Рішення № 141087918, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2177/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Сільницький І.В. на підставі ордеру;

Від відповідачів: Барбул О.О. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Опентек» до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Арте аудит» про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Опентек» (далі ТОВ «Опентек») звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ), товариства з обмеженою відповідальністю «Арте аудит» (далі ТОВ «Арте аудит») про визнання недійсним договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що між відповідачами було укладено договір про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 з метою проведення аудиторської перевірки повного пакету документації ТОВ «Опентек», у якому ТОВ «Арте аудит» було запевнено ОСОБА_1 , яка є учасником ТОВ «Опентек», про право товариства проводити обов`язковий аудит, що не відповідає дійсності, оскільки в Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності такі відомості відсутні. В укладеному договорі сторонами також було передбачено, що ТОВ «Арте аудит» має провести аудиторську перевірку, яка у розумінні Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» не є аудиторською послугою та не створює для позивача обов`язку надавати доступ до документів.

ТОВ «Опентек» наголошує, що укладення між відповідачами спірного договору про проведення аудиторської перевірки суперечить положенням ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», згідно з якою учаснику товариства надано право вимагати виключно проведення аудиту фінансової звітності товариства. При цьому право учасника товариства ініціювати проведення аудиторської перевірки як окремого виду послуг чинним законодавством взагалі не передбачено. Крім того, позивач стверджує, що проведення обов`язкового аудиту фінансової звітності ТОВ «Опентек» може здійснюватися виключно за рішенням вищого органу управління товариства.

Недотримання вимог спеціального законодавства у сфері аудиторської діяльності та встановленого законом порядку укладення та виконання договору, а також відсутність у ТОВ «Арте аудит» належного обсягу повноважень для проведення аудиту фінансової звітності, за переконанням позивача, має наслідком недійсність спірного правочину.

Ухвалою суду від 15.06.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

30.06.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення заявленого позову з наступних підстав. З метою реалізації права на отримання інформації про господарську діяльність ОСОБА_1 у 2024-2026 роках зверталася до ТОВ «Опентек» із вимогами про надання документів, які в порушення вимог чинного законодавства були задоволені позивачем частково. Відповідачем наголошено, що договір про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 був укладений з урахуванням наявного в учасника товариства права, передбачено ст.41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», на проведення аудиту фінансової звітності товариства із залученням аудитора. Після укладення вказаного договору ТОВ «Арте аудит» направило на адресу позивача запити про надання документів та інформації для проведення аудиту та узгодження процедури проведення аудиту, від отримання яких ТОВ «Опентек» відмовилося, що стало підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом до ТОВ «Опентек» про зобов`язання вчинення дій (справа №916/1506/26). Таким чином, як вважає відповідач, даний позов був пред`явлений позивачем саме у зв`язку з поданням позову у межах справи №916/1506/26 з метою затягування розгляду справи. ОСОБА_1 також наголошено, що такі поняття як аудит, аудиторська перевірка, аудит фінансової звітності є тотожними термінами, а, отже, доводи позивача про укладення договору з порушенням вимог чинного законодавства є безпідставними.

30.06.2026 до суду від ТОВ «Арте аудит» надійшов відзив на позов, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову. Відповідачем було визнано наявність у договорі помилки у зв`язку із вказівкою на наявність у товариства права на проведення обов`язкового аудиту. Водночас відповідачем було зазначено, що вказана інформація була перенесена в договір із шаблону договору, розроблено в період наявності у товариства права на проведення обов`язкового аудиту. Так, з метою виправлення зазначеної помилки між відповідачами було укладено додаткову угоду до договору. При цьому відповідачем було наголошено, що договір був укладений між сторонами у відповідності з нормами чинного законодавства у зв`язку з чим підстави для визнання його недійсним відсутні.

13.07.2026 до суду від ТОВ «Опентек» надійшли відповіді на відзиви. Позивач зазначає, що більшість наведених ОСОБА_1 доводів не стосуються жодної з підстав заявленого позову, а, отже, відповідач намагається змінити предмет судового розгляду, перевівши його із площини оцінки дійсності спірного договору у площину дослідження корпоративних відносин між учасником товариства та самим товариством. Укладення між відповідачами додаткової угоди до договору, за переконанням позивача, свідчить про фактичне визнання ТОВ «Арте аудит» невідповідності спірного договору вимогам закону. Крім того, позивач наполягає на обґрунтованості наведених у позовній заяві підстав для визнання договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

29.11.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації створення ТОВ «Опентек», учасником якого наразі є, в тому числі, ОСОБА_1 , якій належить 50% від розміру статутного капіталу товариства.

