Ухвала суду № 141184950, 30.10.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"30" жовтня 2026 р. Справа № 911/2437/26

Господарський суд Київської області у складі:

судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Сеніної В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю`Нідком» про розстрочення виконання рішення суду у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок №7/14, приміщення 182; код ЄДРПОУ 42288327)

до Товариства з обмеженою відповідальністю» Нідком» (08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Ботанічна, будинок №1/6; код ЄДРПОУ 41564138)

про стягнення 440 694,43 гривень,

за участю учасників судового процесу:

від заявника (боржника): Мурченко Є.О.

від стягувача (позивача): Подать А.В.

В С Т А Н О В И В

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» про стягнення 440 694,43 гривень, з яких: 350 451,62 гривень сума основного боргу, 17 534,08 гривень інфляційні втрати, 6 537,72 гривень 3% річних, 66 171,01 гривень пеня.

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2026 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» про стягнення 440 694,43 гривень задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» (08301, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Ботанічна, будинок №1/6; код ЄДРПОУ 41564138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» (01024, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок №7/14, приміщення 182; код ЄДРПОУ 42288327) 350 451,62 гривень суму основного боргу, 17 534,08 гривень інфляційних втрат, 6 537,72 гривень 3% річних, 44 103,32 гривень пені та 5 023,52 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 22 067,69 гривень пені відмовлено.

До Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» 09.10.2026 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» адвоката Податя Антона В`ячеславовича надійшло клопотання про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 гривень, а 15.10.2026 - заява про долучення до матеріалів справи № 911/2437/26 рахунку-фактури №07-26 від 19.08.2026 на суму 10 000,00 гривень та виписки по рахунку Адвокатського бюро «ПОДАТЯ АНТОНА» за період з 01.07.2026 по 15.10.2026.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.10.2026 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 911/2437/26 задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Традиції охорони» 9 499,25гривень витрат на професійну правничу допомогу, у задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.

14.10.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у справі 911/2437/26.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нідком» зазначає, що загальна сума коштів, яка підлягає стягненню з нього на підставі зазначеного судового рішення, становить 423 650,26 грн.

Обґрунтовуючи необхідність розстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на обставини, які, на його думку, істотно ускладнюють виконання судового рішення, зокрема на фінансовий стан підприємства, затримку розрахунків за виконані роботи та призупинення фінансування окремих капітальних видатків із державного бюджету.

Як зазначає заявник, ТОВ «Нідком» здійснює господарську діяльність у сфері будівництва, ремонту та відновлення пошкоджених об`єктів нерухомості. Виконання таких робіт потребує постійного залучення трудових ресурсів, придбання будівельних матеріалів та забезпечення належного фінансування поточної діяльності підприємства.

За твердженням заявника, розрахунки за виконані ним роботи здійснюються замовниками, зокрема розпорядниками бюджетних коштів, за рахунок державного та місцевих бюджетів. Водночас у вересні жовтні 2026 року, як зазначає товариство, виникли затримки бюджетного фінансування, внаслідок чого оплата за виконані та передані замовникам роботи своєчасно не надходить.

Заявник стверджує, що станом на 14.10.2026 заборгованість замовників перед ним за виконані роботи становила близько 7 000 000,00 грн. За наведеними у заяві доводами, несвоєчасне надходження коштів від замовників обмежує можливості підприємства щодо одночасного погашення всієї суми, присудженої до стягнення судовим рішенням.

Крім того, ТОВ «Нідком» посилається на показники фінансової звітності за 2025 рік, відповідно до яких чистий дохід від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг становив 129 268,7 тис. грн порівняно зі 162 263,9 тис. грн за 2024 рік. Поточні зобов`язання товариства станом на 31.12.2025 становили 85 548,0 тис. грн, у тому числі кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги 54 995,9 тис. грн.

Також заявник зазначає, що за період із 20.02.2026 до 20.05.2026 рух коштів на його поточному рахунку характеризувався перевищенням списань над надходженнями, а залишок коштів станом на кінець зазначеного періоду був фактично відсутній.

Окремо заявник звертає увагу на виконання інших судових рішень та примусове списання коштів у межах виконавчих проваджень. На підтвердження відповідних доводів заявник посилається на відомості про списання коштів у виконавчих провадженнях, а також на сплату 09.10.2026 коштів у розмірі 129 321,20 грн у межах виконання судового рішення в іншій справі.

