Рішення № 141105688, 02.11.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026 Справа № 917/1194/26

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Українська залізниця", вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод", вул. І.Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська область, 3960021

про стягнення 1 300 000,00 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" 1 300 000,00 грн штрафу за поставку неякісного товару за Договором про закупівлю № ПК/КП-5/23763/Ю від 30.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в процесі експлуатації 15 вагонів, поставлених відповідачем на виконання Договору, їх окремі складові вийшли з ладу в гарантійний період, у зв`язку з чим у позивача виникло право на стягнення штрафу за поставку неякісного Товару.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору від 30.11.2023 № ПК-КП-5-23763-Ю разом із додатками; копія видаткової накладної від 27.06.2025 №КВ-87957; копія Акта технічного приймання вагону № 796; копія сертифіката якості на вагон № 796; копія Акта технічного приймання вагону № 797; копія сертифіката якості на вагон № 797; копія Акта технічного приймання вагону № 799; копія сертифіката якості на вагон № 799; копія видаткової накладної від 22.07.2025 № КВ-88027; копія Акта технічного приймання вагону № 798; копія сертифіката якості на вагон № 798; копія Акта технічного приймання вагону № 801; копія сертифіката якості на вагон № 801; копія Акта технічного приймання вагону № 803; копія сертифіката якості на вагон № 803; копія видаткової накладної від 30.07.2025 №КВ-88054; копія Акта технічного приймання вагону № 804; копія сертифіката якості на вагон № 804; копія Акта технічного приймання вагону № 805; копія сертифіката якості на вагон № 805; копія видаткової накладної від 28.08.2025 №КВ-88138; копія Акта технічного приймання вагону № 807; копія сертифіката якості на вагон № 807; копія Акта технічного приймання вагону № 808; копія сертифіката якості на вагон № 808; копія Акта технічного приймання вагону № 809; копія сертифіката якості на вагон № 809; копія Акта технічного приймання вагону № 810; копія сертифіката якості на вагон № 810; копія Акта технічного приймання вагону № 811; копія сертифіката якості на вагон № 811; копія наказу ПКВЧ-1 від 25.06.2025 № 214; копія наказу ПКВЧ-1 від 17.07.2025 № 244; копія наказу ПКВЧ-1 від 29.07.2025 № 259; копія наказу ПКВЧ-1 від 29.08.2025 № 320; копія Акта технічного стану продукції від 10.09.2025 № ЛП 53-235Т; копія Акта відновлення продукції від 15.09.2025 № ЛП 53-235В; копія Акта рекламації від 19.09.2025 № 9; копія Акта відновлення продукції від 08.10.2025 № ХА 53-74В; копія листа філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця від 01.12.2025 № ПК-07-2656н; копія додатку до листа філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця від 01.12.2025 № ПК-07-2656н; копія листа ПАТ КВБЗ від 03.12.2025 N 53.4-08-1484; копія листа ПАТ КВБЗ від 19.12.25 № 53.3-08-1548; копія листа філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця від 23.12.2025 № ПК-07-2897н; копія листа ПАТ КВБЗ від 05.01.26 № 53.3-04-9; копія видаткової накладної від 04.02.2025 № 38; копія видаткової накладної від 05.08.2025 № 934141113; копія видаткової накладної від 06.02.2025 № 259; копія видаткової накладної від 06.08.2025 № ЧВ1-000099; копія видаткової накладної від 09.05.2025 № 97213; копія видаткової накладної від 09.10.2025 № 1440; копія видаткової накладної від 11.07.2024 № 222; копія видаткової накладної від 12.03.2025 № 596; копія видаткової накладної від 12.06.2024 № 1205; копія видаткової накладної від 13.09.2024 № 24-392; копія видаткової накладної від 13.09.2024 № 224; копія видаткової накладної від 15.04.2025 № 1295; копія видаткової накладної від 16.05.2025 № 0009676; копія видаткової накладної від 19.05.2025 № 1393; копія видаткової накладної від 20.01.2025 № 10992; копія видаткової накладної від 20.05.2025 № 536; копія видаткової накладної від 20.05.2025 № ТК-0000402; копія видаткової накладної від 21.03.2025 № 25; копія видаткової накладної від 22.05.2025 № 4746; копія видаткової накладної від 23.04.2025 № 969; копія видаткової накладної від 24.07.2025 № 11353; копія видаткової накладної від 25.12.2024 № 1556; копія видаткової накладної від 28.01.2025 № 15; копія видаткової накладної від 31.07.2025 № 139; копія калькуляції від 29.12.2025; копія листа АТ Завод Екватор від 15.02.2025; копія листа АТ КСЗ від 25.12.2025 № 40-13-391; копія листа АТ Українські енергетичні машини від 05.01.2026 № 01-19-3; копія листа ДНВП Об`єднання Комунар № 11-104; копія листа Медком від 17.12.2025; копія листа НВП Хартрон-Експрес ЛТД від 22.12.2025 № 69000-1097; копія листа ТОВ АДС від 05.01.2026 № 1-01; копія листа ТОВ Астра Телеком Центр від 02.01.2026 № 1; копія листа ТОВ Ефес Запоріжжя від 05.01.2026 № 01-03; копія листа ТОВ МДС від 18.12.2025 № 25128Б1; копія рахунку-фактури від 03.04.2025 № 25796; копія видаткової накладної від 08.05.2024 № КМ-00000293; копія листа ПАТ КВБЗ від 14.01.2026 N 53.3-04-37; копія листа філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця від 23.02.2026 N ПК-28-559; копія листа ПАТ КВБЗ від 23.02.26 № 53.3-04-173; копія листа-претензії філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця про сплату штрафу від 08.04.2026 № ПК-28-1127; копія Додатку 1 до листа-претензії філії Пасажирська компанія АТ Укрзалізниця про сплату штрафу від 08.04.2026 № ПК-28-1127; копії доказів відправлення листа-претензії поштою; копія листа ПАТ КВБЗ від 24.04.2026 № 49-57-2-85; детальний розрахунок штрафу за Договором від 30.11.2023 №ПК-КП-5-23763-Ю.

