Рішення № 141122420, 02.11.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1043/26

Провадження № 2/369/8984/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02.11.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Хацько Н.О.,

за участю секретаря судового засідання Шелковського Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу досудового розслідуванняу якому просить стягнути з Державного бюджету України (за рахунок коштів, передбачених для Головного управління Національної поліції в Київській області) на його користь 100 000 грн як відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю Бучанського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач звернувся до Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення (реєстраційний № У-16798-820340), у якій повідомив про незаконне відключення електроенергії, поширення неправдивої інформації та інші протиправні дії директора ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» Климця М.А., що, на його думку, містять ознаки кримінальних правопорушень, передбачених статтями 356, 259, 364 КК України. Всупереч вимогам частини першої статті 214 КПК України відомості за цією заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) внесені не були. Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.11.2025 у справі № 369/19348/25 (провадження № 1-кс/369/3028/25) його скаргу задоволено та зобов`язано уповноважену особу внести відомості до ЄРДР. Незважаючи на обов`язковість цієї ухвали, станом на день подання позову (19.01.2026) відомості до ЄРДР не внесено, про їх внесення позивача не повідомлено.

Позивач зазначає, що бездіяльність органом досудового розслідування завдала йому моральної шкоди, яка полягає в душевних стражданнях, постійному стресі та тривозі через ігнорування його заяви; у відчутті беззахисності перед протиправними діями третіх осіб (незаконне відключення електроенергії, створення загрози життю та здоров`ю); у додаткових зусиллях і витратах часу на оскарження бездіяльності в суді; у погіршенні психоемоційного стану, що вплинуло на повсякденне життя, сон, апетит, загальний стан здоров`я та комерційну діяльність. Розмір моральної шкоди позивач визначив у 100 000 грн з урахуванням тривалості бездіяльності (понад два місяці з моменту постановлення ухвали слідчого судді), тяжкості порушених прав та судової практики, посилаючись на постанову Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 та на «рішення Верховного Суду у справах № 757/12345/20-а».

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

07.04.2026 позивач подав клопотання про долучення додаткових доказів, до якого додав копію своєї скарги до Київської обласної прокуратури від 07.04.2026 з додатками (ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.02.2026 у справах № 369/3077/26, № 369/3165/26, № 369/3189/26, відповіді поліції, заяви позивача до Бучанського РУП ГУНП в Київській області від 26.03.2026 та від 29.03.2026), та просив урахувати викладені в скарзі обставини як доказ системного характеру протиправної бездіяльності, що, на його думку, впливає на розмір моральної шкоди.

10.04.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву відповідо до якого зазначив, що Державна казначейська служба України є юридичною особою, має самостійний баланс, не несе відповідальності за дії інших органів державної влади, жодних прав позивача не порушувала, у правовідносини з ним не вступала та шкоди йому не завдавала, а тому не є належним відповідачем. Послався на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що у справах про відшкодування шкоди державою остання бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого заподіяно шкоду, а участь Казначейства не є необхідною (постанови від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 та інші). Крім того, зазначив, що позивач не довів факту заподіяння моральної шкоди, причинного зв`язку між бездіяльністю органу поліції та шкодою, а заявлений розмір у 100 000 грн є довільним і не підтвердженим доказами. Просив відмовити у задоволенні позову.

Представиник третьої особи ГУНП в Київській області подав до суду пояснення щодо позову, де зазначив, що позивач не довід заподіяння моральної шкоди, відповідно до ст.23 ЦК України. Також недоводено те, що органами досудового слідства були вчинені протиправні дії відносно позивача та недоведено причинни зв`язок між шкодою та діями на які посилається позивач у позові. Реалізаціправа позвача на оскарження дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінальних проваджень не є підставою для відшкодування моральної шкоди, осіли не є порушенням прав позивача. Крім того, розмір моральної шкоди визначений позивачем необґрунтований та недоведений доказами. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив, зазначив, що позов пред`явлено правильно до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, оскільки саме через Казначейство здійснюється відшкодування шкоди за рахунок державного бюджету, а ГУНП в Київській області вже залучено до участі у справі. Вказав, що відзив не містить заперечень по суті, а системність порушень з боку Бучанського РУП ГУНП в Київській області, підтверджена доказами, поданими 07.04.2026, суттєво посилює завдану йому моральну шкоду з урахуванням його віку (62 роки) та погіршення стану здоров`я.

Ухвалою суду від 08.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутностю, позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду вказаний вище відзив на позовну заяву.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву в якій просив слухати справу без їх участі та відмовити у задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалося.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. ч. 4, 5 ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, перевіривши та дослідивши письмові докази, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно з вимогамист. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1ст. 13 ЦПК України).

