Рішення № 141185672, 27.07.2026, Господарський суд Миколаївської області

Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року Справа № 915/1236/25

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М. при секретарі судового засідання Савка К.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Вознесенської міської ради, площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 38016400)

до відповідача Приватного підприємства АТЛАНТА, Комунальна зона, буд. 7, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., 55000 (код ЄДРПОУ 30055127)

про стягнення заборгованості у розмірі 13 282,74 грн., розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку

за участю представників сторін:

від позивача: Кондратьєв О.С.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулась Вознесенська міська рада з позовною заявою до Приватного підприємства АТЛАНТА, в якій просить суд:

1. Стягнути заборгованість за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 з Приватного підприємства АТЛАНТА на користь Територіальної громади міста Вознесенська (код ЄДРПОУ 26233279) у сумі 13 282,74 грн. на відкритий рахунок в органі Державної казначейської служби України, отримувач: Миколаїв.ГУК/тг м.Вознесенськ/18010600, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA078999980334169812000014446, КБКД 18010600 Орендна плата з юридичних осіб.

2. Розірвати договір оренди землі від 30.06.2011 № 138/11, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 4810200000:07:037:0020, площею 0,0478 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, із категорії земель - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

3. Зобов`язати Приватне підприємство АТЛАНТА повернути Територіальній громаді міста Вознесенська (код ЄДРПОУ 26233279) земельну ділянку кадастровий номер 4810200000:07:037:0020, площею 0,0478 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, із категорії земель - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, привівши земельну ділянку в стан не гірший порівняно з тим, у якому одержало її в оренду.

4. Стягнути судовий збір з Приватного підприємства АТЛАНТА на користь Територіальної громади міста Вознесенська (код ЄДРПОУ 26233279) у сумі 3 028, 00 грн. на відкритий рахунок в органі Державної казначейської служби України, отримувач: УДКСУ у Вознесенському р-ні, код ЄДРПОУ 04056569, МФО 820172, номер рахунку (IBAN) UA108201720344240004000034675.

16.06.2026 до Господарського суду Миколаївської області від позивача Вознесенської міської ради за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 8902/26 від 17.06.2026), в якій позивач просить суд стягнути заборгованість за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 з Приватного підприємства «АТЛАНТА» (код ЄДРПОУ 30055127) на користь Територіальної громади міста Вознесенська (код ЄДРПОУ 26233279) у сумі 97 983, 41 (дев`яносто сім тисяч дев`ятсот вісімдесят три) грн. 41 коп. на відкритий рахунок в органі Державної казначейської служби України, отримувач: Миколаїв.ГУК/тг м. Вознесенськ/18010600, код ЄДРПОУ 37992030, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), номер рахунку (IBAN) UA078999980334169812000014446, КБКД 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб».

В підготовчому засіданні 17.06.2026 відповідно ст. 46 ГПК України судом прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог від 16.06.2026. Позовні вимоги розглядаються судом з урахуванням відповідної заяви.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.09.2025 позовну заяву (вх. № 12202/25 від 25.08.2025) Вознесенської міської ради до відповідача Приватного підприємства АТЛАНТА про стягнення заборгованості у розмірі 13 282, 74 грн., розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку залишено без руху.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 27.11.2025.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 27.11.2025, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. у вимушеній позаплановій відпустці за сімейними обставинами в період з 24.11.2025 по 08.12.2025 (включно).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 02.01.2026 призначено підготовче засідання по справі на 20.01.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання по справі в режимі відеоконференції на 26.02.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.02.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання по справі в режимі відеоконференції на 07.04.2026.

Підготовче засідання з розгляду даної справи, яке було призначено на 07.04.2026, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Олейняш Е.М. на лікарняному з 06.04.2026 по 17.04.2026 (включно), з 21.04.2026 по 24.04.2026 (включно).

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.05.2026 призначено підготовче засідання по справі на 17.06.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.06.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 16.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2026, постановленою із занесенням до протоколу судового засідання, відкладено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 27.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2026 закрито провадження у справі № 915/1236/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 в сумі 81 894, 54 грн.

Повернуто позивачу Вознесенській міській раді з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 024, 64 грн. (дві тисячі двадцять чотири грн. 64 коп.), сплачений при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 563 від 21.08.2025 на суму 3 028, 00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи № 915/1236/25.

Відповідач явку повноважного представника в жодне підготовче/судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином в порядку ст. 120 ГПК України. Ухвали суду по даній справі направлено судом до електронного кабінету відповідача ПП АТЛАНТА.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до абз. 7 ч. 6 ст. 242 ГПК України якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 № 469/2024, від 28.10.2024 №740/2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.11.2025, № 40/2026 від 12.01.2026, № 342/2026 від 27.04.2026 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 9 травня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 3 лютого 2026 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 4 травня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 195 ГПК України суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку.

Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в ст. 2, 4 ГПК України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з приписами ст. 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введення на території України воєнного стану, складну безпекову ситуацію у м. Миколаєві, і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, а також з урахуванням надмірного навантаження та недостатню кількість суддів в Господарському суді Миколаївської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл судових справ, з урахуванням показників часу, необхідного для розгляду справ та матеріалів (рішення Вищої кваліфікаційної комісії України від 26.02.2025 № 41/зп-25 та від 05.03.2025 № 46/зп-25, лист ДСА від 28.01.2025 № 15-2062/25), розгляд даної справи здійснено у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

В судовому засіданні 27.07.2026 судом відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

ІI. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову зазначено обставини неналежного виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки № 138/11 від 30.06.2011 (з урахуванням змін, внесених додатковими угодами від 09.08.2016 № 157/16, від 23.02.2022 № 042/2022), який укладено між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА, а саме систематичне невиконання відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати в порядку та строки, передбачені умовами договору в період 2022-2025 року, внаслідок чого, зокрема, станом на 01.08.2025 виникла заборгованість з орендної плати в сумі 13 282, 74 грн., яку заявлено до стягнення.