За твердженням заявника, одноразове стягнення всієї суми за рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2026 може істотно ускладнити здійснення поточної господарської діяльності, виконання договірних зобов`язань, виплату заробітної плати працівникам та сплату обов`язкових платежів до бюджету.

Водночас ТОВ «Нідком» зазначає, що не має наміру ухилятися від виконання судового рішення та має намір погасити присуджену суму в повному обсязі. Запропонований графік платежів, на думку заявника, дасть змогу забезпечити поступове виконання судового рішення з одночасним збереженням можливості здійснювати господарську діяльність.

З огляду на викладене заявник просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2026 у справі № 911/2437/26 на загальну суму 423 650,26 грн строком на одинадцять місяців шляхом сплати щомісячних платежів у розмірі 38 513,66 грн не пізніше 25 числа кожного місяця, починаючи з листопада 2026 року по вересень 2027 року включно.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.10.2026 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/2437/26 у судовому засіданні 30.10.2026 о 12:00, запропоновано позивачу подати заперечення на зазначену заяву.

27.10.2026 від позивача у даній справі до суду надійшли заперечення на заяву відповідача про розстрочення виконання рішення, у яких позивач просить відмовити в задоволенні заяви, посилаючись на те, що наведені боржником обставини не підтверджують наявності передбачених законом підстав для розстрочення виконання рішення суду.

На думку стягувача, надані докази не дають змоги встановити фактичний фінансовий стан боржника на час звернення із заявою, відсутність у нього коштів та інших активів, а також об`єктивну неможливість виконати судове рішення без застосування розстрочення.

Стягувач також звертає увагу на те, що банківська виписка охоплює лише один рахунок та період, який завершився майже за п`ять місяців до подання заяви, а фінансова звітність стосується 2025 року. Крім того, боржник не надав належного економічного обґрунтування запропонованого графіка платежів, не підтвердив джерел майбутніх надходжень і не довів, що виконання рішення в установленому порядку призведе до припинення його господарської діяльності або втрати робочих місць.

За доводами стягувача, задоволення заяви за таких обставин призведе до подальшого відтермінування отримання присуджених коштів та порушить баланс інтересів сторін, оскільки послуги за договором були надані й прийняті боржником, проте їх оплата у встановлені строки не здійснена.

В судовому засіданні 30.10.2026 представник відповідача подану заяву підтримав, представник стягувача (позивача у справі) проти задоволення даної заяви заперечив, обидва посилалися на доводи, аналогічні тим, які були викладені у поданих ними заявах.

Розглянувши заяву про розстрочення виконання рішення суду, дослідивши наведені сторонами доводи та подані на їх підтвердження матеріали, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

За приписами ч. 1 ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України судове рішення по справі № 910/2266/26, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частин 3 та 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення на підставі яких суд може прийняти рішення про надання розстрочки.

Тобто перелік «обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення» у національному законодавстві є нечітким. Обмеження стосовно можливого та допустимого строку розстрочки (відстрочки) виконання остаточного рішення у законі відсутнє.

Отже, суд, який прийняв рішення, має широкі дискреційні повноваження щодо підстав та строку для надання розстрочки виконання рішення, і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення таких процесуальних дій.

Вирішуючи питання про відстрочку/розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При винесенні ухвали про розстрочку виконання рішення суд бере до уваги не тільки доводи відповідача про те, що виконання судового рішення може привести боржника до стану, який унеможливить здійснення ним господарської діяльності, а й матеріальний інтерес позивача та ступінь вини боржника (відповідача) у виникненні спору, а також той факт, що важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об`єктивних, незалежних від відповідача обставин.

