Рішення № 141173746, 02.11.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/5306/25

Провадження № 2/201/530/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року місто Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого - судді Куць О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Рясної А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

АТ «СЕНС БАНК» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 16.12.2022 року ОСОБА_2 звернулась до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг.

16.12.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 ОСОБА_2 запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між нею та Банком.

16.12.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818, Банк прийняв пропозицію ОСОБА_2 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року.

У Додатку № 1 до угоди сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7431» шляхом направлення 22.02.2023 року на номер 380961939909.

Таким чином, 16.12.2022 року між Банком та ОСОБА_2 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 295607,03 грн; процентна ставка - 24,00 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 90 місяців; дата повернення кредиту - 16.06.2030 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 16 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 7108,18 грн, загальна кількість платежів 90; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1493553893 від 16.12.2022 року, виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .

Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 500736818 від 16.12.2022 року становить 429 990,59 грн., з яких: за кредитом - 294 410,99 грн., по відсотках - 135 579,60 грн.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 429 990,59 грн., а також понесені витрати: 5159,89 грн. сплаченого судового збору та 29664,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

02 травня 2025 року судом був направлений запит до Департаменту адміністративних послуг Маріупольської міської ради Донецької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача. (а.с.42)

Згідно відповіді, яка надійшла до суду 07.05.2025 року, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що згідно адміністративно-територіального поділу міста Маріуполя Донецької області відноситься до Центрального району, підсудність якого належить Жовтневому районному суду міста Маріуполя Донецької області. (а.с.43)

Ухвалою судді від 07.05.2025 року відкрито провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання. (а.с. 45-46)

Представником відповідача - адвокатом Турченком С.П. до суду скеровано відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого вказував, що відповідач не визнає наявність у неї заборгованості за кредитним договором № 501386176 від 05.11.2021 року в розмірі 295 607,03 грн., укладення нею угоди про надання споживчого кредиту від 16.12.2022 року №500736818, часткове погашення кредиту за документом № 1545966918 від 16.01.2023 р. в сумі 1196,04 грн. Водночас, відповідач визнає укладення неї декількох угод про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії з АТ «Альфа-Банк» та користування кредитними коштами, припинення сплати відсотків та повернення кредиту АТ «Альфа-Банк» за угодами про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії після початку повномасштабного вторгнення з тих підстав, що вказана фінансова установа є юридичною особою з «російським капіталом», у зв`язку з цим відповідачка свідомо відмовилася перераховувати кошти на користь фінансової установи країни-агресора.

З березня 2022 року відповідачці систематично почали надходили телефонні дзвінки та повідомлення в месенджерах з різних номерів з кодом операторів іноземних держав з вимогами про сплату боргу за кредитом, а згодом аналогічні дзвінки та повідомлення з номерів українських операторів. З травня 2024 року відповідачка припинила відповідати на такі дзвінки, оскільки зрозуміла, що дії цих осіб є шахрайськими. В квітні 2025р. на електронну адресу відповідача надійшла вимога від 08.04.2025 року про дострокове повернення кредиту. В травні 2025 року відповідачка дізналася по те, що АТ «Сенс Банк» звернулось з позовом до суду про стягнення з неї коштів.

Відповідач не визнає наявності у неї заборгованості за кредитним договором №501386176 від 05.11.2021 року в розмірі 295 607,03 грн. Наявність вказаного боргу позивачем не доведено. В період з 24.02.2022 року по цей час жодних вимог про наявність заборгованості за кредитним договором №501386176 від 05.11.2021 року, з наданням обґрунтованого розрахунку відповідної суми, позивач не направляв. Відповідач не мала наміру та не зверталась до позивача із заявою про отримання кредиту для погашення, як зазначено вище, уявного боргу в сумі 295 607,03 грн. Відповідач не зверталася до позивача з офертою № 500736818 від 16.12.2022 р. про видачу кредиту, не була ознайомлення з паспортом кредиту та не укладала угоду про надання споживчого кредиту від 16.12.2022 року №500736818 для сплати неіснуючої заборгованості, тобто, жодні нові зобов`язання у відповідачки перед позивачем не виникли. Письмова довідка про ідентифікацію вих. № 2849999, без зазначення дати її складання та за підписом невідомої особи, щодо якої у справі відсутні жодні повноваження діяти від імені позивача, не є належним доказом укладення відповідачкою угоди в електронній формі. Крім того, відповідач фактично не отримувала кредит в сумі 295 607,03 грн. та не здійснювала часткову сплату, так як доступу до рахунку № НОМЕР_3 , який відкрито для переказу суми кредиту, та рахунку № НОМЕР_1 , який відкрито для повернення кредиту, відповідач не має. Належних доказів здійснення нею платежу за документом № 1545966918 від 16.01.2023 року про переказ коштів в сумі 1196,04 грн. з рахунку № НОМЕР_1 на № НОМЕР_4 , позивачем не надано, цільове призначення рахунку № НОМЕР_4 відповідачу невідоме, в позові належне обґрунтування щодо цієї операції відсутнє.

