Рішення № 141110401, 26.10.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3915/26

Провадження № 2/761/8136/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Савчук Ю.Н., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у кредит № 71649851 від 29 червня 2025 року та договором кредитної лінії № 8928288 від 01 травня 2025 року. Позивач просив стягнути загалом 19 565,23 грн, з яких за договором № 71649851 - 3 169,87 грн, у тому числі 1 000,00 грн основного боргу, 69,87 грн процентів, 100,00 грн комісії та 2 000,00 грн пені/неустойки, а за договором № 8928288 - 16 395,36 грн, у тому числі 4 463,03 грн основного боргу, 2 682,33 грн процентів та 9 250,00 грн пені/неустойки. Також позивач просив стягнути 2 662,40 грн судового збору та 4 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що первісний кредитодавець - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» - надав відповідачу грошові кошти за двома електронними кредитними договорами, відповідач належним чином свої зобов`язання не виконав, а 16 жовтня 2025 року право грошової вимоги за цими договорами було відступлено ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на підставі договору факторингу № 16/10/25 та відповідних реєстрів прав вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання відзиву на позовну заяву та письмових доказів.

Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти розгляду справи на підставі наявних доказів. Враховуючи ненадання відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України. Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України справа в порядку спрощеного позовного провадження розглядається без повідомлення сторін за наявними матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові та електронні докази у їх сукупності, перевіривши розрахунки позивача та правові підстави кожної заявленої до стягнення складової заборгованості, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 76-81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. За статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтями 205, 207, 626, 628, 629 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання. За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець надає позичальникові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти у розмірі і порядку, визначених договором. Особливості укладення електронних договорів визначені статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронний договір, підписаний у передбачений законом спосіб, має такі самі правові наслідки, як договір, укладений у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що 29 червня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання коштів у кредит № 71649851. За його умовами сума кредиту становила 1 000,00 грн, строк кредитування - 17 днів, з 29 червня 2025 року по 15 липня 2025 року включно, фіксована процентна ставка - 0,411 % на день. У договорі також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 10 % від суми кредиту, тобто 100,00 грн, та пеню за прострочення.

Вказаний договір від імені відповідача підписано одноразовим ідентифікатором 50258. У договорі та пов`язаних із ним документах зазначено РНОКПП відповідача НОМЕР_1 , електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер телефону та платіжний інструмент НОМЕР_2 . Матеріали також містять відомості про ідентифікацію позичальника з використанням BankID НБУ. Ці дані узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі.

Фактичне надання коштів за договором № 71649851 підтверджується внутрішнім розрахунком кредитодавця, а й документами платіжної установи. З них убачається, що 29 червня 2025 року здійснено успішну платіжну операцію на суму 1 000,00 грн на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на платіжний інструмент НОМЕР_2 . Номер платіжної операції, сума, дата, ПІБ та РНОКПП одержувача відповідають даним кредитного договору. Отже, факт укладення договору саме відповідачем та отримання ним 1 000,00 грн суд вважає доведеним.

Розрахунок кредитодавця за договором № 71649851 свідчить, що за період строкового користування кредитом нараховано 69,87 грн процентів, що відповідає погодженій ставці 0,411 % на день та строку кредитування. Доказів погашення цієї суми або тіла кредиту матеріали справи не містять. Тому вимоги про стягнення 1 000,00 грн основного боргу та 69,87 грн процентів є обґрунтованими.

В частині позову щодо стягнення комісії за договором № 71649851 суд зазначає наступне. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника та третіх осіб, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Разом з тим частиною другою статті 14 цього Закону прямо заборонено кредитодавцю встановлювати плату за розгляд запиту (заяви) про укладення договору про споживчий кредит, а згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У договорі № 71649851 спірний платіж названо «комісією за надання кредиту» та визначено у розмірі 10 % від суми кредиту, тобто 100,00 грн. Водночас ні договором, ні таблицею обчислення загальної вартості кредиту не визначено змісту окремої додаткової чи супутньої послуги, яка надавалась відповідачу саме за цю комісію. Встановлені договором дії кредитодавця з отримання і розгляду заявки, оцінки фінансового стану та кредитоспроможності, перевірки даних, прийняття рішення про надання кредиту та перерахування кредитних коштів є діями, необхідними для укладення та виконання самого кредитного договору, а не окремою послугою, замовленою споживачем.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц звернув увагу, що на позичальника не може бути покладено обов`язок оплачувати послуги, які ним фактично не замовлялись і не надавались, а нікчемність умови правочину суд зобов`язаний врахувати незалежно від заявлення окремої вимоги про визнання її недійсною. Подібний підхід щодо необхідності встановлення конкретного змісту платної послуги відображений у постановах Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 та Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21. За таких обставин вимога про стягнення 100,00 грн комісії задоволенню не підлягає.

