Ухвала суду № 141122428, 16.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/20253/26

Провадження № 1-кс/369/3092/26

УХВАЛА

16.10.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111050000275 від 08.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним клопотанням звернувся слідчий, в якому просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в арештному домі в Державній установі Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» щодо підозрюваного ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця міста Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимого.

У разі обрання альтернативного запобіжного заходу у виді застави, прошу визначити заставу у розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

В обґрунтування вимог клопотання слідчий посилався на те, що у провадженні слідчого відділення Бучанського РУП ГУНП в Київській області перебуває кримінальне провадження № 12026111050000275 від 08.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України.

Відповідно до статті 33 Конституції України закріплено право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, вільно залишати її територію, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Відповідно до статті 64 Конституції України, дане право може обмежуватися в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 о 04 год 30 хв російська федерація перейшла до відкритої збройної агресії проти України, що супроводжується безпрецедентними за своїм цинізмом і жорстокістю воєнними злочинами, злочинами проти людяності, злочинами геноциду та ядерним шантажем, внаслідок якої порушено загальновизнані норми та принципи міжнародного права: територіальна цілісність і непорушність кордонів суверенної держави, незастосування сили чи погрози силою проти територіальної цілісності чи політичної незалежності.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.

Надалі, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України Указами Президента України, воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та наразі є таким що триває до 05:30 години 31.10.2026.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (в редакції від 19.02.2022), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов?язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Пунктом 3 Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» зазначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку зокрема: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.

Згідно Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 2105-ІХ від 03.03.2022 відповідно до якого загальна мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності зазначеного Указу. Наразі, у зв`язку із неодноразовим продовженням загальної мобілізації в Україні, її продовжено до 05:30 години 31.10.2026, а відтак вона є наразі триваючою.

Згідно ст. 15 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу. Організація підготовки та проведення призову громадян України на строкову військову службу здійснюється міськими (районними) державними адміністраціями (виконавчими органами міських рад) у взаємодії з відповідними районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, а відповідно до ст. 22 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування на військовій службі (в тому числі в резерві), встановлюється для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду - до 60 років та 65 років в залежності від рангу.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до пункту 6 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, може бути встановлено у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Поряд з цим, у період воєнного стану порядок перетину кордону для громадян України регламентується Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 «Про загальну мобілізацію», Законом України «Про порядок виїзду в України і виїзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року із змінами і доповненнями (зокрема ст. 23), «Правилами перетинання державного кордону громадянами України», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57.

Відповідно до зазначених нормативних актів на період дії воєнного стану, чоловікам - громадянам України віком від 23-60 років, обмежено виїзд за межі України.

Таким чином, виходячи зі змісту зазначених вище положень законодавства, на період дії в Україні правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 23 до 60 років, виїзд за межі України обмежено, однак встановлено вичерпний перелік осіб, які мають право такого виїзду із чітко визначеними підставами для його здійснення.

Тож, у невстановленому досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_4 та невстановлених на цей час осіб, які обізнані про агресію російської федерації та запровадження у зв`язку із цим воєнного стану, проведенням загальної мобілізації в Україні, всупереч вказаних вимог законодавства, виник спільний злочинний умисел на організацію незаконного переправлення громадян України чоловічої статі призовного віку через державний кордон України та сприянні у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, під час дії воєнного стану, з корисливих мотивів, та вони вступили у попередню змову для вчинення вказаних протиправних дій.

В подальшому ОСОБА_4 та невстановлені на цей час особи достовірно знаючи, що на період дії в Україні правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України, віком від 23 до 60 років, виїзд за межі України обмежено, розробили план вчинення кримінального правопорушення - організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України та сприянні у незаконному переправленні осіб через державний кордон України порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Реалізуючи свій злочинний умисел, з метою незаконного збагачення ОСОБА_4 згідно відведеної йому ролі в денний час доби більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, 07.10.2026, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, за власної ініціативи, зателефонував через месенджер «WhatsApp» до ОСОБА_9 та діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, з метою реалізації свого злочинного умислу, всупереч вимогам національного законодавства, в частині заборони виїзду за кордон України особам призовного віку, запевнив останнього, що користуючись своїми зв`язками та наявними можливостями, за відповідну грошову винагороду він зможе гарантовано організувати йому безперешкодне, незаконне переправлення через державний кордон України.

Для детального обговорення плану щодо виїзду закордон України поза встановленими пунктами пропуску, з метою виконання вказаного протиправного механізму, ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, з корисливих мотивів, домовився з ОСОБА_9 , про зустріч біля АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Київська область, Бучанський район селище Гостомель, вул. Гайдамацька, 11-А, 07.10.2026 на 15 годину 30 хвилин.