Позивач зазначає, що систематична несплата орендної плати є істотним порушенням умов договору, що свідчить про наявність правових підстав для розірвання договору.

Позивач також зазначає, що дана земельна ділянка згідно з містобудівної документації Генеральний план міста Вознесенська, затвердженого рішенням Вознесенської міської ради від 11.12.2009 № 3 та містобудівної документації План зонування території (зонінг) м. Вознесенськ Миколаївської області, затвердженого рішенням Вознесенської міської ради від 30.11.2015 № 6 передбачена для обслуговування комунальних підприємств та установ міста, що унеможливлює подальше використання її за договором.

Сам проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Михайлівська, 2 д розроблявся з метою розміщення комплексу АЗС, проте був не врахований той факт, що вказана земельна ділянка розташована в зоні щільної житлової забудови, в безпосередній близькості до залізничного мосту та до паркової зони відпочинку міста (сквер по вул. Михайлівська, 2 ж).

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 19 Конституції України, ст. 11, 14, 525, 526, 626, 627, 628, 629, 651, 762, 793 ЦК України, ст. 173, 174, 175, 193, 222 ГК України, ст. 12, 93, 141 ЗК України, ст. 2, 13, 21, 24, 25, 28, 31, 32 Закону України Про оренду землі ст. 26, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та умовами договору та додаткових угод до нього.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідачем не подано суду відзиву на позовну заяву відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

15.07.2026 на адресу Господарського суду Миколаївської області від відповідача ПП «АТЛАНТА» за допомогою підсистеми «Електронний суд» надійшли додаткові пояснення (вх. № 10302/26 від 16.07.2026), в яких відповідач зазначив, що 15.07.2026 ПП «Атланта» сплачено орендну плату на користь Територіальної громади міста Вознесенська (код ЄДРПОУ 26233279) у сумі 97 983, 41 грн. до кінця дії договору на відкритий рахунок в органі Державної казначейської служби України.

Вознесенська міська рада з метою формування позову про дострокове розірвання Договору оренди землі та звернення до суду прийняла рішення від 11.04.2025 № 40 «Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та ПП «АТЛАНТА». В той же час, оскільки Вознесенською міською радою порушено процедуру розірвання договору, що мало наслідком порушення прав позивача як орендаря земельної ділянки у виді позбавлення його права оренди земельної ділянки, 29.01.2026 Господарським судом Миколаївської області ухвалено рішення у справі № 915/729/25 про задоволення позову ПП «Атланта» та визнання незаконним рішення Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА.

Таким чином, міський голова Величко Є. діяв неправомірно, скерувавши до Господарського суду Миколаївської області позовну заяву про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку, а також заяву про збільшення розміру позовних вимог.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

30.06.2011 між Територіальною громадою м. Вознесенськ (орендодавець) та Приватним підприємством АТЛАНТА (орендар) укладено Договір оренди землі № 138/11 від 30.06.2011, відповідно до умов п. 1, п. 3.1 якого орендодавець на підставі рішення № 2 LXVIII сесії V скликання Вознесенської міської ради від 08.10.2010 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0, 0478 га, яка знаходиться за адресою м. Вознесенськ, вул. Щорса, 2 д строком на 5 років з моменту його державної реєстрації з 30.06.2011 по 29.06.2016.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Договір зареєстрований у Вознесенській міській раді за реєстровим № 138/11 від 30.06.2011, а також у Відділі Держкомзему у місті Вознесенську, про що у Державному реєстрі земель вичинено запис від 04.08.2011 за № 481020004000035.

На виконання договору оренди землі орендодавець передав, а орендар прийняв земельну ділянку площею 0, 0478 га, яка знаходиться за адресою м. Вознесенськ, вул. Щорса, 2 д під розміщення комплексу АЗС, про що між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі земельної ділянки (додаток № 2 до договору оренди землі).

09.08.2016 на підставі рішення Вознесенської міської ради № 21 від 17.06.2016 між Територіальною громадою м. Вознесенська (орендодавець) та Приватним підприємством АТЛАНТА (орендар) укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.06.2011, зареєстрованого у Вознесенській міській раді за № 138/11, відповідно до умов якої на підставі рішення Вознесенської міської ради від 17.06.2016 Про поновлення договору оренди землі № 21, сторони дійшли згоди щодо поновлення договору оренди землі, укладеного між Вознесенською міською радою та Приватним підприємством АТЛАНТА, зареєстрованого у Вознесенській міській раді за № 138/11 від 30.06.2011, виклавши його в новій редакції.

Додаткову угоду підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Додаткова угода зареєстрована у Вознесенській міській раді за реєстровим № 157/16 від 09.08.2016.

Відповідно до витягу з ДЗК № НВ-4800437812025 від 02.04.2025 земельна ділянка з кадастровим номером 4810200000:07:037:0020 площею 0, 0478 га, яка розташована за адресою Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, за категорією належить до земель житлової та громадської забудови, за цільовим призначенням В.03.07. Дата державної реєстрації 04.08.2011. Право власності зареєстровано за територіальною громадою м. Вознесенська. Право оренди земельної ділянки зареєстровано за ПП АТЛАНТА. Строк дії речового права 10 років з моменту його державної реєстрації. Дата державної реєстрації речового права 10.08.2016.

Відповідно до інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 65841193 від 15.08.2016 та № 65842954 від 15.08.2016), відповідно до якої:

- 10.08.2016 право власності на земельну ділянку за адресою Миколаївська обл., м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, земельна ділянка 2д з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі з кадастровим номером 4810200000:07:037:0020 площею 0,0478 га зареєстровано за Територіальною громадою міста Вознесенська (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1000181148220) (номер відомостей про речове право 15908625);

- 10.08.2016 право оренди земельної ділянки зареєстровано за ПП АТЛАНТА на підставі договору оренди землі № 138/11 від 30.06.2011, додаткової угоди № 157/16 від 09.08.2016. Строк дії: 10 років з моменту його державної реєстрації, з правом пролонгації (номер запису про інше речове право 15909052).