Отже, передумовою для надання розстрочки виконання рішення є встановлення виняткових обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Крім того, у зв`язку з тим, що розстрочка/відстрочка продовжує період відновлення порушеного права стягувача, при її наданні, суди в цілях вирішення питання про можливість її надання, а також визначення строку продовження виконання рішення суду, повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і, перш за все, у Європейській конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки/відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки/відстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Так, у п. 40 рішення від 17.05.2005 у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання розстрочення/відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Особа, яка подала заяву про відстрочку/розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі, а також повідомити суд, що така обставина зникне за час на який здійснена відстрочка виконання рішення.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Щодо посилань боржника на затримку бюджетного фінансування та заборгованість замовників

Обґрунтовуючи заяву, ТОВ «Нідком» посилається на затримку фінансування капітальних видатків та несвоєчасні розрахунки замовників за виконані роботи, унаслідок чого, за твердженням заявника, підприємство не отримує очікуваних грошових надходжень у строки, необхідні для належного виконання власних грошових зобов`язань.

Суд ураховує, що затримка розрахунків контрагентів або бюджетного фінансування за певних обставин може впливати на платоспроможність суб`єкта господарювання. Водночас саме по собі посилання на такі обставини не є достатнім для висновку про наявність підстав, передбачених частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Для застосування розстрочення боржник повинен довести не лише факт затримки надходжень, а й те, що така затримка істотно ускладнює виконання саме рішення у справі №911/2437/26 або робить його неможливим у встановленому порядку.

Однак із наданих суду матеріалів не вбачається достатнього підтвердження того, що надходження ТОВ «Нідком» залежать виключно від бюджетного фінансування, що затримка відповідних платежів виключає можливість використання інших джерел коштів або, що боржник позбавлений можливості виконати присуджене грошове зобов`язання за рахунок наявних коштів, майна чи інших активів.

Також заявником не доведено належними та достатніми доказами причинно-наслідкового зв`язку між затримкою розрахунків замовників і неможливістю сплатити стягувачу 423 650,26 грн.

Сам факт наявності дебіторської заборгованості не свідчить про неможливість виконання судового рішення, оскільки дебіторська заборгованість є майновим активом підприємства, а її фактичне стягнення залежить від конкретних обставин взаємовідносин із відповідними контрагентами. Водночас боржник не надав достатніх відомостей, які б давали змогу встановити строки очікуваного погашення такої заборгованості, її фактичну стягуваність та відповідність очікуваних надходжень запропонованому графіку платежів.

Щодо фінансової звітності боржника

На підтвердження свого фінансового становища заявник посилається на фінансову звітність за 2025 рік, згідно з якою чистий дохід підприємства становив 129 268,7 тис. грн, тоді як за 2024 рік цей показник становив 162 263,9 тис. грн. Також боржник зазначає про наявність поточних зобов`язань у розмірі 85 548,0 тис. грн, у тому числі кредиторської заборгованості за товари, роботи та послуги в розмірі 54 995,9 тис. грн.

Суд бере до уваги наведені заявником показники, однак зазначає, що фінансова звітність за 2025 рік характеризує діяльність підприємства за минулий звітний період та сама по собі не дає змоги встановити його фактичний фінансовий і майновий стан на дату звернення із заявою про розстрочення виконання рішення у жовтні 2026 року.

Зменшення чистого доходу порівняно з попереднім роком та наявність значної кредиторської заборгованості можуть свідчити про певні фінансові труднощі підприємства, проте не є безумовним доказом відсутності в нього коштів або інших активів, достатніх для виконання судового рішення.

При цьому заявник не надав актуальної проміжної фінансової звітності за 2026 рік, звіту про рух грошових коштів за відповідний період, повних відомостей про наявні грошові кошти, дебіторську заборгованість, основні засоби, інше майно та активи, за рахунок яких може бути виконано судове рішення.

Отже, фінансова звітність за 2025 рік не є достатньою для підтвердження наявності обставин, передбачених частиною третьою статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо банківської виписки та руху грошових коштів

Як убачається з доводів заяви та заперечень стягувача, боржник надав банківську виписку за рахунком в АТ «Ощадбанк» за період із 20.02.2026 до 20.05.2026. Згідно з наведеними даними, вхідний залишок коштів становив 6 389 333,09 грн, обороти за дебетом 7 534 932,22 грн, обороти за кредитом 1 146 076,21 грн, а вихідний залишок станом на 20.05.2026 477,08 грн.

Суд бере до уваги зазначені показники руху коштів, однак вважає, що вони не підтверджують відсутності в боржника коштів, необхідних для виконання рішення, станом на дату звернення із заявою та на дату її розгляду.

Виписка охоплює період, який завершився майже за п`ять місяців до подання заяви 14.10.2026. Відтак вона не відображає стан рахунку боржника на час звернення до суду.

