Рішення № 141151471, 03.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Київ справа №320/25970/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємств «Будпостач» (далі по тексту позивач, ПП «Будпостач») з позовом до Київської митниці (далі по тексту - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 05.06.2026 №UA100450/2026/000025/1.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що оскаржуваним рішенням Київської митниці від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ неправомірно змінено класифікацію імпортованого товару - поліетиленових ламінованих тентів (тарпауліну) - з коду УКТ ЗЕД 3926909790, заявленого декларантом, на код 6306190000. На думку позивача, ввезений товар виготовлений із полімерних матеріалів, складається з трьох шарів: тканини зі стрічкових ниток поліетилену та двох шарів полімерної плівки, які повністю покривають тканину з обох боків; покриття є видимим неозброєним оком, а шари не можуть бути відокремлені один від одного без руйнування. На підтвердження правильності визначення коду товару позивач послався, зокрема, на висновок експерта КНДІСЕ від 06.03.2024 №159/24-25, висновок спеціалізованої лабораторії Держмитслужби від 19.05.2026 №1420003104-0089, а також на документи виробника та відомості про класифікацію аналогічної продукції.

Крім того, позивач зазначив про протиправність рішення Київської митниці від 05.06.2026 №UA100450/2026/000025/1 про коригування митної вартості товару, оскільки, на його переконання, подані до митного оформлення документи підтверджували заявлену за основним методом митну вартість, визначену за ціною договору. Позивач пояснив, що здійснені ним платежі на користь постачальника стосувалися попередньої оплати за поставки в межах договірних відносин, а тому їх загальна сума не обов`язково має дорівнювати вартості товару за окремим комерційним інвойсом. Також позивач заперечив достатність обґрунтування застосування митницею резервного методу визначення митної вартості, наголосивши, що самого посилання на іншу митну декларацію недостатньо без належного пояснення джерела цінової інформації та обставин, які зумовили визначення митної вартості в скоригованому розмірі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 прийнято позовну заяву до провадження та відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що рішення про визначення коду товару та рішення про коригування митної вартості прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки під час митного оформлення товару митним органом встановлено обставини, які свідчили про неправильність визначення декларантом коду товару та наявність сумнівів у достовірності заявленої митної вартості.

Щодо рішення про класифікацію товару відповідач зазначив, що за результатами митного оформлення товару «Поліетиленовий ламінований тент (тарпаулін)» за митною декларацією від 04.05.2026 №26UA100450400827U2, заявленого до митного оформлення за кодом УКТ ЗЕД 3926909790, митницею було прийнято рішення про взяття проб і зразків товару для проведення дослідження. Згідно з висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертиз та досліджень від 19.05.2026 №1420003104-0089 досліджуваний товар є готовим виробом прямокутної форми, виготовленим із трьох суцільно з`єднаних шарів: текстильного полотна з поліетиленових стрічкових ниток та двох полімерних плівок, розташованих з обох боків полотна. При цьому ознаки, необхідні для класифікації товару в групі 39 УКТ ЗЕД, зокрема видимість полімерного покриття неозброєним оком, за результатами дослідження не встановлено.

Відповідач наголосив, що товар за своїми характеристиками, складом, призначенням і способом ідентифікації виробником є готовим текстильним виробом - захисним тентом із металевими люверсами, призначеним для укриття та зберігання. На підтвердження цього, зокрема, послався на зазначення виробником щільності матеріалу в г/мІ та на відомості про склад товару як поліетиленової тканини з ламінуванням. З огляду на положення примітки 2 до групи 59, пояснення до товарних позицій 3926 та 6306 УКТ ЗЕД і Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД митниця дійшла висновку про необхідність класифікації товару в товарній підкатегорії 6306190000. На думку відповідача, товарна позиція 6306 точніше описує готовий виріб, ніж загальна товарна позиція 3926. Після прийняття рішення про класифікацію декларант подав митну декларацію від 03.06.2026 №26UA100450401026U9 із зазначенням коду УКТ ЗЕД 6306190000.

Щодо рішення про коригування митної вартості відповідач зазначив, що під час митного оформлення товару за умовами поставки FOB-QINGDAO (Китай), із фактурною вартістю 31903,55 доларів США, автоматизованою системою управління ризиками було сформовано митну формальність щодо контролю правильності визначення митної вартості. За результатами перевірки поданих документів митниця встановила розбіжності, які, на її думку, впливали на правильність визначення митної вартості та не давали змоги підтвердити числові значення її складових.

Зокрема, відповідач звернув увагу на те, що за платіжними інструкціями від 10.02.2026 №77 та від 24.09.2025 №409 на рахунок продавця перераховано загалом 51042,04 доларів США, що на 19138,49 доларів США перевищує фактурну вартість оцінюваного товару. Крім того, поданий прайс-лист виробника не містив відомостей про умови оплати, строки поставки та систему знижок. На думку митниці, подані транспортні документи також не підтверджували належним чином витрати на доставку товару: у залізничній накладній зазначено іншого отримувача - ТОВ «БІТ Вантаж», а також відомості про перевантаження на терміналі Щебжешин LHS у Польщі, витрати на яке, як стверджує відповідач, документально не підтверджено.

Відповідач стверджував, що декларанту було повідомлено про виявлені розбіжності та запропоновано надати додаткові документи, зокрема бухгалтерські документи, каталоги й специфікації виробника, експертні висновки щодо якісних і вартісних характеристик товару та переклад митної декларації країни відправлення. Водночас декларант, за твердженням митниці, надав лише видаткові накладні та інформацію з мережі Інтернет, а від надання інших запитуваних документів відмовився, про що зазначив у заяві від 04.06.2026. На думку відповідача, такі обставини свідчили про непідтвердженість заявленої митної вартості документально та наявність підстав для сумнівів у правильності її визначення за ціною договору.

Також відповідач зазначив, що під час консультацій із декларантом було встановлено неможливість застосування другорядних методів визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних або подібних товарів, а також методів на основі віднімання та додавання вартостей через відсутність необхідної інформації. У зв`язку із цим митниця застосувала резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України, використавши інформацію про митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 10.12.2025 №UA100380/2026/653050, а саме брезенту PE TARPAULIN щільністю 100 г/мІ, білого кольору, розміром 4 Ч 6 м, виробництва Китаю, який, за твердженням відповідача, має схожі характеристики з оцінюваним товаром.