23.02.2022 між Територіальною громадою м. Вознесенська (орендодавець) та Приватним підприємством АТЛАНТА (орендар) укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.06.2011, зареєстрованого у Вознесенській міській раді за № 138/11, якою сторони погодили внести зміни стосовно розміру орендної плати за земельну ділянку у відповідності до діючого законодавства.

Умовами договору оренди землі № 138/11 (в редакції додаткової угоди № 157/16) сторони передбачили наступне.

Відповідно до розділу 1 договору орендодавець на підставі рішення Вознесенської міської ради від 08.10.2010 р. № 2 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д.

Відповідно до п. 2.1 договору в оренду передається земельна ділянка площею 0,0478 га, в тому числі в зоні обмеження, площею 0,0138 га.

Кадастровий номер: 4810200000:07:037:0020.

Відповідно до п. 2.2 договору (в редакції договору про внесення змін від 23.02.2022) згідно витягу № 986/34-22, виданого відділом № 2 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24.01.2022р, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього договору становить 487 356, 78 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору договір діє протягом 10 (десяти) років з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до п. 4.1 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі до місцевого бюджету м. Вознесенська, код платежу 18010600, банк одержувача УДК у Миколаївській області, МФО 826013, код ЄДРПОУ 38037770, р/р № 33213812700007.

Відповідно до п. 4.3 договору (в редакції договору про внесення змін від 23.02.2022) відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 487 356, 78 грн.

Річний розмір орендної плати за цим договором, згідно рішення Вознесенської міської ради від 21.05.2021 № 5, починаючи з 01.01.2022, становить 12 % від нормативної грошової оцінки землі: 487 356, 78 грн. х 12 % = 58 482, 81 грн.

Кадастровий номер: 4810200000:07:037:0020.

Відповідно до п. 4.4 договору орендна плата вноситься щомісячно, починаючи з 30 червня 2016р., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, із розрахунку 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати. Якщо термін оренди в одному з періодів становить менше календарного місяця, розмір орендної плати розраховується пропорційно строку користування землею у даному місяці.

Місячна орендна плата на момент укладення договору, становить: 41 825, 00 грн. /12.

Січень 3 485, 42 грн. Травень 3 485, 42 грн. Вересень 3 485, 42 грн.

Лютий 3 485, 42 грн. Червень 3 485, 42 грн. Жовтень 3 485, 42 грн.

Березень 3 485, 42 грн. Липень 3 485, 42 грн. Листопад 3 485, 42 грн.

Квітень 3 485, 42 грн. Серпень 3 485, 42 грн. Грудень 3 485, 38 грн.

Строки внесення орендної плати не є сталими і можуть змінюватись згідно з Законом України Про Державний бюджет України на відповідний період.

Відповідно до п. 4.6 договору розмір орендної плати переглядається у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених законом;

- зміни нормативної грошової оцінки, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. 4.7 договору розмір орендної плати переглядається шляхом укладення додаткової угоди до цього договору.

Відповідно до п. 4.9 договору орендна плата сплачується також у випадку, коли орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку на умовах договору.

Відповідно до п. 6.1 договору передача земельної ділянки в оренду здійснюється у п`ятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом прийому-передачі.

Відповідно до п. 6.2 договору право користування земельною ділянкою виникає після державної реєстрації договору оренди.

Відповідно до п. 8.1 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спори розв`язуються у судовому порядку.

Відповідно до п.п. «в» п. 10.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до п.п. «г» п. 10.1 договору орендодавець має право вимагати від орендаря припинення або дострокового розірвання договору у випадку несплати (несвоєчасної сплати) орендних платежів.

Відповідно до п.п. «г», «е», «ж» п. 10.4 договору орендар зобов`язаний:

- щомісячно сплачувати орендну плату за користування землею;

- для перевірки своєчасного внесення орендної плати за землю, в лютому місяці кожного року прибути до Управління комунальної власності Вознесенської міської ради, маючи при собі документи, підтверджуючі сплату за землю;

- додержувати вимоги, встановлених ст. 24 та ст. 25 Закону України «Про оренду землі» та виконувати обов`язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Відповідно до п. 13.1 договору зміна умов та / або доповнення до цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом укладення додаткового правочину, що буде невід`ємною частиною цього договору. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та / або доповнення до цього договору, є рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 13.3 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання:

- за взаємною згодою сторін;

- у разі вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених законом;

- внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки,

- за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та коли орендар систематично не сплачує орендну плату (три місяці поспіль), або без згоди орендодавця передає або відчужує право користування земельною ділянкою третім особам;

- з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 13.4 договору договір може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов`язків, визначених у розділі 5 та пункті 10.4 цього договору.

Відповідно до п. 13.5 договору розірвання цього договору, за взаємною згодою сторін, не потребує укладення додаткової угоди. Договір вважається розірваним з моменту прийняття орендодавцем відповідного рішення.

Відповідно до п. 13.7 договору у разі припинення або розірвання договору орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених цим договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки, орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцеві завдані збитки.

Відповідно до п. 16.1 договору цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір оренди відповідно до законодавства може бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до п. 16.3 договору невід`ємними частинами договору є:

- план схема земельної ділянки;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі земельної ділянки;

- розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до Додатку № 1 Розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Вознесенськ, вул. вул. Михайлівська, 2 д (в редакції додаткової угоди від 23.02.2022) річний розмір орендної плати за земельну ділянку становить 58 482, 81 грн.

19.03.2025 виконавчим комітетом Вознесенської міської ради Миколаївської області направлено на адресу позивача лист № 942/01/01.02/11, в якому Виконавчий комітет Вознесенської міської ради Миколаївської області, керуючись п.п. г п. 10.1 договору, повідомив ПП АТЛАНТА про намір розірвати договір оренди земельної ділянки, у зв`язку з порушенням його умов (наявність заборгованості з орендної плати) та необхідністю використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

В ході перевірки виконання умов договору було встановлено, що перед бюджетом громади рахується заборгованість по сплаті орендної плати згідно умов вказаного договору оренди землі.

