Рішення № 141151472, 03.11.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Київ справа №320/42164/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» (далі позивач) із позовом до Київської митниці (далі відповідач), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024, які ввозилися на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваних товарів надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі МК України), підтверджують митну вартість товарів та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товарів, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості товарів №№1-4 та 7 за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024 із застосуванням другорядного (резервного) методу.

Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість товарів №№1-4 та7 в додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товарів за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг подав до митного органу нову додаткову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товарів із урахуванням рішення про коригування митної вартості товарів, сплатив митні платежі й перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів фінансову гарантію).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк із дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву (два примірники) з урахуванням вказаних судом зауважень.

13.11.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 відкрито провадження у справі №320/42164/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від позивача та відповідача.

Відповідач позов не визнав, у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що ним за результатами опрацювання документів, поданих разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024, встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

07.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач підтримав свою правову позицію, викладену в позовні заяві, та навів свої заперечення проти аргументів відповідача, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» (місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Івана Дзюби, буд. 9, ідентифікаційний код 42815443) зареєстроване в якості юридичної особи 11.02.2019, номер запису 1 224 102 0000 089223 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 07.12.2023 між Qingdao Dawson Industries Co., Ltd., компанією, зареєстрованою в Китайській Народній Республіці, (далі продавець) та позивачем був укладений контракт №2 (далі контракт), відповідно до пунктів 1.1, 2.1, 2.2, 3.2, 3.3, 4.3, 6.1, 6.3, 13.1 та 13.2 якого, зокрема, продавець зобов`язується поставити та передати позивачу продукцію власного виробництва, а позивач зобов`язаний прийняти й оплатити товар, наведений при необхідності в окремих специфікаціях згідно із зазначеними в них даними, відповідно до умов контракту.

Ціни на товар встановлюються в доларах США й вказані в інвойсі та специфікації на кожну поставку згідно з контрактом.

Ціни на товари в проформі-інвойсі та специфікації не підлягають зміні з моменту підписання цих документів обома сторонами.

Усі платежі за контрактом проводяться позивачем на користь продавця на умовах: 20% - передоплата, 80% - доплата по готовності товару, але до його відвантаження, якщо інше не зазначено в рахунку-проформі та специфікаціях.

Умови оплати за контрактом додатково визначаються сторонами в специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту на поставку товару та має пріоритет у всіх умовах, передбачених контрактом.

Поставка товару здійснюється на умовах, що узгоджуються сторонами в специфікаціях згідно з Incoterms 2020 за винятком застережень, прямо передбачених контрактом.

Продавець зобов`язується протягом 6 (шести) календарних днів після відвантаження товару відправити позивачу копії всіх супровідних документів факсом або електронною поштою та надіслати оригінали товаросупровідних документів тільки після підтвердження їх достовірності зі сторони позивача.

Супровідні документи, надіслані продавцем позивачу, включають таку документацію: оригінал інвойса (3 штуки); оригінал коносамента (3 штуки); оригінал пакувального листа (3 штуки); сертифікат походження; сертифікат якості (3 штуки); експортна декларація (1 копія); специфікація (2 штуки).

Контракт складений у двох рівно автентичних примірниках англійською та українською мовами та містить 7 (сім) підписаних сторінок. Кожна сторона має по одному примірнику контракту обома мовами. У разі розбіжності між українським та англійським текстами пріоритет має англійський текст.

Контракт набирає чинності з моменту підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024, а щодо виконання своїх зобов`язань - до повного їх виконання.

07.12.2023 продавець та позивач уклали специфікацію №1 до контракту на постачання товарів загальною вартістю в 46 131,70 долар США (далі товар).

Відповідно до специфікації №1 від 07.12.2023 до контракту товар постачається на умовах FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка. Ціна за одиницю товару в специфікації включає маркування та упаковку цієї одиниці. Виробником товару є продавець. Умови оплати: 20% передоплата протягом 15 днів із дня інвойса, 80% - по факту готовності товару, але до його відвантаження.

07.12.2023 продавець виставив позивачу до сплати проформу-інвойс №DSG231300180003, яка містить посилання на контракт.

Відповідно до проформи-інвойса №DSG231300180003 від 07.12.2023 товар постачається на умовах FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка. Загальна вартість товару складає 46 131,70 долар США.