Відповідно дост. 15 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правиламист. 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся із заявою від 13.10.2025 року про вчинення кримінального правопорушення до Бучанського РУП ГУНП у Київській облсті, в якій просив внести відносно дій директора ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення.

В зв`язку з невнесенням відомостей до ЄРДР за заявою позивача останній звернувся зі скаргою до Києво-Святошинського районного суду Київської області на бездіяльність посадових осіб Бучанського РУП ГУНП у Київській облсті щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14.11.2025 у справі № 369/19348/25 (провадження № 1-кс/369/3028/25) задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Бучанського РУП ГУНП в Київській області та зобов`язано уповноважену особу Бучанського РУП ГУНП в Київській області внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_1 від 13.10.2025, зареєстрованою за № У-16798. Ухвалою встановлено, що 13.10.2025 позивач звернувся до Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення директором ТОВ «ЖЕО ЖИТЛО» ОСОБА_2 , пов`язаного з відключенням електроенергії в належному позивачу нежитловому приміщенні за адресою: Київська область, Бучанський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Райдужна, 90, прим. 62, проте відомості за цією заявою до ЄРДР внесені не були. Згідно з довідкою від 19.11.2025 № 1015/43400431 ухвала набрала законної сили 14.11.2025.

Позовну заяву у цій справі подано 19.01.2026.

Після подання позову позивач 09.02.2026, 11.02.2026 та 15.02.2026 звертався до Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявами про вчинення кримінальних правопорушень, зокрема службовими особами ТОВ «ОК «СФЕРА КОМФОРТ-МАЙСТЕР». Ухвалами слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25.02.2026 у справах № 369/3165/26 (провадження № 1-кс/369/494/26), № 369/3189/26 (провадження № 1-кс/369/496/26) та № 369/3077/26 (провадження № 1-кс/369/486/26) скарги позивача задоволено частково: зобов`язано уповноважену особу Бучанського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до ЄРДР за вказаними заявами та надати заявнику витяг з ЄРДР; у задоволенні вимог про визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи відмовлено, оскільки заявником не зазначено та слідчим суддею не встановлено, хто саме з уповноважених осіб допустив бездіяльність.

Листами відділу поліції № 3 Бучанського РУП ГУНП в Київській області за результатами розгляду звернень позивача (ІКС ІПНП № 4344 від 10.02.2026, № 5245 від 18.02.2026, СЕД № У-2765/ез від 21.03.2026) повідомлено, що у зверненнях відсутні дані про сукупність ознак кримінального правопорушення. 26.03.2026 та 29.03.2026 позивач звертався до начальника Бучанського РУП ГУНП в Київській області із заявами щодо надання номерів кримінальних проваджень на виконання ухвал слідчого судді від 25.02.2026, про визнання його потерпілим у кримінальному провадженні № 12026116350000045 від 03.03.2026 (за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України) та щодо надання інформації у кримінальному провадженні № 12025116350000008 від 10.10.2025. 07.04.2026 позивач звернувся до Київської обласної прокуратури зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області та невиконання ухвал слідчого судді.

Підставою позову, визначеною позивачем у позовній заяві є бездіяльність Бучанського РУП ГУНП в Київській області щодо невнесення до ЄРДР відомостей за заявою позивача від 13.10.2025 (реєстраційний № У-16798-820340) та невиконання ухвали слідчого судді від 14.11.2025 у справі № 369/19348/25.

Натомість докази, долучені позивачем 07.04.2026, стосуються інших заяв про кримінальні правопорушення (від 09.02.2026, 11.02.2026, 15.02.2026), поданих щодо інших осіб (службових осіб ТОВ «ОК «СФЕРА КОМФОРТ-МАЙСТЕР») та з інших фактичних підстав, інших ухвал слідчого судді (від 25.02.2026) і подій, що мали місце після звернення до суду з цим позовом. Ці обставини виникли пізніше дати подання позову, а тому не могли бути і не були підставою заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Позивач заяви про зміну (доповнення) підстав позову не подавав, підготовче провадження закрито ухвалою суду від 08.06.2026. Тому посилання позивача на «системний характер» бездіяльності органу поліції у лютому квітні 2026 року фактично є новими підставами позову, які не були заявлені в установленому процесуальним законом порядку і не можуть бути предметом розгляду в цій справі.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене докази, подані позивачем 07.04.2026, не стосуються предмета доказування в цій справі, визначеного підставами позову, а тому не є належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України. Крім того, ухвалами слідчого судді від 25.02.2026 у задоволенні вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності уповноважених осіб органу поліції відмовлено.

Водночас суд зауважує, що питання про належність відповідача суд вирішує самостійно незалежно від наявності відповідних заперечень відповідача, оскільки встановлення належності відповідача й обґрунтованості позову є обов`язком суду, що зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц).