Просив погодити угоду про дострокове розірвання договору оренди землі.

У відповідь на лист № 942/01/01.02/11 від 19.03.2025 відповідачем ПП «АТЛАНТА» направлено Вознесенському міському голові лист б/н, без дати, в якому відповідач зазначив, що 22.04.2025 ПП АТЛАНТА погашено заборгованість по сплаті орендної плати згідно договору оренди землі та додаткової угоди, що підтверджується відповідними платіжними інструкціями.

Причиною припинення належного виконання ПП «АТЛАНТА» договірних зобов`язань є військова агресія Російської Федерації проти України в лютому 2022.

ПП АТЛАНТА надалі має намір належним чином виконувати договірні зобов`язання та не має наміру припиняти або достроково розривати договір. Повідомлено, що ПП АТЛАНТА земельна ділянка використовується у відповідності до містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки № 21/16 виданих Вознесенською міською радою 12.10.2016. Підстави для дострокового розірвання договору оренди землі та укладання відповідної угоди відсутні.

Позивач у листі зазначив, що рішення від 11.04.2025 № 40 Вознесенської міської ради Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та ПП АТЛАНТА порушує право власності ПП АТЛАНТА, є необґрунтованим та незаконним, а відповідно підлягає скасуванню, в тому числі в судовому порядку.

Лист отримано Виконавчим комітетом Вознесенської міської ради за вх. № 2711/01/01-02/12 від 29.04.2025, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції.

Рішенням Вознесенської міської ради Миколаївської області від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ АТЛАНТА, за результатами розгляду службової записки відділу земельних відносин та комунальної власності апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про припинення договору оренди землі шляхом розірвання у зв`язку з заборгованістю перед бюджетом громади за сплату орендної плати в сумі 135 493, 58 грн., відповідно до статті 12 Земельного кодексу України, частини другої статті 31, 32 Закону України Про оренду землі, підпункту г пункту 10 Додаткової угоди до договору оренди землі від 30 червня 2011 року № 138/11, зареєстрованої у Вознесенській міській раді за № 157/16 від 09 серпня 2016 року, керуючись пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, вирішено, зокрема:

1. Припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 138/11 від 30 червня 2011 року укладений між Територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради та ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ АТЛАНТА (ЄДРПОУ 30055127) щодо земельної ділянки площею 0,0478 га, розташованої за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, із категорії земель - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер земельної ділянки 4810200000:07:037:0020.

2. Відділу земельних відносин та комунальної власності апарату Виконавчого комітету Вознесенської міської ради подати державному реєстратору документи для проведення державної реєстрації припинення права оренди землі та повідомити Вознесенську ДПІ ГУ ДПС у Миколаївській області про припинення договору оренди землі з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ АТЛАНТА.

30.05.2025 державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Голубовою Ю.І. за результатами розгляду заяви від 23.05.2025 № 67093204, прийнято рішення № 79190403 від 30.05.2025 про відмову в проведенні реєстраційних дій, у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено, що з заявою про державну реєстрацію прав (щодо припинення іншого речового права) на земельну ділянку кадастровий номер 4810200000:07:037:0020 звернулась територіальна громада міста Вознесенська в особі міського голови Величка Євгенія Олександровича на підставі рішення Вознесенської міської ради № 40 від 11.04.2025 року. Проте, дане рішення не є підставою для припинення іншого речового права, права оренди на вищевказану земельну ділянку.

В провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходилась справа № 915/729/25 за позовом ПП АТЛАНТА до Вознесенської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 29.01.2026 у справі № 915/729/25 позов задоволено.

Визнано незаконним рішення Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА.

Скасовано рішення Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА.

Рішення від 29.01.2026 до суду апеляційної інстанції не оскаржувалось та набрало законної сили 19.05.2026.

Судове рішення мотивовано тим, що Вознесенська міська рада, яка є органом місцевого самоврядування, власником спірної земельної ділянки та орендодавцем за договором, посилаючись на ст. 12 ЗК України, ст. 31, 32 Закону України Про оренду землі та умови п.п. г п. 10 договору, про що зазначено в самому оскаржуваному рішенні № 40 від 11.04.2025, вирішила припинити шляхом розірвання договір оренди землі № 138/11 від 30.01.2011, мотивуючи своє рішення наявністю заборгованості перед бюджетом громади за сплату орендної плати.

Суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування має подвійну правову природу та одночасно є актом ненормативного характеру індивідуальної дії в розумінні ч. 1 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також правочином, яким Вознесенською міською радою як орендодавцем висловлено волевиявлення на припинення договірних правовідносин з позивачем ПП "АТЛАНТА" (орендарем) за договором оренди землі № 138/11 від 30.06.2011 з урахуванням додаткової угоди до договору.

Водночас, між сторонами не було досягнуто взаємної згоди на розірвання договору оренди землі, у зв`язку з чим прийняття оскаржуваного рішення ради № 40 фактично свідчить про розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку орендодавцем, що не допускається за приписами ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі та умовами договору.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд у справі № 915/729/25 дійшов висновку про невідповідність рішення Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА вимогам ст. 651 ЦК України, ст. 32 Закону України Про оренду землі та умовам договору, оскільки Вознесенською міською радою порушено процедуру розірвання договору, що мало наслідком порушення прав позивача як орендаря земельної ділянки у виді позбавлення його права оренди земельної ділянки.