Згідно з п. п.5.1.5 п. 5.1 Статуту ТОВ «Опентек», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №1 від 17.06.2020, учасники товариства мають право отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, стану його майна. На письмову вимогу учасника товариство зобов`язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його фінансово-господарську діяльність, протоколи зборів, протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги учасника.

Відповідно до балансу (звіту про фінансовий стан) ТОВ «Опентек» станом на 31.12.2022 середня кількість працівників товариства становила 255 осіб, балансова вартість активів - 341 472 000,00 грн. При цьому згідно з наявними в матеріалах справи звітами станом на 31.12.2023 середня кількість працівників товариства становила 174 особи, балансова вартість активів - 241 359 000,00 грн; станом на 31.12.2024 середня кількість працівників товариства становила 147 осіб, балансова вартість активів - 196 748 000,00 грн.

04.11.2025 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «Опентек» з вимогою про надання інформації та документів щодо фінансово-господарської діяльності товариства за 2019-2025 роки. Вказана вимогам була отримана директором 04.11.2025, що підтверджується відміткою про її отримання.

Листом №91-1/25 від 18.11.2025 ТОВ «Опентек» у відповідь на вимогу від 04.11.2025 було надано відповідачу копії документів на 850 аркушах.

02.12.2025 ОСОБА_1 повторно звернулася до директора ТОВ «Опентек» з вимогою про надання інформації та документів щодо фінансово-господарської діяльності товариства за 2019-2025 роки. Вказана вимогам була отримана директором 03.12.2025, що підтверджується відміткою про її отримання. У відповідь на повторний запит ТОВ «Опентек» листом (без дати) було відмовлено у наданні частини запитуваних документів, а також повідомлено про направлення частини документів після їх підготування та систематизації.

20.01.2026 між ТОВ «Арте аудит» (Виконавець), який включений до Переліку аудиторських фірм, які відповідають критеріям для проведення обов`язкового аудиту на підставі Реєстра аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності (розділ «Суб`єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов`язковий аудит фінансової звітності») згідно з вимогами Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258-VIII, та ОСОБА_1 як учасника (засновника) ТОВ «Опентек» (Замовник) було укладено договір про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених договором, Замовник призначає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання здійснити за плату аудиторську перевірку повного пакету документації ТОВ «Опентек» за 2019-2025 звітні роки з метою висловлення аудитором думки про те, чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан Замовника на відповідні дати фінансової звітності, його фінансові результати та рух грошових коштів за рік, що закінчився на зазначену дату, відповідно до Національних стандартів положень бухгалтерського обліку (далі - завдання з аудиту).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 аудит фінансової звітності проводиться у відповідності до Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг, виданих Радою з Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості (РМСАНВ) у 2021 році, затверджених в якості національних стандартів аудиту рішенням АПУ (далі - МСА), вимоги яких є обов`язковими для Виконавця та Замовника. МСА вимагають, щоб аудиторська перевірка була спланована та проведена з метою одержання достатньої впевненості в тому, що фінансова звітність Замовника не містить суттєвих викривлень внаслідок помилки або шахрайства. Аудит передбачає виконання аудиторських процедур для отримання аудиторських доказів щодо сум і розкриття у фінансовій звітності. Вибір процедур залежить від судження аудитора включно з оцінкою ризиків суттєвого викривлення фінансової звітності внаслідок шахрайства або помилки. Оцінюючи ризики, аудитор розглядає ті аспекти внутрішнього контролю, що стосуються складання Замовником фінансової звітності для розробки аудиторських процедур, які відповідають обставинам, а не з метою висловлення думки щодо ефективності внутрішнього контролю. Аудит буде включати також оцінку відповідності використаної Замовником облікової політики, прийнятність облікових оцінок, зроблених управлінським персоналом, та загального подання фінансової звітності.

Відповідальністю аудитора за договором є висловлення думки щодо зазначеної у п.п.1.1 договору фінансової звітності Замовника на основі результатів аудиту. Питання складності, часу або передбачуваних витрат саме по собі не є обґрунтованою підставою для того, щоб аудитор не виконав аудиторську процедуру, для якої немає альтернативи, або задовольнився менш ніж переконливими доказами (п. 2.7 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026).

Згідно з п.п. 3.1.1 п. 3.1 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 Виконавець зобов`язаний якісно та вчасно провести аудиторську перевірку у відповідності до умов договору.

