Ухвала суду № 141145534, 26.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________

УХВАЛА

"26" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/1228/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохоров С.А.

секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.

за участю:

розпорядника майна - Мухітдінова Р.Д.

уповноважена особа учасника боржника - Багмет К.Е.

представника ПП "ЛВС Павлін" - Розумна О.О.

представника ТОВ "ТК "НОВАТОРГ" - Гончаров Д.О.

ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" та ТОВ "МЕГА КОРМ" - Мулик К.К.

розглянувши заяву ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" вх. №11339 від 12.05.2026 з грошовими вимогами до боржника у справі

за заявоюТовариство з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" правонаступником якого є Приватне Підприємство ЛВС ПАВЛІНпро визнання банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне"інші учасники справи:

розпорядник майна - арбітражний керуючий Мухітдінов Рустам Джурайович

уповноважена особа учасника (засновника) боржника ОСОБА_1

кредитори:

- ТОВ "АТ БІОФАРМ"

- ТОВ "БІОС ЛАБ"

- ТОВ "СІНК ЕНЕРДЖІ"

заявники грошових вимог до боржника:

- ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД"

- ТОВ "МЕГА КОРМ"

- ТОВ "Торгова компанія "НОВАТОРГ"

- ПП "ЛВС ПАВЛІН"

- ТОВ "ЛІНДСТРЕМ"

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.04.2026 було відкрито провадження у справі про банкрутство Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне", код ЄДРПОУ 31847986.

Ухвалою від 22.04.2026 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Птахофабрика Просяне", зокрема, було:

Визнано розмір вимог ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сева Санте Анімаль Україна" в загальній сумі 1 883 673,96 грн.

Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника строком до 09.10.2026 року.

Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича (свідоцтво №1759 від 30.03.2016).

Також, 22.04.2026 здійснено офіційне оприлюднення на офіційному веб-сайті Судової влади України (Вищого господарського суду України) про відкриття справи про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" код ЄДРПОУ 31847986.

Ухвалою суду від 24.06.2026 замінено ініціюючого кредитора у справі №922/1228/26 про банкрутство ТОВ "Птахофабрика Просяне" - Товариство з обмеженою відповідальністю СЕВА САНТЕ АНІМАЛЬ УКРАЇНА (код ЄДРПОУ 34293400) на його правонаступника - Приватне Підприємство ЛВС ПАВЛІН (код ЄДРПОУ 40106790).

Ухвалою суду від 31.08.2026 припинено повноваження генерального директора (директора) ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" - Джимшиашвілі Михайла Гурамовича та покладено виконання обов`язків генерального директора (директора) ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ" на розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Мухітдінова Рустама Джурайовича.

Ухвалою суду від 07.09.2026 залучено адвоката Багмет Каріну Едуардівну (свідоцтво ХВ № 002653 від 17.04.2024 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) уповноваженою особою учасника (засновника) ТОВ ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ, код ЄДРПОУ 31847986, як учасника справи № 922/1228/26.

Попереднє засідання у справі було відкладено на 21.09.2026.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Так, на адресу господарського суду після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про визнання банкрутом надійшла заява ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" (вх. № 11339 від "12" травня 2026 р.) з грошовими вимогами до ТОВ "Птахофабрика Просяне" в розмірі 1 794 950,80 грн заборгованості та 6 656,00 грн сплаченого судового збору.

Заява ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" подана через систему Електронний суд 11.05.2026, тобто у строк, встановлений ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, а тому суд розглядає її в попередньому засіданні.

Розпорядником майна грошові вимоги ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" визнані, відповідно до звіту-повідомлення вх. №15073 від 22.06.2026. При цьому арбітражним керуючим зазначається про здійснення ним перерахунку вимог кредитора на підставі якого визнано вимоги в загальному розмірі 898 846,78 грн у такій черговості:

6 656,00 грн - витрат зі сплати судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника - перша черга задоволення;

615 100,48 грн - четверта черга задоволення, які складаються з 484 053,16 грн основного боргу за Договором поставки №789/4 від 14.08.2025, 46 465,21 грн інфляційних втрат (22 519,46 + 23 945,75), 84 582,11 грн 3% та 10% річних (4 147,13 + 80 434,98);

277 090,30 грн, - шоста черга задоволення, які складаються з 277 090,30 грн пені (29 092,20 + 247 998,10).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24 червня 2026 року зобов`язано кредиторів подати до суду додаткові докази в підтвердження своїх грошових вимог до боржника.

