Рішення № 141193410, 04.11.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. справа № 300/2217/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню відповідно до п.7-1розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та не зарахування періоду роботи зав. здоровпункту з 23.06.1986 по 30.09.1987 та навчання в Івано-Франківському медичному інституті з 01.09.1987 по 01.07.1993 до спеціального стажу роботи в сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років";

- зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи зав. здоровпункту з 23.06.1986 по 30.09.1987 та навчання в Івано-Франківському медичному інституті з 01.09.1987 по 01.07.1993 до спеціального стажу роботи в сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу з червня 2024 року призначено пенсію за віком та він має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як працівник охорони здоров`я з необхідним стажем роботи на посадах охорони здоров`я. Проте, відповідач рішенням відмовив позивачу у виплаті 10 місячних пенсій у зв`язку із недостатньою кількістю спеціального стажу.

Ухвалою суду від 10.04.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 49-50).

27.04.2026 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що позивач 30.01.2026 звернувся до пенсійного органу із заявою щодо невиплати йому грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058, на яке отримав відповідь-відмову у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а саме 35 років роботи на посадах, що дають право на вислугу років. В наданих до заяви уточнюючих довідках з місця роботи, що дають право на призначення пенсії за вислугу років стаж позивача становить 33 роки 06 місяців 08 днів. Також представником вказано, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за перерахунком пенсії, оскільки він не звертався із заявою встановленого зразка про перерахунок пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відтак представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.56-63).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ГУ ПФ України в Івано-Франківській області та з 09.05.2025 отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Загальний страховий стаж позивача становить 33 років 06 місяців 08 днів.

30.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою на яку отримав відповідь листом ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 27.02.2026 що немає підстав у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 35 років роботи на посадах, що дають право на вислугу років (а.с. 43-44).

Не погодившись з відмовою відповідача у виплаті грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу ХV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1058-ІV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж визначено як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина драга статті 24 Закону №1058).

Приписами пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV визначено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 за № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 1191).

За приписами пункту 2 Порядку № 1191, до страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (далі - Перелік № 909).

Пунктом 5 Порядку № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення (пункт 6 Порядку № 1911).

Згідно пункту 7 Порядку № 1911 виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї таких умов:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення;

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону № 1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Вказане правозастосування пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.06.2022 у справі № 200/854/19-а.

В силу правового регулювання, встановленого приписами розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909, право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Судом встановлено, що спеціальний стаж ОСОБА_1 становить 33 роки 06 місяців 08 днів.

Водночас, для отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій необхідно мати спеціальний страховий стаж не менше 35 років для чоловіків.

ОСОБА_1 вважає, що в нього є право на зарахування до спеціального стажу періоду навчання у медичному інституті з 01.09.1987 по 01.07.1984 та періоду роботи в медичному закладі з 23.06.1986 по 30.09.1987.

Щодо вищенаведеного суд зазначає таке.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, зокрема, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа.

В трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 від 10.03.1983 містяться записи щодо періодів роботи, а саме:

З 10.03.1983 по 05.05.1983 працював на посаді медсестри терапевтичного відділення Богородчанської центральної районної лікарні (записи №1-2);

з 23.06.1986 по 30.09.1987 працював на посаді зав. здоров пунктом швейного об`єднання при 2 клінічній лікарні м. Івано-Франківськ (записи № 4-5);

з 01.09.1987 по 01.07.1993 навчався в Івано-Франківському медінституті (записи №6-7);

з 04.12.1991 по 16.08.1993 працював на посаді медсестри в Івано-Франківській міській клінічній лікарні №1 (записи №8-9);

з 02.08.1993 по 01.08.1996 працював на посаді лікаря-інтерна в Івано-Франківській міській клінічній лікарні (записи №10-11);

з 12.08.1996 по 19.08.1997 працював на посаді лікаря анестезіолога в 2 Міській поліклініці №2 м. Івано-Франківськ (записи №12-13);

з19.08.1997 по 31.12.2023 працював на посаді лікаря анестезіолога в 2 міській клінічній лікарні м. Івано-Франківськ (записи №14-15).

