Рішення № 141087916, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3131/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Кучер Д.М. на підставі довіреності;

Від відповідача: Молодецький Р.А. на підставі ордеру;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» до Одеського морехідного фахового коледжу морського та рибопромислового флоту імені Олексія Соляника про стягнення 692 193,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі ДП «Укрінтеренерго») звернулося до господарського суду з позовною заявою до Одеського морехідного фахового коледжу морського та рибопромислового флоту імені Олексія Соляника (далі Коледж) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 692 193,38 грн, яка складається із суми боргу за поставлену електричну енергію протягом лютого-березня 2021 року, лютого 2024 року та грудня 2024 року у розмірі 475 976,18 грн, збитків від інфляції у розмірі 92 850,28 грн, пені у розмірі 24 539,08 грн, 15% річних у розмірі 98 827,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, оригінал якого, як було зазначено у позові, наявний у позивача.

Ухвалою суду від 04.08.2026 дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

21.08.2026 до суду від Коледжу надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив розглянути справу за правилами загального позовного провадження, продовжити відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву на 15 днів з дати надання позивачем оригіналів документів (зокрема оригіналу договору про реструктуризацію заборгованості № 44/4-14 від 06.02.2025) для огляду у судовому засіданні.

Крім того, 21.08.2026 до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування у позивача оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви у справі, а саме: договору про реструктуризацію заборгованості № 44/4-14 від 06.02.2025 з додатками; оригіналів актів купівлі-продажу за спожиту електричну енергію за лютий-березень 2021 року, лютий 2024 року, грудень 2024 року, для їх безпосереднього огляду та дослідження у судовому засіданні за участю представників сторін.

Ухвалою від 26.08.2026 судом було частково задоволено заявлені Коледжем клопотання, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, витребувано у ДП «Укрінтеренерго» оригінал договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 з додатком (розрахунок майнових втрат) для їх огляду у підготовчому засіданні 21.09.2026, продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на позов на 10 (десять) календарних днів з дня вручення ухвали суду, встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив.

07.09.2026 до суду від Коледжу надійшов відзив на позов, у якому відповідач повністю заперечує проти задоволення заявленого позову з наступних підстав. Наданий відповідачем примірник договору від імені відповідача нібито був підписаний колишнім керівником, який був звільнений з посади у серпні 2025 року. Після отримання претензії позивача про погашення заборгованості в досудовому порядку Коледжем було встановлено відсутність оригіналу або копії договору, а також первинної документації, що стала підставою для укладення договору. Про вказану обставину відповідач листом від 31.07.2026 повідомив позивача, у якому відповідач також просив одночасно надати належним чином завірені копії укладених угод, актів купівлі-продажу та підтвердження їх поштового вручення відповідачу. Проте вказаний лист був залишений ДП «Укрінтеренерго» без відповіді та реагування. Відсутність бюджетних асигнувань та невиконання процедури взяття бюджетних зобов`язань за договором, як вважає відповідач, унеможливлює здійснення будь-яких виплат за вказаним договором. При цьому відповідач звертає увагу на наявність у нього у грудні 2024 року іншого постачальника електричної енергії.

10.09.2026 до суду від ДП «Укрінтеренерго» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наполягає на задоволенні заявленого позову. Зміна керівництва Коледжу та інших відповідальних осіб не звільняє відповідача від обов`язку виконання зобов`язань за договором ініціатором укладення якого виступав саме Коледж. Крім того, позивач наголошує, що відсутність у відповідача коштів не може бути підставою для невиконання взятих на себе зобов`язань за договором. ДП «Укрінтеренерго» зазначає, що твердження відповідача про ненадання відповіді не відповідає дійсності, оскільки відповідь була надана листом від 05.08.2026. При цьому позивач звертає увагу на помилкове ототожнення відповідачем оператора системи розподілу, на користь якого відповідачем було сплачено кошти у грудні 2024 року, від постачальника електричної енергії.