08.12.2023 позивач відповідно до контракту та проформи-інвойса №DSG231300180003 від 07.12.2023 перерахував на користь продавця 9 226,34 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №22JBKLNC, виданою Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк».

23.02.2024 позивач відповідно до контракту та проформи-інвойса №DSG231300180003 від 07.12.2023 перерахував на користь продавця 36 905,36 доларів США, що підтверджується платіжною інструкцією №24JBKLO2, виданою Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк».

22.03.2024 продавець виставив позивачу до сплати інвойс №DSG1124054, який містить посилання на проформу-інвойс №DSG231300180003.

Відповідно до інвойса №DSG1124054 від 22.03.2024 товар постачається на умовах FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка. Загальна вартість товару складає 46 131,70 долар США.

09.07.2024 позивачем до Київської митниці було подано додаткову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар, придбаний за проформою-інвойсом №DSG231300180003 від 07.12.2023 та інвойсом №DSG1124054 від 22.03.2024.

Відповідно до граф 20, 22 та 42 додаткової митної декларації ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024 загальна вартість товару складає 46 131,70 долар США, а його поставка відбувалася на умовах FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка.

У той же час, з матеріалів справи слідує, що позивач здійснив перевезення товару морським транспортом із порту м. Ціндао, Китайська Народна Республіка до порту м. Констанци, Румунія, поніс транспортно-експедиторські витрати на території Румунії та здійснив перевезення товару автомобільним транспортом із порту м. Констанци, Румунія до місця ввезення на митну територію України. Розмір таких додаткових витрат склав 211 679,00 грн. (176 988,00 грн. + 12 464,00 грн. + 22 227,00 грн.).

Таким чином, загальна митна вартість товару, визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту), склала в гривневому еквіваленті станом на день подання позивачем додаткової митної декларації щодо товару 09.07.2024 2 089 239,02 грн. (46 131,696 долар США х 40,7 + 211 679,00 грн.).

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

(0271) пакувальний лист на товар інвойс №DSG1124054 від 22.03.2024;

(0325) проформа-інвойс №DSG231300180003 від 07.12.2023;

(0380) інвойс №DSG1124054 від 22.03.2024;

(0705) коносамент №WMSS24031243 від 26.03.2024;

(0730) автотранспортна накладна №7343 від 03.07.2024;

(3001) платіжна інструкція №22JBKLNC від 08.12.2023, видана Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»;

(3001) платіжна інструкція №24JBKLO2 від 23.02.2024, видана Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк»;

(3007) документ, що підтверджує вартість перевезення товару, - довідка про транспортні витрати №03/07 від 03.07.2024, видана Товариством з обмеженою відповідальністю «Супрамарін» (далі експедитор);

(4104) контракт.

09.07.2024 позивачем додатково надіслано митному органу генеральний договір транспортного експедирування №1507-77/22sm від 15.07.2022, укладений між експедитором та позивачем, та рахунок на оплату №1439 від 03.07.2024, виставлений експедитором.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення про витребування додаткових документів для підтвердження заявленого позивачем рівня митної вартості товару, в якому зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із додатковою митною декларацією, встановлено, що надалі для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару та щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованого товару: транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваного товару, передбачені наказом №599 та згідно з Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-IV від 01.07.2004 (далі Закон 1955) від безпосереднього виконавця послуг; за наявності інші банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення (в розумінні статті 254 МК України) та Т1; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; лінійний коносамент та інвойс/інвойси до нього; належним чином заповнену міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №7343 від 03.07.2024.

Позивач на вказаний запит надав відповідачу лист-відповідь б/н від 11.07.2024 разом із наступними додатковими документами: експортною митною декларацією №422720240000273911 від 23.03.2024; транзитною митною декларацією №24ROCT1900O13860L0 від 04.07.2024; бухгалтерською випискою по розрахункам за контрактом; платіжною інструкцією №3764 від 08.07.2024, виданою позивачем; платіжними інструкціями в форматі SWIFT-повідомлень №(MUR) 22 від 08.12.2023 та №(MUR) 24 від 23.02.2024.

12.07.2024 позивач надав митному органу свою заяву, в якій зазначив про надання ним до митного оформлення всіх наявних у нього документів.

