Рішення № 141139444, 02.11.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/708/26

Провадження № 2/202/2529/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра у складі судді Михальченко А.О.,

секретар судового засідання Пономаренко О.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

цивільну справу № 202/708/26

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 119 970,60 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 14.06.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - первісний кредитор) та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 916910649, підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором MNV7S2H6, за яким відповідачу надано кредит у сумі 18 100,00 грн, згодом збільшений до 24 900,00 грн. Право вимоги за договором послідовно перейшло: 07.11.2023 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та реєстру прав вимоги № 257; 27.05.2024 до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на підставі договору факторингу № 27/0524-01 та реєстру прав вимоги № 1; 15.07.2025 до позивача на підставі договору факторингу № 15/07/25-Е. Відповідач своїх кредитних зобов`язань не виконав, і його заборгованість становить 119 970,60 грн, з яких 24 899,20 грн - тіло кредиту, 95 071,40 грн - проценти за користування кредитом; штрафних санкцій не нараховано. Позивач просить стягнути заборгованість, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн і витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Ухвалою суду від 12.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

23.02.2026 від представника відповідача - адвоката Безсмертного С.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та стягнути з позивача 8 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази яких буде подано протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Відзив обґрунтовано тим, що проценти нараховано за межами строку кредитування, який за п. 3.1 договору становить 25 днів, а доказів пролонгації дисконтного періоду (активації відповідної функції) позивач не надав; умови п. 3.2, 3.3 договору про автоматичну пролонгацію суперечать абзацу другому ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону № 3498-IX, яка поширюється на договір, оскільки він продовжує діяти; заявлені 95 071,40 грн процентів майже вчетверо перевищують суму кредиту, є непропорційними і несправедливими (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18), а обґрунтованою є заборгованість 20 446,75 грн з урахуванням сплачених відповідачем 08.07.2023 - 9 098,00 грн і 27.11.2023 - 6 000,00 грн; позивач не довів переходу до нього права вимоги, оскільки договір факторингу № 28/1118-01 укладено 28.11.2018, тобто до виникнення зобов`язання відповідача, і не надано доказів оплати за ним; витрати на правничу допомогу позивача не підтверджено, зокрема ордером адвоката.

25.02.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він заперечив проти доводів відповідача, зазначивши, що договір факторингу № 28/1118-01 діяв до 31.12.2024 з урахуванням додаткових угод, предметом договору є права вимоги, визначені в реєстрах прав вимоги, а право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» у день підписання реєстру прав вимоги № 257 - 07.11.2023, тобто після укладення кредитного договору.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, натомість в матеріалах справи наявна заява представника позивача про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, будь-яких заяв, заперечень, клопотань до суду не надала, у зв`язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.06.2023 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 916910649, підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором; до укладення договору відповідачу надано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору відповідачу встановлено кредитний ліміт і надано перший транш у сумі 18 100,00 грн (п. 2.3); 23.06.2023, 25.06.2023 і 26.06.2023 відповідач отримав додаткові транші, і загальна сума кредиту склала 24 900,00 грн.

Пунктом 3.1 договору передбачено надання позичальнику дисконтного періоду кредитування, строк якого на момент укладення договору становить 25 днів від дати отримання першого траншу.

Згідно з п. 3.2, 3.3 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом оплати протягом дисконтного та пільгового періодів усіх фактично нарахованих процентів (пролонгація), кількість пролонгацій не обмежена; для першої пролонгації позичальник сплачує нараховані за перші 25 днів проценти.

Відповідно до п. 8.3.1, 8.3.2 договору протягом дисконтного періоду проценти нараховуються за ставкою 1,710 % на день, а згідно з п. 8.4 договору після закінчення дисконтного періоду - за ставкою 2,980 % на день від суми залишку кредиту. Договір діє протягом п`яти років (п. 11.1), а позичальник має право користуватися кредитом до закінчення строку дії договору (п. 11.2). Водночас у п. 8.8 договору та в паспорті споживчого кредиту загальну вартість кредиту (25 837,75 грн), загальні витрати за кредитом (7 737,75 грн) та реальну річну процентну ставку розраховано виходячи з надання кредиту на 25 календарних днів, а відповідно до розділу 5 паспорта споживчого кредиту основна сума кредиту повертається протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору чи його дострокового припинення, а проценти - в кінці дисконтного періоду, а в разі користування кредитом понад встановлений строк дисконтного періоду - щодня.

Отримання відповідачем кредитних коштів у сумі 24 900,00 грн підтверджується розрахунком заборгованості первісного кредитора і відповідачем не заперечується.