Відповідач вважає, що декларант не підтвердив належними документами числові значення складових митної вартості, не усунув виявлені розбіжності та не надав достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості. З огляду на викладене митниця просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи в загальному провадженні з викликом сторін, мотивоване тим, що у цій справі є значний обсяг документів, які необхідно дослідити з метою повного, всебічного з`ясування усіх обставин справи, заслухавши при цьому думку обох сторін процесу.

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»;

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:

1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище;

2) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;

3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

4) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;

5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;

6) оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;

8) типові справи;

9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;

10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;

11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.

Отже, частиною четвертою вищевказаної статті імперативно визначено категорії справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження.

Із положеннями наведеної правової норми процесуального закону перекликаються й приписи частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Частина ж друга статті 257 КАС України визначає, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Предметом позову у даній справі є оскарження рішень відповідача щодо класифікації товарів та коригування митної вартості товарів.

Оскільки дана справа не віднесена до імперативно визначеного переліку справ, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження, процесуальні перешкоди для розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження відсутні.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27.07.2021 у справі №340/1901/20, від 28.07.2021 у справі №160/6740/20, від 22.07.2021 у справі №460/6542/20, від 29.07.2021 у справі №340/1727/20, від 05.08.2021 у справі №200/5490/20-а, від 23.06.2021 у справі №520/13014/2020 та багатьох інших.

Також суд зазначає, що оцінити значення справи для сторін і значний суспільний інтерес має суд в рамках конкретних правовідносин, з яких виник спір. Це означає, що вказані підстави (для розгляду справи за правилами загального позовного провадження) повинні мати своєрідне конкретизоване пояснення у вимірі певної справи; посилання на ці підстави безвідносно до конкретних фактичних підстав не достатньо для того, щоб вимагати розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в численних постановах, зокрема, від 26.05.2022 у справі №640/594/20, від 22.10.2021 у справі № 200/6491/20-а, від 07.10.2021 у справі № 640/23517/20, від 05.10.2021 у справі № 640/23385/20, від 05.08.2021 у справі № 200/5490/20-а, від 22.07.2021 у справі № 460/6542/20, від 23.06.2021 у справі № 520/13014/2020 тощо.

При цьому суд зауважує, що лише посилання на наявність у учасника процесу бажання щодо здійснення розгляду справи за правилами загального, а не спрощеного, позовного провадження не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, як і не вимагають обов`язкового розгляду справи саме за правилами загального позовного провадження лише з урахуванням викладеного волевиявлення учасника процесу про це. У протилежному випадку суди б мусили розглядати в обов`язковому порядку у судових засіданнях за правилами загального позовного провадження усі справи, в яких учасником процесу повідомлено про особливу важливість для нього такої справи, що зводило б нанівець власну оцінку судом обставин справи через призму необхідності чи доцільності проведення судового засідання, та нівелювало б практичну ефективність інституту спрощеного провадження в принципі. В умовах надмірного навантаження судів справами такий алгоритм дій явно б не сприяв процесуальній економії. Обставини даної справи, на переконання суду, не потребують для встановлення об`єктивної істини ані обов`язкового проведення судового засідання, ані здійснення трансформації форми адміністративного судочинства зі спрощеного у загальне позовне провадження, оскільки повний та всебічний розгляд справи є загальною процесуальною вимогою для кожного судового провадження, незалежно від його форми або того, проводиться судове засідання у справі чи ні. Крім того, суд зауважує, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання не позбавляє учасника процесу можливості надати будь-які докази чи письмові документи чи надати пояснення, виклавши їх у письмовій формі.

Також суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі «Ахеn v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 року «VarelaAssalino v. Portugal», заява №64336/01). Так, y випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (не в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

При цьому, положення Кодексу адміністративного судочинства України гарантують права учасників справи безпосередньо знайомитись з матеріалами справи, зокрема і з аргументами іншої сторони та інших учасників та реагувати на ці аргументи відповідно до процесуального законодавства.

З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача.

Таким чином, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Приватне підприємство «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) зареєстровано в якості юридичної особи 07.03.1996, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань зроблено запис № 1000651070053034294 від 17.10.2022.

Основним видом діяльності позивача є Код 46.43 - оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення.

Інші види діяльності:

45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;

45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів;

46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами;

46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;

46.61 Оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткованням;

46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням;

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля;

49.41 Вантажний автомобільний транспорт;

52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту;

53.20 Інша поштова та кур`єрська діяльність;

68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки;

33.14 Ремонт і технічне обслуговування електричного устатковання;

22.29 Виробництво інших виробів із пластмас;

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2023 між позивачем (далі - покупець) та компанією RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD., (Китай) (далі - продавець) було укладено контракт №1539.

Відповідно до пункту 1.1. контракту продавець виробляє та продає, а покупець приймає і оплачує: будівельні та оздоблювальні матеріали, гідропароізоляція, гідро та паробар`єр, тенти (далі «Товар»).

Пунктом 1.2. контракту передбачено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 3.1. сторони за цим контрактом керуються правилами Інкотермс 2020. Строки та умови поставки вказуються в інвойсах. Товар поставляється для ввезення на митну територію України.

У пункті 5.1. контракту визначено, що загальна сума контракту становить 5 000 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 5.3. контракту встановлено, що платежі за товар здійснюються покупцем на умовах і в строки, зазначені у проформі-інвойсі або інвойсі, шляхом банківського переказу на банківський рахунок продавця.

24.02.2020 для організації перевезення товарів до України позивач уклав з ТОВ Мерск Україна Лтд (далі - експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.

14.02.2022 для перевезення товарів до України позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір № UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.

З долученої до матеріалів справи копії заяви виробника (з наданням перекладу) від 24.02.2025 вбачається, що предметом поставки товарів позивачу є тенти, розмір яких в асортименті зазначається в кожній проформі інвойсі. Також вказано вид пакування, умови доставки, підтвердження дотримання всіх процедур при їх виготовленні.