За таких обставин доводи боржника щодо недостатності коштів не знайшли належного підтвердження сукупністю і достатніх доказів.

Щодо інших виконавчих проваджень та здійснення платежів за іншими зобов`язаннями

Заявник також посилається на списання коштів у межах інших виконавчих проваджень, зокрема у виконавчих провадженнях № 80338049 та № 80298174, а також на сплату 09.10.2026 суми 129 321,20 грн у справі № 911/2279/25.

Суд враховує, що наявність інших зобов`язань та примусове стягнення коштів можуть впливати на фінансове становище боржника. Однак такі обставини самі по собі не звільняють його від обов`язку виконати судове рішення, яке набрало законної сили, та не є достатньою підставою для надання переваги одному кредитору перед іншим.

Зазначаючи про списання коштів у межах інших виконавчих проваджень, боржник фактично посилається на існування інших фінансових зобов`язань. Водночас він не надав суду повної та достовірної інформації про загальний обсяг відкритих виконавчих проваджень, залишки заборгованості за ними, накладені арешти на рахунки та майно, черговість задоволення вимог стягувачів, а також про наявність інших активів, які можуть бути застосовані для виконання рішення в цій справі.

За таких обставин посилання на інші виконавчі провадження та необхідність виконання інших зобов`язань не підтверджує саме об`єктивної неможливості виконання рішення суду.

Щодо ступеня вини боржника у виникненні спору

Відповідно до частини четвертої статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору.

Як зазначає стягувач у запереченнях, рішенням Господарського суду Київської області від 06.10.2026 установлено обставини надання ТОВ «Традиції охорони» послуг з охорони будівельного майданчика за договором № 02-11-23 від 02.11.2023. Заборгованість виникла у зв`язку з неоплатою послуг, наданих протягом 2025 2026 років, а їх надання та прийняття підтверджено підписаними сторонами актами здачі-приймання й актами звірки взаємних розрахунків.

За наведеними у запереченнях обставинами, боржник не здійснив оплату наданих послуг у договірні строки, а доказів погашення заборгованості суду не надано.

З огляду на наведене, спір виник унаслідок несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання за надані й прийняті послуги. При цьому заявник не навів достатніх обставин і не надав доказів, які б свідчили про вжиття ним до звернення позивача до суду конкретних заходів для погашення заборгованості або погодженого графіка її сплати.

Проте в сукупності з недостатністю доказів щодо поточного фінансового стану боржника та відсутністю обґрунтування реальності запропонованого графіка ця обставина не дає підстав для висновку про необхідність застосування виняткового заходу у вигляді розстрочення виконання рішення.

Щодо балансу інтересів сторін та запропонованого графіка платежів

Розглядаючи заяву про розстрочення виконання рішення суду, суд має врахувати не лише інтереси боржника, а й право стягувача на своєчасне та реальне виконання судового рішення.

Як убачається з матеріалів справи та доводів стягувача, ТОВ «Традиції охорони» надало послуги, за які не отримало належної оплати у встановлені договором строки, у зв`язку з чим було змушене звернутися до суду за захистом свого права. За результатами розгляду спору ухвалено рішення про стягнення з боржника відповідної заборгованості та інших присуджених сум.

Отже, надання розстрочення призведе до подальшого відтермінування отримання стягувачем коштів, право на які підтверджено судовим рішенням. Таке обмеження прав стягувача може бути виправданим лише за наявності належно підтверджених обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення, та за умови, що запропонований порядок виконання є реальним і забезпечує справедливий баланс інтересів сторін.

Боржник просить розстрочити сплату 423 650,26 грн на одинадцять місяців шляхом здійснення щомісячних платежів по 38 513,66 грн із 25.11.2026 до 25.09.2027 включно.

Запропонований розмір щомісячного платежу арифметично відповідає розподілу загальної суми стягнення на одинадцять рівних частин. Проте правильність арифметичного розрахунку сама по собі не підтверджує реальності виконання такого графіка.

Заявник не надав прогнозу руху грошових коштів на період розстрочення, підтверджених відомостей про очікувані надходження, достатні для здійснення платежу 25.11.2026 та кожного наступного платежу, а також даних, які дали б змогу оцінити можливість виконання запропонованого графіка з урахуванням інших зобов`язань підприємства.

За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості встановити, чи відповідає запропонований графік фактичним фінансовим можливостям боржника та чи забезпечить він реальне виконання рішення у визначений строк.

Крім того, доводи заявника про значний обсяг кредиторської заборгованості та наявність інших виконавчих проваджень, за якими здійснюється стягнення коштів, не дають підстав вважати, що майбутні платежі на користь стягувача будуть здійснюватися регулярно та в повному обсязі.

У разі невиконання запропонованого графіка стягувач зазнає додаткового відтермінування одержання присуджених коштів, тоді як заявник не підтвердив належними доказами, що таке відтермінування є необхідним для забезпечення виконання рішення та водночас не створює непропорційного обмеження прав іншої сторони.

За таких обставин суд доходить висновку, що запропонований графік платежів не має достатнього підтвердження з погляду реальних фінансових можливостей боржника, а надання розстрочення за відсутності належних доказів його необхідності створювало б ризик необґрунтованого обмеження права стягувача на своєчасне виконання судового рішення.

Щодо посилань на воєнний стан, суспільну значущість діяльності та збереження робочих місць

Боржник також посилається на дію воєнного стану, складні умови здійснення господарської діяльності, виконання робіт, пов`язаних із відновленням пошкоджених об`єктів, та необхідність збереження робочих місць.

У розрізі вказаного, суд зазначає, що внаслідок повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, його негативний вплив тією чи іншою мірою поширюється на всіх суб`єктів підприємницької діяльності, підприємства, установи та організації України, які перебувають у рівних умовах та здійснюють господарську діяльність в однаково несприятливих економічних умовах. У зв`язку з цим вони зобов`язані вживати всіх необхідних заходів для належного виконання зобов`язань, з урахуванням інтересів іншої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Для вирішення питання про розстрочення заявник має довести конкретні обставини, які впливають на його фінансовий стан та істотно ускладнюють виконання відповідного рішення. Загальні посилання на економічну нестабільність, воєнні ризики або суспільну значущість діяльності без належного підтвердження їхнього безпосереднього впливу на можливість виконання зобов`язання не є достатніми.

Матеріали заяви не містять достатніх доказів того, що виконання рішення на суму 423 650,26 грн призведе до припинення господарської діяльності ТОВ «Нідком», неможливості виплачувати заробітну плату працівникам або втрати робочих місць. Не надано також розрахунків, які б підтверджували, що саме розстрочення на одинадцять місяців дасть змогу уникнути таких наслідків.

Суд зазначає, що необхідність забезпечення безперервності господарської діяльності та збереження робочих місць може враховуватися під час вирішення питання про розстрочення лише в сукупності з іншими належно підтвердженими обставинами. Вона не може сама по собі бути підставою для обмеження права стягувача на виконання рішення, ухваленого на його користь.

Крім того, суд звертає увагу заявника, що останнім не надано жодних гарантій, що рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2026 у справі №911/3023/26 буде ним виконуватись у разі задоволення заяви та відповідно розстрочення рішення у цій справі, зокрема, не обґрунтовано яким чином та за рахунок яких коштів, не надано доказів, які б підтверджували дійсні наміри ТОВ «Нідком» щодо вжиття заходів, спрямованих на фактичне виконання рішення у цій справі протягом зазначеного часу .

З огляду на викладене, ураховуючи збалансованість інтересів обох сторін, матеріальні інтереси кожної із них, а також те, що відповідачем не доведено винятковість обставин, що істотно ускладнюють виконання ним рішення у цій справі або роблять його неможливим та не зазначення обставин, з яких суд мав би можливість встановити виконання відповідачем рішення у цій справі у вказаний останнім період у разі розстрочення рішення у цій справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2026 у справі №911/3023/26.

Керуючись статтями 129-1 Конституції України, 13, 18, 73 79, 234, 235, 326, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Нідком» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Київської області від 06.10.2026 у справі № 911/2437/26 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

У судовому засіданні 30.10.2026 оголошену та підписано вступну та резолютивну частини ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.11.2026.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в строки, передбачені ст. 256 ГПК України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Північного апеляційного господарського суду.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://ko.arbitr.gov.ua.

Суддя С.М. Фурсова