Рішення № 141112545, 02.11.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокуСправа № 280/7531/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2026 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в наданні відстрочки від призову на військову служби під час мобілізації на особливий період, що оформлено протоколом комісії від 4 червня 2026 року №23;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2026 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення за результатами розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, з урахуванням висновків суду.

Ухвалою суду від 10.08.2026 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.

Також, ухвалою суду від 09.09.2026 вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, до моменту набрання законної сили рішенням суду по справі №280/7531/26.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки його батькові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , встановлено інвалідність ІІ групи. За результатами розгляду поданої заяви відповідачем було прийнято рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки. Підставою для такої відмови стало те, що відповідно до відомостей ДРАЦС, наявні інші члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати догляд. Водночас позивач вважає таку відмову необґрунтованою, оскільки відповідачем не було забезпечено всебічного та об`єктивного розгляду поданих документів, не надано належної оцінки наведеним у заяві обставинам, а також не з`ясовано, чи мають інші члени сім`ї реальну та фактичну можливість здійснювати догляд за батьком позивача. З огляду на викладене та враховуючи обставини, наведені у позовній заяві, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено про те, що громадянин ОСОБА_1 подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Відповідач зазначає, що позивачу було направлено повідомлення від 04.06.2026 №3643/7, яким було повідомлено, що за результатами розгляду заяви, протоколом від 04.06.2026 №23 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та повідомила громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причина відмови: додатки до заяви, не відповідають вимогам додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (згідно з даними ДРАЦС є інші члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати догляд). Відповідач зазначає про те, що у батька позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є повнолітня донька ОСОБА_4 , яка є рідною сестрою позивача. При цьому відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є повнолітньою працездатною жінкою, яка не належить до категорії військовозобов`язаних відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Водночас позивачем не було надано відповідачу документів, які б підтверджували наявність передбачених законодавством підстав для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку здійснювати догляд за батьком. З огляду на викладені у відзиві на позовну заяву обставини та наведені обґрунтування відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 28.05.2026 подав заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 було розглянуто заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію як особи, яка має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Позивачу було направлено повідомлення від 04.06.2026 №3643/7, яким було повідомлено, що за результатами розгляду заяви, протоколом від 04.06.2026 №23 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію та повідомила громадянину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.

Причина відмови: пакет документів, доданий до заяви, не відповідає додатку 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (згідно з даними ДРАЦС є інші члени сім`ї, які зобов`язані здійснювати догляд).

Позивач, не погодившись з відмовою у наданні відстрочки від призову на військову службу, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено, що предметом розгляду даної справи є правомірність відмови у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суд зазначає, що є загальновідомим та не потребує доказуванню, що на момент виникнення спірних правовідносин в Україні запроваджено загальну мобілізацію, у зв`язку із збройною агресією російської федерації про України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані:

з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач просив надати йому відстрочку від призову на підставі пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а тому суд перевіряє правомірність відмови у наданні відстрочки саме на підставі зазначеної норми.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Згідно ч.8 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 56 Порядку №560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Пунктом 58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

В свою чергу додатком 5, визначено, що особи які мають право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації мають подати до ТЦК та СП:

для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб);

для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Згідно пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Судом встановлено, що позивач просить надати йому відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , особою з інвалідністю ІІ групи. На підтвердження наявності права на отримання відстрочки позивачем разом із відповідною заявою було подано пакет документів, зокрема: копії паспорта громадянина України, реєстраційного номера облікової картки платника податків та військово-облікового документа позивача, довідка до акту МСЕК, свідоцтво про народження Позивача, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи відносно батька Позивача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 ., свідоцтво про народження ОСОБА_1 свідоцтво про одруження ОСОБА_1 , свідоцтва про народження дітей ОСОБА_1 - ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , свідоцтво про смерть чоловіка рідної сестри позивача ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), довідка до акту огляду МСЕК від 02.09.2009 року №100917, щодо інвалідності матері Позивача ОСОБА_7 .

При цьому матеріалами справи підтверджено, що позивач має рідну сестру, яка є повнолітньою, працездатною жінкою та не належить до категорії військовозобов`язаних осіб у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Водночас положення пункту 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» містять вичерпний перелік обставин, за наявності яких існування іншої особи, яка не є військовозобов`язаною, не перешкоджає наданню відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, йдеться про випадки, коли така особа сама є особою з інвалідністю, потребує постійного догляду (що підтверджується відповідним висновком МСЕК або ЛКК), перебуває під арештом або відбуває покарання у місцях позбавлення чи обмеження волі.

Сторонами не заперечується та матеріалами справи підтверджується, що позивачем разом із заявою про надання відстрочки не було подано жодних документів на підтвердження наявності щодо його рідної сестри- ОСОБА_1 хоча б однієї з вищезазначених виключних обставин.

Посилання позивача на те, що до заяви про надання відстрочки було додано документи стосовно його рідної сестри - ОСОБА_4 , а саме свідоцтва про народження її дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_5 , а також свідоцтво про смерть її чоловіка, який є батьком зазначених дітей, не спростовують висновку про відсутність належного документального підтвердження обставин, передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Зазначені документи підтверджують факт наявності у ОСОБА_1 малолітніх дітей та смерті їхнього батька, однак самі по собі не свідчать про наявність у неї будь-якої з визначених законом обставин, які звільняють її від обов`язку здійснювати догляд за батьком.

При цьому, відповідно до частини першої статті 172 Сімейного кодексу України повнолітні дочка та син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Відтак факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 своїх малолітніх дітей у зв`язку зі смертю чоловіка сам по собі не звільняє її від передбаченого законом обов`язку щодо піклування про свого батька та не свідчить про відсутність інших осіб, крім позивача, які мають здійснювати догляд за ОСОБА_2 .

За таких обставин, оскільки станом на дату оформлення протоколу від 04.06.2026 № 23 позивачем не було надано відповідачу документів, які б підтверджували наявність передбачених пунктом 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, суд дійшов висновку, що відмова у наданні позивачу відстрочки є правомірною.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Новікова