06.07.2026 відповідач надав суду відзив вх. №9253, за мотивами якого проти позову заперечує.

В обґрунтування заперечень на позовні вимоги відповідач посилається, зокрема, на наступне:

- всі виявлені несправності вагонів були усунені за рахунок відповідача у термін до 20 днів, тобто у встановлений пунктом 7.4 Договору термін;

- з урахуванням відсутності факту порушень якості та комплектності товару під час його передачі Покупцю (позивачу), є необґрунтованими вимоги позивача щодо надання калькуляцій вартості неякісного/некомплектного товару з посиланням на пункт 9.3 Договору;

- ні за одним з перелічених у позовній заяві випадків позивач не поніс збитків, вказані невідповідності на комфорт пасажирів та безпеку руху не впливали, пасажирські вагони не виключались з експлуатації та курсували за затвердженими маршрутами згідно графіків.

Оскільки всі виявлені невідповідності (недоліки) на вагонах були усунуті у погоджені сторонами строки, а їх усунення прийнято позивачем без зауважень, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими.

10.07.2026 позивач надав суду відповідь на відзив за вх. №9543, за мотивами якої спростовує викладені у відзиві доводи відповідача. Зокрема, позивач наголошує, що відповідачем на вимогу позивача не було надано первинних документів або документів (експертного висновку та/або цінової довідки), наданих ДП "Держзовнішінформ", що підтверджують вартість неякісних складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), що є безумовною підставою для накладення фіксованого штрафу у розмірі 100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення.

17.07.2026 відповідач надав суду заперечення на відповідь на відзив вх. № 9844, в яких фактично повторно наводить доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

16.06.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" про стягнення 1 300 000,00 грн штрафу за поставку неякісного товару за Договором про закупівлю № ПК/КП-5/23763/Ю від 30.11.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 справу № 917/1194/26 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 22.06.2026 року позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишив без руху, встановив спосіб усунення недоліків та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

22.06.2026 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 22.06.2026 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 8043), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 23.06.2026 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Суд зазначеною ухвалою визнав справу малозначною; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); установив відповідачу строк для звернення до суду із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

06.07.2026 року від відповідача до суду надійшла заява від (вх. № 9252) із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У вказаній заяві відповідач, посилаючись на істотне значення результатів вирішення цієї справи для відповідача, просив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши означену заяву, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Також згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частиною 5 статті 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З огляду на положення вищевказаних норм, малозначні справи та справи, визнані такими судом, можуть бути розглянуті виключно в порядку спрощеного позовного провадження.

Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 250 ГПК України).

При цьому, чинним господарським процесуальним законодавством передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 247 ГПК України).

Також статтею 249 ГПК України передбачено порядок звернення позивача до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 250 ГПК України у випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може:

1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або

2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження.

Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, залежно від обґрунтованості заперечень відповідача суд : залишає заяву відповідача без задоволення; розглядає справу за правилами загального позовного провадження та замінює засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

З аналізу вказаних норм господарського процесуального законодавства вбачається, що відповідач має право звернутися до суду із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження лише у разі, коли суд за наслідками розгляду клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження вирішив розглядати у спрощеному провадженні справу, яка не є (або не визнана судом) малозначною, та визначив відповідачу строк для подання таких заперечень.

Ця справа, визнана судом малозначною, про що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 23.06.2026 року, а отже, з огляду на положення ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст.247 ГПК України, вона може бути розглянута виключно за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, заява відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження задоволенню не підлягає. Додатково суд зазначає, що розгляд справи у спрощеному позовному провадженні жодним чином не впливає на обсяг дослідження судом доказів, заяв, заперечень та доводів сторін, чи на обсяг необхідного мотивування судового рішення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/1194/26 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

За результатами проведеної закупівлі UA-2023-11-10-011736-а між акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - Позивач, Покупець) та публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" (далі - Відповідач, Постачальник) укладено Договір про закупівлю від 30.11.2023 № ПК/КП-5/23763/Ю (далі - Договір, т.с. 1, арк.с. 12-24).

При цьому сторони узгодили, зокрема, таке:

- Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця Товар відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей Товар на умовах Договору (п. 1.1 Договору);

- предметом Договору є залізничні пасажирські вагони у наступній номенклатурі та кількості (далі - Товар): 1) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779А виконання 02, з оболонкою кузова з вуглецевих металів, з купе відпочинку провідника, з дисковим гальмом - 3 одиниці; 2) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779 виконання 02, з оболонкою кузова з вуглецевих металів, з купе відпочинку провідника, з дисковим гальмом - 11 одиниць; 3) вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-779ЭГИ, з оболонкою кузова з вуглецевих металів, з купе відпочинку провідника, з дисковим гальмом - 1 одиниця; 4) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, з оболонкою кузова з вуглецевих металів, з купе відпочинку провідника, з дисковим гальмом - 7 одиниць (п. 1.2 Договору);

- кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник Товару визначаються у Специфікації, що є Додатком № 1 до цього Договору (п. 1.3 Договору);

- поставка Товару здійснюється партіями. Вимоги до якості Товару визначені у розділі 2 Договору (п. 1.9 Договору);

- Товар, що постачається, повинен відповідати (відповідне заповнюється із Переможцем) технічним вимогам Покупця, опублікованим, як частина тендерної документації для цієї закупівлі (далі Технічні вимоги) та оформленим, як «Технічні умови», у вигляді Додатку (-ів) № 2.1, № 2.2, № 2.3, № 2.4 до цього Договору (п. 2.1 Договору);

- тривалість Гарантійних строків експлуатації кожної одиниці Товару, його вузлів, деталей, обладнання, механізмів та інших складових частини Товару визначається відповідно до Додатку № 5 до цього Договору та обчислюється з дати вводу в експлуатацію Покупцем поставленого та прийнятого Товару на підставі підписаних Сторонами Акта/ів приймання-передачі Товару (п. 7.1 Договору);

- у разі виявлення дефектів або інших недоліків Товару, які виникли не з вини Покупця, Постачальник зобов`язується протягом 20 календарних днів або потягом строку, узгодженого Сторонами, за свій рахунок усунути виявлені дефекти, або замінити дефектні частини Товару. Після усунення виявлених дефектів Сторонами повинен бути підписаний двосторонній акт з переліком виконаних робіт і причин, що спричинили дефект (п. 7.4 Договору);

- Постачальник має право відмовити Покупцеві в гарантійному обслуговуванні, якщо за результатами огляду представниками Сторін або за висновком експертної організації буде встановлено, що виявлені дефекти Товару виникли у зв`язку з порушенням доведених до відома Покупця правил експлуатації Товару або відповідного обладнання, яке є його складовою частиною. Експертною організацією є філія "Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця", якщо інша не буде додатково письмово погоджена сторонами (п.7.9 Договору);