16.09.2025 продавець надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB Ціндао згідно з Інкотермс 2020.

Відповідно до комерційної пропозиції від 16.09.2025 Компанія RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD., (Китай) відповідно до контракту №1539 від 05.06.2023 надала ціни на продукцію (тенти) у кількості 53252 шт. вартістю 127 588,94 доларів США.

Також продавець надав позивачу проформу-інвойс від 16.09.2025 №NSW-250916-TARPS на товари за ціною 127 588,94 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї правил Інкотермс 2020. Цього ж дня продавець товарів направив позивачу довідку від 16.09.2025, в якій зазначено, що тенти виготовлені за однаковою технологією, відрізняються лише розмірами.

24.09.2025 позивач на підставі контракту від 05.06.2023 року №1539 платіжною інструкцією в іноземній валюті №409 перерахував на ім`я продавця грошові кошти в розмірі 25 517,79 доларів США.

14.01.2026 продавець виписав комерційний інвойс №MW-25125-B для відвантаження товарів за ціною 31 903,55 доларів США на умовах передоплати, на умовах поставки FOB порт QINGDAO у Китаї правил Інкотермс 2020, а також виписав пакувальний лист до комерційного інвойсу.

Для переміщення товарів в Україну митними органами Китаю було оформлено митну декларацію на експорт з Китайської Народної Республіки №425820260000084168 за ціною 31 903,55 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.

30.01.2026 продавець передав товари перевізнику для доставки із порт QINGDAO у Китаї до порту Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № APU185475.

10.02.2026 позивач на підставі контракту від 05.06.2023 №1539 платіжною інструкцією в іноземній валюті №77 перерахував на ім`я продавця грошові кошти в розмірі 25 524,55 доларів США.

07.04.2026 для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 2 390,46 доларів США, з оформлення документації та операційні послуги терміналу у Гданську (Польща) перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653635865, а експедитор ТОВ «Мерск Україна ЛТД» для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг у розмірі 58 856,48 грн виписав рахунок-фактуру №5653635868.

08.04.2026 продавець виписав на товари, що вказані в комерційному інвойсі сертифікат походження №С26МА3ТR21J30021 про походження товарів у Китаї.

15.04.2026 для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» виписав довідку про транспортні витрати №23, де зазначено вартість послуг транспортування товарів за межами території України в розмірі 58 856,48 грн та 1 840,46 доларів США.

На підставі залізничної накладної УМВС від 19.04.2026 №02832 товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до залізничної станції Бориспіль Київської області.

04.05.2026 позивачем подано відповідачу митну декларацію №26UA1004504008271U2 для митного оформлення товарів, у якій визначено митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту) та у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 31 903,55 доларів США, у графі 33 зазначено код товару 3926909790, ставка мита 0% та заявлено до сплати митні платежі: ПДВ 308 130,76 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості до означеної митної декларації декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA100450/2026/000059, виписаної відповідачем, а саме:

- пакувальний лист б/н від 14.01.2026;

- рахунок-фактура (інвойс) №MW-25125-C від 14.01.2026;

- коносамент №APU185475 від 30.01.2026;

- накладна (УМВС) №02832 від 19.04.2016;

- декларація про походження товару №MW-25125-C від 14.01.2026;

- банківські платіжні документи №409 від 24.09.2025, №77 від 10.02.2026;

- рахунки-фактури №5653635865, №5653635868 від 07.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23 від 15.04.2026

- прайс-лист б/н від 16.09.2025;

- контракт від 05.06.2023 №1539 між позивачем та компанією RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD (Китай);

- договори про перевезення №UA00072649 від 14.02.2022, № UA00072711 від 24.02.2020;

- інші некласифіковані документи: 24UA90200000008-KT від 02.05.2024, 24UA90200000009-KT від 03.05.2024, 24UA90200000012-KT від 22.05.2024, висновок №159/24-25 від 06.03.2024, КТ-UA204000-0034-2022 від 21.11.2022, лист щодо виробництва від 24.02.2025, лист щодо відмінностей від 16.09.2025, презентація від 04.05.2026, рішення суду у справі №320/29069/24 від 05.09.2024, №320/29069/24 від 01.10.2024, №320/41603/24 від 05.12.2024, №320/41603/24 від 10.06.2025, №320/45902/24 від 18.12.2024, №320/45902/24 від 05.02.2025;

- копія митної декларації країни відправлення №425820260000084168 від 18.01.2026.

12.05.2026 позивачем подано тимчасову митну декларацію №26UA100450400869U9 для випуску товарів у вільний обіг

Спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби складено висновок №1420003104-0089 від 19.05.2026 щодо взятих проб (зразків) товарів згідно з актом від 08.05.2026 б/н.

Рішенням Київської митниці від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ імпортовані позивачем товари тенти класифіковані за кодом УКТЗЕД 6306190000, що передбачає пільгову ставку мита 12%.

26.05.2026 відповідач виписав картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100450/2026/000059, згідно якої відмовлено у випуску товарів по митній декларації від 04.05.2026 №26UA1004504008271U2.

03.06.2026 подав відповідачу додаткову митну декларацію №26UA1004500400827U2, в якій зазначено визначений відповідачем код товару у графі 33 6306190000.

