Рішення № 141181559, 13.10.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/10570/25

Провадження № 2/361/3988/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.10.26

13 жовтня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Писанець Н.В.,

при секретарі Михальова М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари-Благоустрій» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, представником позивача зазначено, що внаслідок дорожньо=транспортної пригоди, яка відбулась 25.04.2025р., о 06 год.15 хв. по вул.Олега Онікієнка, 10 (шляхопровід) у м.Бровари Київської області, де відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції допустив зіткнення із автомобілем марки ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_2 та причіпом марки ПГМФ 8304=02 д.н.з. НОМЕР_3 , які зазнали механічних ушкоджень. Останні належать КП Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари=Благоустрій». Окрім цього, представником позивача зазначено про завдання механічних ушкоджень також і маркувальній техніці, яка була залучена 25.04.2025р. КП «Бровари=Благоустрій» для виконання робіт із нанесення розмітки, а саме: LINELAZER V5900 STANDART, LINELAZER V3900 STANDART, LINELAZER 16СС самохідний гідравлічний візок, а також розлито спеціальну фарбу для нанесення розмітки 270 кг.

Вказані обставини підтверджуються, на думку представника позивача, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2025р. у справі №361/4871/25, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП до штрафу, а також поясненнями свідків та учасників ДТП, зазначених у протоколі серії ЕПР №311118 від 25.04.2025р. та долучених до нього.

Вартість спричиненої ДТП майнової шкоди підтверджується: Договором про закупівлю фарби №161=к/25 від 10.03.2025р., з якого виходить, що вартість 270 кг фарби становить 37 564,20 грн., а також довідкою № 01=316 від 16.05.2025р. про балансову вартість маркувальних машин, які перебувають на балансі КП «Бровари=Благоустрій» та становить 1461913,33 грн.

Добровільно відшкодувати спричинену шкоду відповідач відмовляється, незважаючи на отримання ним письмової претензії позивача від 25.04.2025р.

Враховуючи наведене, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Бровари=Благоустрій» у відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП, 1499477,53 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 492,16 грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 16.09.2025р. у справі було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

13.10.2025р. представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Хайнацькою О.Ф. подано відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначила про незгоду з позовними вимогами, вважає ОСОБА_1 неналежним відповідачем у справі, оскільки між ним та АТ «СК «Інго» укладений договір страхування, тому за вимогами про відшкодування шкоди повинно відповідати саме вказане товариство. Крім цього, у відзиві зазначено про відсутність належних та допустимих доказів щодо встановлення реальної матеріальної шкоди позивача. Також міститься посилання на зміст постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2025р. у справі №361/4871/25, згідно якого зіткнення було зафіксовано між автомобілем марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем марки ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом марки ПГМФ 8304=02 д.н.з. НОМЕР_3 . Інших транспортних засобів, під час вказаного ДТП, у постанові не зазначено. Враховуючи наведене, просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.10.2025р. представником позивача адвокатом Мариненко О.В. подано відповідь на відзив, за змістом якої наполягає на задоволенні позовних вимог, зауважує, що предметом позову є вимога щодо відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої наслідками ДТП у вигляді механічних ушкоджень маркувальній техніці та спеціальній фарбі.

Ухвалою суду від 05.03.2026р. у справі було закрито підготовче судове засідання та призначений розгляд справи по суті.

Сповіщені належним чином про час та дату розгляду справи сторони до зали суду не з`явились, звернулись до суду з заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним по справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Частинами 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2025р. у справі №361/4871/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КупАП до штрафу за скоєння дорожньо=транспортної пригоди, яка відбулась 25.04.2025р., о 06 год.15 хв. по вул.Олега Онікієнка, 10 (шляхопровід) у м.Бровари Київської області, де відповідач ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної швидкості та дистанції допустив зіткнення із автомобілем марки ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_2 та причіпом марки ПГМФ 8304=02 д.н.з. НОМЕР_3 , які зазнали механічних ушкоджень.

Власником автомобіля марки ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_2 та причіпу марки ПГМФ 8304=02 д.н.з. НОМЕР_3 є КП «Бровари=Благоустрій», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів.

Відповідно змісту долученої до позовної заяви довідки КП «Бровари=Благоустрій» про балансову вартість майна станом на 16.05.2025р., вбачається наявність на балансі підприємства дорожно=маркувальної машини первісною вартістю 82500,00; дорожньо=розміточної машини первісною вартістю 234413,33; машини для нанесення дорожньої розмітки первісною вартістю 1 145000,00.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ОСОБА_1 та АТ «СК «Інго» 16.07.2024р.