Також, позивачем порушено порядок звернення до суду з позовом по стягнення коштів за споживчим кредитом. Так, відповідно до п. 2 наданої позивачем тексту оферти від 16.12.2022 року, «кредит» надано до 16.06.2030 року, а 08.04.2025 року позивачем, на електронну адресу відповідача направлено вимогу про дострокове повернення кредиту та нарахованих відсотків. Проте, вона не погоджувалась здійснювати отримання вимог за «кредитом» в електронній формі, тобто, сама форма вимоги є неналежною.

З посиланням на положення Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Проте, визначеного вказаною нормою порядку направлення вимоги позивачем дотримано не було, позов пред`явлено 30.04.2025 року, тобто раніше ніж 30 днів з дати направлення вимоги на електронну адресу відповідача, що є самостійною підставою для відмови в позові. З урахуванням викладеного просив відмовити у задоволенні позову повністю та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу допомоги у сумі 20 000 грн. (а.с.66-71).

Представником позивача - Лойфером А.Е. надано суду відповідь на відзив, який мотивований тим, що 16.12.2022 року ОСОБА_2 звернулась до АТ «Сенс Банк» з метою отримання банківських послуг. (12.08.2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.11.2022 року).

16.12.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 відповідач запропонував Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). Підставою для Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», що укладений між нею та Банком. 16.12.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818, Банк прийняв пропозицію відповідача на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року.

Таким чином, твердження представника відповідача про те що «відповідач свідомо відмовилася перераховувати кошти на користь фінансової установи країни-агресора» є безпідставними, оскільки остання уклала Договір з АТ «Сенс Банк».

Підписавши матеріали кредитної справи, відповідач підтвердила, що нею укладено кредитний договір та погоджено усі істотні умови кредитування, у зв`язку із чим сторони зобов`язались виконувати їх належним чином. Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7431» шляхом направлення 22.02.2023 року на номер 380961939909.

Даний номер мобільного телефону також зазначені у відзиві на позовну заяву.

Зауважував, що оскільки договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_2 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Щодо направлення вимоги звертав увагу суду, що останнє відоме Банку зареєстроване місце проживання відповідача : АДРЕСА_2 , що є тимчасово окупованою територією, куди АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання поштової кореспонденції. За таких обставин направлення вимоги про усунення порушень на адресу відповідача об`єктивно не вбачалася можливим. Однак, як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивачу відома електронна адреса відповідача, тому вимога була направлена на електронну пошту відповідача, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500736818. З урахуванням викладеного, просив задовольнити позовні вимоги повністю (а.с.97-105).

У запереченнях на відповідь на відзив представника відповідача - адвоката Турченка С.П. зазначив, що Банк жодним чином не спростував заперечення ОСОБА_2 по суті позову. Крім того, позивач взагалі не довів наявність у відповідача боргу за кредитним договором від 05.11.2021 року №501386176 з АТ «Альфа-Банк» та пред`явлення вимоги про його погашення, в т.ч. достроково. Позивач не надав ні самого кредитного договору від 05.11.2021 року №501386176 з АТ «Альфа-Банк», ні доказів видачі кредиту за ним, ні доказів наявності заборгованості, ні доказів пред`явлення відповідачці вимоги про сплату заборгованості за кредитом. Позивач не враховує, що в період з 03.03.2022 року (дата прийняття постанови КМУ № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації») по 23.06.2023 року (дата націоналізації АТ «Сенс Банк») існувала заборона на виконання будь-яких зобов`язань як на користь АТ «Альфа-Банк», так і на користь АТ «Сенс Банк», тобто, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації. У зв`язку з цим, відповідач цілком правомірно могла не виконувати свої зобов`язання за кредитними договорами з АТ «Альфа-Банк» і, відповідно до вимог ст. 617 ЦК України, не несе за це жодної відповідальності. Також, позивач не зазначає у який спосіб відповідачем було підписано паспорт кредиту та якими доказами це підтверджується; не зазначає у який спосіб відповідачкою було укладено договір про банківське обслуговування фізичних осіб, не вказує номер та дату цього договору, копії відповідного договору до позову не додано; не надано жодного документу за підписом відповідачки про те, що остання «активно» користувалась кредитними коштами за кредитним договором від 16.12.2022 року №500736818 або здійснювала часткову сплату кредиту; не обґрунтовано, з посиланням на законодавство, підстави направлення вимоги від 08.04.2025 року про дострокове повернення кредиту на електронну адресу відповідача всупереч порядку, визначеному ч. 4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування»; не спростовано доводи про відсутність у представника позивача Миколи Проценка права на пред`явлення до фізичних осіб вимог про дострокове повернення кредиту, тощо. Тобто, відповідь на відзив від 03.07.2025 р. не встановлює та не доводить жодних обставин справи, заперечення щодо яких наведено стороною відповідача, не містить спростування заперечень щодо безпідставності заявленого позову. (а.с.114-117)

Ухвалою суду від 16.03.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача - адвокат Лойфер А.Е. у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити. (а.с.140-141)

Представник відповідача - адвокат Турченко С.П. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову з відстав викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 16.12.2022 року підписанням оферти на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500736818, ОСОБА_2 запропонувала Банку укласти Угоду про надання споживчого кредиту (далі - Угода). (а.с.7-зворот-8)

16.12.2022 року шляхом підписання акцепту пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818, Банк прийняв пропозицію ОСОБА_2 на укладення Угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року. (а.с.9-10)

У Додатку № 1 до угоди (а.с.10-зворот-12) сторони узгодили графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг. Також сторонами підписано Паспорт споживчого кредиту, в розділі 3 якого вказані основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача.

Документи були підписані Позичальником аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора «7431» шляхом направлення 22.02.2023 року на номер НОМЕР_5 .

Таким чином, 16.12.2022 року між Банком та ОСОБА_2 з дотриманням приписів чинного законодавства України було укладено кредитний договір із наступними основними умовами: тип кредиту - «Кредит готівкою»; сума кредиту - 295607,03 грн; процентна ставка - 24,00 % річних, тип ставки - фіксована; строк кредиту - 90 місяців; дата повернення кредиту - 16.06.2030 року; порядок повернення кредиту - графік платежів: до 16 числа кожного місяця, розмір мінімального щомісячного платежу 7108,18 грн, загальна кількість платежів 90; для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку.

Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 1493553893 від 16.12.2022 року, виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168 св 21) виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженогоПостановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.

Тобто, надані позивачем виписки по картковим рахункам ОСОБА_2 , які свідчать про користування відповідачем наданим кредитом, є належним доказом щодо наявності заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Позивач посилається на те, що у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором заборгованість станом на 04.12.2024 року становить 429 990,59 грн., з яких: 294 410,99 грн. за кредитом; 135 579,60 грн. за відсотками, що підтверджується наданим банком розрахунком заборгованості. (а.с.14)

Отже, з матеріалів справи встановлено, що до позову на підтвердження вимог долучено наступні документи: акцепт пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року з додатком №1 (а.с.9-12); оферту на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року (а.с.7-зворот-8); паспорт споживчого кредиту від 16.12.2022 року (а.с.7).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1 та ч. 2 ст. 633 ЦК України).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

За правиломчастини статті 205 ЦК Україниправочин можевчинятися усноабо вписьмовій (електронній)формі.Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторонидомовилися укластидоговір упевній формі,він вважаєтьсяукладеним змоменту наданняйому цієїформи,навіть якщозаконом цяформа дляданого видудоговорів невимагалася (частина2статті 639ЦК України). Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (п. 11 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд не погоджується з доводами сторони відповідача про те, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували підписання відповідачем вказаного кредитного договору та додатків до нього. Адже, у справі встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прийняла пропозицію АТ "Сенс Банк", що підтверджується офертою на укладення та акцептом пропозиції на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818. За встановлених обставин кредитний договір було укладено в електронній формі, тобто укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", і є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"). Встановлено, що відповідач підписала вищевказаний кредитний договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що являють собою дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (довідка про ідентифікацію позичальника наявна в матеріалах справи). При цьому ідентифікатор 7431 (цифровий код), як підпис споживача, даний цифровий код надісланий заявнику на телефонний номер (380961939909), у вигляді пароля. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення, вищенаведене підтверджується довідкою про ідентифікацію позичальника, яка долучена до матеріалів справи. Таким чином, у справі доведено те, що 16.12.2022 року між банком і відповідачем виникли договірні відносини.

