Ухвала суду № 141102735, 02.11.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

02.11.2026р. Справа № 905/169/25

за спільною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 ), від імені яких діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович

з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 6126/26 від 29.10.2026), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович (свідоцтво №176 від 12.02.13), -

суддя Величко Н.В.

ВСТАНОВИЛА:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном знаходиться справа №905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ. На офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано за № 75623 від 26.03.2025 відповідне оголошення про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ухвали суду від 18.05.2026 між іншим призначено розпорядником майна боржника у справі № 905/169/25 про банкрутство ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича.

29.10.2026 від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , від імені яких діє ОСОБА_15 , в системі "Електронний суд" подано спільну заяву про грошові вимоги до боржника, з додатками (вх.№6126/26 від 29.10.2026).

До складу грошових вимог кожного заявника входить:

1. від ОСОБА_1 58015,77 грн компенсації втрати частини заробітку, 34294,26 грн середнього заробітку за 30.03-16.07.2024 та 332,30 грн судових витрат;

2. від ОСОБА_2 49201,16 грн компенсації втрати частини доходів, 5000,00 грн середнього заробітку за 28.11.2023-03.04.2024 та 110,38 грн судових витрат;

3. від ОСОБА_3 - 25000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 242,24 грн судових витрат;

4. від ОСОБА_4 17714,55 грн компенсації втрати частини заробітку, 5000,00 грн середнього заробітку за 01.12.2020-01.03.2023 та 17,25 грн судових витрат;

5. від ОСОБА_5 5000,00 грн середнього заробітку за 15.09.2023-03.01.2024 та 141,70 грн судових витрат;

6. від ОСОБА_6 46270,76 грн компенсації втрати частини заробітку, 3000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 29,59 грн судових витрат;

7. від ОСОБА_7 10000,00 грн середнього заробітку за 24.04.2021-05.06.2023;

8. від ОСОБА_8 - 25000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 968,96 грн судових витрат;

9. від ОСОБА_9 158382,44 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

10. від ОСОБА_10 3000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 72,67 грн судових витрат;

11. від ОСОБА_11 5000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 121,11 грн судових витрат;

12. від ОСОБА_12 5000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 121,12 грн судових витрат;

13. від ОСОБА_13 34021,88 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 329,66 грн судових витрат;

14. від ОСОБА_14 3000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 72,67 грн судових витрат.

Суд враховує, що за частиною 1 статті 2 Кодексу України з процедур з банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу заявників на те, що Кодексом України з процедур з банкрутства не передбачено можливості та механізму подачі «спільної» заяви з кредиторськими вимогами декількома різними кредиторами до боржника.

Водночас, за правилами статті 173 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

У частині 2 статті 173 цього Кодексу унормовано, що суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ (частина 3 цієї статті Кодексу).

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. (частини 4, 5 цієї статті Кодексу).

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. (частини 6, 7 цієї статті Кодексу).

Суд констатує, що заявлені у спільній заяві вимоги до боржника хоча і пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами (виникли з трудових правовідносин з боржником), але не є основними та похідними вимогами, задоволення яких залежить від задоволення іншої вимоги (основної вимоги) іншого заявника.

Суд виходить з того, що кожен заявник (потенційний кредитор) є самостійним учасником провадження, самостійно визначає розмір своїх вимог, додає окремо кожний докази на їх підтвердження та несе індивідуальну відповідальність за обґрунтованість своєї заяви та вчинення/невчиннення відповідних процесуальних дій.

Зміст поданої спільної заяви не містить переконливих аргументів про доцільність спільного розгляду судом самостійних вимог потенційних кредиторів в розумінні вимог статті 173 ГПК України та статті 45 КУзПБ.

Дослідивши спільну заяву та додані до неї документи, суд констатує, що заява подана поза межами строку, визначеного частиною 1 статті 45 КУзПБ, не відповідає вимогам частини 3 статті 45 цього Кодексу, тому підлягає залишенню судом без руху згідно абзацу другого частини першої статті 46 КУзПБ.