Для підтвердження заявленої митної вартості до означеної митної декларації декларант додав передбачені статтею 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні, виписаної відповідачем, а саме:

- пакувальний лист б/н від 14.01.2026;

- рахунок-фактура (інвойс) №MW-25125-C від 14.01.2026;

- коносамент №APU185475 від 30.01.2026;

- накладна (УМВС) №02832 від 19.04.2016;

- декларація про походження товару №MW-25125-C від 14.01.2026;

- митна декларація №26UA100450400827U2.00 від 04.05.2026;

- рішення про визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД №26UA10000000112-КТ від 26.05.2026;

- картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 26.05.2026 №UA100450/2026/000059;

- банківські платіжні документи №409 від 24.09.2025, №77 від 10.02.2026;

- рахунки-фактури №5653635865, №5653635868 від 07.04.2026;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №23 від 15.04.2026

- прайс-лист б/н від 16.09.2025;

- контракт від 05.06.2023 №1539 між позивачем та компанією RIZHAO NEWSINWON PLASTIC CO., LTD (Китай);

- договори про перевезення №UA00072649 від 14.02.2022, № UA00072711 від 24.02.2020;

- інші некласифіковані документи: 24UA90200000008-KT від 02.05.2024, 24UA90200000009-KT від 03.05.2024, 24UA90200000012-KT від 22.05.2024, висновок №159/24-25 від 06.03.2024, КТ-UA204000-0034-2022 від 21.11.2022, лист щодо виробництва від 24.02.2025, лист щодо відмінностей від 16.09.2025, презентація від 04.05.2026, рішення суду у справі №320/29069/24 від 05.09.2024, №320/29069/24 від 01.10.2024, №320/41603/24 від 05.12.2024, №320/41603/24 від 10.06.2025, №320/45902/24 від 18.12.2024, №320/45902/24 від 05.02.2025;

- копія митної декларації країни відправлення №425820260000084168 від 18.01.2026.

12.05.2026 позивачем подано тимчасову митну декларацію №26UA100450400869U9 для випуску товарів у вільний обіг

04.06.2026 відповідачем направлено на електронну адресу позивача повідомлення декларанту №1211160 про необхідність надання додаткових документів.

Позивач стверджує, що 04.06.2026 у відповідь на електронне повідомлення повідомлено митний орган, що всі наявні документи були надані.

05.06.2026 Київська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA100450/2026/000025/1, яким визначила митну вартість за резервним методом на рівні 2,95 доларів США/кг, джерело інформації митна декларація від 10.12.2025 №UA100380/2026/653050 (25UA100380653050U6), а також виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA100450/2026/000060, згідно з якою відмовлено у випуску товарів по митній декларації від 03.06.2026 №26UA1004500400827U2.

05.06.2026 з метою випуску товарів в обіг позивачем подано електронну митну декларацію №26UA100450401029U6.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цих рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється відповідно до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який ґрунтується на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону, що унеможливлює або істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першої статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За правилами статті 67 МК України українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з частиною першої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частин першої п`ятої статті 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Наведене в сукупності свідчить, що, за загальним правилом, класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає митну декларацію.

В свою чергу, митний орган здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише в тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта.

Повноваження митного органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта, про що зазначив Верховний Суд у постановах від 03.04.2018 у справі №814/1256/17, від 16.12.2024 у справі №160/24963/23.

Процедуру ведення УКТ ЗЕД визначено Порядком ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №428 (далі - Порядок №428).

Згідно з пунктом 2 Порядку №428 УКТЗЕД є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України «Про Митний тариф України», що використовується для цілей тарифного та інших видів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, ведення статистики зовнішньої торгівлі та здійснення митного оформлення товарів.

Пунктом 3 Порядку №428 визначено, що УКТЗЕД складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації (далі - Гармонізована система) з урахуванням Комбінованої номенклатури Європейського Союзу (далі - Комбінована номенклатура).

Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Міністерства фінансів України №650 від 30.05.2012 (далі - Порядок №650).

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №650 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

класифікація товару - визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України» (далі - Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТ ЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику відповідно до вимог Митного кодексу України (далі - Кодекс), до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення;

контроль правильності класифікації товарів - перевірка відповідності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення або після них;

рішення щодо класифікації товарів (далі - Рішення) - рішення митного органу, яке приймається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 1 розділу ІІ Порядку №650 встановлено, що посадові особи Підрозділу, ПМО здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час виконання митних формальностей. Обсяг митного контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів, визначається на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування відповідно до вимог Кодексу; відомостей про товар та код товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, із врахуванням Пояснень до УКТ ЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, відповідно до вимог Кодексу.

Відповідно до пунктів 20-25 розділу ІІ Порядку №650 за допомогою АСМО Рішення оформлюється, підписується шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису посадової особи, яка його прийняла, та передається до ПМО. Прийняте Рішення реєструється в Журналі Рішень та вноситься до бази даних «Класифікаційні рішення» єдиної автоматизованої інформаційної системи митних органів (далі - ЄАІС). Рішення є обов`язковим для митних цілей, діє три роки з дати його прийняття, крім випадків скасування або анулювання такого Рішення до закінчення строку його чинності. У разі застосування Рішення відомості, які вносить декларант або уповноважена ним особа у графи 31 та 33 митної декларації щодо товару, якого стосується таке Рішення, мають відповідати інформації, зазначеній у графі 6 Рішення, а реєстраційний номер Рішення та дата його прийняття зазначаються у графі 44 митної декларації. Після внесення Рішення до бази даних «Класифікаційні рішення» ЄАІС центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, забезпечує оприлюднення такого Рішення на власному офіційному вебсайті. Оприлюдненню підлягає інформація із граф 1, 4, 6 та 7 Рішення. У разі незгоди з Рішенням декларант або уповноважена ним особа має право його оскаржити відповідно до глави 4 Кодексу.

Наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543 затверджено Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - Пояснення № 543).

Згідно з Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД, що містяться в Поясненнях №543, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. Будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного; (b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. У разі якщо згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(а) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(с) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. Товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

5. На додаток до наведеного до зазначених нижче товарів застосовуються такі правила:

(a) футляри для фотоапаратів, музичних інструментів, зброї, креслярського приладдя, прикрас та подібні вироби, які мають спеціальну форму і призначені для зберігання відповідних виробів або набору виробів, придатні для тривалого використання разом з виробами, для яких вони призначені, класифікуються разом з упакованими в них виробами. Це правило не поширюється на тару (упаковку), що становить разом з виробом одне ціле і надає останньому істотно іншої властивості;

(b) відповідно до правила 5 (a) тару (упаковку) разом з товарами, які в ній містяться, слід класифікувати разом з цими товарами, якщо вона належить до такого типу тари (упаковки), яка зазвичай використовується для упакування цих товарів. Це положення є необов`язковим, якщо ця тара (упаковка) придатна для повторного використання.

