Рішення № 141193409, 04.11.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2026 р. справа № 300/285/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі також - відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 26.12.2025 позивача примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 невідомими особами, де він безпідставно перебував під вартою у нелюдських умовах, під охороною, як злочинець. Також до нього проти його волі насильно зобов`язано пройти ВЛК без жодних медичних документів. Дане ВЛК проведено формально, не враховано ряд хворіб, якими позивач хворіє. Довідку про проходження ВЛК позивачу на руки не видали, не ознайомили, а лише в усній формі повідомлено позивача, що він є придатним і направлений на навчання до військової частини НОМЕР_2 , де отримав двосторонню пневномію і направлений на лікування. Враховуючи наведене, вважає протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов його на військову службу під час мобілізації та просить його скасувати, а також зобов`язати в/ч НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення його від проходження військової служби.

Разом із позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову у даній справі, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зобов`язання заборонити командиру військової частини НОМЕР_1 будь які переведення позивача з полігону до військової частини НОМЕР_1 , на бойові позиції, до прийняття рішення по суті та набрання рішення законної сили.

Ухвалою суду від 22.01.2026 в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №300/285/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.24-25).

Від відповідача 1 за вх. №3861/26 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що 26 грудня 2025 року в ході проведення мобілізаційних заходів та перевірки військово-облікових документів позивача співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивач є рядовим запасу і підлягає призову на військову службу під час мобілізації, правом на відстрочку не користується. За таких умов позивач у встановленому порядку (відповідно до вимог Порядку № 560) був направлений на медичний огляд для встановлення його ступеню придатності до військової служби. За результатами обстеження та медичного огляду військово лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач був визнаний придатним до військової служби. Відповідно до Указу Президента України від 28.10.2024 № 741/2024 "Про загальну мобілізацію" (зі змінами) начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 26 грудня 2025 року прийнято наказ про призов позивача по мобілізації і в цей же день позивач був направлений у розпорядження командира військової частини НОМЕР_3 . Таким чином, призов позивача на військову службу під час мобілізації відбувся у повній відповідності до вищевказаних норм законодавства. Твердження позивача що він користується правом на відстрочку не відповідає дійсності оскільки він це своє право не реалізував у встановлений законом спосіб. Відповідно до довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 №2025-1226-1118-1330-7 від 26.12.2025 ОСОБА_1 , 1998 р.н. було визнано "Придатним до військової служби". Згідно з матеріалами медичного огляду, на момент проходження ВЛК громадянин скарг на стан здоров`я не подавав, а саме усних скарг не висловлював, письмових заяв або зауважень щодо стану здоров`я не подавав. Просив відмовити у задоволенні позову (а.с.36-39).

Від відповідача 2 за вх. №3805/26 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову відповідач заперечив. Зокрема, зазначив, що солдат ОСОБА_1 , який був призваний на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.12.2025 №370 з 26 грудня 2025 року зарахований в списки особового складу військової частини НОМЕР_1 і призначений на посаду курсанта. Враховуючи наведене, солдат ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним під час мобілізації, на нього розповсюджується законодавство про проходження військової служби та він повинен виконувати обов`язки військової служби, у зв`язку з цим позовні вимоги вважає безпідставними та просив у задоволенні позову відмовити (а.с.45-49).

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості, за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, судом встановлено такі обставини.

26.12.2025 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 проведено медичний огляд ОСОБА_1 та на підставі статті 30в, графи ІІ Розкладу хвороб визнано таким, що є придатним до військової служби (а.с.41).

26.12.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) прийнято наказ №360, призвано на військову службу під час проведення мобілізації та направлений до Військової частини НОМЕР_3 солдата ОСОБА_1 (а.с.32).

26.12.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 прийнято наказ №370 про зарахування до списків особового складу солдата ОСОБА_1 (а.с.52).

Позивач, не погодившись з правомірністю його призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов`язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану", затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов`язок" від 25.03.1992 № 2232-XII.

Відповідно до частин першої, другої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

При цьому за приписами частини сьомої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За приписами частини першої статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII.

Абзацами другим, четвертим частини першої статті 22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону №3543-XII (з урахування змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" №3633-ІХ від 11.04.2024, чинних з 18.05.2024) під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Досліджуючи зміст оскаржуваних наказів, суд зазначає таке.

Так, з пояснень позивача слідує, що станом на дату прийняття оскаржуваних наказів у нього була відсутня відстрочка від призову.

Також, позивачем не надано жодних доказів, що він звертався до ТЦК та СП за місцем проживання для отримання відстрочки від призову.

Доказів протилежного, в ході розгляду справи судом не здобуто та суду не надано.

Таким чином, суд не вбачає протиправності у діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вчинення дій стосовно призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, а отже наказ т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 (по стройовій частині) №360 від 26.12.2025 в частині призову на військову службу під час проведення мобілізації є таким, що прийнятий у відповідності до чинного законодавства.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання військової частини виключити позивача із списків особового складу, суд зазначає таке.

У відповідності із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до положень пункту 9 вказаного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема: здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення.

Аналіз наведених приписів законодавства України свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють повноваження щодо призову громадян на військову службу.

У силу пункту 12 цього Положення керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки має право, зокрема, видавати у межах своїх повноважень накази та розпорядження.

Згідно із пунктом 2.7 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в Збройних силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 26 травня 2014 року №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 червня 2014 року за №611/25388 (далі - Інструкція), зарахування особового складу до списків військової частини і виключення зі списків, а також внесення в облікові документи змін, які відбулися в персональних облікових даних військовослужбовців і працівників, крім освіти, реєстрації (розірвання) шлюбу, народження дітей, здійснюються тільки на підставі наказів по стройовій частині.

Відповідно до пункту 2.8 Інструкції зарахування до списків військової частини прибулого особового складу (прийом на роботу працівників) проводиться наказом по стройовій частині, у день прибуття особового складу до військової частини.

Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.

Так, обґрунтовуючи позов позивач висловлює незгоду із діями відповідачів стосовно його призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Разом з тим, як слідує з матеріалів справи, в процесі мобілізаційних заходів щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації на особливий період, позивач не надав ІНФОРМАЦІЯ_3 жодних документів, які б підтверджували відсутність законних підстав для його призову на військову службу.

При цьому, матеріали справи не містять доказів порушення відповідачем порядку призову на військову службу позивача .

Також варто зазначити, що Верховний Суд в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 вказав, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, беручи до уваги норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач, будучи військовозобов`язаним, визнаним придатним до військової служби та не маючи законних та реалізованих підстав для відстрочки, підлягав призову на військову службу.

При цьому, оскаржені позивачем накази є реалізованими, а тому втратили свою чинність.

Враховуючи наведене, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування наказу про призов на військову службу.

У зв`язку з цим, відсутні підстави для задоволення і похідних позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 .

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

в задоволенні позову ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Микитюк Р.В.