Боржником подано окремо свій відзив (вх. №20042 від 17.08.2026) на заяву ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" з грошовими вимогами в якому він зазначає, що ознайомившись зі змістом заяви останнім виявлені неточності у розрахунках та наданої документації до заяви. Так боржник зазначає, що що договір поставки № 39 між сторонами є повністю закритим, а дії кредитора мають ознаки штучного створення грошового зобов`язання та спробу отримати задоволення більшої кількості вимог, ніж на які має право ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД, що по суті є зловживанням своїми правами. Боржник зазначає, що сума основного боргу відсутня за Договором поставки № 39 від 14.07.2026 року, а тому вимога в розмірі 538 387,24 грн не підлягає задоволенню, а відповідно до зроблених ним контррозрахунків підлягають задоволенню 80 298,39 грн (10 % річних) та 8 944,99 грн (інфляційного збільшення).

Щодо вимог ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД за Договором поставки № 789/п, право за яким кредитор набув від ТОВ НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА БРОВАФАРМА боржник зазначає що задоволенню підлягає 189 382,36 грн (основний борг), 1 765,37 грн (3% річних), 10 582,12 (інфляція), 17 800,91 грн (пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ).

Також вважає, що судовий збір підлягає задоволеню у розмірі 5 324,8 грн, оскільки заява подана в електронній формі в кредитором сплачено його у більшому розмірі ніж встановлено законом.

21.09.2026 ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД подані додаткові пояснення до його заяви з грошовими вимогами (вх. №23171 від 21.09.2026) до яких задля додаткового підтвердження заявлених вимог Кредитора до Боржника, та на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 24.06.2026 у справі № 922/1228/26 додатково надав до суду пояснення ТОВ Німецько-українська науково-виробнича фірма БРОВАФАРМА щодо заборгованості Боржника перед ТОВ Німецько-українська науково-виробнича фірма БРОВАФАРМА з первинними документами.

21.09.2026 розпорядником майна подані додаткові пояснення до повідомлення за результатами розгляду заяви ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД (вх. №24115 від 30.09.2026) в яких арбітражний керуючий зазнає, що у зв`язку з поданням кредитором додаткових пояснень та документів, а також із врахуванням поданого боржником відзиву в межах заяви ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД, розпорядником майна проведено додатковий аналіз, за результатами якого встановлено необхідність коригування результатів первинного розгляду грошових вимог ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року в частині 10 % річних та інфляційних втрат. Зокрема, розмір 10 % річних визначено у сумі 84 445,52 грн, а розмір інфляційних втрат - у сумі 66 976,23 грн.

26.10.2026 Боржником подано заперечення (вх. № 26382 від 26.10.2026) на пояснення ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" та повідомлення арбітражного керуючого в яких зазначає, що кредитором та арбітражним керуючим некоректно здійснено нарахування інфляційних витрат. З нарахуваннями 3 % річних та пені за Договором поставки № 789/п погоджується розрахунок арбітражного керуючого.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №914/2404/19, від 28.01.2021 у справі №910/4510/20).

Таким чином для запобігання необґрунтованих вимог до боржника та порушень цим прав його кредиторів до доведення обставин, пов`язаних із виникненням заборгованості боржника-банкрута, пред`являються підвищені вимоги.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому:

- перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку;

- при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості;

- під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (ч. 1 ст. 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (висновки наведені у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №915/535/17, від 25.06.2019 у справі №922/116/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі №918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов`язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.

Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів.

Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст. 76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст. 78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Дослідивши вимоги заяви ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД", пояснення учасників справи та заперечення боржника, подані кредитором документи в обґрунтування своїх вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до поданої заяви кредитор заявляє, що загальний розмір вимог кредитора до боржника становить 1 794 950,80 грн. (539 887,85 за договором №789/п + 1 255 063,13 за договором №39), що складаються з:

1) вимоги за основними зобов`язаннями: 1 022 440,40 грн. (484 053,16 + 538 387,24);

2) вимоги за неустойкою (пенею): 344 250,57 грн. (29 092,20 + 315 158,37);

3) вимоги за процентами річних: 214 339,34 грн. (4 223,03 + 210 116,31);

4) вимоги за інфляційними втратами: 213 920,49 грн. (22 519,46 + 191 401,03).

Кредитор також заявляє, що заявлені вимоги виникли за наступними договорами:

1. Договором поставки № 789/п від 14.08.2025 року (відступлені кредитору від ТОВ Німецько-українська науково-виробнича фірма БРОВАФАРМА) у сумі 539 887,85 грн, що складаються :

1) основне зобов`язання (у межах відступленого права вимоги): 484 053,16 грн.;

2) неустойка (пеня): 29 092,20 грн;

3) проценти річних: 4 223,03 грн;

4) інфляційних втрати: 22 519,46 грн.

2. Договором поставки № 39 від 14.07.2023 року у сумі 1 255 063,13 грн, що складаються :

1) основне зобов`язання: 538 387,24 грн;

2) неустойка (пеня): 315 158,37 грн;

3) проценти річних: 210 116,31 грн;

4) інфляційні втрати: 191 401,03 грн.