14.09.2026 до суду від ДП «Укрінтеренерго» на виконання вимог ухвали від 26.08.2026 надійшло клопотання, у якому позивачем було повідомлено, що оригінал договору про реструктуризацію заборгованості у паперовій формі у позивача відсутній. Так, після підписання договору зі сторони ДП «Укрінтеренерго» другий примірник договору у паперовій формі відповідачем позивачу повернутий не був. Натомість відповідачем було надіслано на електронну адресу позивача скановану копію договору, яка містила підпис відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

03.02.2025 Коледж звернувся до ДП «Укрінтеренерго» із листом №14/25 про укладення договору про реструктуризації наявної заборгованості у зв`язку з чим відповідач просив надати проєкт угоди для підписання.

06.02.2025 між ДП «Укрінтеренерго» (Постачальник) та Коледжем (Споживач), від імені якого на підставі наказу № 124/к від 25.11.2024 та Статуту діяв Мозолєв В.І., було підписано договір про реструктуризацію заборгованості №44/4-14, відповідно до п. 1.2 якого сторони підтверджують, що у Споживача перед Постачальником станом на дату укладення цього договору існує заборгованість за договором (договорами) про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за лютий-березень 2021 року, лютий 2024 року та грудень 2024 року на загальну суму 692 193,38 грн, в тому числі майнові втрати Постачальника (інфляція та 15% річних) та/або штрафних санкцій (штраф, пені), нарахованих відповідно до положень Комерційної пропозиції на суму 216 217,20 грн, з яких інфляційні нарахування (втрати) становлять 92 850,28 грн (розрахунок станом на 31.12.2024), 15% річних - 98 827,84 грн (розрахунок станом на 04.02.2025), пеня - 24 539,08 грн (станом на 23.02.2022).

Постачальник надає Споживачу розстрочку на погашення заборгованості з дня підписання цього договору до 10.03.2025, а Споживач зобов`язується погасити заборгованість, зазначену в п. 1.2. цього договору шляхом перерахування грошових коштів на зазначені Постачальником рахунки та здійснювати оплату спожитої електроенергії в порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (п. 2.2 договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025).

Згідно з п. 7.1 договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 10.03.2025, але в будь-якому разі до повного виконання Споживачем зобов`язань за цим договором.

Розрахунок майнових втрат Постачальника є додатком до договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, який також наявний в матеріалах справи.

Договір про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 був підписаний шляхом направлення його сканованого примірника на електронну пошту відповідача, який після його підписання відправив примірник такого договору на електронну пошту позивача, що підтверджується наданими позивачем знімками екрана з електронної пошти від 05.02.2025 та від 06.02.2025.

16.06.2025 ДП «Укрінтеренерго» звернулося до Коледжу з листом №44/11-2474/пон про погашення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 на загальну суму 692 193,38 грн. До зазначеного листа позивачем було додано листи АТ «ДТЕК Одеські електромережі», скриншоти із системи ДАТАХАБ, копії договорів про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» за окремі періоди, підтвердження вручення засобами поштового зв`язку документів для оплати за окремі періоди тощо. Вказана заява з додатками була направлена на електронну пошту.

Наказом Департамента освіти і науки Одеської обласної військової адміністрації №58/к від 27.06.2025 виконувачем обов`язків начальника Коледжу було призначено Лунгула В.В. строк виконання повноважень якого в подальшому був продовжений згідно з наказом №70к від 26.06.2026.

Листом №14/337 від 31.07.2026 Коледж у відповідь на вимогу ДП «Укрінтеренерго» просив надати належним чином завірені копії укладених угод, актів купівлі-продажу та підтвердження їх поштового вручення відповідачу.

Листом № 44/10-238/пон від 05.08.2026 ДП «Укрінтеренерго» у відповідь на лист відповідача від 31.07.2026 повідомило, що вичерпна відповідь на питання відповідача вже була надана листом №44/11-2474/пон від 16.06.2025. При цьому позивачем було повідомлено про пред`явлення позову у межах справи №916/3131/26.