12.07.2024 Київською митницею було прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, заявлену позивачем митну вартість товару №1 у додатковій митній декларації ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024 скоригував із 12 348,99 доларів США до рівня 28 967,90 доларів США, товару №2 з 8 245,37 доларів США до рівня 15 740,30 доларів США, товару №3 з 11 548,63 доларів США до рівня 15 831,70 долару США, товару №4 з 4 819,99 доларів США до рівня 4 032,03 доларів США, а товару №7 з 579,45 доларів США до рівня 620,00 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначив, що при проведенні ним контролю митної вартості товару, заявленого до митного оформлення за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024, встановлено, що надані для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності щодо включення числових значень складових митної вартості та не містять документально підтверджених відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті.

За умовами контракту та інвойса №DSG1124054 від 22.03.2024 умовами поставки даної партії товару є FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка. Згідно з положеннями Incoterms 2010 термін FOB (Free on board (…named port of shipment) Франко борт (…назва порту відвантаження) означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту всі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміну FOB на покупця покладається обов`язок укласти та сплатити договір морського перевезення.

Відповідно до частини десятої статті 58 МК України до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення та обробки оцінюваних товарів.

Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Митний орган також зазначив, що відповідно до статті 9 Закону 1955 договір транспортного експедирування укладається в письмовій формі та умови договору визначаються за угодою сторін. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Для підтвердження витрат на транспортування позивачем надані довідка про транспортні витрати №03/07 від 03.07.2024, видана експедитором, рахунок на оплату №1439 від 03.07.2024, виставлений експедитором, генеральний договір транспортного експедирування №1507-77/22sm від 15.07.2022, укладений між експедитором та позивачем. Однак, відповідно до наданих товаротранспортних документів експедитор не зазначений як безпосередній виконавець транспортних послуг, а до процесу перевезення, зокрема, залучені PrivatTrans P.P., Global Forwarding Ltd. та AA China Limited. Отже, відбулося залучення третіх осіб. Підприємство, яке надало документи для підтвердження транспортних витрат, повинно однозначно ідентифікуватися з підприємством, що здійснило перевезення оцінюваного товару. Разом із тим, документів, які видані суб`єктами господарювання, які залучалися безпосередньо до договору транспортного експедирування та передбачені наказом №599, до митного органу не надано.

У графі 22 CMR відсутні підпис та печатка вказаного відправника, що суперечить статті 5 та підпункту d) частини першої статті 6 Конвенції ООН «Про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» від 19.05.1956, до якої Україна приєдналася 01.08.2006.

Відповідно до Конвенцій ООН «По договорам повністю або часткового морського міжнародного перевезення вантажів» від 11.12.2008, «Про морське перевезення» 1978 року транспортним документом морського перевезення, який прирівнюється до договору морського перевезення та містить відповідну інформацію, є коносамент, зокрема лінійний коносамент. Надання лінійного коносаменту також передбачено пунктом 3.4 контракту. Згідно з вищевказаними міжнародними Конвенціями та практики коносамент містить дані, що характеризують вантаж і дозволяють його ідентифікувати, дані щодо умов його перевезення, найменування відправника/перевізника, місце приймання/завантаження вантажу, місце призначення, відомості щодо фрахту (сплачений чи підлягає сплаті), його розміру, умов зберігання в порту відправлення/прибуття та інші істотні умови перевезення/оплати за товар. Таким чином, лінійний коносамент, як договір морського перевезення, та інвойс, складений до нього, містять ключову інформацію, необхідну митним органам для здійснення перевірки достовірності декларування складових митної вартості, зокрема вартості транспортування вантажу, відповідно до умов розділу ІІІ МК України. У той же час, зазначених документів на морське перевезення (лінійного коносамента, інвойса/інвойсів до нього) до митного органу не надано.

До митного оформлення додано документ за кодом згідно з класифікатором « 0705» - коносамент №WMSS24031243 від 26.03.2024, який не є достатнім та інформативним доказом щодо вартості транспортування оцінюваної партії товару та її інших ключових умов перевезення. Окрім зазначеного, згідно з наданим коносаментом №WMSS24031243 від 26.03.2024 датою завантаження товару на борт судна є 26.03.2024, а датою видачі є 24.04.2024, що може свідчити про понесені позивачем додаткові витрати в порту відвантаження, зокрема з урахуванням пункту 2.4.7 договору транспортного експедирування. Вказаним договором також передбачено надання послуг на підставі заявок (пункти 1.1, 2.2.1 та 2.4.1); оплата послуг експедитора здійснювання на підстав 100% передоплати протягом 1 календарного дня від дати рахунка (пункт 3.1); за прострочення оплати передбачено штрафні санкції (пункт 3.3). Разом із тим, до митного органу не надано заявки та банківських платіжних документів із порушеного питання.