- у разі поставки неякісного Товару Постачальник за кожен випадок порушення сплачує штраф у розмірі 20 (двадцять) % від вартості неякісних або некомплектних складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо) або у розмірі 100 000,00 (ста тисяч) гривень, якщо вартість вказаних у цьому пункті складових частин Товару не буде підтверджена первинними документами або документами (експертний висновок та/або цінова довідка), що надані ДП "Держзовнішінформ". При цьому Постачальник власними силами і засобами замінює неякісний та/або некомплектний Товар. Постачальником за власний рахунок забезпечується надання вказаних в цьому пункті підтверджуючих документів (пункт 9.3 Договору);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.06.2026, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань щодо поставки та оплати товару, у тому числі надання технічної документації та конструкторської документації для ремонту зазначеної в п. 5.15.2 цього договору. Тривалість гарантійних строків експлуатації товару становить не менше 24 місяців та обчислюється з дати вводу в експлуатацію Покупцем поставленого та прийнятого товару на підставі підписаних сторонами акта/ів приймання-передачі товару. Гарантійні зобовязання Постачальника діють до закінчення гарантійних строків експлуатації на вузли, деталі, обладнання, механізми тощо, визначених у Додатку № 5 до цього договору. Умови п. 7.11 Договору чинні протягом усього строку експлуатації товару (п. 11.1 Договору).

Додатком № 5 до Договору визначені гарантійні строки на вузли, деталі, обладнання, механізми вагону, зокрема, гарантійний строк на колісну пару (за міцністю пресового з`єднання коліс із вісями) становить 6 років, на колісну пару (за якістю монтажу буксових вузлів) не менше ніж 1 000 тис.км., на гальмівні диски колісної пари за виключенням зносу робочої поверхні тертя (гальмівних накладок) встановлюється заводом-виробником, але не менше ніж 1 000 тис. км, на візок - не менше ніж 6 років, на збереження захисних якостей антикорозійного покриття вагона пасажирського купейного спального не менше ніж 5 років, на інші вузли, деталі, обладнання, механізми та інші складові частини вагону пасажирського купейного спального власного виробництва Постачальника не менше ніж 2 роки, на інші вузли, деталі, обладнання, механізми та інші складові частини вагону пасажирського купейного спального виробництва встановлюється заводом-виробником, але не менше ніж 2 роки.

На виконання умов Договору Відповідач поставив Позивачу, зокрема, наступні вагони:

згідно видаткової накладної від 27.06.2025 № КВ-87957:

1) вагон пасажирський купейний спальний локомотивної тяги моделі 61-779ЭГИ, заводський номер 796, інвентарний номер 032-18120 (043-18135);

2) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, заводський номер 797, інвентарний номер 032-20894 (043-20719);

3) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, заводський номер 799, інвентарний номер 032-20910 (043-20735);

згідно видаткової накладної від 22.07.2025 № КВ-88027:

4) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, заводський номер 798, інвентарний номер 032-20902 (043-20727);

5) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, заводський номер 801, інвентарний номер 032-20936 (043-20750);

6) вагон пасажирський спальний підвищеної місткості локомотивної тяги моделі 61-779П, заводський номер 803, інвентарний номер 032-20951 (035-26043);

згідно видаткової накладної від 30.07.2025 № КВ-88054:

7) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779, заводський номер 804, інвентарний номер 032-12222 (043-15404);

8) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779, заводський номер 805, інвентарний номер 032-12230 (043-15412);

згідно видаткової накладної від 28.08.2025 № КВ-88138:

9) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779А, заводський номер 807, інвентарний номер 032-06828 (043-05108);

10) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779А, заводський номер 808, інвентарний номер 032-06836 (043-05116);

11) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779, заводський номер 809, інвентарний номер 032-12248 (043-15453);

12) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779, заводський номер 810, інвентарний номер 032-12255 (043-15438);

13) вагон пасажирський купейний спальний моделі 61-779, заводський номер 811, інвентарний номер 032-12263 (043-15479).

Копії видаткових накладних та актів технічного приймання вагонів наявні у матеріалах справи.

Означені вагони було введено в експлуатацію.

Факт передачі Відповідачем Позивачу означених вище вагонів та введення їх в експлуатацію сторонами визнається у заявах по суті спору.

У період дії гарантійного строку під час експлуатації вагонів, переданих відповідачем відповідно до умов Договору, сторонами комісійно, в порядку, визначеному п. 7.2-7.3 Договору, шляхом підписання актів про технічний стан продукції, були виявлені наступні випадки недоліків (несправностей) Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо) в межах гарантійного строку, встановленого Додатком № 5 до Договору, а саме :

1) 10.09.2025 у вагонах №№ 797, 799, 803 виявлено невідповідність елементів акумуляторної батареї (АКБ) KL 350P пасажирських вагонів, а саме: витік електроліту внаслідок порушення герметичності між з`єднанням кришки та бака елементів акумуляторних батарей, що підтверджується Актом технічного стану продукції від 10.09.2025 № ЛП 53-235Т.