6. Для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Як було встановлено раніше, позивачем було визначено код товару за УКТЗЕД 3926909790, у той час як відповідач у спірному рішенні змінив опис товару та його код за УКТЗЕД на 6306190000.

Так, пояснення до коду 3926909790 міститься у Поясненнях до розділу VII (Полімерні матеріали, пластмаси та вироби з них; каучук, гума та вироби з них), а до коду 6306190000 - в розділі Розділ XI (Текстильні матеріали та текстильні вироби).

Згідно з пунктом 1 Пояснень до групи 39 розділу VII (Пластмаси, полімерні матеріали та вироби з них) в УКТ ЗЕД термін «пластмаси» означає матеріали товарних позицій 3901 - 3914, здатні під час полімеризації або на будь-якій наступній стадії набувати заданої форми під впливом зовнішньої дії (як правило, температури і тиску, а у разі потреби з використанням розчинника або пластифікатора) та зберігати її після усунення зовнішньої дії, такої як пресування, лиття, екструзія, каландрування або іншої.

В УКТ ЗЕД термін «пластмаси» означає також вулканізоване волокно, однак не застосовується до матеріалів, які розглядаються як текстильні в розділі XI.

Відповідно до пункту 2 до цієї групи не включаються: (a) мастильні матеріали товарної позиції 2710 або 3403; (b) воски товарної позиції 2712 або 3404; (c) окремі органічні сполуки визначеного хімічного складу (група 29); (d) гепарин або його солі (товарна позиція 3001); (e) розчини (крім колодію), які складаються з будь-яких продуктів товарних позицій 3901 - 3913 в летких органічних розчинниках, за умови, що частка розчинника становить більш як 50 мас.% розчину (товарна позиція 3208); фольга для тиснення товарної позиції 3212; (f) органічні поверхнево-активні речовини та препарати товарної позиції 3402; (g) природні переплавлені смоли або складні ефіри цих смол (товарна позиція 3806); (h) готові присадки, добавки до нафтопродуктів (включаючи бензин) або для інших рідин, які використовуються з тією самою метою, що і нафтопродукти (товарна позиція 3811); (ij) готові гідравлічні рідини на основі полігліколів, силіконів або інших полімерів групи 39 (товарна позиція 3819); (k) діагностичні або лабораторні реагенти на підкладці з пластмаси (товарна позиція 3822); (l) синтетичний каучук групи 40 або вироби з нього; (m) шорно-сідлові вироби або упряж (товарна позиція 4201), або валізи, кейси, сумки та інші вироби товарної позиції 4202; (n) плетені, кошикові вироби, матеріали для плетіння групи 46; (o) настінні покриття товарної позиції 4814; (p) товари розділу XI (текстильні матеріали та вироби з них); (q) вироби розділу XII (наприклад взуття, головні убори, парасольки від сонця і дощу, палиці, ціпки, пуги, батоги та їх частини); (r) біжутерія (імітація ювелірних виробів) товарної позиції 7117; (s) товари розділу XVI (машини та механічне або електричне обладнання); (t) частини літальних апаратів або транспортних засобів розділу XVII; (u) вироби групи 90 (наприклад оптичні елементи, оправи для окулярів, креслярські інструменти); (v) вироби групи 91 (наприклад годинники, корпуси годинників усіх видів); (w) вироби групи 92 (наприклад музичні інструменти та їх частини); (x) вироби групи 94 (наприклад меблі, світильники та освітлювальне обладнання, світлові вивіски, збірні будівельні конструкції); (y) вироби групи 95 (наприклад іграшки, ігри, спортивний інвентар); або (z) вироби групи 96 (наприклад щітки, ґудзики, застібки-блискавки, гребінці, мундштуки, чубуки до люльок або подібні вироби, частини для термосів або подібні вироби, ручки (для писання), механічні (наприклад, цангові) олівці зі вставним грифелем, моноопори, двоноги, триноги та аналогічні вироби).

До товарної позиції 3926 (Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914), зокрема, включаються: - 3926909790 - інші.

До цієї товарної позиції включаються вироби, в іншому місці не зазначені, із пластмас (як визначено в Примітці 1 до цієї групи) чи з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914.

До них відносяться:

(1) Одяг та додаткові речі (крім іграшок), виконані зшиванням чи склеюванням листів пластмаси, наприклад, фартухи, ремені, дитячі нагрудники, плащі, підпахівники і т. д. Знімні пластмасові каптури включаються до цієї товарної позиції, якщо вони подані разом з пластмасовими плащами, до яких вони належать.

(2) Пристосування (кріпильні вироби та фурнітура) до меблів, транспортних засобів або аналогічні вироби.

(3) Статуетки та інші декоративні вироби .

(4) Пилозахисні покриття, захисні мішки, навіси, швидкозшивачі, папки для документів і книжок, обкладинки книжок і т. п. захисні вироби, виготовлені шляхом зшивання або склеювання листів з полімерних матеріалів.

(5) Прес-пап`є, ножі для різання паперу, блокноти з промокальним папером, футляри для ручок, закладки для книг і т. д.

(6) Гвинти, болти, шайби та аналогічні вироби загального користування.

(7) Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, нескінченні чи розрізані уздовж та з`єднані кінцями або оснащені кріпленнями.

Транспортерні стрічки, привідні паси чи елеваторні паси, або іншого типу, подані з машинами чи апаратурою, для якої вони призначені, змонтовані чи незмонтовані, класифікуються разом з цією машиною або пристроєм (наприклад, у розділі XVI). Крім того, до цієї товарної позиції не включаються транспортерні стрічки або привідні паси з текстильного матеріалу, просоченого, з покриттям чи дубльованого (прошарованого) полімерним матеріалом (розділ XI, наприклад, товарна позиція 5910).

(8) Іонообмінні колонки, заповнені полімерами товарної позиції 3914.

(9) Пластмасові контейнери, проміжок між стінками яких заповнено карбоксиметилцелюлозою (використовувані як ємності для льоду).

(10) Коробки чи ящики для інструментів, що не мають спеціальної форми чи спеціальних пристосувань усередині для розміщення конкретних інструментів, разом з їх приладдям або без них (дивись пояснення до товарної позиції 4202).