Листом №02-11-06/2122 від 02.09.2026 Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області у відповідь на лист Коледжу повідомило, що шляхом візуального перегляду даних в системі АС «Є-Казна» встановлено, що у 2025 році бюджетні зобов`язання за договором про реструктуризацію заборгованості від 06.02.2025 №44/4-14 Коледжем не бралися.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого ДП «Укрінтеренерго» позову є вимоги про стягнення з Коледжу заборгованості у загальному розмірі 692 193,38 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025.

Натомість Коледж заперечує проти задоволення заявленого позову, посилаючись на відсутність у нього такого договору, що стало підставою для звернення відповідача до суду із клопотанням про витребування оригіналу доказу у порядку ст. 91 ГПК України.

Законом України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 № 2019-VIII визначено правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Згідно з ч. ч. 6, 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, врегульовані Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (зі змінами, далі Правила).

Згідно з п. 3.4.2 глави 3.4 розділу III Правил постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам, зокрема, у разі: необрання споживачем електропостачальника після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником.

ДП «Укрінтеренерго» згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р (зі змінами) визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року.

У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою укладають договір про реструктуризацію заборгованості та оформлюють графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. Такий договір укладається відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та діє до повного виконання сторонами зобов`язань за основним договором (п. 4.24 розділу IV Правил, в редакції чинній на дату підписання договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025).

Предметом заявленого ДП «Укрінтеренерго» позову є вимоги про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, тобто договором, який укладається з метою погашення наявної у споживача заборгованості за спожиту електричну енергію. При цьому будь-які інші докази, тобто безпосередньо договір про постачання електричної енергії, рахунки, акти, докази їх направлення відповідачу, ДП «Укрінтеренерго» суду надані не були.

Господарський суд зазначає, що наявність укладеного між постачальником та споживачем договору про реструктуризацію заборгованості звільняє постачальника від обов`язку доводити обсяг та вартість спожитої електричної енергії, якщо сторонами було зафіксовано їх розмір у договорі. В іншому випадку постачальник має надати як докази укладення договору про постачання електричної енергії, так і докази споживання відповідачем електричної енергії, її вартості та суми боргу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Таким чином, у господарському судочинстві реалізується принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формулювання змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд у постанові від 25.02.2026 у справі № 922/4571/14 (922/4018/24) зазначив, що формування змісту й обсягу своїх вимог є диспозитивним правом учасника судового процесу, кожен з яких сам визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави звернення до суду. При цьому тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів. Суд не може вийти за межі заявлених йому вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет поданої йому заяви (позову, клопотання, скарги).

Враховуючи закріплений у господарському судочинстві принцип диспозитивності, господарський суд доходить висновку, що оцінка заявленим ДП «Укрінтеренерго» позовним вимогам має здійснюватися виключно у межах доводів позивача.

Згідно з ч. ч. 5, 6 ст. 91 ГПК України учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) наведено висновок, відповідно до якого тлумачення статті 91 ГПК України свідчить, що наведеною нормою визначено загальні вимоги щодо письмових доказів у справі та врегульовано, що якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги. Такий наслідок неподання для огляду оригіналу письмового доказу є імперативним, а отже, для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу цього письмового документа (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19, постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі № 910/17281/21). Судам під час оцінки письмових доказів у справі належить врахувати, що у разі сумнівів в учасника справи чи суду у відповідності поданих одним із учасників справи копій (електронних копій) письмових доказів оригіналу, суд може витребувати у відповідної особи оригінали цих доказів, неподання яких зумовлює наслідком неврахування їх судом як доказів у справі.

