Рішення № 141114424, 22.10.2026, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/515/25

Провадження № 2/630/15/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Сухорукова І.М.,

за участю секретаря Дубрової А.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Люботин цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному майні,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому вказав, що перебував у шлюбі з відповідачкою, і в період шлюбу придбав 23.11.1998 житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Шлюб із відповідачкою розірвано у 2003 році. Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 23.04.2007 було частково задоволено позов ОСОБА_3 та розділено майно подружжя і визнано за ОСОБА_3 право власності на 32/100 частини у даному житловому будинку, а за ОСОБА_4 визнано право власності на 68/100 часток. Після розірвання шлюбу у 2003 році відповідачка у спірному будинку більше не з`являлася, участі в утриманні та ремонті будинку не приймає. Окрім того, їх спільне проживання у будинку є неможливим.

Позивач просив припинити право власності ОСОБА_3 на 32/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_2 право власності на ці 32/100 часток будинку.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 09.05.2025 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 27.05.2025 у справі призначено судову будівельно-технічнуї експертизу та провадження зупинено.

Ухвалою від 08 травня 2026 року провадження відновлено.

Ухвалою від 10 серпня 2026 року закрито підготовче провадження у справі та її призначено до судового розгляду.

Відповідачка ОСОБА_3 у підготовчі судові засідання та у судові засідання не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем мешкання, а також об`яв на офіційному інтернет-сайті суду. Відзиву на позовну заяву або клопотань від відповідачки судом не отримано.

У судовому засіданні 22.10.2026 за клопотанням представника позивача судом було ухвалено про заочний розгляд справи.

Таким чином, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі та пояснив, що відповідачка не цікавиться будинком майже 20 років. Вона не виходить на зв`язок та контактів із позивачем не підтримує. На даний час внаслідок обстрілів військами рф будинок постраждав, а позивач не може без її, як співвласника, участі оформити компенсацію для ремонту нерухомості. На даний час проведена експертиза, яка свідчить, що виділити в натурі частку відповідачки неможливо, і що вартість цієї частки 109133,00 грн, та цю суму позивач вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА для відповідачки.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб 20 травня 2003 року.

Рішенням Люботинського міського суду Харківської області від 23 квітня 2007 року було розділено спільне сумісне майно подружжя ОСОБА_4 та визнано право власності за ОСОБА_3 на 32/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та визнано право власності за ОСОБА_2 на 68/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Виконавчого комітету Люботинської міської ради №541 від 08.12.2009 року за заявою ОСОБА_2 було надано дозвіл на розміщення самочинно збудованих тамбурів літ. «а2» та «б», а також вбиральні літ. «И» по

АДРЕСА_2 перейменована на АДРЕСА_1 .

Технічні паспорти на житловий будинок АДРЕСА_1 у 2009 та 2025 роках виготовляв позивач ОСОБА_2 .

Згідно до висновку експерта №8742/8743 за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 28.04.2026, виділ в натурі ОСОБА_3 в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 , належні їй 33/100 частини не виявляється можливим. Вартість компенсації за цю частку становить 109133 грн.

Позивач ОСОБА_2 добровільно вніс на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області 109133,00 грн на забезпечення виконання рішення суду у даній цивільній справі.

Оглядом системи діловодства суду «Д-3» не встановлено наявність інших позовів за участі ОСОБА_3 щодо даного нерухового майна.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування та розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди - спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.

Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Статтею 316 ЦК України передбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

У ст. 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Принцип непорушності права власності означає право особи на безперешкодне користування своїм майном, а право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном закріплений у ст.41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Права власника квартири визначені у ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України і передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, розпоряджатись ним на власний розсуд. Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Пунктом 14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності передбачено, що квартира, яка є спільною частковою власністю, на вимогу учасника цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо сторонам виділити ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири.

Судом встановлено, що виділення відповідачці в натурі належної їй 32/100 частини спірного житлового будинку є неможливим, відповідно до висновку експертизи.

Також встановлено, що між сторонами відсутнє погодження щодо спільного володіння та користування спірним будинком.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Надання у володіння зазначеної частки в натурі можливе лише за умови, що майно є подільним (таким, яке можна поділити без втрати цільового призначення майна). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Відповідно до ст. 183 ЦК України, подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:

1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною;

3) спільне володіння і користування майном є неможливим;

4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі наявних у справі доказів суд дійшов висновку, що будинок є неподільним, відповідачка тривалий час більше п`ятнадцяти років не користується спірним майном, а тому, право відповідачки на належну їй 32/100 частки слід припинити, стягнувши на її користь компенсацію вартості цієї частки (що визначена судовою експертизою) шляхом внесення позивачем на депозитний рахунок, та визнати за позивачем право власності на належну відповідачці 32/100 частку у спільній власності у спірному будинку, оскільки є доведеним, що подальше спільне володіння та користування сторін спірним будинком є неможливим, можливість реального поділу будинку між сторонами та виділ належної відповідачці частки у виді повноцінного самостійного житла відсутня.

На думку суду, таке припинення права власності не завдасть шкоди правам відповідачки, яка тривалий час не користується та не утримує спірний будинок.

Отже, з урахуванням встановленого, суд прийшов до висновку, що спільне володіння та користування будинком неможливе, родинні зв`язки між сторонами припинені, згоди щодо спільного користування будинком між сторонами не досягнуто, що унеможливлює їх одночасне користування житлом.

Таким чином, враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, а також усі обставини даної справи у їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача

Суд не стягує з відповідачки на користь позивача судові витрати, оскільки позивач не наполягає на цьому.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10-13, 77-81, 263-268, 265, 280, 282 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення права особи на частку у спільному майні - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на 32/100 частини житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , стягнувши на її користь компенсацію в розмірі 109133 (сто дев`ять тисяч сто тридцять три) грн. 00 коп., які внесені ОСОБА_2 на рахунок № UA828201720355209014800006674, отримувач - ТУ ДСА України у Харківській області, код 26281249, банк одержувача ДКСУ в м. Київ.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право приватної власності на 32/100 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцяти денний строк з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Сторони у справі:

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 02.11.2026р.

Суддя І.М. Сухоруков