Рішення № 141144290, 05.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.10.2026Справа № 910/7291/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В., за участю секретаря судового засідання Рєпкіної Ю. Є., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "УКРНАФТА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС"

про стягнення 720 660,00 грн штрафу,

Представники учасників процесу згідно з протоколом від 05.10.2026,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У червні 2026 року Акціонерне товариство "УКРНАФТА" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" про стягнення 720 660,00 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані ухиленням відповідача від виконання договірних обов`язків за договором про закупівлю товару від 09.12.2024 №13/5274-МТР в частині дотримання строків поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7291/26, визнано справу малозначною; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

03.07.2026 через систему "Електронний суд" до суду від ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" надійшов відзив на позовну заяву.

06.07.2026 (сформовано 03.07.2026) ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" до суду через систему "Електронний суд" було подане клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

07.07.2026 АТ "УКРНАФТА" через систему "Електронний суд" скерувало до суду відповідь на відзив.

ТОВ "НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС" 13.07.2026 направило до суду через систему "Електронний суд" заперчення на відповідь на відзив.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.07.2026 постановлено здійснювати розгляд справи № 910/7291/26 за правилами загального позовного провадження, починаючи зі стадії відкриття провадження та призначити підготовче засідання призначити на 12.08.2026.

Підготовче засідання, призначене на 12.08.2026 не відбулось у зв`язку з оголошенням у місті Києві повітряної тривоги та її тривалістю, що унеможливило знаходження представників учасників судового процесу та працівників суду в приміщенні Господарського суду міста Києва.

Ухвалою суду від 13.08.2026 судове засідання було призначене на 09.09.2026.

У підготовчому засіданні 09.09.2026, керуючись приписами статті 182 та 185 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті в судовому засіданні 05.10.2026, про що була постановлена відповідна ухвала.

У судовому засіданні 05.10.2026 представник АТ «УКРНАФТА» просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача в свою чергу заперечував проти задоволення заявленого позову, надавши в судовому засіданні 05.10.2026 пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив.

У судовому засіданні 05.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення Прокурора та представників Департаменту і Товариства, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 між Акціонерним Товариством «Укрнафта», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗХІМ СЕРВІС», як постачальником, був укладений договір про закупівлю №13/5274-МТР/25 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця у погоджені сторонами строки Автоматизовану групову замірну установку АГЗСУ відповідно до коду ДК 021:2015:32440000-9 «Телеметричне та термінальне обладнання» (далі - товар), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 2.1 договору, номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару, інформація про технічні, якісні та кількісні характеристики, умови гарантії, місце поставки товару визначаються у специфікації до даного договору, що є додатком №1 до цього договору та є його невід`ємною частиною.

Якість Товару, що поставляється, повинна відповідати вимогам, зазначеним у технічній документації, згідно Держстантартів та технічних умов, встановлених для кожного виду Товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість товару) (пункт 2.2 договору).

У пункті 2 специфікації сторони погодили, що строк поставки товару складає 260 календарних днів з моменту підписання.

Пунктом 7 специфікації визначено, що технічні рішення (перелік відповідає послідовності розроблення: технологічна схема, схема автоматизації або схема P&ID, конструкція замірного сепаратора, креслення блоків (в т.ч. в 3-D форматі), схема живлення, моделі контролера та давачів, алгоритм роботи клапанів та визначення дебіту, форми звітів, протокол обміну даними з системами управління Замовника, специфікація) погодити з Замовником до початку виготовлення.

15.08.2025 після узгодження окремих технічних рішень, сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою було викладено в новій редакції п.п. 4.2, 9.19, 11.5 таблиці 1 специфікації.

Надалі постачальник ініціював внесення змін до умов договору щодо строку постачання, направивши покупцю 28.08.2025 лист №01/788 щодо зміни умов договору та Висновок про настання істотної зміни обставин №Ф-653-01/08 від 22.08.2025, згідно з яким Івано-Франківська ТПП вказувала на необхідність продовження строків поставки товару на 119 календарних днів.

23.09.2025 сторони підписали додаткову угоду №2 до договору, якою продовжили строк поставки до 300 календарних днів з моменту підписання договору.

Відповідно до пункту 5.2 договору постачальник зобов`язаний не пізніше ніж за 3 (три) дні до дати поставки письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення.

25.09.2025 відповідач направив АТ «Укрнафта» письмове повідомлення (лист №01/959 від 25.09.2025) про запланований час поставки у період з 01.10.2025 по 03.10.2025 на склад Покупця (Львівська обл., Дрогобицький район, м. Борислав, вул. Сосюри, 6а, ГЛС №2).

У відповідь на вказаний лист позивач листом від 25.09.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/15606 повідомив про готовність до приймання товару.

01.10.2025 відповідач здійснив поставку товару на склад позивача, про що були складені відповідні товаросупровідні документи: товарно-транспортна накладна №50 від 01.10.2025, видаткова накладна №50 від 01.10.2025.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що приймання Товару Покупцем (в тому числі кожної частини/партії Товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі Товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункт 5.4. договору).

АТ «Укранфта», стверджуючи, що граничною датою поставки всього товару було 05.10.2025, вважає, що відповідач припустився порушення договірних зобов`язань, оскільки поставку товару здійснив із порушенням строку, що підтверджується видатковою накладною від 01.10.2025 №50 (підписана з боку АТ «Укрнафта» 24.10.2025).

15.01.2026 позивач звернувся до ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» із вимогою щодо сплати штрафних санкцій за договором (лист № 01/01/13/10/28/02-02/01/935), а саме штрафу в розмірі 720 660,00 грн, розрахованого відповідно до 7.1 договору.

Оскільки вказана вимога залишена без виконання, АТ «Укрнафта» звернулось із даним позовом до суду, в межах якого просило суд стягнути з відповідача 720 660,00 грн штрафу.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Нафтогазхім Сервіс» вказувало на відсутність в його діях ознак порушення договірних зобов`язань, що унеможливлює застосування до нього такого виду відповідальності, як стягнення штрафу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір про закупівлю 13/5274-МТР/25 від 09.12.2024 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір про закупівлю 13/5274-МТР/25 від 09.12.2024 є договором поставки.

Нормами статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (статті 663 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечується, що строк поставки товару був погоджений сторонами в специфікації - протягом 300 календарних днів з моменту підписання договору. Оскільки договір підписаний 09.12.2024, граничний строк поставки припадає на 06.10.2025 (з врахуванням приписів статті 254 Цивільного кодексу України).

Суд зауважує, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (пункт 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23.06.1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до статті 2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У пункті 26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

З представлених суду документів (товарно-транспортна накладна №50 від 01.10.2025, видаткова накладна №50 від 01.10.2025) вбачається, що товар за спірним договором був поставлений 01.10.2025.

Позивач стверджував, що підписання видаткової накладної від 01.10.2025 №50 було здійснено АТ «Укрнафта» 24.10.2025 після усунення постачальником недоліків товару.

За твердженнями позивача 02.10.2025 у момент приймання товару було зафіксовано недоліки:

- в Актах опресування обидвох блоків установки не вказані заводський номер установки, завод.номери засобів вимірювальної техніки, документи на випробувальну установку;

- в Актах випробування СППК (запобіжно-скидні клапани) не вказані заводські номери ЗВТ;- відсутні протоколи контролю метрологічних характеристик та давачі тиску, давачі температури обидвох блоків установки;

- відсутні переклади українською мовою протоколів контролю метрологічних характеристик;

- в паспортах на вибухозахищені клемні коробки та перемикачі типу BZM, BXJ-E виробника WAROM відсутні дата виробництва та серійний номер;

- на блоці гребінок установки відсутня паспортно-технічна документація на імпульсні лінії та фітинги, що під`єднані до давачів тиску;

- специфікації до переліку комплекту поставки (реєстр документів) наявна опечатка - повторюються пункти 85 та 86. Натомість відсутні сертифікати, що фактично надані на комплект обладнання;

- наявні механічні пошкодження дахового покриття обидвох блоків;

- на запірній арматурі (засувки) неможливо ідентифікувати тип даної засувки, заводський номер, виробника, дату виготовлення згідно наданих паспортів, оскільки засувки разом з бірками покриті грунтівкою та фарбою. На штурвалах засувок інформація про закриття та відкриття вибита російською мовою(згідно паспортів виробництво Україна).

Вищенаведені недоліки товару були зафіксовані в акті №20101 від 02.10.2025. Листом від 07.10.2025 №01/01/13/10/28/02-02/01/16338 позивач повідомив відповідача про вищенаведені недоліки товару, та відповідно до положень розділу 5 договору, АТ «Укрнафта» вимагало усунення виявлених недоліків товару та приведення супровідної документації на товар у відповідність до вимог договору.

Суд критично аргументи позивача щодо дати приймання товару та зазначає, що відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2020, застосування яких сторони передбачили в пункті 5.1 договору, датою поставки товару на умовах DDP є дата, коли товар фактично доставлений у розпорядження покупця в узгодженому місці призначення та готовий до розвантаження.

Пунктом 5.6 договору передбачено, що у разі виявлення при прийомі товару відхилень від вимог щодо кількості та/або якості та/або комплектності покупець негайно, але не пізніше 3-х робочих днів повідомляє про це постачальника.

З представлених суду документів вбачається, що недоліки товару було зафіксовано в акті № 20101 від 02.10.2025 приймання приймання-передачі продукції товарів за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання), натомість доказів складання дефектного акту матеріали справи не містять. Вказаний акт засобами електронного листування 08.10.2025 був скерований на адресу відповідача листом від 07.10.2025 №01/01/13/10/28/02 02/01/16338, тобто поза триденного строку погодженого сторонами в договорі, як строк щодо виявлення недоліків.

10.10.2025 відповідач листом № 01/1026 надав відповідь щодо усунення недоліків товару за спірним договором.

Крім того, беручи до уваги умови пункту 7 специфікації, на переконання суду, заявлені недоліки товару не є такими, що унеможливлювали його прийняття протягом 3-х днів та процес прийняття тривав 23 календарні дні.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (стаття 614 Цивільного кодексу України).

Приписами статті 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Керуючись наведеними приписами процесуального закону, суд дійшов висновку про те, що відповідачем належними доказами доведено відсутність своєї вини у порушенні строків виконання зобов`язання з поставки товару, що унеможливлює застосування до нього відповідальності у вигляді стягнення штрафу.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини, наведенні норми та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову АТ «УКРНАФТА».

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 73-79, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Акціонерного товариства "УКРНАФТА" про стягнення 720 660,00 грн штрафу відмовити.

2. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на Акціонерне товариство "УКРНАФТА".

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 03.11.2026.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