15.09.2025 було усунено виявлений недолік (несправність), а саме: виконано комплекс робіт по заміні несправних елементів АКБ на нові, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акту відновлення продукції від 15.09.2025 № ЛП 53-235В.

2) 19.09.2025 у вагонах №№ 796 (043-18135), 798 (043-20727), 801 (032-20936, 043-20750), 804 (043-15404), 805 (043-15412), 807 (032-06828, 043-05108), 808 (032-06836, 043-05116), 809 (032-12248, 043-15453), 810 (032-12255, 043-15438), 811 (032-12263, 043-15479) виявлено невідповідність у роботі акумуляторної батареї (АКБ) KL350P пасажирських вагонів, а саме: витік електроліту внаслідок порушення герметичності між з`єднанням кришки та бака елементів акумуляторних батарей, що підтверджується Актом-рекламацією від 19.09.2025 № 9 (т.с. 2, арк.с. 106).

08.10.2025 було усунено виявлений недолік (несправність), а саме: виконано комплекс робіт по заміні несправних елементів АКБ на нові, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Акту відновлення продукції від 08.10.2025 № ХА53-74В (т.с. 2, арк.с. 111).

В п.8 кожного із зазначених вище актів технічного стану продукції вказана дата введення вагону в експлуатацію.

Загалом Сторонами було складено 2 акти технічного стану продукції та рекламацій, у яких зафіксовано сукупно 13 випадків несправностей (недоліків) складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо).

Позивач з посиланням на п.9.3 Договору звернувся до відповідача з листами від 01.12.2025 № ПК-07/2656н та від 23.12.2025 № ПК-07/2897н з проханням надати первинні документи, експертні висновки, цінові довідки ДП "Держзовнішінформ", які б підтверджували вартість вузлів, деталей, обладнання, механізмів та інших складових частин пасажирських вагонів, які вийшли з ладу у період дії гарантійного строку.

У своїй відповіді на вказаний лист відповідач у листі від 14.05.2025 № 53.3-04/629 (том 2, а.с.200) зазначив, що під час приймання товару сторонами не виявлено його неякісність або некомплектність; звернув увагу на усунення недоліків (дефектів), виявлених в межах гарантійного строку, згідно умов і в терміни, визначені в п.7.4 Договору, тобто протягом 20 календарних днів або протягом іншого строку, письмово погодженого сторонами; а також попросив обґрунтувати доцільність надання витребуваної позивачем інформації.

У відповідь на зазначені листи Відповідач надав Позивачу калькуляцію вартості неякісного товару та документи, які, на його думку, підтверджують вартість складових частин товару (листи ПАТ "КВБЗ" від 03.12.2025 № 53.4-08/1484, від 19.12.2025 № 53.4-08/1548, від 05.01.2026 № 53.3-04/9, від 14.01.2026 № 53.3-04/37, від 23.02.2026 № 53.3-04/173).

08.04.2026 Позивач надіслав Відповідачу претензію від 08.04.2026 № ПК-28/1127 про сплату штрафу у розмірі 1 300 000,00 грн за поставку неякісного Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо).

У відповідь на зазначену претензію Відповідач у листі від 24.04.2026 № 49-57-2/85 відмовився добровільно сплачувати штраф, посилаючись на те, що всі несправності, виявлені у процесі експлуатації вагонів, були ним усунено у строки, визначені Договором, та за його рахунок.

Враховуючи відсутність реагування Відповідача на вказану претензію, несплату штрафу, вважаючи свої права порушеними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу (далі ЦК) України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносини виникли з умов Договору про закупівлю від 30.11.2023 № ПК/КП-5/23763/Ю, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором (ч. 2,3 ст.675 ЦК України).

Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу (ч.1 ст.676 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 679 ЦК України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ч.2 ст.679 ЦК України).

Отже, за загальним правилом відповідальність продавця за недоліки товару може наступати у випадках, якщо недоліки виникли до передання товару покупцеві, або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару.

Водночас, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

Відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 4.6-4.7 постанови Верховного Суду у складі палати Касаційного господарського суду для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав і цінних паперів від 13.12.2019 року у справі №904/5002/18, та є усталеною в судовій практиці.