В судовому рішенні по справі № 915/729/25 суд також зазначив наступне. Оскаржуваним рішенням ради порушено процедуру розірвання договору, проте, вищевикладене не позбавляє орендодавця за наявності правових підстав звернутись до орендаря з вимогою про розірвання договору в судовому порядку. В рамках справи № 915/729/25 судом не надавалась правова оцінка та не встановлювались обставини на підтвердження / спростування факту порушення орендарем умов договору, оскільки вказані обставини входять у предмет доказування по справі № 915/1236/25.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Станом на 16.07.2026 інше речове право (право оренди) не припинено, що підтверджується інформаційною довідкою № 486195804 від 16.07.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Позивач у позовній заяві та у заяві про збільшення розміру позовних вимог зазначив, що заборгованість по сплаті орендної плати почала накопичуватись з 2022 року, що є порушенням умов Договору та Додаткових угод до нього, відповідач ПП «АТЛАНТА» своєчасно та у повному обсязі не здійснювало оплату орендних платежів протягом 2022-2025 років (з 01.01.2022 по 11.04.2025 на день прийняття рішення органом місцевого самоврядування), у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість на дату звернення до суду із позовом в розмірі 13 282, 74 грн.

Позивач зазначив, що станом на дату звернення із заявою про збільшення розміру позовних вимог 17.06.2026 заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати, нарахована до 09.08.2026 (дата закінчення строку дії договору), становить 97 983, 41 грн.

Судом також встановлено, що після відкриття провадження у даній справі 15.07.2026 відповідачем проведено оплату в сумі 97 983, 41 грн., що підтверджується квитанцією № 8421-3562-8289-8217 від 15.07.2025 на суму 97 983, 41 грн. із зазначенням призначення платежу 101 30055127 18010600 орендна плата з юридичних осіб за період липень 2026 від ПП АТЛАНТА, платіж за власні кошти.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до абз. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

4.2. Право комунальної власності на земельні ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Відповідно до ч. 1 ст. 169, ст. 172 ЦК України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Відповідно до ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 80 ЗК України суб`єктами права власності на землю є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до п. а ч. 2 ст. 83 ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116, ч. 2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

4.3. Правове регулювання договору оренди землі.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі (в редакції від 20.12.2015) строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Відповідно до п. 14.1.147 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності;

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Відповідно до п. 287.3 ст. 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 288.1, п. 288.4, п. 288.7 ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України Про оренду землі (в редакції від 04.11.2020) орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також орендної плати за водний об`єкт.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар земельної ділянки зобов`язаний, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.4. Правове регулювання розірвання договору оренди землі та наслідки.

Підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки законодавець визначив у Законі України Про оренду землі, ЗК України та ЦК України.

Відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; припинення дії договору, укладеного в рамках публічно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії); припинення (розірвання) спеціального інвестиційного договору, укладеного відповідно до Закону України Про державну підтримку інвестиційних проектів із значними інвестиціями; примусового відчуження земельної ділянки в порядку, визначеному статтею 14-1 Закону України Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану.

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендодавця (крім випадків розірвання договору у зв`язку з неналежним виконанням орендарем своїх обов`язків) орендар має право на відшкодування витрат на поліпшення орендованої земельної ділянки, здійснених за згодою орендодавця, та збитків, завданих розірванням договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Правила про підстави припинення права користування земельною ділянкою, визначені пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України (систематична несплата орендної плати), та приписи частини другої статті 651 ЦК України, якими передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, співвідносяться як такі, що не суперечать, а навпаки доповнюють одні одних.

Підставою розірвання договору оренди землі згідно з пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України є систематична, тобто неодноразова (два та більше випадки) повна несплата орендної плати у строки, визначені договором. Ця спеціальна норма у такому випадку є самостійною та достатньою і звертатися до загальної норми частини другої статті 651 ЦК України немає потреби.

У разі якщо має місце сплата орендної плати у меншому розмірі, аніж визначено умовами договору оренди землі, тобто коли орендар допустив недоплату орендної плати й таке порушення умов договору є істотним, тоді застосуванню підлягає не спеціальна норма пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а загальне правило частини другої статті 651 ЦК України.

Тобто якщо суд дійде висновку, що орендар істотно порушив умови договору та внаслідок недоплати орендної плати орендодавець значною мірою був позбавлений того, на що розраховував, то договір має бути розірваний на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

У випадку неістотної недоплати орендної плати (чи встановлення неістотності такого порушення судом) ефективним та пропорційним буде такий спосіб захисту, як стягнення заборгованості з орендної плати.

Погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди як на підставі частини другої статті 651 ЦК України (у разі часткової несплати (недоплати) орендної плати та істотності такого порушення), так і на підставі пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України (у разі систематичної (два та більше випадки) повної несплати орендної плати) (висновок щодо застосування норм права, викладений в п. 176-181 постанови ВП ВС від 20.11.2024 у справі № 918/391/23; постанова КГС ВС від 23.04.2025 у справі № 916/5400/23).

Наслідки припинення або розірвання договору оренди землі визначені у статті 34 Закону України «Про оренду землі». Так, у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

За умовами договорів оренди 1, 2, 3 після припинення дії договорів оренди орендар зобов`язаний повернути земельні ділянки орендодавцю у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав їх в оренду.

Отже, вимога про повернення земельних ділянок є похідною від вимоги про розірвання договорів оренди. Тож за наявності правових підстав (у цій справі - пункт «д» частини першої статті 141 ЗК України) для розірвання договорів оренди неодмінним є обов`язок орендаря повернути земельні ділянки, що були у його користуванні (п. 166-168 постанови ВП ВС від 20.11.2024 у справі № 918/391/23; постанова КГС ВС від 17.02.2026 у справі № 922/481/25).

4.5. Право на мирне володіння майном.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди мають застосовувати під час розгляду справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права, що передбачають й інші критерії, які мають бути дотримані суб`єктами публічного права під час втручання у право власності.

Критерії правомірності втручання держави у право власності закладені у статті 1 Першого протоколу до Конвенції (далі - Перший протокол) та утворюють «трискладовий тест», за допомогою якого має відбуватися оцінка відповідного втручання.