Відповідач наголосив, що надання банківських платіжних документів у випадку, коли на момент митного оформлення рахунок сплачено, передбачено положеннями частини другої статті 53 МК України, отже надання таких документів під час митного оформлення товару віднесено до обов`язків декларанта та не потребує наявності умов, викладених у частині третій статті 53 МК України, для їх витребування митним органом.

Ураховуючи вищевикладене, відповідно до частин другої та десятої статті 58 МК України відсутня документально підтверджена інформація щодо числових значень складових митної вартості, необхідних при її обчисленні. Інших документів, які б усували наявні розбіжності та неточності щодо складових митної вартості до митного оформлення не надано.

Згідно з умовами контракту передбачено наявність обов`язкових супровідних документів, зокрема митної декларації країни відправлення (пункт 6.3), а всі платежі за контрактом проводяться позивачем на користь продавця на розрахунковий рахунок, вказаний у ньому (пункти 3.2 та 15). Однак, до митного органу не надано митної декларації країни відправлення, а переведення коштів згідно з наданими платіжними інструкція щодо оплати вартості товару №22JBKLNC від 08.12.2023 та №24JBKLO2 від 23.02.2024, виданими Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», здійснено на розрахункові рахунки, які не визначені умовами контракту.

Отже, надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Ураховуючи зазначене та керуючись положеннями частин другої та третьої статті 53, частини п`ятої статті 54 МК України, а також положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ, декларанту направлене електронне повідомлення з пропозицією надати до митного органу додаткові документи.

На запит митного органу декларантом надано копію митної декларації країни відправлення, платіжні інструкції, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг.

Аналізуючи відомості щодо транспортування оцінюваної партії товару (www.searates.com) встановлено, що контейнер №TRHU4057343 завантажено 25.03.2024 на борт судна MSC Allegra (412W) у порту м. Ціндао, Китайська Народна Республіка. 24.05.2024 вищевказане судно прибуло в порт м. Барселони, Королівство Іспанія, де контейнер зберігався в період із 24.05.2024 по 07.06.2024, а 14.06.2024 контейнер прибув до порту Саїд-Схід, Арабська Республіка Єгипет, де контейнер знаходився з 14.06.2024 по 16.06.2024 та завантажено на судно Maersk Newport (424N), на якому було здійснено доставку товару до порту м. Констанци, Румунія 01.07.2024. Таким чином, вбачаються додатково понесені витрати на зберігання оцінюваної партії товару в портах м. Барселони та Саїд-Схід, які не відображені в наданих до митного оформлення товарно-транспортних документах (пункт 2.4.7 договору транспортного експедирування передбачає оплату таких витрат позивачем). Разом із ти, відповідно до інформації з відкритих Інтернет джерел (www.dpworld.com) зберігання контейнерів у портах є платним. Отже, в митного органу відсутні числові значення вищевказаних понесених позивачем витрат.

Платіжна інструкція №376 щодо перерахування коштів за рахунком №1439 датована 08.07.2024, що порушує вищенаведені вимоги договору транспортного експедирування та передбачає застосування пені, що з урахуванням положень частини п`ятої статті 58 МК України повинна включатися до вартості товару (ціни, що фактично сплачена).

До митного оформлення не надано (як пропонувалося в повідомленні) лінійний коносамент, як основний товарно-транспортний документ / договір на морське перевезення. Таким чином, відомості стосовно такої складової митної вартості як транспортування не підтверджені документально, не визначені кількісно та достовірно, що суперечить положенням пункту 2 частини другої статті 52, частинам другій дев`ятій, десятій та двадцять першій статті 58 МК України. Також до митного оформлення не надано заявку, як передбачено умовами договору транспортного експедирування, яка має визначати перелік послуг, що надаються експедитором, вид та найменування вантажів, а також іншу необхідну інформацію, що стосується організації транспортно-експедиційного обслуговування під кожне конкретне перевезення та яка є невід`ємною частиною вказаного договору. Інших документів, передбачених наказом №599 та які видані суб`єктами господарювання, що залучалися безпосередньо до процесу перевезення (PrivatTrans P.P., Global Forwarding Ltd. та AA China Limited) до митного органу не надано.