Частиною 3 статті 45 КУзПБ встановлено, що заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування боржника, його місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; інформацію про заінтересованість кредитора стосовно боржника; перелік документів, що додаються до заяви. Заява підписується кредитором або його уповноваженим представником.

До заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, що підтверджують грошові вимоги до боржника.

Даною нормою не передбачено будь-яких застережень (особливостей) для заяв з кредиторськими вимогами до боржника, які подаються фізичними особами-громадянами.

Статтею 7 ГПК України встановлено, що правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Згідно з частиною 4 статті 45 КУзПБ, для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Пунктом 10 частини 2 статті 4 цього Закону передбачено, що за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) справляється судовий збір у розмірі 2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Суд враховує, що статтею 5 вказаного Закону встановлено пільги щодо сплати судового збору. Так, пунктом 15 частини першої статті 5 в редакції Закону № 4508-IX від 18.06.2025 унормовано, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: фізичні особи (крім суб`єктів підприємницької діяльності) - кредитори, які звертаються з грошовими вимогами до боржника щодо виплати заборгованості із заробітної плати, зобов`язань внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров`ю громадян, виплати авторської винагороди та аліментів, - після офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом.

Складовою грошових вимог кожного із заявників між іншим є середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та присуджені до стягнення судові витрати.

Суд зазначає, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця і своєрідною санкцією; він не входить до структури заробітної плати. Відтак, на такі вимоги не розповсюджуються пільги, що визначені у пунктах 1 та 15 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати ВС від 8 лютого 2022 року № 755/12623/19.

Також, на включені до складу грошових вимог суми судового збору, стягнуті з боржника на користь заявників у цивільних справах, не розповсюджуються пільги, визначені у частині 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", при зверненні до господарського суду із заявою з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.

Відтак, кожен із заявників мав сплатити судовий збір за своєю заявою про кредиторські вимоги до боржника у справі про банкрутство на загальних підставах та надати суду разом із такою заявою докази сплати судового збору у сумі 5324,80 грн..

В пункті 6 спільної заяви адвокатом потенційних кредиторів заявлено клопотання про розгляд цієї заяви без сплати судового збору, посилаючись на те, що судовий збір за трудові спори вже сплачувався кожним із заявників за подання первісних позовів та апеляційних скарг до суду під час розгляду цивільних справ, рішеннями в яких підтверджено грошові вимоги заявників в даній справі та відповідні судові витрати за їх розгляд. Звертаючись із спільною заявою до боржника у цій справі про банкрутство, звільненими працівниками не заявляються нові матеріальні права, а включені суми до розміру грошових вимог заявлені для відшкодування витрат, уже понесених за судовий захист. При цьому заявник стверджує, що за окремого справляння судового збору у фіксованому розмірі 5324,80 грн по кожному із заявників, ця сума позбавляє звернення економічного сенсу та перешкоджає одержанню вже присудженого, оскільки або є сумою, що перевищує заявлені грошові вимоги або складає половину від них. У зв`язку з цим просить на підставі п.3 ч.1 та частин 2, 3 ст.8 Закону України «Про судовий збір» звільнити заявників від сплати судового збору. Альтернативно просить відстрочити сплату до ухвалення рішення за відповідними вимогами, та зазначає, що якщо суд вважатиме необхідним додаткове підтвердження майнового стану, просить визначити необхідні відомості й надати строк для їх подання.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" визначено порядок відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до частин 1-3 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи.

Відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір) (висновок наведений у постанові Верховного Суду від 12.03.2021 у справі № 912/1061/20).

У постанові від 21.01.2026 у справі № 925/1293/19 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право на доступ до суду не є абсолютним, однак його обмеження не можуть бути такими, щоб була порушена сама суть цього права; фінансові обмеження доступу до суду, зокрема у вигляді значного судового збору, підлягають особливо ретельному контролю з точки зору пропорційності; суд не може обмежитися формальним тлумаченням положень Закону "Про судовий збір", а повинен індивідуально оцінити майновий стан заявника, реальну можливість сплатити збір та наслідки відмови у доступі до суду; підхід, за яким юридична особа фактично виключається з можливості отримати процесуальне полегшення лише з огляду на свій статус, не відповідає стандартам ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; суд зобов`язаний оцінити, чи є конкретний розмір судового збору непропорційним і непосильним тягарем для заявника з урахуванням його фактичного майнового стану.

Тобто, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, зокрема, про відстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору, повинна надати докази того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку; при зверненні з вимогою про відстрочення/зменшення/звільнення від сплати судового збору необхідним є надання актуальної інформації про фактичний майновий стан заявника.

Однак, до заяви жодним з самостійних заявників не подано будь-яких доказів та не наведено переконливих підстав на підтвердження об`єктивної неспроможності сплати ними судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржнка у справі про банкрутство, рівно як не надано і відповідних доказів вжиття всіх залежних від них заходів для сплати судового збору за подання заяв у цій справі.

Згідно зі статтями 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Отже, саме на заявника чинне законодавство покладає обов`язок із подачі суду доказів на обгрунтування своїх вимог щодо звільнення/відстрочення від сплати судового збору, а суд лише надає оцінку поданим доказам.

Заявник повинен формулювати вимоги та клопотання чітко, без зазначення альтернативних способів.

Саме на заявника чинне процесуальне законодавство покладає обов`язок із доведення та підтвердження відповідними доказами своїх аргументів, а господарський суд не має повноважень замість самого заявника наводити (вишукувати) підстави для задоволення поданого клопотання, саме заявник несе ризик наслідків своїх процесуальних дій або бездіяльності, що відповідає фундаментальному принципу господарського судочинства України принцип змагальності сторін.

Враховуючи, що заявниками до клопотання не додано доказів на підтвердження скрутного майнового стану, та відповідно неможливості сплатити судовий збір за подання заяв про грошові вимоги до боржника, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника заявників про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору.

Крім того, на порушення вимог ч.3. ст. 45 КУзПБ зміст заяви не містить відомостей про наявність заставного майна, яке є забезпеченням вимог; інформації про заінтересованість кожного із кредиторів стосовно боржника.

Згідно з частиною 1 статті 46 КУзПБ господарський суд не пізніше п`яти днів з дня надходження заяви конкурсного кредитора здійснює перевірку її відповідності вимогам цього Кодексу. У разі якщо заяву конкурсного кредитора подано без дотримання вимог цього Кодексу, господарський суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі про залишення заяви без руху суд повідомляє заявнику про недоліки заяви та строк, протягом якого він зобов`язаний їх усунути, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Якщо конкурсний кредитор усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до суду. В іншому разі господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви (частина 2 статті 46 КУзПБ).

Згідно з частиною 3 статті 46 КУзПБ повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Керуючись абз. 2 ч. 1 ст. 46 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання заявників, від імені яких діє адвокат Сакун В.А., про звільнення (відстрочення) від сплати судового збору за подання заяви про грошові вимоги до боржника відхилити.

Залишити без руху спільну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ), ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ), ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 ), ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_7 ), ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 ), ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 ), ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 ), ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 ), ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 ), ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 ), ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 ), від імені яких діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 6126/26 від 29.10.2026)

Встановити заявнику п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду:

- доказів сплати судового збору кожним із заявників у сумі 5324,80 грн;

- відомостей про наявність заставного майна боржників, яке є забезпеченням вимог; інформації про заінтересованість кожного із кредиторів стосовно боржника.

Роз`яснити, що неусунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, має наслідком повернення такої заяви з грошовими вимогами до боржника заявникові.

Згідно з частиною 3 статті 46 КУзПБ повернення заяви з підстав, передбачених цією статтею, не перешкоджає повторному зверненню до суду у цій же справі, якщо порушення усунуто.

Ухвала набрала сили з дня її прийняття (підписання) 02.11.2026 і оскарженню не підлягає.

Суддя Н.В. Величко