У статті 1 Першого Протоколу містяться три норми: 1) кожна особа має право мирно володіти своїм майном; 2) позбавлення власності є допустимим винятково в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; 3) держава має повноваження вводити у дію закони, необхідні для здійснення контролю за користуванням майном: а) відповідно до загальних інтересів; б) для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

ЄСПЛ наголошує на тому, що зазначені норми не є окремими, а друга і третя норми стосуються лише конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном.

Зокрема, втручання у здійснення права на мирне володіння майном у розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу також повинно переслідувати мету у суспільному інтересі (рішення ЄСПЛ у справі «Зеленчук і Цицюра проти України» (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine).

Перед тим як з`ясувати, чи було дотримано першу норму, суд повинен встановити застосовність у цій справі решти двох норм (рішення ЄСПЛ у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden»).

Щодо першого припису ЄСПЛ у пунктах 63-64 рішення у справі «Маркс проти Белгії» (Marckx v. Belgium) зауважив, що, визнаючи право на безперешкодне користування своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності. Держава сама визначає «необхідність» відповідного закону, а наявність «спільного інтересу» може спонукати державу до «здійснення контролю за використанням власності», включаючи розпорядження та спадкування.

ЄСПЛ визначає найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу законність будь-якого втручання державного органу у право на мирне володіння майном, тобто його відповідність національному законодавству та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine).

Зміст «трискладового тесту» для оцінки відповідності втручання у право власності європейським стандартам правомірності такого втручання охоплює такі критерії, які мають оцінюватися у сукупності: 1) законність вручання; 2) легітимна мета (виправданість втручання загальним інтересом); 3) справедлива рівновага між інтересами захисту права власності та загальними інтересами (дотримання принципу пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою та уникнення покладення на власника надмірного тягаря). Невідповідність втручання у право власності хоча б одному із зазначених критеріїв свідчить про протиправність втручання навіть у разі дотримання національного законодавства та (або) присудження власнику компенсації.

Контроль за дотриманням конвенційних гарантій здійснюється ЄСПЛ, який застосовує норми Конвенції відповідно до базових принципів (методів) тлумачення, до яких відносять «принцип автономного тлумачення понять», «принцип еволюційного (динамічного) тлумачення», «принцип європейського консенсусу», «принцип розсуду держави», «принцип ефективного тлумачення» та «принцип пропорційності та балансу інтересів».

Достатньо докладно стандарт верховенства права та пропорційність як його складова частина висвітлені у практиці ЄСПЛ.

Так, у рішенні у справі «Фрессо і Руар проти Франції» (Fressoz and Roire V. France) ЄСПЛ зазначає, що «необхідність» будь-якого обмеження реалізації права завжди має бути обґрунтованою. Відсутність такого мотивування - прояв свавілля держави.

У цьому рішенні ЄСПЛ вказав на неприпустимість свавільного втручання держави у права людини без нагальної на то потреби. Звичайно, насамперед уповноважені органи державної влади повинні оцінювати, чи наявна реальна суспільна потреба, яка виправдовує таке обмеження.

Вирішувати питання про пропорційність чи непропорційність обмеження прав людини має суд, адже судова влада - політично нейтральна гілка влади, покликана урівноважувати інші гілки влади у цьому напрямі.

ЄСПЛ вказав на необхідність перевіряти передбачення обмеження прав людини у національному законі, визначати наявність обставини для його застосування та вирішувати питання співмірності. У сукупності це утворює трискладовий тест на пропорційність.

Обмеження прав має передбачатись національним законом. Такий закон повинен існувати на момент введення такого обмеження.

Обмеження прав у такому разі повинно прямо передбачатись у законі, а зміст закону повинен буди доведений до відома громадянам.

Закон має відповідати критеріям якості - обмеження прав повинно бути зрозумілим для кожного.

Обмеження прав повинно відповідати легітимній меті. Така мета зумовлена потребою захистити певні найбільш важливі для держави блага та принципи.

Втручання у права має відповідати вимогам співмірності.

Співмірність означає, що характер та обсяг втручання держави у права має бути не самоціллю, а засобом для захисту необхідного суспільного блага. Таке тлумачення не повинно бути самоціллю, воно має бути необхідним - безальтернативним та достатнім - а не надмірним.

Співмірність є найбільш складним критерієм для вирахування та встановлення. Обмеження прав часто є законним і відповідає легітимній меті, але характер такого обмеження є надмірним.

Таким чином, можна зазначити, що лише при дотриманні всіх критеріїв трискладового тесту можна визнати втручання держави у права пропорційним, а відтак правомірним, справедливим та виправданим. У свою чергу, з позиції ЄСПЛ, суд повинен відповідно до принципу індивідуального підходу в кожному випадку конкретно вирішувати питання пропорційності з урахуванням контекстуальних обставин справи. В одному випадку обмеження є пропорційним, а в іншому - те саме обмеження пропорційним не вважатиметься.

Розірвання договорів та повернення у власність територіальної громади земельних ділянок у випадку встановлення протиправної поведінки самого орендаря здійснюється на підставі закону та укладеного з ним договору, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до суспільних інтересів у тому, щоб така передача в оренду землі сприяла досягненню максимального економічного ефекту від оренди об`єктів комунальної власності, оскільки ненадходження до бюджету плати за оренду землі створює перешкоди для утворення та використання фінансових ресурсів, потрібних для забезпечення функцій та повноважень органів місцевого самоврядування. Також задоволення позовних вимог не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право на мирне володіння майном, оскільки таке втручання є прогнозованим наслідком недобросовісних дій самого орендаря, який свідомо допустив систематичне неналежне виконання договірних зобов`язань у повному обсязі, як-от: двічі не сплачував орендну плату у повному розмірі (постанови ВП ВС від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, від 15.11.2023 у справі № 918/119/21).