Зокрема з розрахунку заборгованості (а.с.14) та виписці по особовому (а.с.17-24) рахунку вбачається, що ОСОБА_2 16.01.2023 року здійснила платіж у сумі 1196,04 грн. з призначенням платежу: погашення кредиту за кредитним договором №500736818 від 16.12.2022 року (а.с.17-зворот); враховує наявний меморіальний ордер № 1493553893 від 16.12.2022 року відповідно до якого відбулась операція по перерахуванню АТ "Сенс Банк" кредитних коштів за кредитним договором № 500736818 від 16.12.2022 року в сумі 295607,03 грн. на особу позичальника ОСОБА_2 .

Також, суд враховує розрахунок заборгованості за кредитним договором № 500736818 від 16.12.2022 року, відповідно до якого станом на 04.12.2024 року у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 429 990,59 грн., з яких: 294 410,99 грн. (з урахуванням частково сплачених 16.01.2023 року - 1196,04 грн.) - заборгованість по тілу кредиту, 135579,60 грн. - заборгованість по відсотках.

Вказані обставини підтверджуються виписками по особовим рахункам за період з 16.12.2022 року по 04.12.2024 року за договором №500736818 від 16.12.2022 року (а.с.17-24, 25-26). Виписки містить інформацію про перерахування коштів на рахунок за укладеним між цими ж сторонами кредитним договором № 500736818 від 16.12.2022 року, інформацію про часткову сплату відповідачем заборгованості, про що судом вказано вище.

Відтак, висновки сторони відповідача є необґрунтованими.

Крім того, як вбачається з довідки про ідентифікацію вих.№2849999, підписання договору №500736818 позичальником здійснено аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора, номер телефону на який відправлений ідентифікатор «7431» - 380961939909. Вказаний номер телефону вказаний стороною відповідача у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору Закон України «Про електронну комерцію».

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, що закріплено положеннями ст. 205, ст. 207 Цивільного кодексу України.

Стороною відповідача не спростовано, що номер телефону « НОМЕР_5 » не належить ОСОБА_2 , доказів неотримання ідентифікатора «7431» суду не надала.

На спірні відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить - Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.3 ч.4 ст.16 Закону України «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту на підставі ст. 16 Закону України "Про споживче кредитування" або на підставі частини 10 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", то у споживача (позичальника) відсутній обов`язок повернути достроково споживчий кредит.

Оскільки у спірних правовідносинах кредит надавався на споживчі цілі, тому відповідно до статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», банк повинен був попередньо направити позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту.

У цій справі встановлено, що кредит, наданий банком (позивачем) відповідачу ОСОБА_2 , є споживчим кредитом, у відповідності до п.11 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування". Строк повернення кредиту на час звернення з цим позовом ще не настав (дата повернення кредиту 16.06.2030 року).

Сторонами не заперечується, а тому не підлягає доказуванню, що 08.04.2025 року відповідачем на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 отримано вимогу про дострокове повернення заборгованості.

Слід зазначити, що зареєстрованим у встановленому Законом місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 , що є тимчасово окупованою територією, куди АТ «Укрпошта» не здійснює пересилання поштової кореспонденції.

За таких обставин направлення вимоги про усунення порушень на адресу - vinnatella99@gmail.com, яка зазначена в оферті на укладання угоди про надання споживчого кредиту №500736818, а також зазначалась у стороною відповідача у відповіді на відзив та запереченнях на відповідь на відзив є обґрунтованою.

Згідно з вказаною вимогою через неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги усунути порушення умов Кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 429 990, 59 грн.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2023 року у справі № 553/1501/15-ц якщо у разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив.