Надана копія експортної митної декларації №422720240000273911 від 23.03.2024 має лише дату її створення та не має дати кінцевого контролю вивезення товарів, отже не є остаточною та не підтверджує здійснення експорту товару за вказаними в ній даними. Крім того, копія експортної митної декларації містить посилання на інвойс №DSG1124054 від 22.03.2024, однак вартість товару відрізняється від вартості товару згідно з наданим до митного оформлення інвойсом. Окрім зазначеного, копію експортної митної декларації надано до митного оформлення без врахування статті 254 МК України, тобто подано без перекладу. Таким чином, вищевказана копія експортної митної декларації не може слугувати достатнім доказом вартості оцінюваної партії товару.

Інших документів для підтвердження складових митної вартості товару декларантом не надано, таким чином декларант не скористався своїм правом, передбаченим статтею 52 МК України, на підтвердження заявленої ним митної вартості та усунення розбіжностей.

Ураховуючи, що декларантом не надано повного переліку відомостей, необхідних для документального підтвердження всіх складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, яка сплачена, він не скористався своїм правом на доведення заявленої митної вартості, митний орган прийняв письмове рішення про коригування митної вартості відповідно до частини першої статті 55 МК України.

У зв`язку із зазначеним, за результатами проведення контролю митної вартості згідно зі статтею 54 МК України та Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України №476 від 01.07.2021, керуючись положеннями статті VII Генеральної угоди з тарифі і торгівлі 1994 року, частиною шостою статті 54 та частиною другою статті 58 МК України, використання заявленого декларантом методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) відповідно до статті 58 МК України неможливо.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосований у зв`язку з тим, що ціни угод на ідентичні товари не застосовані декларантом та не прийняті митним органом за ціною договору відповідно до умов, зазначених у статті 59 МК України. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосований у зв`язку з тим, що ціни угод на подібні товари не прийняті митницями відповідно до умов, зазначених у статті 60 МК України. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосований у зв`язку з відсутністю ціни, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю відповідно до положень статті 62 МК України. Метод визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосований у зв`язку з відсутністю наданої виробником товару, що оцінюється, або від його імені інформації про його вартість із дотриманням умов, зазначених у статті 63 МК України.

Ураховуючи неможливість застосування попередніх методів, відповідачем запропоновано визначити митну вартість із застосуванням другорядного (резервного) методу відповідно до статті 64 МК України з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, яка щонайбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях з урахуванням країни виробництва, призначення товарів та комерційних умов.

Джерела інформації, якими користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, та рівень митної вартості згідно з джерелами інформації: товар №1 митна декларація №UA100330/2024/511451 від 24.06.2024 (вартість референтного товару складає 4,28 долари США за 1 кг); товар №2 митна декларація №UA807200/2024/007312 від 09.05.2024 (вартість референтного товару складає 2,35 долари США за 1 кг); товар №3 митна декларація №UA100060/2023/512057 від 14.12.2023 (вартість референтного товару складає 3,01 долари США за 1 кг); товар №4 митна декларація №UA100100/2024/28463 від 04.04.2024 (вартість референтного товару складає 5,2364 доларів США за 1 кг); товар №7 митна декларація №UA100100/2024/25929 від 07.03.2024 (вартість референтного товару складає 3,10 долари США за 1 кг).

Рішення про коригування митної вартості винесене без урахування строків, передбачених статтею 53 МК України, на письмове прохання декларанта (заява позивача б/н від 12.07.2024).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця в особі старшого державного інспектора Рубана Едуарда Григоровича видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2024/000241 від 12.07.2024.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову додаткову митну декларацію ІМ40ДЕ №24UA100160536155U5 від 12.07.2024 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під грошову заставу для забезпечення сплати митних платежів (фінансову гарантію) в розмірі 322 664,49 грн.

04.08.2024 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, надав відповідачу свою заяву №0408-2024, яка була отримана відповідачем 05.08.2024 та зареєстрована за вх. №26279/8.19/7.8-1.

Позивач разом зі своєю заяву №0408-2024 від 04.08.2024 надав митному органу наступні додаткові документи: заявку на перевезення №SM071210 від 04.03.2024 до генерального договору транспортного експедирування №1507-77/22sm від 15.07.2022, укладеного між експедитором та позивачем; прайс-лист продавця б/н від 01.12.2023; переклад експортної митної декларації №422720240000273911 від 23.03.2024 на українську мову; заявку №871 до контракту №BVLM1011/20 від 10.11.2020, укладеного між BVLM Bulgaria Ltd. та експедитором; інвойс №117/1 від 25.06.2024, виставлений BVLM Bulgaria Ltd.; оборотно-сальдові відомості позивача по рахунках бухгалтерського обліку 3712 та 632.

09.08.2024 відповідач у відповідь на вищевказану заяву позивача надав свій лист №7.8-2/15-02/8.19/14964, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товарів; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024 та відзиву Київської митниці на позовну заяву встановлено, що відповідач скоригував митну вартість лише частини спірного товару (товари №№1-4 та 7 за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024).

Судом також встановлено, що митний орган не коригував митну вартість товарів №№5, 6 та 8-10 за вищевказаною митної декларацією, а тому суд критично ставиться до тверджень відповідача, що надані позивачем для підтвердження митної вартості товару документи містять розбіжності щодо включення числових значень складових митної вартості та не містять документально підтверджених відомостей щодо ціни, яка сплачена або підлягає сплаті за спірний товар.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що позивач не підтвердив вартість транспортних витрат, включених ним до митної вартості спірного товару, та не довів, що вартість зберігання товару включена до його вартості.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу та суду контракт, специфікацію №1 до нього, проформу-інвойс №DSG231300180003 від 07.12.2023, платіжні інструкції №22JBKLNC від 08.12.2023 та №24JBKLO2 від 23.02.2024, видані Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», інвойс №DSG1124054 від 22.03.2024, генеральний договір транспортного експедирування №1507-77/22sm від 15.07.2022, укладений між експедитором та позивачем, заявку на перевезення №SM071210 від 04.03.2024 до нього, коносамент №WMSS24031243 від 26.03.2024, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №7343 від 03.07.2024, рахунок на оплату №1439 від 03.07.2024, виставлений експедитором, платіжну інструкцію №3764 від 08.07.2024, видану позивачем, довідку про транспортні витрати №03/07 від 03.07.2024, видану експедитором, зі змісту яких слідує, що спірний товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB порт м. Ціндао, Китайська Народна Республіка (згідно з Incoterms 2020), а сама вартість товару в розмірі 46 131,70 долар США з урахуванням додатково понесених позивачем витрат на перевезення товару морським транспортом із порту м. Ціндао, Китайська Народна Республіка до порту м. Констанци, Румунія, транспортно-експедиторських витрат на території Румунії та витрат на перевезення товару автомобільним транспортом із порту м. Констанци, Румунія до місця ввезення на митну територію України, розмір яких склав 211 679,00 грн. (176 988,00 грн. + 12 464,00 грн. + 22 227,00 грн.), відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в додатковій митній декларації IM40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024 в розмірі 2 089 239,02 грн. (46 131,696 долар США х 40,7 + 211 679,00 грн.).

Умови поставки FOB згідно з Incoterms 2020 передбачають те, що на продавця покладається обов`язок нести всі витрати, пов`язані зі спірним товаром, до моменту його переходу через поручні судна в призначеному порту відвантаження. На продавця також покладається обов`язок сплатити витрати, пов`язані з виконанням митних формальностей для експорту, включаючи сплату податків, мита та інших зборів, що підлягають сплаті при експорті спірного товару.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

При цьому за приписами пунктів 5 та 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Суд відхиляє доводи відповідача про необхідність у наданні позивачем транспортних (перевізних) документів саме від безпосередніх перевізників, а не від експедитора, з яким позивач перебував у договірних правовідносинах.

Суд зазначає, що відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Таким чином, декларант для підтвердження розміру витрат щодо транспортування товару до місця ввезення на митну територію України, якщо такі не включені до його ціни, може надати митному органу транспортні (перевізні) документи від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, яким у спірному випадку є експедитор, а не перевізники, зазначені в коносаменті та міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR).