(11) Соски-пустушки; пузирі для льоду; спринцівки; клізми та пристрої для них; подушки для інвалідів та аналогічні подушки для догляду за хворими; пессарії; презервативи (профілактичні засоби); балони для шприців.

(12) Різні інші вироби, такі як застібки для сумок, куточки для валіз, підвісні гачки, захисні ковпачки і прокладки, установлювані під меблями, ручки (на робочих інструментах, ножах, вилках і т. п.), намистини, стекла годинників, цифри та літери, ярлики для багажу.

(13) штучні нігті.

До цієї товарної позиції не включаються предмети домашнього вжитку такі як урни для сміття та мобільні баки для сміття (в тому числі для застосування на вулиці).

У товарній категорії 39269097 класифікуються армовані вуглецевим волокном пластикові бічні накладки для центральної консолі пасажирських автомобілів. Ці накладки виготовлені з композитного матеріалу, що складається переважно з вуглецевих волокон, залитих у матрицю з епоксидної смоли. Вони мають жорстку конструкцію. Ці накладки мають різні фіксуючі запірні (защепувальні) пристрої та монтажні отвори на нижньому краї. Вони кріпляться до центральної консолі пасажирських автомобілів і служать, зокрема, декоративним елементом.

В свою чергу, товарній позиції 6306 УКТЗЕД відповідає такий опис товарів: брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів: - 6306190000 - з інших текстильних матеріалів.

Причепи, що включаються до цієї товарної позиції, такі:

До цієї товарної позиції включається ряд текстильних виробів, переважно виготовлених з міцної щільної парусини.

(1) Брезентові покриття. Переважно використовуються для запобігання псуванню від непогоди товарів, які зберігаються під відкритим небом або завантажені на судна, у вагони, вантажівки і т. д. Переважно тканини для них виготовляються з синтетичних або штучних волокон, з покриттям або без покриття, або з важкого чи досить важкого полотна (з конопель, джуту, льону чи бавовни). Ці брезентові покриття водонепроникні. Брезентові покриття з полотна переважно обробляються смолою або хімікатами для надання їм водонепроникності чи для попередження гниття. Вони переважно бувають прямокутної форми з підрубленими краями і можуть бути оснащені отворами, шнурами, планками і т. д. Брезентові покриття фасонні (наприклад, для копиць сіна, для палуб невеликих суден, вантажівок і т. д.) також включаються до цієї товарної позиції за умови, що вони плоскі.

Брезентові покриття не слід плутати ані з чохлами для автомобілів, машин і т. д., виготовленими з брезенту за формою цих машин, ані з плоскими захисними покриттями з легкого матеріалу, виготовленими так само, як брезентові покриття (товарна позиція 6307).

(2) Вітрила (для яхт, рибальських смеків (однощоглових рибальських суден) чи інших суден, для дощок для віндсерфінгу або сухопутних транспортних засобів). Вони виготовляються з міцних текстильних матеріалів (наприклад, з високоміцних синтетичних або штучних волокон), нарізаних за формою і підрублених, і переважно оснащені вічками або іншими кріпильними деталями.

(3) Навіси та зовнішні сонцезахисні пристрої (наприклад, штори, вертикальні маркізи тощо) (для магазинів, кафе і т. д.). Вони призначені для захисту від сонця; виготовлені переважно з міцної одноколірної чи смугастої парусини і можуть бути змонтовані на валиках або складних механізмах. Вони включаються до цієї товарної позиції, навіть коли натягнуті на рами, як це буває з зовнішніми сонцезахисними пристроями (наприклад горизонтальні фасадні, балконні чи терасні маркізи (перголи)).

(4) Намети - це укриття, для яких використовуються тканини від легких до досить важких з синтетичних або штучних волокон, бавовняних чи змішаних текстильних матеріалів, з покриттям або без покриття, дубльованих чи недубльованих, або з парусини. Вони переважно мають одинарний чи подвійний дах і боки або стінки (одинарні чи подвійні), що дозволяє закривати намет. До цієї товарної позиції включаються намети різних розмірів і форм, наприклад намети для військових, кемпінгів (включаючи рюкзакові намети), цирків і пляжів. Вони відносяться до цієї товарної позиції незалежно від того, оснащені вони чи не оснащені тичинами, кілочками, відтяжними мотузками чи іншими пристосуваннями.

Караванні «Навіси» (також відомі як навіси для будинків-фургонів (додаткові прибудови)) за своєю структурою схожі на намети і тому розглядаються як намети. Тканини для них переважно виготовляються з синтетичних або штучних волокон або досить товстої парусини. Вони складаються з трьох стін і даху та призначені для збільшення житлової площі будинку-фургона.

Тимчасові навіси, як правило, призначені для використання на відкритому повітрі, відкриті з однієї або кількох сторін (але також можуть бути повністю закриті), включають повний або частковий дах і можуть забезпечувати повний або частковий захист від одного або кількох погодних факторів (наприклад, сонця, дощ, вітер). Каркаси тимчасових навісів, як правило, виготовляються з металу і можуть мати телескопічні складані стрижні. Дах і будь-які сторони можуть бути встановлені окремо.

До цієї товарної позиції не включаються парасолькові намети товарної позиції 6601.

(5) Спорядження для кемпінгу. До цих товарів відносять парусинові відра, мішки для води, тази для умивання; непромокальні покриття, що розстеляються на землі в наметі; надувні матраци та подушки (крім зазначених у товарній позиції 4016); гамаки (крім зазначених у товарній позиції 5608).

Отже, до товарної позиції 3926 відносяться інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901 - 3914, а до товарної позиції 6306 - брезентові покриття, навіси і зовнішні сонцезахисні пристрої; намети (включаючи тимчасові каркасні намети та подібні вироби); вітрила для човнів, серфінгів або сухопутних транспортних засобів; спорядження для кемпінгів.