Не підлягає стягненню і 2 000,00 грн пені/неустойки за договором № 71649851. Пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного або надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення чи скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а неустойка та інші платежі за прострочення, нараховані включно з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Верховний Суд у постанові від 03 червня 2026 року у справі № 686/34448/24 виходив з імперативного характеру цього законодавчого обмеження та неможливості його усунення домовленістю сторін. Вся заявлена у цій справі пеня нарахована у 2025 році, тому правових підстав для її судового стягнення немає.

Щодо договору № 8928288 судом встановлено, що 01 травня 2025 року між тим самим кредитодавцем та ОСОБА_1 укладено електронний договір кредитної лінії. За його умовами позичальнику надано 5 000,00 грн, строк кредитування та строк договору становив 365 днів, кінцевою датою повернення кредиту визначено 30 квітня 2026 року. Тип кредиту - невідновлювальна кредитна лінія. Фіксована процентна ставка становила 0,95 % на день. Договором передбачено сплату процентів кожні п`ять календарних днів, перший обов`язковий платіж - 05 травня 2025 року. Комісія за надання кредиту встановлена у розмірі 17,25 % від суми кредиту, тобто 862,50 грн.

Договір № 8928288 підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором 55011, який 01 травня 2025 року о 20:04:14 направлено на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 Документи кредитодавця містять відомості про ідентифікацію відповідача через BankID НБУ. Номер платіжного інструменту за договором - НОМЕР_3 . Фактичне отримання кредиту підтверджено довідкою та платіжною інструкцією ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНЕКСПРЕС»: 01 травня 2025 року на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на картку НОМЕР_3 перераховано 5 000,00 грн. Тому належність цього договору відповідачу та факт одержання коштів також доведені.

Водночас пункт 6.2 договору № 8928288 прямо визначає, що комісія за надання кредиту включає адміністративні та операційні витрати кредитодавця під час розгляду заявки та надання кредиту, а «послуга» для позичальника полягає в аналізі заявки, наданні пропозицій з укладення кредитного договору та швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту. Такий зміст комісії безпосередньо охоплює дії з розгляду заявки та оцінки можливості укладення договору, за які частина друга статті 14 Закону України «Про споживче кредитування» прямо забороняє встановлювати плату. Отже, умова про комісію у цій частині не підлягає застосуванню при визначенні дійсної заборгованості, а здійснені відповідачем платежі не можуть вважатися правомірно спрямованими на погашення такої комісії.

Наданий позивачем детальний розрахунок за договором № 8928288 містить відомості про платежі та списання на користь позичальника у загальній сумі 4 768,35 грн. Кредитодавець, зокрема, зарахував 862,50 грн у погашення комісії та 750,00 грн у погашення неустойки. Однак пункт 6.2 цього договору прямо визначає, що комісія включає адміністративні та операційні витрати під час розгляду заявки та надання кредиту, а послуга для позичальника полягає в аналізі заявки, наданні пропозицій з укладення договору та швидкому прийнятті рішення щодо надання кредиту. Отже, ця комісія за своїм змістом є платою саме за дії, оплату яких забороняє частина друга статті 14 Закону України «Про споживче кредитування». Неустойка у сумі 750,00 грн також не підлягала сплаті в силу пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц зазначив, що, встановивши незаконність нарахованої комісії, суд повинен перевірити розрахунок заборгованості з урахуванням вже сплачених позичальником і неправомірно зарахованих кредитором сум, а кошти, зараховані на погашення нікчемної комісії, мають бути враховані на погашення загальної суми заборгованості. Застосовуючи цей підхід до наданого позивачем розрахунку, суд також враховує, що сума, безпідставно спрямована кредитодавцем на неустойку, від обов`язку сплати якої позичальник звільнений законом, не може штучно збільшувати залишок дійсної заборгованості. Тому 862,50 грн та 750,00 грн підлягають врахуванню при перерахунку належних до сплати процентів та основної суми кредиту.