Стосовно вимог, які заявлені за Договором поставки № 789/п від 14.08.2025 року (відступлені кредитору від ТОВ Німецько-українська науково-виробнича фірма БРОВАФАРМА) судом встановлено, що 14 серпня 2025 року між ТОВ ПТАХОФАБРИКА ПРОСЯНЕ (Покупець) та ТОВ НІМЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКА НАУКОВО-ВИРОБНИЧА ФІРМА БРОВАФАРМА (Постачальник) було укладено договір поставки № 789/п, за яким здійснювалось постачання ветеринарних препаратів на користь Покупця.

Так, ТОВ Німецько-Українська науково-виробнича фірма БРОВАФАРМА у період часу з 24.09.2025 до 28.11.2025 передав у власність (поставив) Боржнику ветеринарні препарати за Договором № 789/п від 14.08.2025 на загальну суму 444 670,80 грн., що підтверджуються такими видатковими накладними:

1) від 24.09.2025 № 10579 (167 029,20грн.);

2) від 25.09.2025 № 10624 (14 242,80грн.);

3) від 29.09.2025 № 10748 (56 971,20грн.);

4) від 13.11.2025 № 12365 (74 798,40грн.);

5) від 28.11.2025 № 12976 (131 629,20грн.),

Вказані видаткові накладні містять відомості про: учасників господарської операції (ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» та Боржник); укладений між Боржником та ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» Договір № 789/п від 14.08.2025; дату вчинення господарської операції; номенклатуру, кількість, ціну та загальну вартість товару.

Видаткові накладні підписані зі сторони Боржника і скріплені його печаткою; зауважень щодо кількості, асортименту або якості товару видаткові накладні не містять.

Отже, такі видаткові накладні фіксують зміст відповідних господарських операцій, підтверджують їх вчинення та є первинними документами у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Повноваження представника Боржника на одержання ветеринарних препаратів і підписання первинних документів у листопаді 2025 року підтверджує довіреність на особу «Чепель Володимир Сергійович», що видана 01.11.2025 Боржником.

На виконання зобов`язань Боржника з оплати товару на користь ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» було вчинено наступні платежі:

1) 24.09.2025 - 100 000,00 грн (оплата від Боржника, платіжна інструкція № 14928 від 24.09.2025);

2) 01.12.2025 - 50 000,00 грн (оплата від ТОВ «РЕНТ КОМПАНІ ГРУП», платіжна інструкція № 68 від 01.12.2025, призначення платежу «Погашення заборгованості за ТОВ «Птахофабрика «Просяне» зг.дог.№789/П від 14.08.2023 відповідно до статті 528 ЦК України»).

3) 02.02.2026 - 155 832,00 грн (оплата від ТОВ «РЕНТ КОМПАНІ ГРУП», платіжна інструкція № 208 від 02.02.2026, призначення платежу «Погашення заборгованості за ТОВ "Птахофабрика "Просяне" зг.дог.№789/П від 14.08.2023 відповідно до статті 528 ЦК України»);

4) 17.02.2026 - 50 000,00 грн (оплата від ТОВ «РЕНТ КОМПАНІ ГРУП», платіжна інструкція № 244 від 17.02.2026, призначення платежу «Погашення заборгованості за ТОВ "Птахофабрика "Просяне" зг.дог.№789/П від 14.08.2023 відповідно до статті 528 ЦК України»).

У платіжних інструкціях № 68 від 01.12.2025, № 208 від 02.02.2026 № 244, від 17.02.2026 вірно зазначено номер договору № 789/п, найменування боржника та правову підставу платежу за його зобов`язанням. Зазначення року «2023» замість «2025» у даті договору є технічною опискою і не перешкоджає ідентифікації зобов`язання, оскільки решта реквізитів однозначно стосується правовідносин за Договором № 789/п від 14.08.2025.

Таким чином, у період часу до 12.12.2025:

1) ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» передало у власність Боржника товар ну суму 444 670,80 грн. (167 029,20 + 14 242,80 + 56 971,20 + 74 798,40 + 131 629,20);

2) зобов`язання Боржника з оплати отриманого від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» товару виконані частково на суму 150 000,00грн. (100 000,00 + 50 000,00).

З наведеного вбачається, що невиконані зобов`язання Боржника щодо оплати товару перед ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» станом на 11.12.2025 становили 294 670,80грн. (444 670,80 150 000,00грн.).

Така сума невиконаних зобов`язань Боржника щодо оплати товару перед ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА»:

1) відображена в документі «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026», копія якого надана до суду разом з заявою Кредитора з вимогами до боржника.