Матеріали справи свідчать, що, приймаючи спірне рішення від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ, Київська митниця керувалася Митним кодексом України; Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД), викладеною у додатку до Закону України від 19.10.2022 №2697-ІХ «Про Митний тариф України»; Поясненнями до УКТЗЕД, затвердженими наказом Державної митної служби України від 14.12.2022 №543; Основними правилами інтерпретації УКТЗЕД 1,6; наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зі змінами) Примітка 2 а до групи 59, Поясненнями до товарної позиції 6306 УКТЗЕД; Висновком СЛЕД Держмитслужби від 19.05.2026 №1420003104-0089 (Лист Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 19.05.2026 №7.17-4/31-04/7/2416); актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу та технічною інформацією від постачальника і фотозображенням товару.

У відзиві на позовну заяву відповідач, обґрунтовуючи правомірність прийняття спірного рішення про визначення коду товару, посилається на висновок СЛЕД Держмитслужби від 19.05.2026 року №1420003104-0089.

Водночас, дослідивши зміст означеного висновку, судом встановлено, що наведений у ньому опис не визначає відповідність досліджуваного товару тим характеристикам, які притаманні товарній позиції 6306.

У постанові від 24.12.2020 у справі №806/4585/15 Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій щодо визнання безпідставним твердження відповідача, що при проведенні товарознавчої експертизи, експерт вийшов за межі своїх повноважень визначивши код товару згідно з УКТЗЕД. Відповідно до п. 1 р. IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5 до основних завдань товарознавчої експертизи відноситься визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності.

Верховний Суд у постанові від 16.12.2024 у справі №160/24963/23 виснував, що «…у висновку Дніпропетровського управління експертиз та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 28 серпня 2023 року № 142000-3700-0332, окрім наведення технічних характеристик досліджуваної рідини, аналіз яких може провести виключно експерт зі спеціальними знаннями, чітко зазначено, що в межах технічних можливостей підрозділу визначити вміст інших компонентів проби не видалося можливим, а також те, що визначення сфери застосування товарів не входить до компетенції експерта.

Більш того, в названому висновку не визначено (не ідентифіковано) як конкретного виду, так і коду згідно з УКТ ЗЕД наданого на дослідження товару.

За таких обставин, є цілком обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про недоведення відповідачем законності свого рішення від 06 вересня 2023 року № 23UA11000000069-КТ щодо класифікації товарів та, відповідно, зміну коду імпортованого позивачем розчинника «ЕПІСІЛОН» з 3814009090 на 3811190000 згідно з УКТЗЕД.».

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №804/5227/17.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сам по собі висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 19.05.2026 №1420003104-0089 не є достатнім доказом правомірності зміни відповідачем класифікації імпортованого товару з коду УКТ ЗЕД 3926909790 на код 6306190000, оскільки наведений у ньому опис результатів дослідження не дає змоги встановити, що досліджуваний товар за своїми характеристиками відповідає ознакам саме товарної позиції 6306 УКТ ЗЕД.

При цьому визначення коду товару за УКТ ЗЕД має ґрунтуватися на встановлених характеристиках товару та їх співвіднесенні з відповідними товарними позиціями, примітками до розділів і груп та Основними правилами інтерпретації УКТ ЗЕД. Саме по собі посилання митного органу на висновок лабораторного дослідження, без належного обґрунтування відповідності встановлених характеристик товару обраному коду, не підтверджує наявності передбачених частиною п`ятою статті 69 МК України підстав для самостійної класифікації товару митним органом.

Суд також звертає увагу, що митний орган при класифікації товару повинен враховувати всі документи та відомості, що передаються разом із запитом. При цьому жоден із них не має вирішального значення, має інформаційний або довідковий характер і оцінюється у сукупності з іншими доказами на підтвердження того чи іншого коду товару згідно з УКТЗЕД. Відтак, врахування чи неврахування того чи іншого носія доказової інформації має бути обґрунтованим у відповідному рішенні митного органу.

Разом з тим, у рішенні про визначення коду товару у графі 4 «Висновок» не зазначено причин неврахування документів, наданих позивачем, при прийнятті спірного рішення, що свідчить про те, що відповідачем при його ухваленні не дотримано вимог нормативно-правових актів щодо врахування при класифікації товару всіх документів та відомостей, що передаються разом із запитом.

Відтак, суд доходить висновку, що митний орган при прийнятті спірного рішення безпідставно не врахував цільове призначення імпортованих товарів та їх технічні характеристики.

Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №804/7239/17 дійшов висновку, що положеннями Основних правил інтерпретації УКТЗЕД передбачено, що при віднесенні товару до тієї чи іншої позиції слід виходити з більш конкретного опису товару, тобто саме характеристики товару є визначальними для класифікації товару відповідно до УКТЗЕД.

Враховуючи, що товар не відповідає товарній позиції 6306, суд зазначає, що контролюючий орган безпідставно визначив у спірному рішенні вищевказаний код УКТЗЕД товару.

До того ж, у спірному рішенні відповідачем не зазначено обставини та підстави визначення товару саме такого коду УКТЗЕД та підстави неврахування наданих позивачем документів. Крім того, відповідачем не враховано й те, що товарній позиції, в якій товар був описаний позивачем конкретніше (порівняно з товарною позицією, де митним органом надано більш загальний опис), згідно із вказаними вище Поясненнями №256 надається перевага.

Отже, визначення позивачем товару за кодом УКТЗЕД 3926909790 є обґрунтованим, у той час як відповідачем не було надано належних та допустимих доказів правомірності зміни опису та коду УКТЗЕД відповідних товарів, які вказані у митній декларації, що свідчить про протиправність спірного рішення щодо класифікації товарів та наявності правових підстав для його скасування.

Враховуючи означені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та достатніми доказами правомірність прийняття рішення від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ, оскільки не обґрунтував, яким чином встановлені під час дослідження характеристики товару зумовлюють його класифікацію саме за кодом УКТ ЗЕД 6306190000. За таких обставин спірне рішення не може вважатися таким, що прийняте з належним обґрунтуванням відповідно до вимог митного законодавства, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході; торгівлі за умов повної конкуренції.

Пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року визначено, що якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який; можна визначити.

За нормами статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

У частині першій статті 52 Митного кодексу України зазначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний:

1) заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій із митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 52 МК України у випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей (частини восьма, дев`ята статті 52 МК України).

За приписами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Приписами частин першої, другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині третій статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини дванадцятої статті 264 МК України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (частина сьома статті 55 МК України).