Положеннями пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 передбачено, що Виконавець має право самостійно визначати форми і методи проведення аудиту у відповідності до МСА, чинного законодавства України, умов договору; мати вільний та необмежений доступ до всіх первинних бухгалтерських документів, облікових даних та записів, комп`ютерних баз даних, будь-якої іншої інформації та отримувати необхідну інформацію та документи (копії документів), які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у управлінського персоналу товариства, або у Замовника, так і у третіх осіб, а також вільний доступ до працівників товариства. Треті особи, які мають у своєму розпорядженні документи стосовно предмета перевірки, зобов`язані надати їх на вимогу Виконавця. Зазначена вимога повинна бути офіційно засвідчена Замовником або управлінським персоналом товариства у спосіб, який визначається Виконавцем. Виконавець має право перевіряти та бути присутнім при перевірках наявності майна, грошей, цінностей, вимагати від управлінського персоналу товариства проведення контрольних оглядів, замірів виконаних робіт, визначення якості продукції щодо яких здійснюється аудиторська перевірка, отримувати необхідні пояснення в письмовій чи усній формі від управлінського персоналу, будь-яких категорій працівників товариства, та, за потреби тих, кого наділено найвищими повноваженнями.

Відповідно до п. 3.3 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 згідно вимог Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258-VIII, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV та Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII управлінський персонал ТОВ «Опентек» зобов`язаний:

- нести відповідальність за достовірність та повноту фінансової звітності, іншої фінансової інформації та документів, що надаються Виконавцю для проведення аудиторської перевірки;

- у строки погоджені сторонами, у межах терміну перевірки, відповідно до запитів Виконавця, надати останньому засновницькі документи, фінансову, податкову та внутрішньогосподарську (управлінську) звітність, фінансові плани, кошториси, первинну бухгалтерську документацію, облікові регістри, комп`ютерні бази даних, договори, а також інші документи та будь-яку повну і достовірну інформацію (включно із тією, що становить комерційну таємницю ТОВ «Опентек»), необхідну Виконавцю для проведення аудиторської перевірки в повному обсязі і в термін, встановлений договором;

- надати Виконавцю, у межах терміну перевірки, можливість перевіряти наявність основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, будь-яких інших активів (незалежно від місць їх фактичного знаходження) і зобов`язань, в тому числі шляхом проведення вибіркових інвентаризацій;

- відповідно до запитів Виконавця надавати останньому в усній чи письмовій формі (на розсуд Виконавця) пояснення, відповіді, що стосуються предмету аудиторської перевірки, в тому числі, письмові запевнення управлінського персоналу (МСА 580 «Письмові запевнення») та письмові підтвердження управлінського персоналу (МСА 500 «Аудиторські докази») тощо.

Відповідно до п. 4.1 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 розмір винагороди за проведення аудиту визначається з врахуванням часу, який необхідний для якісного виконання аудиту, належного рівня навичок, знань, професійної кваліфікації та ступеню відповідальності аудитора. Час, необхідний для виконання аудиту, визначається через трудомісткість (в людино-годинах), а інші складові (рівень навичок, знань, професійної кваліфікації) через вартість 1 (однієї) людино-години роботи відповідної категорії персоналу Виконавця. Розмір винагороди за аудиторську перевірку, що проводиться згідно п. 1.1 договору, буде визначатися як сума добутків трудомісткості аудиторської перевірки в розрізі категорій персоналу Виконавця та вартості однієї людино-години роботи відповідної категорії персоналу Виконавця, що становить 154 000,00 грн.

Пунктом 5.1 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 передбачено, що термін аудиторської перевірки за договором встановлений до 15.03.2026 року. Термін аудиторської перевірки за договором є датою, на яку Виконавець має завершити всі аудиторські процедури та, відповідно, отримати достатні та прийнятні докази, на яких буде ґрунтуватися думка аудитора щодо фінансової звітності.

Відповідно до п. 5.11 договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 на дату, зазначену у п. 5.1 договору, Виконавець складає та надає (направляє) Замовнику підписаний остаточний варіант аудиторського звіту в 2 (двох) примірниках та акт приймання-передачі результатів аудиту в 2 (двох) примірниках та надає (направляє) управлінському персоналу ТОВ «Опентек» остаточний варіант аудиторського звіту в 1 (одному) примірнику. Виконавець має право на власний розсуд, проте не зобов`язаний, долучити до вказаних вище в цьому пункті договору документів листи, письмові звіти, що надавалися протягом аудиторської перевірки, або додати узагальнюючий звіт, що стосується результатів аудиту.