Ураховуючи встановлені обставини щодо наявності підстав для розірвання договорів оренди землі та перебування спірних земельних ділянок у фактичному користуванні ТОВ «Нафтоком ОІЛ», ефективним та правомірним способом захисту порушеного права територіальної громади буде повернення їй спірних ділянок у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач отримав їх в оренду. Як і розірвання договорів оренди землі, таке повернення прямо передбачене законом, переслідує легітимну мету і є пропорційним цій меті (постанови ВП ВС від 20.11.2024 у справі № 918/391/23).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

30.06.2011 між Територіальною громадою м. Вознесенська (орендодавець) та Приватним підприємством АТЛАНТА (орендар) було укладено Договір оренди землі № 138/11 (в редакції додаткової угоди № 157/16 від 09.08.2016), відповідно до умов якого в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0,0478 га, в тому числі в зоні обмеження площею 0,0138 га, кадастровий номер: 4810200000:07:037:0020, яка знаходиться за адресою: м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д зі строком дії 10 років з моменту його державної реєстрації, тобто до 10.08.2026 (розділ 1, п. 2.1, п. 3.1 договору).

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 486195804 від 16.07.2026 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810200000:07:037:0020 зареєстровано 10.08.2016 за Територіальною громадою міста Вознесенська. Крім того, 10.08.2016 зареєстровано інше речове право (право оренди) на підставі договору оренди землі 138/11 від 30.06.2011 за ПП АТЛАНТА.

Предметом спору у даній справі є вимога про розірвання договору оренди землі, стягнення орендної плати та повернення земельної ділянки власнику (орендодавцю).

В судовому засіданні 16.07.2026 представник позивача усно зазначив, що підставою розірвання договору оренди є систематична несплата відповідачем орендної плати, що свідчить про істотне порушення умов договору та є підставою для розірвання договору. Представник позивача також усно зазначив, що в позовній заяві позивачем повідомлено суд про те, що земельна ділянка передбачена для обслуговування комунальних підприємств та установ міста, що унеможливлює подальше використання її за договором, проте, вказані обставини не заявляються позивачем в якості підстав позову. Отже, суд розглядає спір в межах предмета та підстав позову, зазначених позивачем в судовому засіданні.

Так, умовами п. 2.2, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п. 4.5, п.п. «г» п. 10.4 договору сторони узгодили розмір орендної плати, порядок і строк її сплати.

Позивач в позовній заяві зазначив, що «незважаючи на взяті на себе зобов`язання, орендар тривалий час систематично не вносив орендну плату за землю по договору, внаслідок чого місцевим бюджетом Вознесенської міської територіальної громади недоотримано власне орендної плати за землю. Заборгованість по сплаті орендної плати почала накопичуватись з 2022 року, що є порушенням умов Договору та Додаткових угод до нього, де своєчасно та у повному обсязі ПП «АТЛАНТА» не здійснювала оплату орендних платежів протягом 2022-2025 років (з 01.01.2022 по 11.04.2025 на день прийняття рішення), у зв`язку з чим у останньої виникла заборгованість на загальну суму 135 493, 58 грн.».

Крім того, позивач в заяві про збільшення розміру позовних вимог від 17.06.2026 зазначив, що заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати, нарахована до 09.08.2026 (дата закінчення строку дії договору), становить 97 983, 41 грн., яка заявлена до стягнення.

Так, як вбачається з розрахунку нарахування та сплати відшкодування збитків та орендної плати за земельну ділянку, розташовану за адресою: м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, що перебуває у користуванні ПП АТЛАНТА:

- за період з січня 2022 по лютий 2022 орендна плата нараховувалась в розмірі 4 873, 57 грн. щомісячно;

- за період з березня 2022 по грудень 2022 орендна плата не нараховувалась;

- за період з січня 2023 по грудень 2023 орендна плата нараховувалась в розмірі 5 604, 60 грн. щомісячно;

- за період з січня 2024 по грудень 2024 орендна плата нараховувалась в розмірі 5 890, 44 грн. щомісячно;

- за період з січня 2025 по грудень 2022 орендна плата нараховувалась в розмірі 6 597, 29 грн. щомісячно;

- за період з січня 2026 по липень 2026 орендна плата нараховувалась в розмірі 7 125, 07 грн. щомісячно;

- за 8 днів серпня 2026 нараховано 1 838, 73 грн.

Відповідач ПП АТЛАНТА систематично не виконував свої зобов`язання зі сплати орендних платежів. Так, відповідачем не сплачувалась орендна плата в періоди:

- з січня 2023 по грудень 2023 (12 місяців);

- з січня 2024 по березень 2024 (3 місяці), в травні 2024, в липні 2024, з вересня 2024 по грудень 2024 (4 місяці);

- січень 2025, березень 2025, з червня 2025 по грудень 2025 (7 місяців);

- з січня 2026 по травень 2026 (5 місяців).

Отже, відповідач протягом 2023, 2024, 2025, 2026 систематично порушував умови договору та не сплачував орендну плату у порядку та строки, передбачені умовами договору, тобто систематично (два та більше випадки).

Відповідно до умов п. 4.4 договору орендна плата вноситься щомісячно, починаючи з 30 червня 2016р., протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, із розрахунку 1/12 (одна дванадцята) від розміру річної орендної плати. Якщо термін оренди в одному з періодів становить менше календарного місяця, розмір орендної плати розраховується пропорційно строку користування землею у даному місяці.

Зокрема, граничними строками оплати орендної плати за період з червень-серпень 2026 є наступні:

- за червень 2026 оплата повинна бути здійснена до 31.07.2026;

- за липень 2026 оплата повинна бути здійснена до 31.08.2026;

- за серпень 2026 оплата повинна бути здійснена до 30.09.2026.

Судом також встановлено, що після відкриття провадження у даній справі 15.07.2026 відповідачем проведено оплату в сумі 97 983, 41 грн., що підтверджується квитанцією № 8421-3562-8289-8217 від 15.07.2025 на суму 97 983, 41 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, на момент прийняття рішення у даній справі 27.07.2026 строк оплати орендних платежів за період з червня по серпень 2026 на загальну суму 16 088, 87 грн. (7 125, 07 грн. + 7 125, 07 грн. + 1 838, 73 грн.) не настав. Враховуючи вищевикладене, судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 16 088, 87 грн. орендної плати, оскільки в цій частині право позивача на дату розгляду справи по суті не порушено відповідачем, тобто звернення до суду є передчасним.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2026 закрито провадження у справі № 915/1236/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 в сумі 81 894, 54 грн.