Згідно з частиною восьмою статті 55 МК України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Положеннями частини дев`ятої статті 55 МК України передбачено, що у разі надання декларантом додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

За правилами статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов`язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частини п`ята-восьма статті 58 МК України).

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вказаний правовий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, адміністративне провадження № К/9901/45484/18.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судом враховується, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України, а саме статтею 53, заборонено.

Водночас, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, в силу частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Статтею 55 Митного кодексу встановлено порядок коригування митної вартості товарів.

Відповідно до частини другої цієї статті прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів «Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі №820/3231/16, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Установивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 зазначив, що «...якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів...».

Таким чином, враховуючи позицію Верховного Суду, на переконання суду, позивачем подано усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, як наслідок, у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів.

Водночас суд зазначає, що надіслане митницею повідомлення про надання документів не містить інформації, що дозволяла б з`ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами.

Вказані відповідачем у повідомленні недоліки (невідповідність платіжних доручень сумі фактурної вартості) не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.

Крім того, відповідач в електронному повідомленні зобов`язав позивача надати додаткові документи, проте, не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити, чим необґрунтовано обмежив позивача в можливості довести митному органу правильність визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд зазначає, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості

Протиправність невмотивованого та безпідставного витребування митним органом додаткових документів підтверджується також правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 23.04.2021 у справі №808/1402/18, адміністративне провадження №K/9901/4996/19, якою визначено, що: «Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість».

Зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що за результатами розгляду поданих до митного оформлення разом з митною декларацією документів встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У рішенні зазначено, що надані декларантом до митного оформлення платіжні документи на загальну суму 51042,04 доларів США не відповідають вартості поставленого в межах спірних правовідносин товарів у сумі 31903,55 доларів США. Також зазначено про ненадання декларантом достовірних відомостей про визначення митної вартості, для підтвердження витрат на поставку товару.

Суд звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Верховний Суд у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 зазначив, що розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів у достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може відбуватися, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар і послуг зі страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.

Виходячи з наведеного доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

У свою чергу надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.

В даному випадку, доказами, які підтверджують витрати на доставку товару, є договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №МА00072711, договір на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 14.02.2022 №UA00072649, митна декларація на експорт з КНР, коносамент для морського або мультимодального транспорту, рахунок-фактура від 07.04.2026 №5653635868, довідка про транспортні витрати від 15.04.2026 №23, накладна від 19.04.2026.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності у прайс-листі строків поставки та системи знижок як такі, що не підтверджують, яким чином відсутність цих відомостей у прайс-листі ставить під сумнів ціну саме спірної поставки, підтверджену контрактом та інвойсом. На переконання суду, якщо відповідачем не встановлено, що ціна за інвойсом суперечить прайс-листу або що умови продажу перешкоджають застосуванню основного методу, наведена обставина сама по собі не є достатнім обґрунтуванням коригування.

Таким чином, суд доходить висновку, що подані позивачем документи на підтвердження витрат на транспортування товару, зокрема договори перевезення та транспортного експедирування, коносамент, рахунок-фактура, довідка про транспортні витрати, накладна та митна декларація на експорт з КНР, у своїй сукупності є достатніми для підтвердження обставин перевезення товару та відповідних транспортних витрат, за умови їх узгодженості між собою та можливості ідентифікувати їх зв`язок зі спірною поставкою.

При цьому законодавство не встановлює виключного переліку документів, якими мають підтверджуватися витрати на перевезення, а тому такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими належними та допустимими доказами, що дають змогу встановити їх розмір. Відповідач не навів належного обґрунтування того, які саме відомості в поданих документах є недостатніми або недостовірними, та не довів, що виявлені ним недоліки перешкоджали визначенню числового значення транспортних витрат, які підлягають включенню до митної вартості товару. Отже, саме по собі посилання на недостатність документального підтвердження витрат на транспортування не є достатньою підставою для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом.

Отже, суд вважає, що такі доводи та посилання митного органу не підтверджені належними та достатніми доказами, а відтак не можуть бути підставами для коригування митної вартості товару.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем другорядного (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за другорядним (резервним) методом визначення митної вартості товарів митним органом взято інформацію про раніше визначеної митної вартості товарів згідно митної декларації від 10.12.2025 №UA100380/2026/653050 (25UA100380653050U6), та визначено митну вартість на рівні 2,95 доларів США/кг, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Суд зазначає, що застосування резервного методу визначення митної вартості передбачає не лише посилання на джерело цінової інформації, а й наведення достатніх відомостей, які дають змогу перевірити обґрунтованість використаного показника та його застосовність до оцінюваного товару.

У спірному рішенні відповідач визначив митну вартість товару на рівні 2,95 долара США за кілограм на підставі відомостей про митне оформлення іншого товару, однак не навів достатніх пояснень щодо зіставності товарів за їх характеристиками, зокрема щільністю матеріалу, розмірами та іншими параметрами, які можуть впливати на ціну. Також у рішенні не наведено належного обґрунтування неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості в установленій законом послідовності.

За таких обставин зазначення лише реквізитів іншої митної декларації та числового значення 2,95 долара США за кілограм не дає змоги перевірити обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості. Отже, відповідач не виконав вимог статті 55 МК України щодо обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на її коригування.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно завищено митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки надані позивачем документи на підтвердження заявленої ним митної вартості задекларованого товару за ціною контракту, є належними, стосуються контракту, дають можливість ідентифікувати задекларований товар, визначити його характеристики та властивості, і на підставі цих документів, які не містять неточностей та розбіжностей, можливо визначити митну вартість задекларованого товару за ціною контракту.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 11370,36 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.06.2026 №3369.

Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 11370,36 грн, підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці щодо класифікації товарів від 26.05.2026 №26UA10000000112-КТ.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості від 05.06.2026 №UA100450/2026/000025/1.

Стягнути на користь Приватного підприємства «Будпостач» (ідентифікаційний код 24267110, місцезнаходження: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9-Е, кім. 314) судовий збір у розмірі 11370,36 грн (одинадцять тисяч триста сімдесят грн 36 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (ідентифікаційний код 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.