Інших доказів суду надано не було, клопотань про їх витребування не надходило.

Вирішуючи по суті позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1,2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З 01.01.2025 введено в дію Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 3720-IX від 21.05.2024.

Згідно з п.6 Розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3720-IX, договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що укладені та набрали чинності до введення в дію цього Закону, продовжують діяти на умовах, що були чинними на день набрання чинності такими договорами. Дія положень цього Закону поширюється виключно на страхові випадки, які настали за договорами страхування, що набрали чинності після введення в дію цього Закону. Жодне положення цього Закону не може збільшувати будь-які зобов`язання за будь-якими випадками, що мають ознаки страхових випадків за договорами страхування цивільно-правової відповідальності, укладеними відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004.

Оскільки договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів укладений між ОСОБА_1 та АТ «СК «Інго» 16.07.2024р., на цей страховий випадок поширюється дія Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону № 1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Верховний Суд у постанові від 04.12.2019 у справі № 359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

Верховний Суд в постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зазначив, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Також, страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, реалізує право вимоги, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої, частини третьої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Верховний Суд у постанові від 02.02.2022 у справі № 757/54513/16 зазначив, що системний аналіз статті 22 ЦК України частини другої статті 1192, статті 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Згідно з ст. 30 Закону № 1961-IV, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З кумулятивного аналізу приписів Закону № 1961-IV та норм ЦК України логічно випливає, що обов`язок особи, відповідальність якої застрахована, щодо відшкодування шкоди потерпілій особі носить субсидіарний (додатковий) характер. При цьому особа, відповідальність якої застрахована, як винуватець ДТП, здійснює виплати на користь потерпілої особи в розмірі фактично понесених витрат на відновлення транспортного засобу без врахування фізичного зносу тільки у разі, якщо вони перевищують страхову суму (максимальний розмір страхового відшкодування заподіяної майнової шкоди з урахуванням фізичного зносу) та за наявності доказів її фактичного розміру.

У цій частині норми Закону № 1961-IV щодо відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою відповідальність, є спеціальними нормами відносно приписів норм ЦК України та підлягають переважному застосуванню до спірних правовідносин.

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, провадження № 14-6ІЦСІ8, пункти 40, 41).

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про неналежність відповідача ОСОБА_1 у даній справі, оскільки саме АТ «СК «Інго» є належною стороною для пред`явлення вимог щодо відшкодування шкоди за наслідками ДТП, що відбулась 25.04.2025р.

За приписами ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, докази мають були належними - містити інформацію щодо предмета спору, допустимими, тобто одержані в законний спосіб та достовірними, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Отже, слід виснувати, що положеннями Закону №1961 передбачено два види доказів для встановлення розміру матеріального збитку = звіт про оцінку, виконаний оцінювачем, та висновок про оцінку, виконаний експертом.

Надані позивачем докази на підтвердження обставин завдання матеріальної шкоди не є належними, допустимими, достовірними, що у своїй сукупності могли дати змогу дійти висновку про наявність обставин, які входять до предмета доказування, та не є звітом та висновком.

Так, у постанові Броварського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2025р. у справі №361/4871/25 зазначено, що зіткнення було зафіксовано між автомобілем марки AUDI А4 д.н.з. НОМЕР_1 та автомобілем марки ГАЗ 330210 д.н.з. НОМЕР_2 з причіпом марки ПГМФ 8304=02 д.н.з. НОМЕР_3 . Інших транспортних засобів, під час вказаного ДТП, у постанові вказано не було.

Згідно з частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, вище вказаною постановою підтверджено, що відповідач є винуватцем ДТП, учасником якої були транспортні засоби позивача, та від якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Даного факту також не заперечує відповідач.

Поряд з цим, інших належних та допустимих доказів спричинення матеріальної шкоди відповідачем, за насідками вищевказаної ДТП, саме маркувальній техніці, що перебуває на балансі позивача, надано не було. Довідка про первісну балансову вартість дорожно=маркувальної машини первісною вартістю 82500,00; дорожньо=розміточної машини первісною вартістю 234413,33; машини для нанесення дорожньої розмітки первісною вартістю 1 145000,00 = свідчить лише про наявність цього майна на балансі КП та його вартість, та ця обставина ніким не оспорюється.

Окрім цього, так само, позивачем не надано належних та допустимих доказів спричиненої матеріальної шкоди у вигляді кількості та вартості фарби, що була розлита внаслідок ДТП.

Отже, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати, у такому випадку, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 141, 263-265, 268, 273, 274, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Бровари=Благоустрій» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Писанець Н.В.