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора, в якому строк кредиту зазначено як 25 днів, проценти нараховувалися щоденно: з 14.06.2023 по 08.07.2023 за ставкою 1,710 % на день у загальній сумі 9 097,20 грн; 08.07.2023 відповідач сплатив 9 098,00 грн, які зараховано на погашення всіх нарахованих на цю дату процентів (9 097,20 грн) і тіла кредиту (0,80 грн); з 09.07.2023 по 07.08.2023 проценти нараховано за ставкою 1,710 % на день від залишку кредиту 24 899,20 грн (425,78 грн на день) - 12 773,40 грн; з 08.08.2023 по 07.11.2023 - за ставкою 2,980 % на день (742,00 грн на день). Станом на 07.11.2023 заборгованість відповідача, право вимоги якої відступлено, становила 105 936,60 грн, з яких 24 899,20 грн - тіло кредиту, 81 037,40 грн - проценти.

27.11.2023 відповідач сплатив новому кредитору ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 6 000,00 грн, які зараховано на погашення процентів. Надалі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» нарахувало ще 20 034,00 грн процентів (27 днів ? 742,00 грн), після чого нарахування не здійснювалися.

Заборгованість за процентами, заявлена до стягнення, становить 95 071,40 грн (81 037,40 - 6 000,00 + 20 034,00).

Право вимоги за договором перейшло від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» - 07.11.2023 на підставі договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з додатковими угодами, якими строк його дії продовжено до 31.12.2024) та реєстру прав вимоги № 257 від 07.11.2023; від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» - 27.05.2024 на підставі договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 та реєстру прав вимоги № 1; від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача - 15.07.2025 на підставі договору факторингу № 15/07/25-Е від 15.07.2025 та реєстру боржників від 15.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1, 2 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Оцінюючи доводи сторін, суд виходить з такого.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

За договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 його предметом є права вимоги, визначені в реєстрах прав вимоги, які є його невід`ємними додатками, а право вимоги переходить до фактора в день підписання відповідного реєстру (п. 1.2, 1.5, 2.1, 4.1 договору факторингу). Укладення договору факторингу до виникнення зобов`язання відповідача не суперечить ч. 1 ст. 1078 ЦК України, яка допускає відступлення майбутньої вимоги, а сама вимога до відповідача була індивідуалізована в реєстрі прав вимоги № 257 від 07.11.2023, підписаному в період дії договору факторингу (з урахуванням додаткових угод - до 31.12.2024) і після виникнення зобов`язання.

Отже, на момент відступлення право вимоги існувало і було визначене.

Крім того, після відступлення відповідач 27.11.2023 сплатив 6 000,00 грн саме новому кредитору - ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», що свідчить про обізнаність відповідача про заміну кредитора та визнання ним цього кредитора. Відсутність у матеріалах справи доказів оплати фінансування за договором факторингу не свідчить про відсутність переходу права вимоги, оскільки договором факторингу момент переходу права вимоги пов`язано з підписанням реєстру прав вимоги, а не з оплатою, а питання розрахунків між первісним кредитором і фактором стосується їхніх відносин і боржником не оспорюється. Первісний кредитор жодних вимог до відповідача не пред`являв. Подальший перехід права вимоги до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» і до позивача підтверджується відповідними договорами факторингу та реєстрами. Тому доводи про те, що позивач є неналежним кредитором, суд відхиляє.

Щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції Закону України від 22.11.2023 № 3498-IX, за загальним правилом застосовується до договорів, укладених з 24.12.2023; на договори, укладені до цієї дати, він поширюється лише в разі продовження після 24.12.2023 строку кредитування чи строку, на який надається кредит; саме по собі те, що договір продовжує діяти, такою підставою не є. Договір укладено 14.06.2023, строк кредитування після 24.12.2023 не продовжувався, а нарахування процентів припинено в грудні 2023 року, тому правила Закону № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки, як і доводи відповідача про застосування в цій справі абзацу другого ч. 7 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції цього Закону, до спірних правовідносин не застосовуються (ст. 58 Конституції України, ч. 1 ст. 5 ЦК України).

Щодо зменшення процентів.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, за відсутності встановленої законом нікчемності відповідної умови суд не може без позовної вимоги споживача визнати умову договору про споживчий кредит недійсною (оспорюваною) чи змінити договір і на цій підставі самостійно зменшити розмір процентів за користування кредитом. Відповідач зустрічного позову не пред`являв, тому доводи відзиву про непропорційність і несправедливість процентів (п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів») самі по собі не є підставою для їх зменшення. Висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, стосуються зменшення розміру відповідальності, а не плати за користування кредитом. Від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 та подібних постановах щодо оцінки судом справедливості процентів за відсутності вимоги споживача, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду відступила в зазначеній постанові.

Щодо строку кредитування і розміру процентів, які підлягають стягненню.

Як зазначено в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.09.2026 у справі № 552/672/23, суд без позовної вимоги споживача може застосувати такий правовий засіб коригування процентів за користування кредитом, як тлумачення умов договору про споживчий кредит, у разі наявності в договорі нечітких або двозначних положень; нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача (ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Саме такий підхід Об`єднана палата застосувала до договору, який передбачав орієнтовний строк повернення кредиту з підвищенням процентної ставки після його спливу та граничний строк кредитування в один рік, визнавши, що такі умови є нечіткими і двозначними щодо розміру процентів, а стягненню підлягають проценти лише за орієнтовний строк повернення кредиту.

Умови договору, укладеного з відповідачем, мають таку саму конструкцію і так само допускають кілька варіантів тлумачення щодо строку кредитування та розміру процентів. З одного боку, договір визначає строк дисконтного періоду в 25 днів з можливістю його продовження, підвищену ставку після його спливу (2,980 % на день замість 1,710 %) і п`ятирічний строк дії договору, протягом якого позичальник може користуватися кредитом. З іншого боку, загальні витрати, загальна вартість кредиту та реальна річна процентна ставка, про які кредитодавець зобов`язаний був повідомити споживача до укладення договору, розраховані в договорі та паспорті споживчого кредиту виключно для користування кредитом протягом 25 днів; вартість користування кредитом за ставкою 2,980 % на день споживачеві не розкривалася; первісний кредитор у власному розрахунку заборгованості зазначив строк кредиту як 25 днів; паспорт споживчого кредиту пов`язує повернення основної суми кредиту із закінченням п`ятирічного строку дії договору, а сплату процентів понад строк дисконтного періоду - з кожним днем користування кредитом.

За таких умов з договору неможливо однозначно встановити, чи є строком кредитування дисконтний період (з урахуванням пролонгацій), після спливу якого підвищена ставка має характер санкції за неповернення кредиту, чи п`ятирічний строк дії договору. Тлумачачи ці умови на користь споживача, суд виходить з того, що строком кредитування, протягом якого кредитодавець мав право на проценти за користування кредитом, є дисконтний період з урахуванням пролонгації, а нарахування процентів після його спливу за підвищеною ставкою 2,980 % на день не ґрунтується на однозначно погоджених сторонами умовах.

Дисконтний період, початковий строк якого спливав 08.07.2023, було продовжено до 07.08.2023.

08.07.2023 відповідач сплатив усі нараховані на цю дату проценти, тобто виконав умову пролонгації, передбачену п. 3.2, 3.3 договору, а первісний кредитор за період з 09.07.2023 по 07.08.2023 нараховував проценти за ставкою, яка застосовується саме в разі пролонгації (п. 8.3.2 договору), а не за ставкою 2,980 %, що застосовується без неї.

Доводи відповідача про недоведеність пролонгації не можуть бути враховані на його користь, оскільки за відсутності пролонгації проценти з 09.07.2023 підлягали б нарахуванню за вищою ставкою.

Отже, за період дисконтного періоду з урахуванням пролонгації відповідачу правомірно нараховано проценти в сумі 21 870,60 грн (9 097,20 + 12 773,40), з яких 9 097,20 грн сплачено 08.07.2023, а з решти 12 773,40 грн - 6 000,00 грн сплачено 27.11.2023 (ст. 534 ЦК України).

Тому з відповідача підлягає стягненню 24 899,20 грн тіла кредиту та 6 773,40 грн процентів, а всього 31 672,60 грн.

Проценти, нараховані з 08.08.2023 первісним кредитором і надалі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за ставкою 2,980 % на день, стягненню не підлягають. Крім того, оскільки строк кредитування сплив 07.08.2023, стягнення процентів за користування кредитом після цієї дати є неправомірним, а нарахування процентів як міри відповідальності за прострочення в період воєнного стану виключається п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 31 672,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено на 26,4 % (31 672,60 грн із заявлених 119 970,60 грн), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 702,88 грн.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.

На підтвердження витрат у розмірі 7 000,00 грн позивач надав договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 з адвокатським бюро, додаткову угоду № 25770988754 від 01.09.2025 та акт приймання-передачі наданих послуг. Доводи відповідача про відсутність ордера суд відхиляє, оскільки ордер є документом, що підтверджує повноваження адвоката як представника в суді (ч. 4 ст. 62 ЦПК України), а не умовою відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір яких встановлюється на підставі договору та доказів обсягу наданих послуг (ч. 2, 3 ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України). Ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених вимог - 1 848,02 грн (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу, докази яких відповідач зазначив подати протягом п`яти днів після ухвалення рішення, буде вирішено в порядку ч. 8 ст. 141, ст. 270 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.ст. 512, 514, 526, 530, 534, 610, 612, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором № 916910649 від 14.06.2023 у розмірі 31 672 (тридцять одна тисяча шістсот сімдесят дві) гривні 60 копійок, з яких: 24 899,20 грн - тіло кредиту, 6 773,40 грн - проценти за користування кредитом, а також судовий збір у розмірі 702 (сімсот дві) гривні 88 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 848 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) гривень 02 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Датою рішення відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України та правової позиції Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суддя склала 02.11.2026 року.

Суддя АНАСТАСІЯ МИХАЛЬЧЕНКО