Тобто направлення відповідно до частини десятої статті 11 Закону № 1023-XII (у редакції, чинній до 10 червня 2017 року) вимоги про дострокове повернення кредиту свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за у.мови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності

Отже, слід вважати, що кредитор (позивач) реалізував своє право вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст.16 Закону України "Про споживче кредитування".

Слід зазначити, що справа перебуває у суді з 01 травня 2025 року і за цей час заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашена.

Посилання сторони відповідача на постанову КМ України від 03 березня 2022 року № 187, як підставу відмови в позові суд відхиляє, оскільки застосовані в цій Постанові Уряду, зазначені обмеження не застосовуються до юридичних осіб, утворених та зареєстрованих відповідно до законодавства України: які є банками або за рахунками яких на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку дозволяється здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій.

Відповідно до наданих до суду статутних документів позивач АТ «СЕНС БАНК» є Банком, зареєстрованим відповідно до законодавства України, та до суду не надано будь-яких об`єктивних доказів заборони його діяльності на підставі нормативно-правових актів або рішень Національного банку.

Отже, матеріали справи спростовують висновок сторони відповідача про недоведеність укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500736818, про те, що не містить підпису ОСОБА_2 оферта від її імені на укладання угоди про надання споживчого кредиту № 500736818 від 16.12.2022 року, яка міститься в матеріалах справи.

Також наданими доказами спростовуються висновки сторони відповідача про недоведеність ознайомлення відповідача з умовами договору та факту засвідчення відповідачем оферти шляхом накладення електронного підпису або електронного цифрового підпису, чи електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чи аналога власноручного підпису.

Адже, як вбачається наданих доказів, відповідач підписав вищенаведений кредитний договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором, що являють собою дані в електронній формі у виді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору (довідка про ідентифікацію позичальника наявна в матеріалах справи).

У постанові від 09.08.2023 року у справі справа № 266/4900/21 Верховний Суд зазначив, що "по своїй суті розрахунок заборгованості не є доказом (зокрема письмовим) у розумінні статей 76, 95 ЦПК України, а є результатом вчинення арифметичних дій стороною, тоді як саме виписки за рахунками позичальника можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором, тобто слугувати підтвердженням правильності проведених стороною в такому розрахунку арифметичних дій".

Контр-розрахунку матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене, встановлені обставини справи, суд вважає, що надані позивачем виписки по особовим рахункам, розрахунок заборгованості та меморіальний ордер є тими доказами, які підтверджують наявність та розмір кредитної заборгованості відповідача перед позивачем станом на 04.12.2024 року в загальному розмірі 429 990,59 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Крім того, слід зазначити, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з договором про надання послуг №1006 від 28 січня 2025 року, укладеним між АТ «Сенс Банк» як замовником та Адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» як виконавцем, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375,00 грн; за отримання рішення суду 225,00грн; комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було надано договір про надання послуг №1006 від 28.01.2025 року, укладений між АТ «Сенс Банк» адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» (а.с.29-32).

Пунктом 3 Договору від 28.01.2025 року сторони погодили, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п.1.1.1 та п.1.1.2 цього Договору, Замовник (позивач) сплачує на користь виконавця послуг винагороду (гонорар) у розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду Банк сплачує 375 грн., за отримання рішення суду - 225 грн.. комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника - 7,85 % (29664,50 грн.*7,85%).

Разом із цим, суд погоджується з аргументами представника відповідача, що розмір витрат на правову допомогу у сумі 34354,26 грн. є значно завищеним, оскільки справа відноситься до категорії цивільних справ судова практика за якими є сталою, в адвокатському бюро багато цивільних справ, які є тотожними, а для складання позову адвокатом опрацьована невелика кількість документів та нормативно-правових актів, у судових засіданнях представник позивача участі не брав.

Таким чином, з огляду на засади розумності та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 грн.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_2 на користь АТ «СЕНС БАНК» слід стягнути сплачені та документально підтверджені витрати зі сплати судового збору в розмірі 5159,89 грн. (а.с.39).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,81,141,247,263-265,279,280-283 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість за кредитним договором № 500736818 від 16.12.2022 року, яка станом на 04.12.2024 року становить 429 990,59 грн., з яких: за кредитом: 294 410,99 грн., по відсотках: 135 579,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «СЕНС БАНК» витрати на професійну правничу допомогу - 10000 грн., та судовий збір - 5159,89 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: акціонерне товариство «СЕНС БАНК», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя О.О.Куць