2) не є перенесеним без перевірки записом з акта звіряння, а натомість є різницею між вартістю поставленого товару та сумою оплат.

За фактом вчинення господарських операцій з постачання товару від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» до Боржника (що згадані в п. 6.1.1. даних пояснень), ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» склало та зареєструвало у Єдиному реєстрі податкових накладних наступні податкові накладні:

1) від 24.09.2025 № 1031 (167 029,20грн.);

2) від 25.09.2025 № 1081 (14 242,80грн.);

3) від 29.09.2025 № 1202 (56 971,20грн.);

4) від 13.11.2025 № 378 (74 798,40грн.);

5) від 28.11.2025 № 983 (131 629,20грн.).

Відомості про господарські операції, що містяться у наведених податкових накладних узгоджуються з відомостями про господарські операції, що наведені у видаткових накладних.

Картка рахунку 361 та оборотно-сальдова відомість за період часу з 24.09.2025 до 11.12.2025 послідовно відображають ті самі п`ять господарських операцій з постачання товару, дві оплати товару і кінцеве дебетове сальдо у розмірі 294 670,80 грн. Ці регістри не замінюють первинних документів, а підтверджують, що господарські операції були своєчасно та послідовно відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА».

Документи «Повернення постачальнику» №3 від 18.03.2026, «Повернення постачальнику» №4 від 18.03.2026, «Повернення постачальнику №5 від 19.03.2026» складені за фактами повернення майна (товару) від Боржника до ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА», які мали місце в період часу з 18.03.2026. Цей період часу настав після того, як виникли обставини постачання та оплати товару.

Повернення товару від Боржника до ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА»:

1) не могло і не повинно було враховуватись для визначення розміру зобов`язань Боржника перед ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» станом на 11.12.2025;

2) не впливає і не змінює розмір зобов`язань Боржника перед ТОВ «Німецько- Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА», який був визначений станом на 11.12.2025.

Обставини повернення товару від Боржника до ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА»:

1) враховані в документі «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026»;

2) враховані при вчиненні між Кредитором та ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» правочину про відступлення прав вимоги до Боржника;

3) враховані Кредитором при визначенні розміру вимог Кредитора до Боржника.

Повторне врахування (віднімання) від сальдо 294 670,80 грн. суми вартості повернутого товару (яка вже була окремо врахована в документі «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026») є помилковим.

У Відзиві на заяву кредитора та звіті повідомлення про результати розгляду грошових вимог Боржник визнав вимоги Кредитора на суму 189 382,36 грн основного боргу (за Договором № 789/п від 14.08.2025).

Сума визнаної Боржником частини заборгованості (та сума підтвердженого початкового сальдо) становить 484 053,16грн. (189 382,36 грн + 294 670,80грн.), тобто відповідає розміру вимог Кредитора в частині основного боргу (за Договором №789/п від 14.08.2025).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу.

Подані Кредитором докази підтверджують існування відступленого права вимоги, підстави його виникнення та його розмір.

Станом на день подання Кредитором заяви кредитора з вимогами до боржника, Кредитор мав у своєму розпорядженні лише ті документи (та копії документів) щодо зобов`язань Боржника за Договором № 789/п від 14.08.2025, які Кредитору надало ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА».

При цьому Кредитор розумно розраховував на попередню поведінку Боржника (щодо складання документа «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026»), а тому не міг передбачити, що Боржник вдаватиметься до суперечливої поведінки і розпочне заперечувати свої зобов`язання, які Боржник визнав шляхом складання і підписання документа «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026».

Боржник не надав доказів на спростування своїх зобов`язань за Договором № 789/п від 14.08.2025.

Заперечення Боржника засновані не на доказах сплати Боржником 294 670,80 грн і не на спростуванні конкретних поставок товару (за якими виникло вищевказане зобов`язання), а лише на ненаданні Кредитором первинних документів, які підтверджують виникнення зобов`язань Боржника, які Боржник раніше визнав у спосіб складання документа «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026».

Боржник не надав доказів, які свідчать про припинення зобов`язання Боржника оплатити отриманий Боржником товар на суму 294 670,80 грн за Договором № 789/п від 14.08.2025.