Суд перевірив розрахунок на підставі тих самих вихідних даних, які надав позивач: сума кредиту 5 000,00 грн, ставка 0,95 % на день, дати та суми всіх відображених у розрахунку платежів і списань, період нарахування процентів до 29 серпня 2025 року. Після виключення з черговості погашення комісії та неустойки платежі зараховуються на дійсні вимоги - нараховані проценти, а залишок - на основну суму кредиту. За таким перерахунком за заявлений кредитором період нараховано 3 469,326 грн процентів, у рахунок процентів погашено 2 083,641 грн, а непогашений залишок процентів становить 1 385,685 грн, тобто 1 385,69 грн. Одночасно платежами зменшено основну суму кредиту на 2 684,709 грн, унаслідок чого розрахунковий залишок тіла становить 2 315,291 грн. При цьому питання про можливість стягнення тіла кредиту оцінюється окремо з огляду на строк його повернення та порядок дострокової вимоги.

Позивач заявив до стягнення за договором № 8928288 4 463,03 грн основного боргу. Встановлена договором кінцева дата повернення всієї суми кредиту - 30 квітня 2026 року. Разом з тим пунктом 6.13 договору передбачено право кредитодавця у разі прострочення сплати обов`язкового платежу на шістдесят другий календарний день вимагати повного дострокового погашення кредиту, навіть якщо кінцевий строк його повернення ще не настав.

Частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі, якщо таке право передбачено договором. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про затримку, дії, необхідні для її усунення, та строк для їх вчинення. Платежі, строк сплати яких ще не настав, підлягають сплаті протягом тридцяти календарних днів з дня одержання споживачем такого повідомлення.

Матеріали справи містять вимогу первісного кредитодавця від 30 серпня 2025 року про повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав. У вимозі зазначено про необхідність протягом тридцяти календарних днів з дати її отримання, до 29 вересня 2025 року включно, погасити заборгованість або усунути порушення. Технічною довідкою зафіксовано направлення цієї вимоги 30 серпня 2025 року о 07:11:28 на електронну адресу відповідача aleksejgolub1795@gmail.com зі статусом «Message is sent». Та сама електронна адреса зазначена відповідачем у договорі та використовувалася під час його укладення, зокрема для направлення одноразового ідентифікатора 55011.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про електронну комерцію», якщо інше не передбачено законом або договором, електронний документ або повідомлення вважається отриманим суб`єктом електронної комерції у момент, коли такий документ або повідомлення отриманий його інформаційно-комунікаційною системою. Закон не пов`язує юридичний факт отримання електронного повідомлення з обов`язковим доведенням його фактичного відкриття чи прочитання адресатом. Пунктом 6.13.1 договору № 8928288 сторони окремо погодили спосіб направлення дострокової вимоги на електронну адресу позичальника та визначили, що повідомлення вважається отриманим позичальником з моменту отримання кредитодавцем електронного підтвердження про таке направлення. Статус «Message is sent» у технічній довідці суд оцінює як електронне підтвердження факту направлення повідомлення у розумінні погодженої сторонами умови договору.

Суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23, про обов`язковість дотримання кредитодавцем передбаченої частиною четвертою статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» процедури повідомлення споживача до дострокового стягнення всієї суми кредиту. Разом з тим обставини цієї справи відрізняються: кредитодавцем надано підтвердження електронного направлення вимоги на погоджену самим позичальником адресу, яка використовувалася ним у договірних відносинах, а договором прямо визначено юридично значущий момент отримання такого електронного повідомлення. Доказів повернення електронного листа, технічної помилки доставки, недійсності вказаної електронної адреси або повідомлення кредитодавця про неможливість направлення матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає, що кредитодавець належним чином реалізував право на дострокове повернення кредиту. Тридцятиденний строк, наданий відповідачу для виконання вимоги або усунення прострочення, сплив 29 вересня 2025 року. Доказів усунення порушення у цей строк матеріали справи не містять. Отже, до укладення 16 жовтня 2025 року договору факторингу та до звернення позивача до суду строк дострокового повернення непогашеної основної суми кредиту настав.

Водночас заявлений позивачем розмір основного боргу та процентів не може бути прийнятий без перерахунку, оскільки первісний кредитор неправомірно спрямував частину внесених відповідачем коштів на погашення нікчемної комісії та неустойки, від сплати якої позичальник звільнений законом. За наведеним вище перерахунком розрахунковий залишок основної суми кредиту становить 2 315,29 грн, а непогашений залишок договірних процентів - 1 385,69 грн. Тому за договором № 8928288 підлягає стягненню 3 700,98 грн, з яких 2 315,29 грн - основний борг та 1 385,69 грн - проценти.

Заявлені позивачем 9 250,00 грн пені/неустойки за договором № 8928288 нараховані у 2025 році за прострочення виконання кредитного зобов`язання. З огляду на пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України така неустойка у період дії воєнного стану не підлягає стягненню та має бути списана кредитодавцем. У цій частині позов є необґрунтованим.

Суд також перевірив правонаступництво позивача. 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу № 16/10/25. Відповідно до реєстру прав вимог № 16/10/25-02 до фактора передано право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 71649851, а відповідно до реєстру № 16/10/25-01 - за договором № 8928288. У реєстрах зазначені ПІБ боржника, його РНОКПП, номери договорів та склад заборгованості. Матеріали справи містять також платіжні документи про проведення розрахунків за відповідними реєстрами. З витягу Національного банку України вбачається, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, має право на надання фінансової послуги факторингу. Тому перехід до позивача прав первісного кредитора за статтями 512, 514, 516, 1077-1082 ЦК України суд вважає доведеним у тому обсязі, в якому такі права дійсно існували на момент відступлення.

Відступлення права вимоги не може збільшувати обсяг обов`язку боржника. За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Тому позивач як новий кредитор набув право вимагати дострокового повернення кредиту в тому обсязі, в якому таке право належно виникло у первісного кредитора, однак не набув права на стягнення нікчемної комісії, неустойки, від якої споживач звільнений законом, або сум основного боргу та процентів у розмірі, що перевищує дійсний залишок заборгованості після врахування здійснених відповідачем платежів.

Отже, за договором № 71649851 від 29 червня 2025 року підлягають стягненню 1 000,00 грн основного боргу та 69,87 грн процентів, разом 1 069,87 грн. За договором № 8928288 від 01 травня 2025 року підлягають стягненню 2 315,29 грн основного боргу та 1 385,69 грн процентів, разом 3 700,98 грн. Загальна сума обґрунтованої заборгованості становить 4 770,85 грн. У задоволенні вимог про стягнення 100,00 грн комісії за договором № 71649851, 11 250,00 грн пені/неустойки за обома договорами, а також основного боргу та процентів за договором № 8928288 у частині, що перевищує визначений судом після перерахунку дійсний залишок заборгованості, слід відмовити.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 4 770,85 грн із заявлених 19 565,23 грн. Точний коефіцієнт задоволення вимог становить 4 770,85 / 19 565,23 = 0,2438432873, або 24,38 % після округлення. Для розподілу судових витрат суд застосовує точне співвідношення без проміжного округлення. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 649,21 грн судового збору: 2 662,40 грн ? 4 770,85 грн / 19 565,23 грн = 649,208... грн, що після округлення до копійок становить 649,21 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про надання правничої допомоги № 25-08/25/ФП від 25 серпня 2025 року, витяг з акта приймання-передачі наданої правничої допомоги від 21 жовтня 2025 року та платіжну інструкцію. В акті щодо ОСОБА_1 визначено 500,00 грн за вивчення та аналіз документів і 4 000,00 грн за підготовку позову та судовий супровід, разом 4 500,00 грн. Оплату за актом підтверджено платіжною інструкцією. З урахуванням часткового задоволення позову та точного співвідношення задоволених і заявлених вимог з відповідача підлягає стягненню 1 097,29 грн витрат на професійну правничу допомогу: 4 500,00 грн ? 4 770,85 грн / 19 565,23 грн = 1 097,294 грн, що після округлення до копійок становить 1 097,29 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 259, 263-265, 274, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 216, 512, 514, 516, 526, 530, 534, 629, 1048-1050, 1054, 1077-1082 ЦК України, статтями 1, 8, 12, 14, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12, 16 Закону України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08205, Київська область, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, заборгованість у загальному розмірі 4 770 (чотири тисячі сімсот сімдесят) грн 85 коп., з яких:

- за договором про надання коштів у кредит № 71649851 від 29 червня 2025 року - 1 069 (одна тисяча шістдесят дев`ять) грн 87 коп., у тому числі 1 000,00 грн основного боргу та 69,87 грн процентів;

- за договором кредитної лінії № 8928288 від 01 травня 2025 року - 3 700 (три тисячі сімсот) грн 98 коп., у тому числі 2 315,29 грн основного боргу та 1 385,69 грн процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 649 (шістсот сорок дев`ять) грн 21 коп. судового збору та 1 097 (одна тисяча дев`яносто сім) грн 29 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки справа розглянута без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя :