Рішення № 141123609, 02.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7569/25

Провадження № 2/369/3897/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 листопада 2026 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

cудді Лапченко О.М.,

за участі секретаря Дубицької М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року в розмірі 22 250,00 грн, а також понесених судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22 травня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79614734, відповідно до умов якого первісний кредитор зобов`язався передати відповідачу у власність грошові кошти на погоджених договором умовах, а відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у визначений договором строк та сплатити проценти за користування ними. Позивач зазначає, що договір позики укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладаючи договір, відповідач погодилася з його умовами та правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на вебсайті первісного кредитора. 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21, відповідно до умов якого первісний кредитор передає за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, а позивач набуває права вимоги за відповідними договорами позики. Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79614734 у загальному розмірі 22 250,00 грн. Як зазначає позивач, відповідно до умов договору факторингу право вимоги перейшло до нього в обсязі та на умовах, які існували на момент такого переходу. При цьому позивач стверджує, що з моменту набуття права вимоги ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій. Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконала взятих на себе договірних зобов`язань, у встановлені договором строки отримані кошти та нараховані проценти не повернула, унаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 22250,00 грн, яка складається з: 12 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3675,00 грн заборгованість за відсотками; 6075,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою; 0,00 грн заборгованість за пенею; 0,00 грн комісія за надання позики. Позивач також зазначає, що після відступлення права грошової вимоги відповідач не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісного кредитора, у зв`язку з чим заборгованість залишається непогашеною. Посилаючись на положення статей 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 638, 1049 ЦК України та неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року в загальному розмірі 22250,00 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.10.2025 року справа була прийнята до провадження, призначене судове засідання.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, просив справу розглянути без його участі, позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Повідомлений належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання від нього на адресу суду не надходило. У встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Оскільки відповідач був належним чином повідомленим про судове засідання, але причин неявки суду не повідомив, суд вважає можливим у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України провести судове засідання без його участі.

При цьому, за наявності умов, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає необхідним розглянути справу на підставі наявних у справі доказів з ухваленням заочного рішення по справі.

У зв`язку з неявкою сторін та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до такого висновку.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За приписами частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2024 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79614734.

За умовами вказаного договору позикодавець зобов`язався надати позичальнику грошові кошти, а позичальник повернути отриману суму позики у встановлений договором строк та сплатити проценти за користування позикою.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому суд враховує, що укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про недотримання письмової форми правочину.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформленою в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України та іншими актами законодавства.

Частиною дванадцятою статті 11 зазначеного Закону встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, законодавство допускає укладення договору позики в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а такий договір за умови дотримання передбаченої законом процедури має такі самі правові наслідки, як договір, укладений у письмовій формі.

Договір позики № 79614734 від 22 травня 2024 року укладено в електронній формі шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

При укладенні договору відповідач погодилася з його умовами, зокрема щодо розміру позики, строку її повернення, порядку нарахування та сплати процентів за користування позикою.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, між первісним кредитором і відповідачем виникли договірні правовідносини щодо надання та повернення позики.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що за договором позики № 79614734 обліковується заборгованість у загальному розмірі 22 250,00 грн, з яких: 12 500,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 3 675,00 грн заборгованість за відсотками; 6 075,00 грн заборгованість за процентами за понадстрокове користування позикою; 0,00 грн заборгованість за пенею; 0,00 грн комісія за надання позики.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином своїх договірних зобов`язань не виконала, у встановлений договором строк заборгованість не погасила, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному розмірі.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом із тим позивач зазначив, що після набуття права вимоги ним не здійснювалося нарахування штрафних санкцій, а заявлена до стягнення сума складається з основної заборгованості та процентів, визначених відповідно до умов договору позики.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із наданих позивачем документів убачається, що 14 червня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 14/06/21.

Відповідно до умов цього договору первісний кредитор передає за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, а фактор набуває такі права на умовах, визначених договором факторингу та відповідними реєстрами боржників.

За змістом частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Отже, сама по собі обставина укладення договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року до виникнення конкретного права вимоги за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року не свідчить про неможливість відступлення такого права вимоги.

Із матеріалів позовної заяви вбачається, що сторони договору факторингу надалі врегулювали порядок передачі прав вимоги шляхом укладення додаткових угод, зокрема Додаткової угоди № 2 від 28 липня 2021 року, Додаткової угоди № 7 від 13 червня 2022 року та Додаткової угоди № 42 від 28 жовтня 2024 року.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року до договору факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року в загальному розмірі 22 250,00 грн.

Зазначена сума включає 12 500,00 грн основного боргу, 3 675,00 грн заборгованості за відсотками та 6075,00 грн заборгованості за процентами за понадстрокове користування позикою.

Відповідно до пункту 1.2 договору факторингу передача права вимоги здійснюється в момент підписання сторонами акта приймання-передачі відповідного Реєстру боржників.

Таким чином, договір факторингу № 14/06/21 від 14 червня 2021 року визначає загальні умови відступлення прав грошової вимоги, тоді як Додаткова угода № 42 від 28 жовтня 2024 року та Реєстр боржників № 36 від 28 жовтня 2024 року стосуються конкретизації прав вимоги, що передаються фактору.

Згідно з пунктом 1.3 договору факторингу, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 2 від 28 липня 2021 року, первісний кредитор зобов`язався протягом десяти робочих днів із дати відступлення права вимоги повідомити боржників про таке відступлення.

Водночас відсутність повідомлення боржника про заміну кредитора сама по собі не припиняє грошового зобов`язання та не свідчить про недійсність відступлення права вимоги.

Відповідно до частини другої статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У такому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Позивач зазначає, що після набуття ним права грошової вимоги відповідач не здійснювала платежів на погашення заборгованості ні на рахунки нового кредитора, ні на рахунки первісного кредитора.

Згідно з пунктом 3.7 договору факторингу первісний кредитор зобов`язався перераховувати фактору кошти, отримані від боржників на виконання ними своїх зобов`язань після відступлення права вимоги.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження факту укладення договору позики, виникнення у відповідача обов`язку з повернення отриманих коштів та сплати процентів, невиконання відповідачем цього обов`язку, а також переходу до позивача права грошової вимоги за цим договором.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача заборгованості за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року є обгрунтованою.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним та документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. 525-526, 530, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. 3, 12, 13, 81, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Києво-Святошинським РВ УДМС України в Київській області 12.09.2015, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30, поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, будинок 2, поверх 4, IBAN НОМЕР_3 в АТ «Таскомбанк») заборгованість за договором позики № 79614734 від 22 травня 2024 року в розмірі 22250 (двадцять дві тисячі двісті п`ятдесят) гривень 00 копійок та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня вручення повного заочного рішення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя - Лапченко О.М.

02.11.2026 року