Також на підтвердження періоду навчання позивачем надано копію диплому серії НОМЕР_2 від 25.06.1993, згідно якого ОСОБА_1 закінчив Івано-Франківський медичний інститут, рішенням державної кваліфікаційної комісії від 25.06.1993 позивачу присвоєно кваліфікацію лікаря (а.с. 27).

Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», передбачено види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що період навчання позивача у навчальному закладі входить до спеціального трудового стажу працівника охорони здоров`я.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 18.06.2020 у справі № 676/3013/17 та від 24.12.2019 року у справі № 442/4963/17.

Суд звертає увагу, що період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1987 по 01.07.1993 накладається із його періодами роботи з 23.06.1986 по 30.09.1987 та з 04.12.1991 по 16.08.1993. Відтак, період навчання відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» підлягає зарахуванню до спеціального стажу, оскільки перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Однак, суд аналізує що зарахувати період навчання слід таким чином: з 01.10.1987 по 03.12.1991 (у зв`язку із накладенням періоду навчання із періодами роботи позивача).

Відповідно до копії довідки від 12.12.2023 за №4/1964 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних силах України з 12.05.1983 по 13.05.1986, зокрема з 01.06.1983 по 13.05.1986 на посаді фельдшера (а.с. 42).

Щодо періодів роботи позивача у медичних закладах, суд вказує на таке.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_1 від 10.03.1983 заповнена коректно та містить всі необхідні записи, які дають можливість встановити дату прийняття та звільнення з роботи, місце роботи та накази, на підставі яких позивач прийнята на таку роботу. Окрім того, записи засвідчені відтиском печаток підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших застережень, які б давали підстави сумніватися в їх достовірності.

Окрім того позивачем надані на підтвердження періодів роботи довідки про підтвердження місця роботи: від 10.11.2023 за №702, видана КНП «Богородчанська центральна лікарня» (а.с.29); від 11.12.2023 за №35/59-4.01/1051 від 12.12.2023 за №35/59-04.01/1050, видані архівним відділом Івано-Франківської міської ради (а.с.30-31); довідка про заробітну плату від 27.11.2023 за №11/151 (а.с.33); від 07.12.2023 за №68.8/274-к, видана КНП «ЦМКЛ ІФМР» (а.с.34); від 14.11.2023 за №521, видана КНП «Обласна клінічна лікарня Івано-Франківської обласної ради» (а.с.35); довідка про заробітну плату від 15.11.2023 за №297 (а.с.36); від 22.11.2023 №81, видана КНП «Міська клінічна лікарня №1 (а.с.37).

Згідно листа ГУ ПФ України в Івано-Франківській області від 27.02.2026 відповідач відмовив у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій за віком відповідно до п. 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу 35 років, а наявний зарахований стаж становить 33 роки 06 місяців 08 днів.

Однак відповідно записів трудової книжки та наданих доказів спеціальний стаж позивача при зарахуванні всіх періодів становить 40 років 07 місяців 10 днів. Аналізуючи вищенаведене у позивача наявна достатня кількість спеціального стажу який дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на помилковість обрахунку стажу роботи ОСОБА_1 на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, та відповідно, протиправну відмову в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За наявності всіх умов для призначення позивачу грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення (яка не підлягає оподаткуванню) відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, суд вважає, що наслідком зарахування до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років на підставі пункту е статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення період роботи зав. здоровпункту з 23.06.1986 по 30.09.1987 та навчання в Івано-Франківському медичному інституті з 01.10.1987 по 03.12.1991 до спеціального стажу роботи в сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, позов належить задовольнити частково, захистивши порушене право позивача у спосіб, визначений судом.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, позивач, згідно із квитанцією від 03.04.2026 підтвердив сплату судового збору на суму 1 331,20 грн за подання даного адміністративного позову, суд робить висновок про стягнення, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області сплачений судовий збір в розмірі 665,60 грн (а.с.45).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка не підлягає оподаткуванню відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та не зарахування періоду роботи зав. здоровпункту з 23.06.1986 по 30.09.1987 та навчання в Івано-Франківському медичному інституті з 01.09.1987 по 01.07.1993 до спеціального стажу роботи в сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) період роботи зав. здоровпункту з 23.06.1986 по 30.09.1987 та навчання в Івано-Франківському медичному інституті з 01.10.1987 по 03.12.1991 до спеціального стажу роботи в сфері охорони здоров`я відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" та виплатити грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) частину судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.