Так, відповідно до статті 2 ЦК України учасником спірних правовідносин у справі про відшкодування шкоди за рахунок держави на підставі статті 1174 ЦК України є держава Україна, а тому вона має бути відповідачем.

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України (Казначейство України), яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Таким чином, відповідачем у справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган державної влади.

Такими органами у цій справі є Головне управління національної поліції в Київській області, оскільки як вважає позивач протиправна бездіяльність Бучанського РУП ГУНП в Київській області заподіяло моральну шкоду позивачу щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення, а також Державна казначейська служба України (яка відповідно до законодавства є органом, що здійснює повернення коштів з державного бюджету). Кошти на відшкодування державою шкоди підлягають стягненню з Державного бюджету України.

З огляду на наведене суд вважає, що враховуючи підстави позовних вимог в даному випадку позивачем визначений належний відповідач держава України, в свою чергу є необґрунтованими доводи відповідача про те, що Казначейство жодної шкоди позивачу не заподіювало, у правовідносини з нею не вступало, отже не може нести відповідальність за шкоду, заподіяну діями органів досудового слідства, оскільки боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин, а Державна казначейська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормамистатті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначеністаттею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першоюстатті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першоїстатті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставістатті 1174 ЦК України.

Згідно з вимогамистатті 23 ЦК Українивизначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості.

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 вказано, що, застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогамзаконучи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Отже, для покладення відповідальності на державу за дії (бездіяльність) посадових осіб органів державної влади у виді відшкодування шкоди обов`язковою є сукупність трьох умов: дії органу (посадових або службових осіб) повинні мати протиправний характер, шкода та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Вина посадових осіб органів державної влади не є обов`язковою. Тягар доведення наявності зазначених трьох умов покладається на позивача, який звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди.

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті3,19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Зазначена позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 р. у справі № 335/6977/22 (провадження № 14-87цс24).

Верховний Суд у постановах від 20 березня 2019 року у справі № 918/203/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 904/3667/19 також зробив висновок про те, що у справах про відшкодування шкоди доведення обґрунтованості вимог покладається на позивача, який має надати суду докази наявності шкоди, протиправності поведінки того, хто завдав шкоду, а також причинно-наслідкового зв`язку такої поведінки із завданою шкодою.

Саме лише задоволення скарги щодо неправомірності дій працівників правоохоронного органу не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між діями працівників (посадових осіб) такого органу та завданою шкодою. Причинний зв`язок (як обов`язковий елемент цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди) між протиправною поведінкою та шкодою проявляється у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно достатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК Українивизначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, причинний зв`язок між діями посадових осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. Обгрунтовуючи завдання йому моральної шкоди, позивач посилається лише на наявну судову практику, не зазначаючи обставин та доказів завдання моральної шкоди невнесенням відомостей до ЄРДР саме йому.

Суд також зазначає, що однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

За правилом частини другоїстатті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

В ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності.

При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди.

Факт того, що ухвалою слідчого судді Києво-Святошинвського районного суду Київськї області від 14.11.2025 зобов`язано уповноважених осіб Бучанського РУП ГУНП в Київській області внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою позивача, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Бучанського РУП ГУНП в Київській області, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди.

Права позивача у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи.

Щодо посилання позивача, що дана ухвала слідчого суду від 14.11.2025 на час зверення до суду не виконана з вини Бучанського РУП ГУНП в Київській області суд не приймає до увагу, оскільки позивачем у даному випадку не доведено, що дана ухвала була отримана даним органом поліції для виконання та на час звернення для суду не виконана. Крім того, суд зазначає, що за невиконання рішення суду є окрема відповідальність, згідно норм Кримінального кодексу України.

Враховуючи те, що під час розгляду справи позивачем не було доведено суду наявності завданої моральної шкоди, протиправності діяння його заподіювача (визнання незаконними дій), наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позову.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судовий збір за розгляд справи підлягає компенсації за рахунок держави відповідно дост. 141 ЦПК України

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 5, 1013, 48, 49, 51, 7681, 89, 141, 178, 223, 247, 258, 259, 263265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Головне управління Національної поліції в Київській області, про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною бездіяльністю органу досудового розслідування, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Держава Україна в особі Державної казначейської служби України, код ЄДРПОУ 37567646, адреса: м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, 01601;

третя особа: Головне управління Національної поліції в Київській області, код ЄДРПОУ 40108616, адреса: м. Київ, вул. Володимирська, буд. 15, 01601.

Повний текст рішення складено 02.11.2026 року.

Суддя Наталя Хацько