Щодо вимоги позивача про розірвання договору, то суд зазначає наступне.

Умовами абз. 1, 5 п. 13.3 договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та коли орендар систематично не сплачує орендну плату (три місяці поспіль), або без згоди орендодавця передає або відчужує право користування земельною ділянкою третім особам.

Вказана умова договору кореспондується з п. 13.4 договору.

Як встановлено судом вище, відповідач систематично (три місяці поспіль та більше) не сплачував орендну плату в повному розмірі та у строки, визначені умовами договору, чим порушив приписи ст. 25 Закону України Про оренду землі та умови п. 2.2, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.3, п. 4.4, п.п. «г» п. 10.4 договору, що є самостійною підставою для розірвання договору оренди землі відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі.

Судом також взято до уваги, що недобросовісне виконання орендарем обов`язків зі сплати орендної плати (систематична несплата) мало місце також й під час розгляду даної справи судом.

Як зазначено судом вище, погашення орендарем заборгованості з орендної плати не має правового значення для вирішення позовних вимог про розірвання договору оренди.

Щодо посилань відповідача на скасування в судовому порядку рішення Вознесенської міської ради від 11.04.2025 № 40 Про припинення договору оренди землі між Територіальною громадою міста Вознесенська та Приватним підприємством АТЛАНТА, то як зазначено в судовому рішенні по справі № 915/729/25 оскаржуваним рішенням ради порушено процедуру розірвання договору, проте, вищевикладене не позбавляє орендодавця за наявності правових підстав звернутись до орендаря з вимогою про розірвання договору в судовому порядку.

Тобто, рішення органу місцевого самоврядування приймалось на підставі абз. 2 п. 13.3, а також п. 13.5 договору (розірвання договору за взаємною згодою сторін), проте, прийнято з порушенням вимог закону. Натомість, у даній справі підставою позову є розірвання договору за рішенням суду, у зв`язку з систематичним невиконанням орендарем обов`язків зі сплати орендної плати на підставі абз. 5 п. 13.3 договору та вимог законодавства.

Отже, позовна вимога позивача про розірвання договору оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи наявність підстав для розірвання договору оренди землі, суд дійшов висновку про обґрунтованість похідної позовної вимоги про повернення земельної ділянки, оскільки наслідком припинення (в т.ч. розірвання) договору оренди землі є виникнення обов`язку в орендаря повернути орендодавцю земельну ділянку на умовах, передбачених договором (ст. 34 Закону України Про оренду землі). Умовами п. 8.1, п. 13.7 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи вищевикладене, а також обставини щодо систематичної несплати відповідачем орендної плати за земельну ділянку, що є підставою для розірвання договору оренди відповідно до п. д ч. 1 ст. 141 ЗК України, суд дійшов висновку, що є обґрунтованою та підлягає задоволенню позовна вимога в частині зобов`язання відповідача ПП АТЛАНТА повернути Територіальній громаді міста Вознесенська земельну ділянку з кадастровим номером 4810200000:07:037:0020, привівши земельну ділянку в стан не гірший порівняно з тим, у якому одержало її в оренду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Позивачем відповідно до платіжних інструкцій № 563 від 21.08.2025 на суму 3 028, 00 грн. та № 677 від 16.09.2025 на суму 4 239, 20 грн. під час звернення до суду із даним позовом сплачено судовий збір в загальній сумі 7 267, 20 грн.

Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.07.2026 закрито провадження у справі № 915/1236/25 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, у зв`язку з відсутністю предмета спору в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 в сумі 81 894, 54 грн.

Повернуто позивачу Вознесенській міській раді з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 024, 64 грн. (дві тисячі двадцять чотири грн. 64 коп.), сплачений при поданні позову відповідно до платіжної інструкції № 563 від 21.08.2025 на суму 3 028, 00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи № 915/1236/25.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 397, 76 грн. покласти на позивача, у зв`язку з відмовою в позові в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 в сумі 16 088, 87 грн.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 4 844, 80 грн. відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір оренди землі від 30.06.2011 № 138/11, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер 4810200000:07:037:0020, площею 0,0478 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, із категорії земель - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

3. Зобов`язати відповідача Приватне підприємство АТЛАНТА, Комунальна зона, буд. 7, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., 55000 (код ЄДРПОУ 30055127) повернути Територіальній громаді міста Вознесенська, пл. Центральна, буд. 1, м. Вознесенськ, Вознесенський р-н., Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 26233279) земельну ділянку кадастровий номер 4810200000:07:037:0020, площею 0,0478 га, розташовану за адресою: Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Михайлівська, 2 д, із категорії земель - землі житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, привівши земельну ділянку в стан не гірший порівняно з тим, у якому одержало її в оренду.

4. Стягнути з відповідача Приватного підприємства АТЛАНТА, Комунальна зона, буд. 7, м. Південноукраїнськ, Миколаївська обл., 55000 (код ЄДРПОУ 30055127) на користь позивача Вознесенської міської ради, площа Центральна, 1, м. Вознесенськ, Миколаївська обл., 56500 (код ЄДРПОУ 38016400) на відкритий рахунок в органі Державної казначейської служби України, отримувач: УДКСУ у Вознесенському р-ні, код ЄДРПОУ 04056569, МФО 820172, номер рахунку (IBAN) UA108201720344240004000034675:

- 4 844, 80 грн. (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн. 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.

5. Відмовити в позові в частині стягнення заборгованості за договором оренди землі від 30.06.2011 № 138/11 в сумі 16 088, 87 грн.

6. Накази видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253-259 ГПК України.

Повне рішення складено 04.11.2026

Суддя Е.М. Олейняш