Суд також не погоджується з доводами митного органу, що позивачем не включено витрати на зберігання товару в портах м. Барселони та Саїд-Схід до митної вартості товару, адже вказані витрати є частиною морського фрахту, враховуючи те, що згідно з наявними в матеріалах справи коносаментом №WMSS24031243 від 26.03.2024, рахунком на оплату №1439 від 03.07.2024, виставленим експедитором, та довідкою про транспортні витрати №03/07 від 03.07.2024, виданою експедитором, транспортування спірного товару морським транспортом було замовлено одразу за маршрутом із порту м. Ціндао, Китайська Народна Республіка до порту м. Констанци, Румунія.

З приводу доводів митного органу, що в графі 22 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №7343 від 03.07.2024 відсутні підпис та печатка відправника товару.

Суд зазначає, що за приписами пункту 1 статті 5 розділу ІІІ Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» №57-V від 01.08.2006, вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Відповідачем не було надано суду належних та достовірних доказів, які б свідчили про неможливість заміни підпису відправника товару в Румунії за її законодавством його печаткою, що було зроблено в графі 22 наданої позивачем до митного оформлення спірного товару міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №7343 від 03.07.2024.

Не було й надано відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, суду належних та достовірних доказів нарахування експедитором та сплати позивачем пені за порушення строку сплати його рахунка на оплату №1439 від 03.07.2024, що свідчить про безпідставність коригування митної вартості частину спірного товару позивача.

Відтак, суд вважає, що надані позивачем відповідачу транспортні (перевізні) документи є достатніми для підтвердження понесених позивачем витрат, пов`язаних із транспортуванням спірного товару, в загальному розмірі 211 679,00 грн.

Суд зазначає, що відповідачем неправильно під час митного оформлення спірного товару було встановлено, що позивач оплатив 100% вартості спірного товару на інший рахунок продавця, ніж той, що вказаний у контракті.

Судом досліджені призначення платежів у платіжних інструкціях №22JBKLNC від 08.12.2023 та №24JBKLO2 від 23.02.2024, виданих Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», та зміст рядків 56 додатково наданих позивачем разом із його листом-відповіддю б/н від 11.07.2024 платіжних інструкціях у форматі SWIFT-повідомлень №(MUR) 22 від 08.12.2023 та №(MUR) 24 від 23.02.2024, з яких слідує, що позивач перерахував кошти за спірний товар продавцю на рахунок останнього, зазначений у контракті.

При цьому виявлені будь-які недоліки експортної митної декларації не можуть слугувати підставою для коригування частини спірного товару позивача, так як останній не заповнює вказаний документ та в силу приписів частини третьої статті 53 МК України повинен надати експортну митну декларації митному органу за його запитом виключно у випадку наявності такого документа в позивача.

Суд також звертає увагу, що виявлені відповідачем недоліки експортної митної декларації не були перешкодою останньому при підтвердженні ним заявленої позивачем митної вартості товарів №№5, 6 та 8-10 за додатковою митною декларацією ІМ40ДЕ №24UA100160536054U9 від 09.07.2024, із розміром якої відповідач погодився.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які ні не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: контрактом, специфікацією №1 до нього, проформою-інвойсом №DSG231300180003 від 07.12.2023, платіжними інструкціями №22JBKLNC від 08.12.2023 та №24JBKLO2 від 23.02.2024, виданими Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», інвойсом №DSG1124054 від 22.03.2024, генеральним договором транспортного експедирування №1507-77/22sm від 15.07.2022, укладеним між експедитором та позивачем, заявкою на перевезення №SM071210 від 04.03.2024 до нього, коносаментом №WMSS24031243 від 26.03.2024, міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №7343 від 03.07.2024, рахунком на оплату №1439 від 03.07.2024, виставленим експедитором, платіжною інструкцією №3764 від 08.07.2024, виданою позивачем, довідкою про транспортні витрати №03/07 від 03.07.2024, виданою експедитором, та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Судом встановлено, що Київська митниця в графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024 лише зазначила номери та дати митних декларацій, використаних нею як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів.

Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024 протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтних митних декларацій №№UA100330/2024/511451 від 24.06.2024, UA807200/2024/007312 від 09.05.2024, UA100060/2023/512057 від 14.12.2023, UA100100/2024/28463 від 04.04.2024 та UA100100/2024/25929 від 07.03.2024, зазначених у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 4 839,97 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №4069 від 30.08.2024.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 4 839,97 грн.