Як встановив суд, сторонами шляхом складання актів технічного стану продукції в межах гарантійного строку, встановленого Додатком № 5 до Договору, було зафіксовано 13 випадків несправностей (недоліків) складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), поставленого Відповідачем.

Згідно з частинами 1, 3, 4 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, процесуальний обов`язок доведення того факту, що виявлені сторонами в межах гарантійного строку несправності (недоліки) Товару виникли саме внаслідок порушення покупцем (позивачем) правил його експлуатації або зберігання, покладено на Відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідно до п.7.9 Договору Відповідач як Постачальник мав право відмовити Позивачу у гарантійному обслуговуванні Товару, якщо за результатами його огляду було б встановлено, що виявлені дефекти виникли внаслідок порушення правил експлуатації Товару Покупцем (позивачем).

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, Відповідачем на підставі 58 актів технічного стану продукції було прийнято для проведення гарантійного ремонту або для заміни 201 виявлених несправностей (недоліків) складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), після чого проведено їх ремонт (або заміну).

Водночас, п.7.4 Договору прямо передбачено, що усунення виявлених дефектів або заміна дефектних частин Товару в межах гарантійного строку здійснюється Постачальником (відповідачем) лише у разі, якщо такі дефекти виникли не з вини Покупця (Позивача).

Враховуючи викладене, а також з урахуванням неподання Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту виникнення дефектів (несправностей) Товару після його передачі Позивачу саме внаслідок порушення останнім правил експлуатації Товару, суд констатує, що Відповідачем не спростована встановлена ч.2 ст.679 ЦК України презумпція його вини як постачальника (виробника) товару щодо недоліків (дефектів, несправностей), виявлених в межах гарантійного строку, встановленого Договором.

Ні умовами Договору, ні діючим законодавством України не передбачено, що усунення Відповідачем недоліків Товару шляхом проведення гарантійного ремонту або заміни неякісних складових є обставиною, яка звільняє Відповідача від сплати штрафу за поставку неякісного товару.

За таких обставин, заперечення Відповідача з посиланням на відсутність підстав для стягнення штрафу за поставку неякісного Товару, відповідно до п.9.3 Договору, суд визнає необґрунтованими та відхиляє.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з п. 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст. 549 ЦК України).

Як встановив суд, у п. 9.3 Договору передбачена відповідальність Постачальника (Відповідача) у разі поставки неякісного Товару, за кожен випадок порушення, у вигляді штрафу у розмірі 20% від вартості неякісних складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо) або у розмірі 100 000,00 гривень, якщо вартість вказаних у цьому пункті складових частин Товару не буде підтверджена первинними документами або документами (експертний висновок та/ або цінова довідка), що надані ДП "Держзовнішінформ".

Суд звертає увагу, що обчислення штрафу у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання прямо передбачене ч.2 ст. 549 ЦК України, а в п.9.3 Договору передбачена можливість стягнення штрафу в твердій сумі (100 000,00 грн за кожен випадок виявленого порушення) тільки у випадку, якщо вартість неякісних складових частин Товару не буде підтверджена первинними документами або документами, що надані ДП "Держзовнішінформ".

При цьому, суд звертає увагу, що в п.9.3 Договору не конкретизовано, які саме документи визначені сторонами як первинні документи, що мають підтверджувати вартість неякісних складових частин Товару.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.76 ГПК України).

Враховуючи наявність між сторонами спору щодо стягнення штрафу за поставку неякісного Товару, який має згідно п.9.3 Договору обраховуватися від вартості неякісних складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо), визначення вартості таких складових входить до предмета доказування по справі, а тому підлягає доведенню шляхом подання доказів учасниками справи відповідно до ч.1 ст.73, п. 1,2 ч.1 ст.237 ГПК України.

Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують фактичну вартість замінених (відремонтованих) комплектуючих (складових частин) вагонів у 13 випадках виявлених дефектів (несправностей). На наявність таких Відповідач не посилається.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог, не виявив завищення їх розміру з боку Позивача, а тому вимоги є правомірними.

Водночас, при прийнятті судом рішення про стягнення з Відповідача остаточного розміру нарахованого штрафу за вказані вище порушення умов Договору, суд виходить з наступного.

Частиною третьою ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до правової позиції, викладеної в п. 7.17-7.18 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22, неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.

Крім цього, суд звертає увагу, що таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві (п.8.24 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання (п. 7.10 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі №911/2269/22).

Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Судом встановлено виникнення у Позивача права нарахувати неустойку (штраф) за виявлені в межах гарантійного строку факти неякісності (дефекти) складових Товару, поставленого за Договором, і для встановлення наявності такого права Позивач не повинен надавати докази понесення збитків.

Разом з тим, відповідно до вимог ст. 551 ЦК України, суд повинен встановити, яким чином співвідносяться розмір неустойки (штрафу) та розмір збитків кредитора, спричинених неналежним виконанням зобов`язання боржником, та чи не є розмір неустойки значно (надмірно) великим у порівнянні з розміром збитків кредитора.

При цьому, суд констатує, що Позивач в поданих ним заявах по суті спору взагалі не посилається на обставини, які б свідчили про настання будь-яких негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) для нього внаслідок виявлення в межах гарантійного строку неякісних складових Товару (вузлів, деталей, обладнання, механізмів тощо).

Водночас, суд звертає увагу, що застосування неустойки як міри відповідальності має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, тому судом має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (відповідна правова позиція викладена в п.п.7.20,7.25 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 січня 2024 року по справі № 911/2269/22).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання (відповідна правова позиція Верховного Суду, викладена, зокрема, в постанові від 22.05.2019 по справі № 910/11733/18, п.7.27 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 по справі №911/2269/22, п.142 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі №911/952/22).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція викладена, зокрема, в п.141 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).

Якщо відповідальність боржника перед кредитором не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора (п. 8.33. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18).

Як встановив суд, виявлені в межах гарантійного строку 13 несправностей по 2 актах технічного стану були усунені відповідачем у строк до 20 днів, тобто у строк, встановлений п. 7.4 Договору термін.

Стягнення штрафу в розмірі 100 000 грн за кожен випадок таких несправностей (дефектів), усунутих відповідачем у погоджений сторонами строк (протягом 5-ти днів по першому акту та на 19-тий день по другому акту), що загалом становить 1 300 000 грн штрафу, на думку суду, є вочевидь нерозумним з огляду на його непропорційність змісту та наслідкам правопорушення, не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому сума штрафу підлягає зменшенню судом до 1 000 грн за кожне порушення.

Суд приймає до уваги, що стягнення штрафу на загальну суму 1 300 00,00 грн може привести до втрати ліквідності та платоспроможності Відповідача, який є одним з найбільших вагонобудівних підприємств України, що може мати негативні наслідки не тільки для Відповідача, але й для самого Позивача, а також для невизначеного кола осіб внаслідок неможливості забезпечення рухомим складом пасажирських перевезень під час воєнного стану.

За висновком суду, стягнення штрафу в розмірі 1 300 000,00 грн може бути невиправдано обтяжливим для Відповідача; такий розмір штрафу, з огляду на зміст спірних правовідносин, є несправедливим як для Відповідача, так і щодо третіх осіб, оскільки непомірний майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, а також утруднити подальше виконання гарантійних зобов`язань перед самим Позивачем.

Суд також звертає увагу, що здійснення Позивачем власної діяльності з організації пасажирських перевезень в певній мірі залежить від наявності у Відповідача як виробника пасажирських вагонів можливості здійснювати як їх виробництво, так і обслуговування (ремонт) в межах гарантійних строків.

Виробнича діяльність Відповідача, як і будь-якого іншого виробника складної технічної продукції в умовах воєнного стану, є утрудненою внаслідок обстрілів, відключень електроенергії, мобілізації працівників, що визнається судом загальновідомою обставиною.

Пасажирський вагон є складним технічним виробом, що потребує залучення в процесі виробництва великої кількості складових (вузлів, деталей, обладнання), в тому числі тих, які виробляються не безпосередньо відповідачем, а іншими особами, що в умовах воєнного стану потребує значних за обсягом організаційних, матеріальних та часових витрат як під час виробництва, так і під час гарантійного обслуговування.

Відповідач, як виробник пасажирського вагону, відповідно до ч.3 ст.675 ЦК України та умов Договору, несе відповідальність перед Позивачем за якість всіх комплектуючих та складових товару.

Як свідчать матеріали справи, Відповідачем забезпечено усунення в межах строку, визначеного Договором (20 календарних днів) практично всіх недоліків (дефектів) Товару, в тому числі тих вузлів, деталей, обладнання, механізмів та інших складових частини Товару, виробником яких були інші особи.

Суд встановив, що переважна більшість таких недоліків усунута Відповідачем у строк, значно менший, ніж той, що узгоджений сторонами, що свідчить про добросовісність Відповідача у спірних правовідносинах.

З урахуванням величезного соціального значення пасажирських перевезень в умовах воєнного стану, на думку суду, саме можливість або неможливість безпечної експлуатації вагонів та швидкість усунення виявлених недоліків повинні мати пріоритет при визначенні обсягу відповідальності Відповідача як виробника вагонів за виявлені несправності (дефекти).

Суд звертає увагу, що значна кількість виявлених несправностей вагонів (зокрема, таких як вихід з ладу акумуляторних батарей) самі по собі є звичайними дефектами, які закономірно та неминуче виникають під час експлуатації відповідного обладнання; стягнення штрафу в розмірі 100 000,00 грн за кожний подібний дефект є вочевидь нерозумним.

З огляду на встановлені обставини справи, суд констатує, що жодний із виявлених в межах гарантійного строку недоліків не вплинув на можливість експлуатації будь-якого із 15 вагонів, поставлених Відповідачем відповідно до Договору.

Позивачем не спростовані доводи Відповідача про те, що вказані несправності (дефекти) не впливали на комфорт пасажирів та безпеку руху, а пасажирські вагони не виключались з експлуатації та курсували за затвердженими маршрутами згідно графіків; такі відомості в складених сторонами 2-х актах технічного стану продукції відсутні.

За висновком суду, відповідні несправності (дефекти) сукупно не можуть розглядатися як суттєві та такі, наявність яких може слугувати підставою для стягнення штрафу на загальну суму 1 300 000,00 грн.

Суд приймає до уваги, що штраф є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, він не може бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; Позивач не може формувати очікування щодо свої доходів та видатків на відповідних платежах, тому зменшення розміру штрафу судом не буде мати негативний вплив на фінансовий стан Позивача.

Вирішення питання щодо зменшення розміру неустойки є виключною дискрецією суду, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності та реалізується ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів за правилами статті 86 ГПК України (відповідна правова позиція була викладена, зокрема, в п. 8.91-8.93 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2024 року у справі № 917/272/23 та п.144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 по справі № 911/952/22).

Враховуючи зазначені вище фактичні обставини справи, встановлені судом, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником (зобов`язання щодо усунення недоліків Товару, виявлених в межах гарантійного строку, виконане відповідачем повністю, в межах строку, погодженого сторонами); відсутність будь-яких доказів настання для позивача негативних наслідків (в тому числі, майнових втрат) внаслідок виявлення дефектів (несправностей), фактично усунутих відповідачем, суд вважає, що загальний розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача у розмірі 1 300 000,00 грн штрафу, не відповідає принципу розумності, добросовісності та справедливості, а тому підлягає зменшенню судом на 90 %, тобто стягненню з відповідача за вказані вище порушення підлягає 13 000,00 грн штрафу.

Саме такий загальний розмір неустойки, на думку суду, відповідає конкретним обставинам справи, встановленим судом; забезпечує баланс інтересів сторін; є обґрунтованим, справедливим та таким, що буде слугувати стимулом для відповідача не здійснювати в подальшому порушень договірних зобов`язань (превентивна функція неустойки), а для Позивача достатнім для компенсування його очікувань від належного виконання Відповідачем своїх договірних зобов`язань.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В процесі розгляду справи судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, надано можливість сторонам обґрунтувати свої правові позиції щодо позову.

З урахуванням викладених вище обставин, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими частково та підлягають задоволенню в частині стягнення 13 000,00 грн штрафу, а в іншій частині вимог відхиляються судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні з позовом у цій справі Позивачем надані докази сплати судового збору у розмірі 15 600,00 грн.

Зарахування вказаної суми судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується відповідною випискою.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, без урахування зменшення неустойки.

Таким чином, з відповідача підлягає до стягнення судовий збір, розрахований з загального розміру штрафу, нарахування якого визнане судом обґрунтованим, без врахування зменшення його розміру судом, який складає 15 600,00 грн з застосуванням коефіцієнту 0, 8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", в зв`язку з поданням позовної заяви до суду в електронній формі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (адреса вул. І. Приходька, 139, м. Кременчук, Полтавська обл., 39621, ЄДРПОУ 05763814) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (адреса вул. Єжи Ґедройця, 5, м. Київ, 03150, ЄДРПОУ 40075815) 13 000,00 грн штрафу та 15 600,00 грн судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог в задоволенні позову відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 02.11.2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик