміру процентних ставок підлягають застосуванню лише в тій частині, яка не суперечить імперативним вимогам законодавства про споживче кредитування, а нарахування процентів за період з 13 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року включно має здійснюватися з урахуванням законодавчо встановленого обмеження не більше 1 відсотка на день.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд установив, що за період з 13 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року включно кредитодавцем нараховано проценти в розмірі 7870,50 грн, що за умови незмінності основної суми кредиту в розмірі 11000,00 грн та тривалості зазначеного періоду у 30 календарних днів свідчить про застосування денної процентної ставки, яка перевищує максимально допустимий законом розмір.

За таких обставин суд вважає за необхідне здійснити перерахунок процентів за вказаний період із застосуванням денної процентної ставки в розмірі 1 відсотка, що становить 110,00 грн за кожен день користування кредитом, а загалом за 30 календарних днів - 3300,00 грн.

Водночас суд бере до уваги, що відповідно до пункту 1.5.3 договору з 13 травня 2025 року сторонами погоджено застосування пільгової процентної ставки в розмірі 0,75 відсотка на день. Такий розмір процентної ставки не перевищує встановленого частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» граничного розміру денної процентної ставки, а тому суд вважає можливим погодитися з нарахуванням процентів за вказаною ставкою.

Оскільки, як установлено судом, відповідачем платежів на погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювалося, а основна сума кредиту протягом усього періоду залишалася незмінною та становила 11000,00 грн, проценти за період з 13 травня 2025 року по 25 листопада 2025 року включно підлягають нарахуванню виходячи саме із зазначеної суми основного боргу.

Отже, за 197 календарних днів користування кредитом, починаючи з 13 травня 2025 року по 25 листопада 2025 року включно, розмір процентів за денною процентною ставкою 0,75 відсотка становить 16252,50 грн (11000,00 грн ? 0,75 % ? 197 днів).

Таким чином, загальний розмір процентів за користування кредитом, який підлягає врахуванню при визначенні заборгованості відповідача за період з 13 квітня 2025 року по 25 листопада 2025 року включно, становить 19552,50 грн, з яких 3300,00 грн за період з 13 квітня 2025 року по 12 травня 2025 року включно та 16252,50 грн за період з 13 травня 2025 року по 25 листопада 2025 року включно.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, наслідки невиконання цивільно-правових зобов`язань за договорами позики змінились. Зокрема, боржники за такими договорами звільняються від оплати штрафу, пені, трьох відсотків річних, інфляційних втрат та іншої відповідальності.

Відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 5500 грн. 00 коп. є безпідставними, оскільки не відповідають приписам пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягають до задоволення.

З огляду на наведене належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума заборгованості за кредитним договором про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» № 2222780 від 13 квітня 2025 року становить 30552,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 19552,50 грн.

Оскільки відповідач в судове засідання не з`явився та належними доказами не спростував доводи позивача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи, та враховуючи те, що умовами кредитного договору встановлено обов`язок позичальника повернути наданий кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами, визначені договором, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд приходить до висновку, що у позивача виникло право вимоги повернення вказаної суми заборгованості.

На підставі аналізу наведених норм законодавства та досліджених судом доказів, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наведених у ньому підстав та з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 30552,50 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір в розмірі 1839,89 грн., пропорційно розміру задоволених вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України вбачається, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Такі правові позиції викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Вказана судова практика є незмінною.

Згідно вимог ст. 137, ст. 141 ЦПК України зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження надання та понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копії договору про надання правовоїдопомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року, укладеного між ТОВ "Діджи -Фінанс" та Адвокатським об`єднаннямФОП Мінськовською А. В. (а.с.20-22), копію акта про надання послуг на підствердження факту надання правової допомоги від 03 липня 2026 року, (а.с.12-13), детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних Фоп Мінськовською А. В., від 03 липня 2026 року (а.с.17) копію даткової угоди від 03 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 42649746 від 01 червня 2026 року (а.с.45), копію свідоцтва про право на заняття адвокатськю діяльністю Міньковської А. В. (а.с.55), відповідно яких вартість наданої професійної правничої допомоги по даній справі оцінюється в сумі 6000,00 грн.

Враховуючи наведене, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в даній справі не є співмірним з складністю справи та виконаними адвокатами роботами, обсягом наданих послуг, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що витрати на правничу допомогу мають складати 4000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1050, 1054, 1056, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 11, 13, 76-81, 137, 141, ч.8 ст. 178, 259, 263-265, 272, 273, 279-283, 289 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за Кредитним договором №2222780 від 13.04.2025р. у розмірі 30552,50 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту в розмірі 11000,00 грн, заборгованість по відсотках за користування кредитом в розмірі 19552,50 грн.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 1839,89 грн.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ: 42649746, адреса для листування: 07406, Київська обл., м.Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1; IBAN: НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 04 листопада 2026 року.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю " Дджи Фінанс", що знаходиться м. Бровари Київської області, вул. Симона Петлюри, 21/1, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_2 ., реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Суддя: