Ухвала суду № 141193411, 04.11.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"04" листопада 2026 р. справа № 300/5800/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 300/5800/25, яка набрала законної сили 11.05.2026, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2025 року у справі № 300/5800/25 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо незарахування ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, періоду виконання обов`язків та зайняття посади заступника начальника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів Управління юстиції в Івано-Франківській області (у подальшому Івано-Франківське обласне управління юстиції) - 2 роки 11 місяців 28 днів, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період виконання обов`язків за посадою заступника начальника - начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів та період зайняття посади заступника начальника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів в Управлінні юстиції в Івано-Франківській області (у подальшому - Івано-Франківське обласне управління юстиції) - 2 роки 11 місяців 28 днів, та стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 3 роки, що загалом становить 5 років 11 місяців 28 днів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 06 травня 2025 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 3 дні, у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом покладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області обов`язку протягом одного місяця подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про виконання цієї постанови у зобов`язальній частині.

03.06.2026 до суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.05.2026 № 0900-0902-8/28293.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.08.2026 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 27.05.2026 №0900-0902-8/28293 про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 300/5800/25 у частині зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду виконання обов`язків за посадою заступника начальника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів та періоду зайняття посади заступника начальника начальника відділу організаційного забезпечення діяльності судів в Управлінні юстиції в Івано-Франківській області (у подальшому Івано-Франківське обласне управління юстиції) 2 роки 11 місяців 28 днів, та стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, 3 роки, що загалом становить 5 років 11 місяців 28 днів, а також здійснення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 06.05.2025 перерахунку та нарахування щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 3 дні, у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у строк протягом 15 днів з моменту отримання цієї ухвали суду подати до Івано-Франківського окружного адміністративного суду звіт про повне виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 300/5800/25 у частині здійснення ОСОБА_1 з 06 травня 2025 року виплати щомісячного довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 3 дні, у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надало суду звіт про виконання рішення суду, у якому зазначає, що доплату до пенсії ОСОБА_1 у сумі 203 049,97 грн за період з 06.05.2025 по 31.05.2026 внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України 18.05.2026 та буде виплачено відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 821 від 14.07.2025. Одним із принципів бюджетної системи України, визначених Бюджетним кодексом України, є принцип збалансованості, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, постанову № 821 визнано протиправною та нечинною. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України, а останнє має кількісні, часові і цільові обмеження. Бюджет Пенсійного фонду України на 2026 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 05.02.2026 № 127 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік». У доповненні до звіту пенсійним органом зазначено. що виконання рішення суду надалі буде здійснюватися із врахуванням Постанови №1046 (а.с.125, 143).

На підставі розпорядження керівника апарату Івано-Франківського окружного адміністративного суду та у зв`язку з перебуванням головуючого судді Григорука О.Б. у відпустці призначено автоматизований розподіл звіту про виконання постанови від 11.05.2026 у цій справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний звіт передано головуючій судді Біньковській Н.В.

Позивач надала суду заперечення на звіт, в якому зазначає, що відповідач, незважаючи на скасування судовим рішенням затвердженого постановою КМУ № 821 від 14.07.2025 Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, у червні-серпні 2026 року продовжує виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в старому (56% суддівської винагороди) розмірі замість належної виплати - 68% суддівської винагороди у перерахованому на виконання судового рішення розмірі (а.с.41).

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом частин 1, 2, 3, 5 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення, а також, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу. У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

При цьому визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.

У свою чергу, в залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання за судовим рішенням, що підлягає виконанню боржником, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Зокрема, перелік таких обставин при виконанні судового рішення, яке стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), визначений у частині 5 статті 382-3 КАС України. А саме це відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.

Таким чином, вирішуючи питання щодо прийняття або відмови у прийнятті звіту про виконання судового рішення з подальшим застосуванням таких заходів судового контролю як встановлення нового строку для подання звіту й накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень (боржника), суд встановлює факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Як встановлено судом, відповідачем зараховано позивачу спірні періоди до стажу роботи, здійснено перерахунок та нарахування щомісячного довічного грошового утримання з 06.05.2025. Доплату за період з 06.05.2025 по 31.05.2026 у сумі 203049,97 грн внесено до Реєстру судових рішень Пенсійного фонду України. Водночас зазначена сума позивачу не виплачена, а відповідач обґрунтовує відтермінування її виплати порядком фінансування, передбаченим постановою Кабінету Міністрів України № 821, Порядком №1046, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та відсутністю необхідних бюджетних асигнувань.

Суд зауважує, що в довідці від 12.08.2026 за №399 боржник зазначив по те, що на виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі № 300/5800/25, яка набрала законної сили 11.05.2026, з 03.05.2025 здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання виходячи зі стажу роботи на посаді судді 29 років 3 місяці 3 дні, у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За період з 03.05.2025 по 31.08.2026 нараховано доплату в сумі 250496,32 грн. Вказана доплата внесена до Реєстру судових рішень 18.05.2026 та буде виплачена за наявності додаткового фінансування з Державного бюджету відповідно до пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 (а.с.137).

Пенсійний фонд України листом від 23.06.2026 №№2800-030203-9/46590 повідомив боржника про те, що одним із принципів бюджетної системи України, визначених Бюджетним кодексом України, є принцип збалансованості, виходячи з якого повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період. Нараховані на виконання рішень суду кошти виплачуються в межах затверджених бюджетних призначень (а.с.135).

На підставі ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень коштами, передбаченими за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 та ст. 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.

Частинами 1 та 2 статті 23 Бюджетного кодексу України передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Нормативно-правовий механізм використання бюджетних коштів, визначений Порядком використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 № 157, обумовлює можливість їх спрямування на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду та виплату ретроспективних судових рішень у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку (підпункти 12, 13 пункту 4 зазначеного Порядку), що з урахуванням пункту 8 частини першої статті 2, статті 20 Бюджетного кодексу України належить до цільових обмежень бюджетних призначень.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (надалі також - Порядок №821, набрав чинності 17.07.2025).

За змістом пункту 4 Порядку №821 видатки на виплату нарахованих пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за рішеннями суду за минулий час (тобто за період, визначений за рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень, на виконання яких визначено зобов`язання органу Пенсійного фонду України здійснити нарахування/перерахунок/ виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці, за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду) та перерахованих пенсій за такими рішеннями суду здійснюються за окремими напрямами, передбаченими в бюджеті Пенсійного фонду України на таку мету, за джерелами виплати відповідних сум, визначених законодавством.

Отже, Порядок виплати пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджений Постановою № 821 суттєво відрізняється від порядку виконання судових рішень, який діяв до набрання чинності цієї постанови та передбачав виплату усієї суми боргу разово в порядку черговості набрання рішення суду, при наявності виділених на цю мету бюджетних коштів.

Порядок №821, фактично встановлює правила погашення заборгованості за судовими рішеннями у сфері пенсійних виплат через черговість і обмеження асигнувань, що фактично призводить до відтермінування або часткового виконання остаточних судових рішень та порушує принципи верховенства права й обов`язковості судового рішення. Приписи Порядку № 821 встановлюють додаткові умови та часові параметри для отримання соціальної виплати у належному розмірі особами, порушені права яких були захищені у судовому порядку, що ставить обов`язковість виконання судового рішення у залежність від обсягів бюджетного фінансування, що суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути змінений підзаконним актом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 та постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі №320/51895/25 визнано Порядок №821 протиправним та нечинним.

Таким чином Порядок №821 втратив чинність, та діяв з 17.07.2025 по 08.06.2026.

19.08.2026 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1046 «Деякі питання використання коштів бюджету Пенсійного фонду України на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання)» (надалі також - Постанова №1046), якою визначив правила фінансування пенсійних виплат, нарахованих/перерахованих за рішенням судів.

Цією постановою Уряд вніс зміни до Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених на фінансове забезпечення виплати пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за пенсійними програмами, та дефіциту коштів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2025 №157 (надалі також - Порядок №157).

Внаслідок таких змін у пункті 4 цього Порядку передбачено, що бюджетні кошти спрямовуються, в тому числі, на: виплату перерахованих пенсій за рішенням суду, джерелом фінансування яких є державний бюджет (підпункт 12); виплату за ретроспективними судовими рішеннями (рішеннями суду, які набрали законної сили та видані або ухвалені після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», про зобов`язання органу Фонду здійснити нарахування/ перерахунок/виплату сум пенсії, доплат, надбавок тощо до пенсії, довічного грошового утримання суддям у відставці за час, що передує даті набрання законної сили такими рішеннями суду), джерелом фінансування яких є державний бюджет (підпункт 13).

Доповнений пункт 5-1 Порядку №157 передбачає, що для здійснення розподілу бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, Фонд та його органи здійснюють облік нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час та перерахованих пенсій за рішенням суду в базах даних одержувачів відповідних виплат (електронних пенсійних справах/електронних справах одержувачів) на підставі рішень про призначення (перерахунок) відповідних виплат на виконання рішень суду та формують на їх підставі перелік пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), нарахованих на виконання рішень суду.

Розподіл бюджетних коштів за напрямами, зазначеними у підпунктах 12 і 13 пункту 4 цього Порядку, здійснюється пропорційно всім одержувачам пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рішенням суду, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому проводиться їх виплата, виходячи із виділених на зазначені цілі бюджетних асигнувань у межах помісячного розпису державного бюджету, але не більше від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Під час розподілу бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 12 пункту 4 цього Порядку, на виплату пенсій, призначених на виконання рішень суду про зобов`язання органу Фонду призначити пенсію, враховується, що щомісячний розмір таких виплат повинен бути не меншим за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначений законом.

Таким чином, Уряд, як і в Постанові №821, знову встановив особливі правила та обмеження щодо виплати пенсійних сум на виконання остаточних судових рішень, пов`язавши повноту і строки їх реалізації з наявністю та обсягом поточного бюджетного фінансування.

Суд зауважує, що приписи Порядку №157 у редакції Постанови КМУ №1046 порушують права позивача на справедливий суд в частині виконання судового рішення, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України.

Принцип обов`язковості судових рішень, як одну з основних засад судочинства, закріплено у статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та у статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Цей принцип поширюється на осіб, що брали та не брали участі у справі, якщо судове рішення впливає на їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.

Посилання боржника на «Прикінцеві положення» Закону України від 03.12.2025 №4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік» суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

У пункті 14 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-IX (надалі також - Закон №4695-ІХ) передбачено, що видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Однак, визначення Кабінетом Міністрів України порядку виконання приписів пункту 14 розділу «Прикінцеві положення» Закону №4695-ІХ не наділяє його повноваженнями на визначення порядку виконання судових рішень, в яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Ця норма передбачає тільки необхідність виокремлення в бюджеті Пенсійного фонду України видатків на виконання судових рішень.

Фактично Кабінет Міністрів України внесеними змінами до Порядку №157, не маючи на це повноважень створив новий порядок виконання судових рішень, якими суди зобов`язали органи Пенсійного фонду здійснити виплати.

Отже, застосування до заявниці приписів Порядку №157, в редакції Постанови КМУ №1046, якими розширені права органів Пенсійного фонду України щодо самостійного визначення черговості, частковості чи пропорційності виконання остаточних судових рішень, призводить до обмеження конституційних прав на соціальний та судовий захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Варто зазначити, що в Бюджеті Пенсійного фонду України на 2026 рік, затвердженому Постановою №127, передбачено кошти на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень на 2026 рік в розмірі 500000,00 тис. грн.

Згідно з витягом із Плану доходів і видатків Головного управління Пенсійного фонду України на 2026 рік (зі змінами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2026 № 532), видатки на погашення заборгованості з виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) на виконання ретроспективних судових рішень за рахунок власних доходів передбачені в сумі 9 521,6 тис. грн, а за рахунок коштів Державного бюджету України у сумі 8 145,5 тис. грн. (а.с.132).

Із матеріалів звіту видно, що боржник звертався до Пенсійного фонду України з листом від 10.08.2026 № 0900-1002-5/44866 щодо виділення коштів для виплати пенсії за рішенням суду у справі № 300/5800/25 (а.с.133).

Зазначене свідчить про вчинення відповідачем певних дій, спрямованих на отримання необхідного фінансування для виплати позивачу нарахованої суми заборгованості.

Разом із тим суд зауважує, що сам факт звернення відповідача до Пенсійного фонду України з відповідним листом не підтверджує вирішення питання про виділення коштів та не свідчить про вичерпання боржником усіх можливих заходів, необхідних для забезпечення виконання судового рішення. Відповідачем не надано доказів отримання відповіді на зазначене звернення.

Крім того, позивач у запереченнях на звіт зазначає, що у червні-серпні 2026 року відповідач продовжував виплачувати їй щомісячне довічне грошове утримання у розмірі 56% суддівської винагороди замість визначених судовим рішенням 68 %.

У зв`язку із цим суд зауважує, що відповідачем не підтверджено належними доказами фактичного здійснення позивачу виплат у розмірі 68 % суддівської винагороди за відповідні місяці.

Суд звертає увагу, що обов`язок відповідача, покладений на нього постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026, полягав не лише у проведенні перерахунку та нарахуванні щомісячного довічного грошового утримання, а й у забезпеченні його виплати у розмірі 68 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 зазначив, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).

Судом встановлено, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття достатніх й вичерпних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі.

Водночас суд зауважує, що накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення суду, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб`єкта владних повноважень, яка свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.

За наслідками розгляду поданого Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області звіту в цій справі суд не встановив ознаки вини та умислу у діях відповідача.

Підсумовуючи наведене вище, суд доходить висновку про відмову у прийнятті звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №300/5800/25 та необхідність у встановленні нового строку для подання звіту про виконання судового рішення - протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали.

Керуючись статтями 248, 250, 256, 294, 295, 382, 382-1, 382-2, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. У прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №300/5800/25, - відмовити.

2. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області новий строк для подання звіту про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №300/5800/25.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області подати Івано-Франківському окружному адміністративному суду у строк протягом трьох місяців з дня отримання копії цієї ухвали звіт про виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №300/5800/25.

4. Роз`яснити, що звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.

5. Учасникам справи копію ухвали надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ Мої справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.