Щодо клопотання позивача про розподіл судових витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 37 322,74 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі №826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (заява №71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (заява №72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява №66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, в пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents vs. Latvia (заява №58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон 5076) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правничої допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону 5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставин. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру в 37 322,74 грн. позивачем подано до суду копії: договору про надання правничої допомоги №05 від 06.03.2024, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Дельта Інтернешнл Ло» (далі адвокатське об`єднання) та позивачем (далі договір), а також додатку №2 від 29.07.2024 до нього, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДН №4803 від 29.03.2017, виданого на ім`я Тасліцького Германа Ігоровича, ордера на надання правничої допомоги серії АА №1472046 від 04.08.2024, рахунка на оплату №1 від 07.01.2025, виданого адвокатським об`єднанням, акту надання послуг №2 від 07.01.2025, складеного між адвокатським об`єднанням та позивачем, а також додатку до нього, платіжної інструкції №4716 від 10.01.2025, виданої позивачем.

Відповідачем подано заперечення проти клопотання представника позивача про розподіл судових витрат, у якому відповідач зазначає про неспівмірність понесених позивачем витрат на правову (правничу) допомогу зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.

Судом встановлено, що 06.03.2024 між адвокатським об`єднанням та позивачем було укладено договір, за умовами якого позивач доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу позивачу в обсязі та на умовах, передбачених договором (пункт 1.1).

Позивач зобов`язаний оплатити надання правничої допомоги (гонорар) та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, в порядку й розмірі, передбаченому договором (пункт 1.2).

За договором позивач сплачує адвокатському об`єднанню гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатським об`єднанням, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, оплата послуг із перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов, витрати на відрядження адвокатів тощо) (пункт 4.1).

Відповідно до пунктів 1.1 та 3.1.2 додатку №2 від 29.07.2024 до договору сторони погодили, що позивач звертається до адвокатського об`єднання із дорученням про надання правничої допомоги при декларуванні, контролі й коригуванні (разом підтвердженні) митної вартості за митною декларацією №24UA100160536054U9 та наступними митними деклараціями, що будуть надані митному органу відповідно до процедур митного оформлення, оскарженні в досудовому й судовому порядку рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2, супровід позивача при розгляді в судах першої та апеляційної інстанцій оскаржуваного рішення митниці, а адвокатське об`єднання його приймає до виконання відповідно до умов договору та додатку.

За представництво в суді першої інстанції фіксований гонорар становить еквівалент 850,00 євро, який охоплює до 15 годин роботи адвокатського об`єднання. У разі необхідності залучення додаткового часу, послуги надаватимуться за погодинним ставками, визначеними в пункті 4.2 договору.

Додаток до акта надання послуг №2 від 07.01.2025, складеного між адвокатським об`єднанням та позивачем, містить розрахунок окремо наданих послуг у погодинному розмірі на виконання додатку №2 від 29.07.2024 до договору, разом із тим вказаний додаток до акта надання послуг №2 від 07.01.2025 не містить підпису позивача.

Суд також зазначає, що наведені адвокатським об`єднанням у додатку до акта надання послуг №2 від 07.01.2025, складеному між ним та позивачем, послуги за період із 29.05.2024 по 31.05.2024 є такими, що стосуються періоду до укладення додатку №2 від 29.07.2024 до договору та до моменту винесення оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, а послуги за період із 15.08.2024 по 22.08.2024 фактично стосуються досудового оскарження рішення про коригування митної вартості товарів, за що положеннями пункту 3.1.1 додатку №2 від 29.07.2024 до договору передбачено окремий гонорар.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи й позицію відповідача та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвокатського об`єднання в даному випадку є неспівмірним зі складністю справи та виконаними ним роботами (наданими послугами).

За таких обставин суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 8 000,00 грн., які підлягають компенсації позивачу за рахунок Київської митниці.

Отже, загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню з Київської митниці на користь позивача складає 12 839,97 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100160/2024/000004/2 від 12.07.2024.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліфтек Груп» (код ЄДРПОУ 42815443, місцезнаходження: 03134, м. Київ, вул. Івана Дзюби, буд. 9) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 12 839,97 грн. (дванадцять тисяч вісімсот тридцять дев`ять грн. 97 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.