За змістом ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначений ст. 79 ГПК України стандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 ГПК України свідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Надані Кредитором докази у своїй сукупності підтверджують:

1) передачу майна (товару) від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» до Боржника в межах виконання зобов`язань за Договором № 789/п від 14.08.2025;

2) часткове виконання Боржником зобов`язань з оплати вартості майна (товару), отриманого Боржником від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» за Договором № 789/п від 14.08.2025;

3) вчинення ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» дій, спрямованих на декларування податкових зобов`язань ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» з податку на додану вартість, які виникли за фактом передачі майна (товару) від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» до Боржника в межах виконання зобов`язань за Договором № 789/п від 14.08.2025;

4) врахування ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» у своєму бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій за Договором № 789/п від 14.08.2025;

5) розмір зобов`язань Боржника за Договором № 789/п від 14.08.2025 (включаючи походження сальдо в розмірі 294 670,80грн.);

6) визнання Боржником своїх зобов`язань за Договором № 789/п від 14.08.2025 (шляхом складання і підписання документа «Акт звірки взаєморозрахунків взаємних розрахунків станом за період 12.12.2025-31.03.2026»);

7) перехід права вимоги за Договором № 789/п від 14.08.2025 від ТОВ «Німецько-Українська науково-виробнича фірма «БРОВАФАРМА» до Кредитора - ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД".

Таким чином, суд дійшов висновку, що заборгованість Боржника перед Кредитором за Договором № 789/п від 14.08.2025 становить 484 053,16 грн основного боргу.

Також з долученого кредитором розрахунку Додаток №2 за договором відступлення права вимоги (цесiї) від 23 квітня 2026 року, який здійснений станом на 20.04.2026 року, вбачається, що сторонами визначено суми санкцій, а саме:

- 40 677,06 грн. пені;

- 4 040,50 грн. 3% річні.

А відтак, застосування кредитором положень ст. 534 Цивільного кодексу України, при здійсненні розрахунків, є помилковим.

Окрім помилкового застосування положень ст. 534 ЦКУ, при розрахунку були допущені й інші помилки, зокрема не вірно було застосовано періоди нарахування санкцій.

Детальні розрахунки заборгованості додані кредитором до заяви та перевірені судом за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та з урахування фактично здійснених платежів, що впливає на кількість днів прострочення на які нараховуються річні та інфляційні, а також врахуванням практики, що викладена у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

З урахуванням наданих кредитором документів, за результатом проведеного перерахунку встановлено, що станом на 21.04.2026 року вимоги за Договором поставки № 789/п від 14.08.2025 року становлять 553 892,83 грн, які складаються з:

1) основне зобов`язання (у межах відступленого права вимоги): 484 053,16 грн.;

2) неустойка (пеня): 41 743,09 грн.;

3) проценти річних: 4 147,13 грн.;

4) інфляційні втрати: 23 949,45 грн.

Однак, визнанню підлягають вимоги, що не перевищують заявлених:

1) основне зобов`язання (у межах відступленого права вимоги): 484 053,16 грн.;

2) неустойка (пеня): 29 092,20 грн.;

3) проценти річних: 4 147,13 грн.;

4) інфляційних втрати: 22 519,46 грн.

Разом за договором: 539 811,95

Стосовно вимог, які заявлені за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року судом встановлено, що 14.07.2023 між Кредитором та Боржником було укладено Договір поставки № 39, в тексті якого Кредитор іменується як «Постачальник», а Боржник іменується як «Покупець».

Договір поставки № 39 від 14.07.2023 містить такі умови:

«п. 1.1. Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити препарати ветеринарного призначення (надалі «Товар»).

п. 1.3. Доказом факту поставки Товару є підписані Сторонами видаткові накладні.

п. 3.3. Покупець здійснює оплату Постачальнику за Товар на умовах відстрочення платежу, але не більш, ніж на 14 календарних днів з дати отримання Товару.

п. 3.7. Зобов`язання Покупця щодо оплати за Договором вважаються виконаними в момент отримання Постачальником грошової суми, яку зобов`язаний сплатити Покупець за цим Договором. При цьому, якщо Постачальником здійснюються дві та більше поставки Товару на користь Покупця, грошові суми, що отримує Постачальник від Покупця за цим Договором, покривають заборгованість Покупця перед Постачальником у порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати), яку зобов`язаний здійснити Покупець за цим Договором.

п. 7.2. У випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за Товар Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день такого прострочення.

п. 7.3. У випадку несплати або несвоєчасної сплати за Товар у строк, що перевищує 30 календарних днів з дати кінцевого розрахунку, визначеного п.3.3. даного Договору, Покупець додатково виплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.

п. 7.4. У випадку несплати, неповної або несвоєчасної сплати за товар Покупець на вимогу Постачальника сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10 (десять) процентів річних в порядку ст. 625 ЦКУ.

п. 7.6. Нарахування штрафних санкцій (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором здійснюється за весь період прострочення.

п. 7.7. Щодо стягнення штрафних санкцій (пені) застосовується загальна позовна давність.

п. 11.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024р., але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним Договором».

Так з поданих доказів вбачається наступні поставки товару:

28.07.2023 Боржник отримав від Кредитора товар ціною 519 810,00 грн, про що між Кредитором та Боржником складено і підписано Видаткову накладну № 625 від 28.07.2023.

28.07.2023 Боржник отримав від Кредитора товар ціною 264 112,36 грн, про що між Кредитором та Боржником складено і підписано Видаткову накладну № 626 від 28.07.2023.

28.07.2023 Боржник отримав від Кредитора товар ціною 512 886,00 грн, про що між Кредитором та Боржником складено і підписано Видаткову накладну № 618 від 28.07.2023.

28.07.2023 Боржник отримав від Кредитора товар ціною 474 660,00 грн, про що між Кредитором та Боржником складено і підписано Видаткову накладну № 623 від 28.07.2023.

28.07.2023 Боржник отримав від Кредитора товар ціною 723 600,00 грн, про що між Кредитором та Боржником складено і підписано Видаткову накладну № 624 від 28.07.2023.

Також, з поданих доказів вбачається наступні оплати:

28.08.2023 Боржник сплатив Кредитору 700 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 28/08/20239893 від 28.08.2023, оригінальний примірник якого наявний у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

26.09.2023 Боржник сплатив Кредитору 200 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 10108 від 26.09.2023, оригінальний примірник якого наявний у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

28.09.2023 Боржник сплатив Кредитору 400 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційними повідомленнями про зарахування коштів № 10118 та № 10120 від 28.09.2023, оригінальні примірники яких наявні у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

27.12.2023 Боржник сплатив Кредитору 295 068,36 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 10703 від 27.12.2023, оригінальний примірник якого наявний у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

25.03.2024 Боржник сплатив Кредитору 400 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 11203 від 25.03.2024, оригінальний примірник якого наявний у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

15.04.2024 Боржник сплатив Кредитору 500 000,00 грн з призначенням платежу «Сплата за ветпрепарати зг. Договір № 39 від 14.07.2023 р.», що підтверджується Інформаційним повідомленням про зарахування коштів № 11203 від 15.04.2024, оригінальний примірник якого наявний у АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК».

Пунктом 3.7. даного договору сторони закріпили умови зарахування платежів: «… якщо Постачальником здійснюються дві та більше поставки Товару на користь Покупця, грошові суми, що отримує Постачальник від Покупця за цим Договором, покривають заборгованість Покупця перед Постачальником у порядку черговості, починаючи з першої очікуваної оплати (самої ранньої дати кінцевого строку оплати), яку зобов`язаний здійснити Покупець за цим Договором.).

Відтак, сторони закріпили порядок зарахування коштів, які сплачуються за цим договором. Крім того, з наданих кредитором платіжних документів вбачається чітке призначення платежу. Наприклад, у Інформаційному повідомленні про зарахування коштів № 28/08/20239893 від "28" серпня 2023 р. призначення платежу відображено наступне: «Сплата за ветпрепарати зг. Договір No 39 від 14.07.2023 р., Рах. No405 від 28.07.2023 р., у т.ч. ПДВ 20% - 116666.67 грн.».

З призначення платежу слідує, що боржник сплатив кошти конкретно за товар.

Крім того, згідно Акту звіряння за період: 01.01.2024 30.11.2024, який надано кредитором, встановлено, що списання коштів в бухгалтерському обліку кредитором здійснювалося саме за товар, адже сальдо початкове у сумі 900 000,00 є саме заборгованістю за товар.

Тож, застосування кредитором положень ст. 534 Цивільного кодексу України, при здійсненні розрахунків, є помилковим. Кредитор безпідставно застосував у своїх розрахунках першочергове списання санкцій за рахунок коштів, які були оплачені боржником з конкретним призначення платежу.

Вище обумовлене відповідає сталій практиці Верховного Суду. Так, у Постанові від 26 грудня 2019 року у справі № 911/2630/18 Верховний Суд виснував: «45. З приводу наведеного слід також зауважити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 цього Кодексу застосовуватися не може.».

У відзиві боржник також наполягає на відсутності непогашеного основного боргу за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року. Також боржник власного контррозрахунку пені не подає. Таким чином, фактичні заперечення боржника та стосується розміру інфляційних втрат та 10 % річних.

При цьому боржником не заперечується а ні факт прострочення виконання грошових зобов`язань, а ні передбачена п. 7.4 Договору ставка 10 % річних, а ні саме право кредитора на інфляційні нарахування відповідно до ст. 625 ЦК України.

Стосовно зазначених обставин, суд приймає до уваги наступне.

Так, Верховний Суд у постанові від 11.07.2024 по справі № 910/5349/22 виснував: Що ж до питання застосування приписів частини другої статті 625 ЦК України (в частині нарахування позивачем інфляційних втрат за спірний період), з урахуванням пункту 5 частини третьої статті 2, статті 14 ГПК України, Суд зазначає таке.

Положенням частини другої статті 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», приписи Порядку № 1078 та Методики № 265.

Абзацом п`ятим пункту 4 Порядку № 1078 передбачено, що індексація грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків.

Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком №1078.

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. А тому, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Розрахунок інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання відображається, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не нараховується. Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних..

Такий висновок викладено Верховним Судом із посиланням на постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Крім того, до правовідносин кредитора та боржника підлягає врахування й наступник правовий висновок, що наведено Верховним Судом у постанові від 11.07.2024 по справі № 910/5349/22: Водночас при перевірці правильності нарахування позивачем інфляційної складової заборгованості за прострочення виконання зобов`язання за Договором за спірний період, поданої позивачем у розрахунку, суди визначили, що з відповідача підлягають стягненню 56 226 731,69 грн інфляційних втрат, а не 56 745 789,92 грн, як заявлено позивачем до стягнення, оскільки за висновками судів позивачем не враховано періоди існування заборгованості, в які мала місце дефляція, що призвело до завищення інфляційної складової на загальну суму 519 058,23 грн.

Верховний Суд вважає помилковими висновки попередніх інстанцій у цій частині, зважаючи на таке.

За встановлених судами обставин та з матеріалів справи вбачається, що попередніми інстанціями враховано послідовність математичного ланцюга розрахунків за періоди, в які мала місце дефляція, тобто, які хоч і були враховані позивачем, зважаючи на вимоги Порядку № 1078, проте взагалі не закладалися скаржником у суму боргу за інфляційною складовою. Отже, судами з власної ініціативи здійснено нарахування від`ємних інфляційних втрат за прострочення платежів, що призвело до зменшення інфляційної складової за прострочення інших зобов`язань (за іншими рахунками-фактурами).

З метою дотримання принципу процесуальної економії, суд касаційної інстанції, здійснивши арифметичний перерахунок періодів інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням відповідачем оплати наданих послуг, дійшов висновку про те, що такий розрахунок, поданий ПрАТ «НЕК «Укренерго» як додаток до позовної заяви, є правильним.

Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково не був взятий до уваги предмет спору (відшкодування позивачу матеріальних втрат від знецінення конкретно визначеної самим позивачем суми коштів), суди помилково ототожнили базу для нарахування інфляційних втрат (залишаючи поза увагою те, що позивач взагалі не нараховував інфляційні втрати на суми за частиною рахунків) зі способом розрахунку інфляційних втрат (з урахуванням як інфляції, так і дефляції за певною визначеною позивачем відповідно до позовних вимог сумою заборгованості).

Зазначене призвело до помилкового виходу судами за межі заявлених позовних вимог та самостійної зміни бази для нарахування інфляційних втрат.

Між тим, визначення предмета та підстав спору є правом позивача.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 2 ГПК України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу, та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Стосовно доводів скаржника про те, що суди попередніх інстанцій під час нового розгляду справи вийшли за межі позовних вимог та в супереч змісту пункту 5 частини третьої статті 2 та статті 14 ГПК України нарахували від`ємні інфляційні втрати за прострочення платежів, щодо яких самим позивачем не заявлялося жодних вимог по інфляційній складовій, і за рахунок таких від`ємних чисел судами на власний розсуд зменшено інфляційні втрати за прострочення інших зобов`язань, то доводи скаржника знайшли своє підтвердження.

З урахуванням викладеного вище, вимоги ПрАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 56 745 789,92 грн підлягають задоволенню, оскаржувані судові акти - скасуванню з ухвалення нового рішення у справі про задоволення позову про стягнення 56 745 789,92 грн інфляційних втрат..

При цьому, за результатами розгляду цієї заяви кредитора (вх. №11339 від 12.05.2026 року) вбачається, що 28.07.2023 кредитором на користь боржника були здійснені поставки товару на загальну суму 2 495 068,36 грн.

Відповідно до п. 3.3 Договору поставки №39 оплата за поставлений товар мала бути здійснена не пізніше 14 календарних днів з дати його отримання.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг встановленого строку розпочинається з наступного дня після настання відповідної календарної дати. Відтак, 14-денний строк оплати слід обчислювати починаючи з 29.07.2023, а його останнім днем є 11.08.2023. Отже, з 12.08.2023 розпочався період прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару.

Із врахуванням наведеної вище правової позиції, враховано такий індекс інфляції за періодами:

2023: вересень - 100,5 %, жовтень - 100,8 %, листопад - 100,5 %, грудень - 100,7 %.

2024: січень - 100,4 %, лютий - 100,3 %, березень - 100,5 %.

Щодо індексу інфляції у серпні 2023 року - 98,6 % (дефляція): як вбачається із заяви (вх. №11339 від 12.05.2026 року) з грошовими вимогами, кредитором не заявлялося жодних вимог по даній інфляційній складовій.

