Рішення № 141144289, 02.11.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.11.2026Справа № 910/10581/26Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Інженерно-технічний центр "Інтехцентр" до фізичної особи - підприємця Чернявської Марії Петрівни про стягнення 94 849,64 грн,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2026 року Приватне акціонерне товариство "Інженерно-технічний центр "Інтехцентр" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця Чернявської Марії Петрівни (далі - Підприємець) 94 849,64 грн, з яких: 60 000,00 грн - основна заборгованість, 4 538,39 грн - інфляційні втрати, 2 171,52 грн - три проценти річних, 22 139,73 грн - пеня, 6 000,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про участь в утриманні каналізаційних мереж, що знаходяться у спільному користуванні, від 1 травня 2025 року № 080525.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

2 вересня 2026 року через загальний відділ діловодства суду від позивача на виконання вимог вказаної ухвали надійшла заява від цієї ж дати з доданими до неї документами для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 3 вересня 2026 року відкрито провадження у справі № 910/10581/26 та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Цією ж ухвалою суду в задоволенні клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін було відмовлено.

Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Оскільки на час прийняття вищевказаної ухвали суду відомості про наявність у відповідача електронного кабінету були відсутні, з метою повідомлення останнього про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 3 вересня 2026 року про відкриття провадження у справі № 910/10581/26 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також у поданих самим відповідачем заявах і клопотаннях по справі, а саме: 04086, місто Київ, вулиця Петропавлівська, будинок 46-Б/2.

Проте поштовий конверт (номер поштового відправлення R067271206655) з копією зазначеної ухвали був повернутий підприємством поштового зв`язку на адресу суду 10 вересня 2026 року без вручення Підприємцю, у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Зазначене підтверджується відомостями з сайту оператора поштового зв`язку АТ "Укрпошта" в розділі "Трекінг" щодо поштового відправлення № R067271206655.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, останній днем встановленого судом строку на подання відзиву було 25 вересня 2026 року включно. Однак, відповідач у встановлений строк відзиву на позов не подав.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 статті 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина 1 статті 4 цього Закону).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою суду від 3 вересня 2026 року в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

23 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заяви від цієї ж дати, у яких останній повідомив суд про те, що ціна позову не змінилась, спірна заборгованість відповідачем погашена не була.

29 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати, у якому останній просив: поновити процесуальний строк на подання відзиву; встановити додатковий строк для подання доказів; не вирішувати спір по суті до розгляду відповідних клопотань відповідача; призначити судове засідання з повідомленням сторін. Також у відзиві відповідач просив суд розглянути окремо подане клопотання про витребування доказів у Товариства та Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал".

30 жовтня 2026 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли клопотання: від 29 жовтня 2026 року про долучення доказів до матеріалів справи; про встановлення додаткового процесуального строку на подання доказів тривалістю 30 календарних днів.

2 листопада 2026 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від 1 листопада 2026 року № 26-11.01-4 на вищевказані клопотання відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 листопада 2026 року в задоволенні клопотань Підприємця: про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, про визнання поважними причин несвоєчасного подання доказів та встановлення додаткового процесуального строку для їх подання, про неухвалення рішення по суті спору до закінчення додаткового процесуального строку для подання доказів, - відмовлено. Цією ж ухвалою суду клопотання Підприємця про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін залишено без розгляду.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Жодних інших заяв чи клопотань від сторін на адресу суду не надходило.

Беручи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 травня 2025 року між Товариством і Підприємцем було укладено договір про участь в утриманні каналізаційних мереж, що знаходяться у спільному використанні, № 080825, за умовами якого сторони здійснюють спільне використання відповідних частин каналізаційної мережі (відповідно до розмежування балансової належності господарсько-побутової каналізації і експлуатаційної відповідальності сторін) за адресою: місто Київ, вулиця Сирецька 28/2, - і забезпечують безперебійне та надійне водовідведення. Підприємець відшкодовує Товариству витрати на спільне використання каналізаційний мереж (у тому числі насосних станцій) у частині водовідведення, згідно акта приймання-передачі наданих послуг, який підписується повноважними представниками сторін, вартість яких вказана в пункті 5.1. договору.

Цей правочин підписаний повноважним представником Товариства і Підприємцем, а також скріплений їх печатками. При цьому, факт підписання вказаного договору відповідачем під час розгляду справи не заперечувався.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання зазначеного правочину недійсним у встановленому законом порядку матеріали справи не містять й сторонами таких доказів до суду надано не було.

Відповідно до пунктів 2.1.1., 2.2.1. вказаного правочину Товариство зобов`язалось забезпечити спільне використання каналізаційних мереж, по яких здійснюється водовідведення мереж Підприємця, проводити профілактичне обслуговування, планові та аварійні ремонти каналізаційних мереж, які є спільними у використанні для водовідведення Підприємця, а також вживати заходів щодо усунення причин, що унеможливлюють приймання каналізаційних стоків. У свою чергу Підприємець зобов`язався сплачувати Товариству витрати за спільне використання каналізаційних мереж (у тому числі насосних станцій) у частині водовідведення його мереж за актом, у розмірі та порядку, визначеному цим договором.

Розмір щомісячних витрат Товариства, з урахуванням індексації, складає 20 000,00 грн з ПДВ. Під терміном "розмір щомісячних витрат" сторони розуміють суму, яку сплачує Підприємець за спільне використання каналізаційної мережі (відповідно до розмежування балансової належності господарсько-побутової каналізації і експлуатаційної відповідальності сторін) за адресою: місто Київ, вулиця Сирецька 28/2, - і забезпечення безперебійного та надійного водовідведення. Кошти сплачується Підприємцем на підставі цього договору без виставлення Товариством рахунків до 10-го числа поточного місяця (пункти 5.1.-5.3. договору).

Відповідно до пункту 6.1.7. вказаного правочину усі повідомлення, будь-яке листування за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, якщо вони письмово оформлені та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листом посильним).

Цей договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх обов`язків. Закінчення строку цього договору не звільняє сторін від відповідальності за порушення, яке мало місце під час його дії (пункти 4.4., 7.1. вказаного правочину).

У додатку № 1 до договору сторони погодили схему каналізаційних мереж, які спільно використовуються сторонами.

З наявних у матеріалах справи підписаних позивачем в односторонньому порядку актів приймання-передачі наданих послуг: від 9 червня 2025 року за травень 2025 року, від 11 серпня 2025 року за липень та серпень 2025 року, - вбачається, що Товариство у період з 1 травня 2025 року по 31 липня 2025 року надало Підприємцю обумовлені договором послуги на загальну суму 60 000,00 грн. Копії вказаних актів з належними доказами їх направлення відповідачу в установленому договором порядку містяться в матеріалах справи. Однак, відповідач вказані акти не підписав, обумовлену договором плату за надані Товариством послуги на користь останнього не сплатив.

При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази звернення Підприємця до позивача із зауваженнями та претензіями щодо порушення Товариством умов укладеного між ними правочину в спірний період.

10 серпня 2026 року Товариство звернулося до відповідача з претензією від цієї ж дати № 26-08.10-1, у якій просило погасити наявну в Підприємця заборгованість за договором на загальну суму 94 123,04 грн, з урахуванням штрафних санкцій та компенсаційних нарахувань, протягом семи днів з моменту отримання цієї претензії. Крім того, Підприємцю було запропоновано укласти додаткову угоду про продовження співпраці та врегулювання користування каналізаційною мережею. Також відповідача було попереджено, що у разі, якщо протягом 31-го календарного дня проект додаткової угоди не буде підписано Підприємцем, надання послуг за договором буде припинено. Копія вказаної претензії з доданими до неї розрахунком спірної заборгованості та проектом додаткової угоди, а також докази її направлення відповідачу на належну адресу засобами поштового зв`язку, містяться в матеріалах справи. Однак ця претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Зі змісту пунктів 5.1.-5.3. спірного договору вбачається, що сторони погодили фіксований розмір щомісячної плати за спільне використання каналізаційних мереж, який становить 20 000,00 грн з ПДВ, а також визначили конкретний строк виконання Підприємцем відповідного грошового зобов`язання - до 10-го числа поточного місяця без виставлення Товариством рахунків.

Системний аналіз наведених умов договору свідчить про те, що складання та підписання актів приймання-передачі наданих послуг спрямоване на документальне оформлення виконання Товариством своїх договірних зобов`язань, однак саме по собі не змінює погодженого сторонами розміру щомісячної плати та не переносить установлений договором строк її внесення. Отже, укладаючи зазначений договір, сторони самостійно визначили як розмір щомісячних платежів, так і строки їх внесення, не поставивши останні в залежність від дати складання, направлення чи підписання актів приймання-передачі наданих послуг.

Судом також враховано, що відповідні акти за травень, червень та липень 2025 року були складені позивачем і направлені відповідачу в порядку, передбаченому пунктом 6.1.7 договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи належними доказами. Однак, зазначені акти відповідачем підписані не були, мотивованих заперечень щодо обсягу, вартості та якості наданих послуг у спірний період останнім заявлено не було.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини виконання позивачем своїх зобов`язань за спірним договором, погоджений сторонами фіксований розмір щомісячної плати та визначений договором порядок її внесення, суд дійшов висновку про те, що відсутність підписів відповідача на вказаних актах приймання-передачі наданих послуг не спростовує наявності в останнього обов`язку зі сплати передбачених договором платежів та не впливає на встановлені сторонами строки здійснення відповідних розрахунків.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи те, що сума боргу Підприємця, яка складає 60 000,00 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав документів, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим остання підлягає задоволенню.

У зв`язку з порушенням Підприємцем строків оплати за договором Товариство також просило суд стягнути з відповідача 4 538,39 грн інфляційних втрат та 2 171,52 грн трьох процентів річних, нарахованих за загальний період прострочення з 11 травня 2025 року по 24 серпня 2026 року за кожним розрахунковим місцем окремо згідно наданого позивачем розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір трьох процентів річних та інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, не перевищує розраховані судом суми, позов Товариства в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача на підставі пункту 4.3. договору 6 000,00 грн штрафу та 22 139,73 грн пені, нараховану за загальний період прострочення виконання спірного грошового зобов`язання з 11 травня 2025 року по 24 серпня 2026 року за кожним розрахунковим місцем окремо згідно наданого позивачем розрахунку.

Частиною 1 статті 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частин 1, 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 552 ЦК України сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Відповідно до пункту 4.3. договору за порушення Підприємцем строків здійснення оплати за цим правочином з нього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від вартості нездійсненого вчасно платежу.

Оскільки заявлені Товариством до стягнення розміри штрафу та пені відповідають вищезазначеним приписам законодавства, положенням цього правочину і є арифметично вірними, суд дійшов висновку про те, що зазначена позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця Чернявської Марії Петрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Інженерно-технічний центр "Інтехцентр" (04073, місто Київ, вулиця Сирецька, будинок 28/2; ідентифікаційний код 21547004) 60 000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. основної заборгованості, 4 538 (чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) грн 39 коп. інфляційних втрат, 2 171 (дві тисячі сто сімдесят одну) грн 52 коп. трьох процентів річних, 22 139 (двадцять дві тисячі сто тридцять дев`ять) грн 73 коп. пені, 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп. штрафу та 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 2 листопада 2026 року.

Суддя Є.В. Павленко