На підтвердження виникнення у Коледжу невиконаного зобов`язання ДП «Укрінтеренерго» було надано суду копію договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, оригінал якого, як було повідомлено позивачем в процесі вирішення спору у паперовій формі у позивача відсутній, відповідачем на адресу позивача не направлявся. Таким чином, зі змісту повідомлення позивача, а також наданих знімків екрана з електронної пошти, можна встановити, що договір в паперовій формі сторонами в принципі не підписувався.

Господарський суд зазначає, що в контексті ст. 91 ГПК України відсутність оригіналу письмового доказу не є безумовною підставою для його неврахування судом. При цьому у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість врахування копії договору, то у такому разі суд буде виходити з обставини укладення договору між сторонами.

Водночас за результатом вирішення цього спору, суд, враховуючи відсутність у сторін оригіналу договору у паперовій формі, а також не підписання паперового примірника взагалі, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

.Нормами ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 180 Господарського кодексу України (далі ГК України, чинного на дату підписання договору №44/4-14 від 06.02.2025) деталізовано істотні умови господарського договору, зокрема, частинами першою, третьою та четвертою визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

.Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Укладення договору - це процес погодження сторонами всіх його умов, що є істотними для його реалізації. Він передбачає і надання своєї пропозиції, і прийняття пропозиції іншої сторони (якщо це не договір приєднання). Договір, як правило, складається у формі єдиного документа.

За загальним правилом при укладенні договору в обов`язковому порядку має бути наявний ряд складових, таких як: наявність взаємної згоди щодо усіх істотних умов договору, надання пропозиції щодо укладення (оферта) - прийняття пропозиції (акцепт), зазначення сторонами місця і часу, моменту, з якого договір вважається укладеним, а також інші особливості за певними видами договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України ).

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Нормами ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях. Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це. Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною. Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний. Крім того, сторони можуть домовитись укласти договір у певній формі, тоді він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми.

Отже, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проєкту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом.

Господарським судом було встановлено, що саме ДП «Укрінтеренерго» після отримання листа відповідача №14/25 від 03.02.2025 направило на електронну адресу відповідача проєкт підписаного договору, що було підтверджено позивачем у клопотанні про долучення доказів, поданому на виконання ухвали суду від 26.08.2026. Таким чином, на ДП «Укрінтеренерго» як особу, якою було зроблено оферту про укладення договору (направлено проєкт договору), покладався обов`язок направити паперовий примірник договору на адресу відповідача засобами поштового зв`язку.

Згідно з п. 7.1 договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 10.03.2025, але в будь-якому разі до повного виконання Споживачем зобов`язань за цим договором.

З урахуванням наведеного, враховуючи п. 7.1 договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, за змістом якого укладення такого договору пов`язуються з підписанням такого договору сторонами, господарський суд доходить висновку про недоведеність позивачем належними та допустимими доказами обставин передачі (направлення) відповідачу підписаного зі свого боку примірника оригіналу договору, а, отже, відсутні підстави стверджувати, що відповідач підтвердив прийняття пропозиції ДП «Укрінтеренерго» про укладення договору відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України шляхом підписання такого договору та повернення підписаного з його сторони примірника оригіналу договору позивачу. Позиція суду з цього питання відповідає висновкам, до яких дійшов Верховний Суд у постанові від 29.05.2024 у справі № 910/6103/23.

Господарський суд враховує, що у постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, від 23.06.2022 у справі №917/1951/19, викладено правові висновки про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відсутність в матеріалах справи доказів виконання сторонами зобов`язань за договором про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025 виключає підстави для висновку про укладення такого договору незважаючи на його не підписання сторонами у паперовій формі.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи недоведеність ДП «Укрінтеренерго» обставин укладення договору про реструктуризацію заборгованості №44/4-14 від 06.02.2025, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених позивачем вимог до Коледжу у повному обсязі.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку про правомірність та законність відмови у задоволенні заявленого державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» позову до Одеського морехідного фахового коледжу морського та рибопромислового флоту імені Олексія Соляника про стягнення 692 193,38 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 29 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна