Рішення № 141139443, 30.10.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/9884/25

Провадження № 2/202/1214/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(з а о ч н е)

30 жовтня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося до суду з позовом, в якому зазначає, що 26.09.2020 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського (поточного) рахунку.

На підставі Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, викладеними на сайті банку, складає між нею і банком кредитний договір, що підтверджується її підписом у заяві.

Всі основні умови кредитування доведені відповідачеві, що підтверджується її підписом в паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Банк виконав свої зобов`язання за договором, надавши відповідачу кредит.

У свою чергу, відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого станом на 10.10.2025 має заборгованість у розмірі 15 597,59 грн, яка складається з наступного: 10 132,50 грн заборгованість за кредитом та 5 465,09 грн заборгованість за відсотками.

Вказані суми АТ «А-Банк» просить стягнути з відповідача на свою користь, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 жовтня 2025 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 14 січня 2026 року суд постановив перейти до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи в його відсутність, у якій проти винесення судом заочного рішення не заперечує.

В свою чергу, відповідач у судове засідання також не з`явилася, повідомлялася про розгляд справи за своїм зареєстрованим місцем проживання.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 ЦПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.

Враховуючи, що відповідач відзив на позов не надала, судом проведений заочний розгляд справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі даних та доказів.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що позовні вимоги АТ «А-Банк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що 16.02.2016 року відповідач звернулася до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.

В заяві зазначено, що вона згодна на те, що зазначена заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами та згодна з ними.

Крім того, 26.09.2020 відповідачем був підписаний Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком з номеру телефону.

Згідно з довідками банку відповідачу був відкритий рахунок і видана картка строком дії до квітня 2027 року, на яку встановлений кредитний ліміт у сумі 10 200 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 10.10.2025 відповідачу нарахована заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 597,59 грн, з яких: 10 132,50 грн заборгованість за кредитом та 5 465,09 грн заборгованість за відсотками.

При вирішенні спору про стягнення вказаних сум з відповідача суд виходить з такого:

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку - банк).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної стави (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Отже в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року (провадження № 6-144цс14), зробивши висновок, що «у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Акцент-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші».

На підтвердження укладення кредитного договору з відповідачем Банк надав суду копію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, яка датована 16.02.2016 та була підписана власноручним підписом відповідача.

Також банком надано копію паспорта споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» від 26.09.2020, підписаного простим електронним підписом шляхом підтвердження дзвінком з телефону, а також витяг із Умов та правил надання банківських послуг, Тарифи користування кредитною карткою.

Водночас матеріали справи не містять підтвердження, що саме з цими умовами, правилами і тарифами була ознайомлена відповідач і погодилася з ними, укладаючи договір.

Суд звертає увагу, що долучена банком до свого позову Анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 16.02.2016 не містить відомостей щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами.

Підписуючи таку Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що вона згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами, основними умовами обслуговування і кредитування складають між нею і банком договір про надання банківських послуг.

Разом із тим позивачем не надано доказів, які саме умови кредитування погодили сторони, підписуючи вказану Анкету-заяву.

Слід відзначити, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку і Тарифи користування кредитною карткою, які долучені до позовної заяви, не містить підпису відповідача.

Тому суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, оскільки сторонами не дотримано вимоги статті 207 ЦК України.

Крім того, само по собі ознайомлення відповідача з паспортом споживчого кредиту 26.09.2020 та його підписання простим електронним підписом шляхом підтвердження з номера телефону не може свідчити про погодження сторонами умов кредитного договору.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зроблений висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.

Суд звертає увагу, що відповідач ознайомилася з паспортом споживчого кредиту 26.09.2020.

При цьому в паспорті споживчого кредиту зазначено, що ця інформація зберігає чинність і є актуальною до 01.07.2021.

Отже, враховуючи, що банком, окрім паспорта споживчого кредиту, не надано інших належних доказів щодо розміру погодженої з відповідачем процентної ставки за кредитом, і, як наслідок, право нараховувати та стягувати з відповідача проценти за користування кредитним лімітом у зазначеному розмірі, суд доходить до висновку, що позов АТ «Акцент-Банк» у частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитом задоволенню не підлягає.

Поряд із цим, суд враховує, що згідно з матеріалами справи банком відповідачу був установлений кредитний ліміт у сумі 10 200 грн.

Згідно з випискою по рахунку відповідач користувалася кредитними коштами.

Згідно зі складеним позивачем розрахунком заборгованість за кредитом станом на 10.10.2025 складає 10 132,50 грн.

Відповідач доказів на спростування доводів позивача щодо користування нею кредитними коштами, а також доказів на погашення заборгованості не надала, розмір заборгованості не оспорювала.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов АТ «Акцент-Банк» необхідно задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь банку заборгованість за кредитом у розмірі 10 132 грн 50 коп.

Крім того, при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Згідно з частиною 1 статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1573, 59 грн. (64,96 %).

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 281-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором від 26.09.2020 станом на 10.10.2025 в розмірі 10 132 (десять тисяч сто тридцять дві) грн 50 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1573 (одна тисяча п`ятсот сімдесят три) грн. 59 коп.

В решті вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», юридична адреса: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повний текст рішення складений 30 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія Марченко