Графік проведення аудиторської перевірки викладений відповідачами у додатку №1 до договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026.

22.01.2026 ОСОБА_1 звернулася до директора ТОВ «Опентек» із запитом про забезпечення можливості проведення аудиту згідно з договором про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, копія якого була додана до запиту. Вказаний запит був отриманий директором товариства 25.01.2026, що підтверджується відміткою про її отримання.

ТОВ «Арте аудит» після укладення договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 зверталося до ТОВ «Опентек» із листом про надання інформації та документів, який був направлений засобами поштового зв`язку 16.02.2026, що підтверджується листом з описом вкладення та накладною. Докази вручення або надання позивачем відповіді на вказаний лист в матеріалах справи відсутні.

10.03.2026 між ТОВ «Арте аудит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, якою сторони продовжили строк перевірки фінансової звітності до 01.07.2026, строк дії договору до 31.07.2026.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.05.2026 було відкрито провадження у справі №916/1506/26 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Опентек» про зобов`язання надати інформацію і документи щодо фінансово-господарської діяльності товариства за 2019-2025 роки.

Згідно з витягом з Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності №2651122583805 від 26.05.2026 інформація про внесення відомостей про ТОВ «Арте аудит» до розділу «Суб`єкти аудиторської діяльності, які мають право проводити обов`язковий аудит фінансової звітності» Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності відсутня.

26.06.2026 між ТОВ «Арте аудит» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №2 до договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, якою сторони продовжили строк перевірки фінансової звітності до 01.10.2026, строк дії договору до 30.11.2026. При цьому у зв`язку з виявленням механічної помилки (описки) у шапці договору сторонами було внесено зміни до відомостей про Виконавця та викладено її у наступній редакції: ТОВ ТОВ «Арте аудит» включена до Переліку аудиторських фірм, які відповідають критеріям для проведення аудиту на підставі Реєстру аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності (розділ «Суб`єкти аудиторської діяльності»), згідно з вимогами Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258 VIII (далі Виконавець). Крім того, сторонами було викладено додаток №1 до договору у новій редакції.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявленого ТОВ «Опентек» позову є вимоги про визнання недійсним договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, укладеного між ТОВ «Арте аудит» та ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на укладення між відповідачами договору, предметом якого є надання аудиторської перевірки, право на проведення якої на вимогу учасника згідно із Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» не передбачено. При цьому позивачем наголошено, що незважаючи на відсутність визначення у законодавстві поняття аудиторська перевірка, підстави для висновку про укладення між відповідачами договору, предметом якого є саме аудит фінансової звітності, відсутні.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 та інших).

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Господарським судом під час вирішення цього спору було встановлено, що ОСОБА_1 належить 50% статутного капіталу ТОВ «Опентек», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також положеннями Статуту ТОВ «Опентек», затвердженого рішенням загальних зборів учасників, яке оформлено протоколом №1 від 17.06.2020.

Права учасників господарського товариства закріплені в ст. 116 ЦК України, відповідно до пунктів 1, 5 якої учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Подібні права учасника товариства закріплено у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII (зі змінами), ст. 5 якого передбачено право учасника брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства; отримувати інформацію про господарську діяльність товариства. Право учасника ТОВ «Опентек» отримувати інформацію про господарську діяльність товариства, стану його майна також передбачено у п. 5.1.5 п. 5.1 Статуту ТОВ «Опентек».

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг. Витрати, пов`язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства. Виконавчий орган товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства зобов`язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.

Випадки обов`язкового проведення аудиту фінансової звітності товариства та порядок оприлюднення аудиторського висновку встановлюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (ч. 5 ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Право учасника товариства звернутись з вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, натомість, обов`язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону (подібний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 904/2194/17, у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 908/522/20, від 07.10.2021 у справі № 910/9339/20).

Верховний Суд у постанові від 29.11.2021 у справі №922/3873/20 зазначив, що аналіз положень ст. 41 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» дає підстави для висновку про те, що для ініціації аудиту фінансової звітності товариства необхідна наявність сукупності таких умов: наявність в учасника-ініціатора 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (1); укладення таким учасником з незалежним аудитором (аудиторською фірмою) договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства (2); зазначення в такому договорі обсягу аудиторських послуг (3).