На виконання вимог ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , діючи під контролем працівників правоохоронних органів, приїхав за обумовленою останнім адресою та в обумовлений час, а саме на АЗС «ОККО», яка розташована за адресою: Київська область, селище Гостомель, вул. Гайдамацька, 11-А 07.10.2026.

Так, в ході зазначеної зустрічі ОСОБА_4 , повідомив ОСОБА_9 , про умови організації ними незаконного перетину державного кордону України на поза встановленими пунктами пропуску порядок оплати їм грошових коштів в сумі 7500 доларів США, а також надав вказівки та поради, щодо незаконного перетину державного кордону України та запевнили в надійності організації ним даного перетину. Крім того, ОСОБА_4 , повідомив, що необхідно надати грошові кошти у сумі 3000 доларів США у якості завдатку за незаконний перетин державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та закордонній паспорт громадянина України для проставлення штампу про перетин україно-румунського кордону, для безпроблемного подальшого повернення в Україну. Решту грошових коштів у сумі 4500 доларів США, необхідно надати під час перетину державного кордону України.

Надалі, ОСОБА_4 , реалізуючи прямий умисел та керуючись корисливим мотивом, домовився із ОСОБА_9 , який діяв під контролем працівників правоохоронних органів, про повторну зустріч першочергово на першу половину дня 14.10.2026 за узгодженою адресою АДРЕСА_3 .

В ході зазначеної зустрічі за вказаною адресою14.10.2026 у період з 13 годині 40 хвилин по 13 годину 47 хвилин, ОСОБА_4 , повторно повідомив ОСОБА_9 , про умови організації ним незаконного перетину державного кордону України на поза встановленими пунктами пропуску, надавши останньому вказівки та поради, щодо незаконного перетину державного кордону України та отримав від останнього, обумовлені 07.10.2026 грошові кошти у розмірі 3000 доларів США, у якості завдатку за незаконний перетин державного кордону України.

Внаслідок протиправних дій, діяльність ОСОБА_4 , була припинена шляхом їх затримання у порядку ст. 208 КПК України.

Так, 14.10.2026 слідчим СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області, в порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України, порадами та вказівками, вчиненому з корисливих мотивів.

15.10.2026 слідчим СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області за погодженням з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області повідомлено про підозру ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Таким чином, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України підозрюється ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, українець, уродженець міста Київ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , раніше не судимий.

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, обґрунтовується наступними доказами: протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколами за результатами проведення НСРД, протоколом вручення грошових коштів, протоколом затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосованим до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на понад 5 років.

Підставою застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави стороні обвинувачення вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. 1,2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

-переховуватись від органу досудового розслідування або суду;

-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

-незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

Зокрема, ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний, усвідомлюючи можливість реального покарання за злочин у вчиненні якого підозрюється та який за ступенем тяжкості є тяжким злочином, санкція статті, передбачає покарання, у разі визнання його винним, у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання, неявки на виклики слідчого, прокурора та суду.

Так, підозрюваний ОСОБА_4 не має на утриманні малолітніх, неповнолітніх, недієздатних чи непрацездатних утриманців, тобто у нього відсутні такі стримуючі від зміни місця проживання фактори як постійне місце роботи або навчання, що свідчить про можливість зміни ним місця проживання задля переховування від суду та органів досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 не досягнув 25 річного віку та має паспорт громадянина України для виїзду за кордон номер НОМЕР_2 який дійсний до 01.02.2034, що підтверджує його можливість перетнути кордон, у разі не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує реальний ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності (п.1 ч.1 ст.177 КПК України).

Перебуваючи не під вартою, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки досудове розслідування триває та на разі ще проводяться всі необхідні слідчі дії, а перебуваючи не під вартою, підозрюваний ОСОБА_4 матиме можливість знищити речові докази, а тому інші запобіжні заходи не убезпечать від вказаного ризику (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Разом з тим, перебуваючи не під вартою підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати шляхом підбурювання, умовляння, залякування на покази свідків, які вже допитані по кримінальному провадженню та, які надалі будуть встановлені та допитані, з метою надання органу досудового розслідування неправдивих показів, оскільки йому стали відомі анкетні дані свідків, серед яких є його знайомі, таким чином реальним є ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді триманням під вартою підозрюваному ОСОБА_4 , останній може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування триває, на даний час не виконанні всі слідчі дії, спрямовані на отримання та перевірку доказів, а тому ОСОБА_4 перебуваючи не під вартою, може вчиняти ряд дій, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, враховуючи вище викладене, можливо прийти до висновку, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не можуть забезпечити уникнення зазначених ризиків та покладених на підозрюваного обов`язків, у зв`язку з чим є достатні підстави для застосування такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою.

Враховуючи обставини злочину, реальність ризиків та обізнаність підозрюваного про способи незаконного перетину кордону України, достатнім альтернативним запобіжним заходом у вигляді застави, в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що буде достатнім для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного та покласти на нього обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив суд його задовольнити. Стверджував про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та наявність ризиків, які продовжують існувати та не зменшились, строк досудового розслідування не завершився.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечили, посилаючись на необґрунтованість підозри та наведених у клопотанні ризиків. Так, сторона захисту зазначила, що підозрюваний не мав фактичної можливості переправити особу за кордон, а лише хотів отримати грошові кошти від чоловіка призивного віку, який має намір ухилитися від проходження військової служби, щоб згодом за ці кошти придбати автомобіль для військовослужбовців, що виконують обов`язки військової служби. Також сторона захисту повідомила, що на теперішній час ОСОБА_4 не проживає за фактичною адресою, вказаною в клопотанні, а проживатиме з батьком, який є військовослужбовцем, за іншою адресою. Крім того, саме клопотання та долучені до нього документи мають недоліки, зокрема, слідчим не визначено строк тримання під вартою, на якій він вважає за необхідне обрати запобіжний захід.

У зв`язку з чим сторона захисту вважала за необхідне обрати менш суворий запобіжний захід, зокрема домашній арешт.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити клопотання слідчого з таких підстав.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі до 9 років. 15.10.2026 ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що до клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу були долучені докази, які з достатньою достовірністю можуть свідчити про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, а отже про обґрунтованість підозри.

Суд вважає обґрунтованим посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, зокрема те, що підозрюваний може переховатись від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та незаконно впливати на свідків.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 може переховуватися з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення злочину, в якому підозрюється, у разі, якщо суд дійде висновку про винуватість останнього у вчиненні тяжкого злочину, за яке законом, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 9 років, тому наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування.

Своєю чергою підозрюваний не надав докази його працевлаштування та наявності у нього стійких соціальних зв`язків. Посилання підозрюваного на те, що він має постійне місце проживання не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні. Підозрюваний повідомив, що за адресою, яку він повідомив органу досудового розслідування, він не проживає. Доказів про наявність іншого житла в судовому засіданні не надав.

Ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчиненими з корисливих мотивів, та був затриманий одразу після отримання коштів від особи. А отже, зважаючи на обставини вчинення злочину, підозрюваний може у разі необрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою знищити, приховати або спотворити будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Про наявність ризику того, що підозрюваний може впливати на свідків у кримінальному провадженні, свідчить те, що на даний час з такими особами проведені не всі необхідні слідчі дії у кримінальному провадженні, тож, з урахуванням обставин вчинення злочину, підозрюваний може впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.

Водночас судом не встановлений ризик того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже судом не встановлені обставини, що можуть свідчити про стійку схильність до вчинення нових кримінальних правопорушень, а також ризик того, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, адже в клопотанні не зазначені конкретні дії, які може вчинити підозрюваний щоб іншим чином перешкодити кримінальному провадженню.

Оцінюючи можливість застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, суд дійшов висновку про те, що, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, саме обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зможе запобігти усім вищевказаним ризикам, а застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу, зокрема, домашнього арешту, є недостатнім для їх запобігання, зважаючи на ступень встановлених ризиків та наявних доказів, що характеризують підозрюваного у цій справі.

Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що, зважаючи на крайню ступінь втручання в право підозрюваного на свободу та особисту недоторканість, відповідатиме інтересам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч. 2 ст. 197 КПК України).

Оскільки строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, зважаючи на те, що слідчий не зазначив в своєму клопотанні прохання про інший строк дії ухвали, суд дійшов висновку про необхідність застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, починаючи з моменту фактичного затримання 14 жовтня 2026 року о 13 год 48 хв в межах строку досудового розслідування до 12 грудня 2026 року включно.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4. ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, в якому підозрюється особа, та його тяжкість, враховуючи майновий стан підозрюваного, інші дані про його особу та встановлені судом ризики, суд визначає розмір застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що достатньою мірою має гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не буде завідомо непомірним для нього.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 194, 331, 376 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 , про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111050000275 від 08.09.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 Кримінального кодексу України, задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, починаючи з моменту фактичного затримання 14 жовтня 2026 року о 13 год 48 хв в межах строку досудового розслідування до 12 грудня 2026 року включно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 року народження, заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240 гривень 00 копійок.

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, повноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконати покладені на нього обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, які будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками;

- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 19.10.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_1