Детальні розрахунки заборгованості додані кредитором до заяви та перевірені судом за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року та з урахування фактично здійснених платежів.

За результатами проведеного перерахунку встановлено, що розмір інфляційних втрат за Договором поставки №39 становить 44 456,77 грн, тоді як розрахунок боржника не відповідає належній методиці послідовної індексації, оскільки безпідставно враховує дефляційний індекс за період, за який кредитором інфляційні втрати не заявлялися, та не переносить проіндексований залишок заборгованості на наступні розрахункові періоди.

Також, проаналізувавши розрахунок кредитора та наведений боржником контррозрахунок 10 % річних за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року, судом також здійснено арифметичну перевірку відповідних нарахувань із визначенням фактичної кількості календарних днів прострочення щодо кожної частини погашеної заборгованості.

За результатами розрахунку встановлено, що розмір 10 % річних за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року становить 80 298,39 грн.

Таким чином, на підставі наданих кредитором документів, з урахуванням судової практики, в результаті проведеного судом розрахунку, вимоги ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" за Договором поставки № 39 від 14.07.2023 року становлять 531 885,67 грн, які складаються з:

становлять 372 753,26 грн, які складаються з:

1) основне зобов`язання: 00,00 грн.;

2) неустойка (пеня): 247 998,10 грн.;

3) 10 % річних: 80 298,39 грн.;

4) інфляційних втрати: 44 456,77 грн.

Підсумовуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" задовольнити частково та визнати грошові вимоги у розмірі :

1. 635 474,91 грн, які складаються з 484 053,16 грн - основного боргу за Договором поставки №789/п від 14.08.2025 року; 66 976,23 грн - інфляційних втрат, у тому числі 22 519,46 грн за Договором поставки №789/п від 14.08.2025 року та 44 456,77 грн за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року.

2. 84 445,52 грн - процентів річних, у тому числі 4 147,13 грн за Договором поставки №789/п від 14.08.2025 року та 80 298,39 грн за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року.

3. 277 090,30 грн, які складаються з пені, а саме 29 092,20 грн за Договором поставки №789/п від 14.08.2025 року та 247 998,10 грн за Договором поставки №39 від 14.07.2023 року.

Крім того ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" при зверненні до суду з заявою про грошові вимоги до боржника було сплачено судовий збір в розмірі 6 656,00 грн.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином за розгляд заяви кредитор мав сплатити 5 324,80 грн судового збору.

Отже, сплачений кредитором судовий збір також підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів в розмірі 5 324,80 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 64 КУзПБ визначено:

1) у першу чергу задовольняються:

- вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв`язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов`язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв`язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі;

- вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України;

- вимоги кредиторів за договорами страхування;

- витрати, пов`язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді, які понесені і не сплачені до відкриття ліквідаційної процедури;

- витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

вимоги кредиторів за договорами залучення проміжного та/або нового фінансування у процедурі превентивної реструктуризації;

2) у другу чергу задовольняються:

- вимоги із зобов`язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Пенсійного фонду України за громадян, які застраховані в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов`язань із сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Пенсійному фонду України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб`єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються:

- вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів);

- вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п`яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Із урахуванням вищевикладеного, грошові вимоги ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД", до боржника ТОВ "ПТАХОФАБРИКА "ПРОСЯНЕ", які визнані судом підлягають включенню до реєстру кредиторів боржника у такій черговості:

1) 5 324,80 грн - перша черга задоволення

2) 635 474,91 грн - четверта черга задоволення

3) 277 090,30 грн - шоста черга задоволення.

Приписами ч. 1 ст. 45 КУзПБ встановлено, що Конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

За змістом положень статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Заява ТОВ "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" подана у встановлений приписами ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк. Вимоги ТОВ ВЕТСИНЕЗ-ТРЕЙД виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство.

Таким чином ТОВ ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД є конкурсним кредитором з правом голосу.

Керуючись статтями 2, 45, 47, 64 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73-79, 86 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" вх. № 11339 від 12 травня 2026 р. з грошовими вимогами до ТОВ "Птахофабрика Просяне" частково.

Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в загальному розмірі 917 890,01 грн, у такій черговості:

1) 5 324,80 грн - перша черга задоволення

2) 635 474,91 грн - четверта черга задоволення

3) 277 090,30 грн - шоста черга задоволення.

Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" до Товариство з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика Просяне" в розмірі 882 385,59 грн.

Зобов`язати розпорядника майна внести відомості щодо визнаних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТСИНТЕЗ-ТРЕЙД" до реєстру вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення - 26.10.2026.

Ухвала не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання.

Повний текст ухвали складено та підписано 02.11.2026.

СуддяПрохоров С.А.