Таким чином, наявність у ОСОБА_1 50% статутного капіталу ТОВ «Опентек» надає відповідачу право на проведення аудиту фінансової звітності товариства. З метою реалізації зазначеного права між відповідачами було укладено договір про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, предметом якого згідно з п. 1.1 договору є здійснення ТОВ «Арте аудит» за плату аудиторської перевірки повного пакету документації ТОВ «Опентек» за 2019-2025 звітний рік з метою висловлення аудитором думки про те, чи фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан. При цьому п. 5.11 договору сторонами було передбачено, що результати виконання завдання з аудиту викладаються у формі аудиторського звіту.

Позов про визнання договору недійсним був пред`явлений ТОВ «Опентек» до суду 29.05.2026, тобто вже після пред`явлення ОСОБА_1 позову у межах справи №916/1506/26 про зобов`язання надати інформацію і документи щодо фінансово-господарської діяльності товариства за 2019-2025 роки, провадження у якій було відкрито 11.05.2026. При цьому, як було встановлено судом, копія договору надавалася позивачу разом із запитом відповідача від 22.01.2026, який був отриманий позивачем 25.01.2026.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ( ч. ч. 2-3 ст. 13 ЦК України).

Правові засади аудиту фінансової звітності, провадження аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» від 21.12.2017 № 2258-VIII (зі змінами).

Аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність»).

Аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності, комбінованої фінансової звітності) (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність»).

Обов`язковий аудит фінансової звітності - аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб`єктів господарювання (їх груп), утворень без статусу юридичної особи, які відповідно до законодавства зобов`язані оприлюднити або надати таку фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність), користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, а також комбінованої (субконсолідованої) фінансової звітності банківських груп та небанківських фінансових груп, інших утворень, які відповідно до законодавства зобов`язані надати таку звітність разом зі звітом суб`єкта аудиторської діяльності, що проводиться суб`єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом (п. 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність»).

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

За частинами 3, 4 ст. 213 ЦК України, застосовними до тлумачення договорів згідно зі ст.637 ЦК України, при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Господарський суд за результатом оцінки змісту договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026, у якому чітко передбачено укладення такого договору з боку Кочмар С.В. як учасника (засновника) ТОВ «Опентек» з метою перевірки повного пакету документації ТОВ «Опентек» за 2019-2025 звітні роки, доходить висновку про укладення між відповідачами договору, предметом якого є саме аудит фінансової звітності товариства.

Доводи ТОВ «Опентек» про укладення між відповідачами договору аудиторської перевірки, визначення якої чинним законодавством не надано, що, відповідно, виключає висновок про укладення договору для проведення аудиту фінансової звітності, господарським судом оцінюються критично.

Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність» не надає визначення поняття аудиторської перевірки, а, отже, в такому випадку зміст договору має встановлюватися за результатом оцінки всіх його положень. Проте ТОВ «Опентек» не було доведено ні обставини включення відповідачами до договору умов, які не відповідають вимогам вказаного Закону або іншого нормативно-правового акта, які і не доведено порушення його прав в результаті використання відповідачами саме зазначеного терміну.

При цьому господарський суд зазначає, що включенням до преамбули договору відомостей про право ТОВ «Арте аудит» проводити обов`язковий аудит не є достатнім для висновку про укладення між відповідачами договору №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 з метою проведення обов`язкового аудиту фінансової звітності ТОВ «Опентек», випадки та умови проведення якого встановлюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З урахуванням наведеного господарський суд доходить висновку про відсутність передбачених законом підстав для визнання договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026 недійсним у зв`язку з недоведеністю ТОВ «Опентек» порушення відповідачами вимог чинного законодавства. Крім того, господарський суд також враховує, що ТОВ «Опентек» не було доведено порушення будь-яких прав товариства в результаті укладення спірного договору.

Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 910/5958/20 наголосив, що у розгляді позову про визнання недійсним оспорюваного правочину суд повинен вирішувати питання про спростування презумпції правомірності правочину та має встановити не лише наявність підстав, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене цивільне право або інтерес особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.

Господарський суд зазначає, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Таким чином, ТОВ «Опентек», реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з даним позовом, зобов`язано довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

В порушення закріплених приписами ГПК України правил доказування, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, ТОВ «Опентек» не було доведено (підтверджено) в установленому законом порядку порушення його прав в результаті укладення спірного договору.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

З урахуванням висновків, до яких суд дійшов за результатом вирішення спору, суду не вбачається за необхідне надавати оцінку іншим доводам сторін.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявленого товариством з обмеженою відповідальністю «Опентек» позову до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «Арте аудит» про визнання недійсним договору про проведення аудиту №20/01/26-ОПТ від 20.01.2026.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні заявленого позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 29 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна