Рішення № 141087920, 19.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/3083/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Гаврилюк І.О. на підставі ордеру;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дайберг» про розірвання договору та стягнення 1 030 256,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області (далі КП «ЖКП «Таїрове») звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Дайберг» (далі ТОВ «Дайберг») про розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 та стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 030 256,64 грн, яка складається із суми основного боргу у розмірі 982 717,32 грн, 3% річних у розмірі 11 857,26 грн, збитків від інфляції у розмірі 35 682,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 в частині оплати вартості наданих послуг, заборгованість за якими станом на 30.06.2026 становила 982 717,32 грн. Систематичне порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в частині оплати вартості наданих послуг, за переконанням позивача, є істотним порушенням умов договору, що є підставою для його розірвання у судовому порядку.

Ухвалою від 10.08.2026 судом було відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

ТОВ «Дайберг» було повідомлено про розгляд даної справи шляхом надсилання всіх ухвал суду до зареєстрованого електронного кабінету відповідача в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ «Дайберг» про розгляд судом даного спору.

Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

02.11.2018 між КП «ЖКП «Таїрове» (Виконавець) та ТОВ «Дайберг» (Споживач) було укладено договір на послуги з водовідведення №63, відповідно до п. 1.1 якого предметом договору є забезпечення Виконавцем надання послуг з водовідведення для Споживача згідно технічних умов від 19.05.2014, та додатка №1 до технічних умов від 19.05.2014 (до договору додається копія) за адресою: 65037, Одеська область, Овідіопольський район, смт Таїрове, ЖБК «Дайберг», ОК «СК «Хуторок», ОК «СК «Едем», ОК «СК «Теремок», а Споживач, в свою чергу, зобов`язується своєчасно сплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами у строки передбачені цим договором.

Згідно з п. п. 2.1 2.3 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 оплата послуг здійснюється до 25 числа періоду, що настає за розрахунковим. Зміна тарифів відбувається за згодою сторін. Повідомлення про зміну тарифів доводиться до Споживача Виконавцем у вигляді додаткової угоди до цього договору. На час укладання зазначеного договору діють наступні тарифи: водовідведення за 1 куб. м. - 5,06 грн.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.7 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 оплата за надані послуги здійснюється за показаннями засобів обліку, які встановлюються Споживачем. Оплата послуг передбачених п.1.1. цього договору здійснюється на розрахунковий рахунок Виконавця до 25 числа поточного місяця за надані послуги минулого місяця.

Умовами пп. 4.2.1 п. 4.2 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 передбачено, що Споживач зобов`язаний сплачувати послуги, передбачені п. 2.1. цього договору, на розрахунковий рахунок Виконавця до 25 (двадцять п`ятого) числа кожного календарного місяця.

У випадку несплати Споживачем послуг, передбачених п.2.1. цього договору, більше ніж 2 (два) місяці Виконавець має право припинити надання послуг з водовідведення Споживачеві (п.п. 4.3.6 п. 4.3 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018).

Згідно з п. 7.1 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 цей договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2028. Договір вважається таким, що продовжений терміном на 1 рік, на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодна зі сторін не заявила про відмову від договору або про його перегляд. Відмова від договору або його перегляд може відбуватися у разі: відсутності потреби в отриманні послуг або відмови Споживача від користування послугами; переходу права власності (користування) на об`єкт до іншої особи; невиконання сторонами умов договору.

26.03.2025 виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області було прийнято рішення №112, яким встановлено для КП «ЖКП «Таїрове» тариф на послугу з централізованого водовідведення у розмірі 34,34 грн за 1 (один) куб. м. з ПДВ, новий тариф вирішено ввести в дію з 01.05.2025.

26.02.2026 виконавчим комітетом Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області було прийнято рішення №105, для КП «ЖКП «Таїрове» тариф на послугу з централізованого водовідведення у розмірі 38,42 за 1 (один) куб. м. з ПДВ, новий тариф вирішено ввести в дію з 01.03.2026.

Листом №158 від 11.03.2026 КП «ЖКП «Таїрове» повідомило відповідача про встановлення рішенням виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №105 від 26.02.2026 нового тарифу у розмірі 38,42 за 1 (один) куб. м. з ПДВ у зв`язку з чим запропоновано відповідачу укласти додаткову угоду до договору.

03.04.2026 КП «ЖКП «Таїрове» звернулося до ТОВ «Дайберг» з листом №191, у якому позивач повідомляв про необхідність погашення заборгованості за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 у розмірі 708 637,70 грн, а також попереджав про намір обмежити надання послуг у зв`язку з наявністю заборгованості. При цьому позивачем було запропоновано підписати новий договір про надання послуг, складений згідно з типовим договором, акт звірки взаємних розрахунків, а також додаткову угоду до договору №63 від 02.11.2018. Вказаний лист з додатками був направлений на адресу відповідача засобами поштового зв`язку, що підтверджується листом з описом вкладення від 22.04.2026 та накладною. Проте направлене на адресу відповідача поштове відправлення було повернуто відправнику неврученим.

На виконання прийнятих на себе зобов`язань за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 КП «ЖКП «Таїрове» було надано відповідачу протягом періоду січня-червня 2026 року послуги на загальну суму 680 326,06 грн, що підтверджується наступними підписаними між сторонами актами наданих послуг: №114 від 31.01.2026 на суму 82 553,36 грн, №360 від 28.02.2026 на суму 119 056,78 грн, №428 від 03.03.2026 на суму 24 553,10 грн, №715 від 31.03.2026 на суму 62 893,54 грн, №980 від 30.04.2026 на суму 103 772,42 грн, №1238 від 31.05.2026 на суму 116 412,60 грн, №1564 від 30.06.2026 на суму 171 084,26 грн. Слід зазначити, що в перших трьох актах вказаний тариф у розмірі 34,34 грн за 1 куб. м. з ПДВ, в наступних - 38,42 за 1 куб. м. з ПДВ.

Згідно з підписаним КП «ЖКП «Таїрове» та ТОВ «Дайберг» актом звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2026 року за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 станом на 30.06.2026 заборгованість за користь позивача становить 982 717,32 грн. При цьому на початок звітного періоду сума боргу відповідача становила 672 695,26 грн, вартість наданих послуг за звітний період склала 680 326,06 грн, сума сплачених відповідачем коштів 370 304,00 грн. Слід зазначити, що в матеріалах справи наявні окремі платіжні доручення про оплату відповідачем вартості наданих послуг.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Предметом заявленого КП «ЖКП «Таїрове» позову є вимоги, пред`явлені до ТОВ «Дайберг» про розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018, стягнення суми основного боргу у розмірі 982 717,32 грн, а також похідні вимоги про стягнення 3% та збитків від інфляції.

Враховуючи обґрунтування КП «ЖКП «Таїрове» заявлених позовних вимог неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 в частині оплати вартості наданих послуг, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовними вимогами про розірвання договору, господарський суд доходить висновку про необхідність, в першу чергу, надання правової оцінки заявленим позивачем вимогами про стягнення заборгованості за надані послуги водовідведення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договору.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 і 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Загальні правила надання послуг визначені ЦК України, ст. 901 якого передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 02.11.2018 між КП «ЖКП «Таїрове» та ТОВ «Дайберг» було укладено договір на послуги з водовідведення №63, на виконання зобов`язань за яким позивачем протягом січня-червня 2026 року було надано відповідачу послуги на загальну суму 680 326,06 грн, що підтверджується підписаними між сторонами актами наданих послуг.

Суд враховує, що за змістом п. п. 2.2 2.3 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 тариф на послуги водовідведення становить 5,06 грн за 1 куб. м. При цьому сторонами було передбачено, що зміна тарифів відбувається за згодою сторін та має бути оформлена додатковою угодою.

В матеріалах справи відсутні підписані сторонами додаткові угоди до договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 про збільшення тарифу до 34,34 грн за 1 куб. м. та до 38,42 за 1 куб. м, розмір якого для КП «ЖКП «Таїрове» був встановлений рішеннями виконавчого комітету Таїровської селищної ради Одеського району Одеської області №112 від 26.03.2025, №105 від 26.02.2026. Проте незважаючи на відсутність підписаних між сторонами додаткових угод про збільшення тарифу відповідачем було підписано акти наданих послуг за січень-червень 2026 року без зауважень.

З викладених обставин, враховуючи підписання ТОВ «Дайберг» актів наданих послуг без зауважень, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018, вартість яких визначена сторонами у відповідних актах.

Зі складеного КП «ЖКП «Таїрове» розрахунку заборгованості можна встановити, що позивачем також заявлено до стягнення заборгованість за попередні періоди, розмір якої станом на 01.01.2026 згідно підписаного акта звірки взаємних розрахунків за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 за перше півріччя 2026 року становила 680 326,06 грн. Водночас господарський суд зазначає, що акти наданих послуг за попередні періоди, на підстави яких суд може встановити обставину надання послуг на вказану суму позивачем суду надані не були.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У ч. 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі №916/3027/21 наголосила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі «ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці». По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище (постанови Верховного Суду у справах № 910/19179/17, № 914/2622/16, № 914/3593/15, № 237/142/16-ц, № 911/205/18).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (див. постанову Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, постанову Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №754/13893/19).

ТОВ «Дайберг» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за перше півріччя 2026 року за договором на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 без зауважень, в процесі вирішення судом цього спору не було надано доказів, які можуть спростувати відсутність заборгованості за надані послуг станом на 01.01.2026 у розмірі 672 695,26 грн.

З урахуванням наведеного, враховуючи закріплений у ГПК України стандарт доказування, згідно з яким наявність певної обставини треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний, господарський суд доходить висновку про доведеність позивачем обставини надання послуг та наявності у відповідача заборгованості, розмір якої станом на становив 672 695,26 грн.

Наведене дозволяє суду дійти висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення заявлених КП «ЖКП «Таїрове» до ТОВ «Дайберг» позовних вимог в цій частині позову шляхом присудження до стягнення суми основного боргу у розмірі 982 717,32 грн, розмір якої розрахований наступним чином: 672 695,26 грн (заборгованість станом на 01.01.2026) + 680 326,06 грн (вартість послуг за січень-червень 2026 року) - 370 304,00 грн (сума сплачених відповідачем коштів) = 982 717,32 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з п. п. 2.1 договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 оплата послуг здійснюється до 25 числа періоду, що настає за розрахунковим.

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України позивачем було заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 11 857,26 грн, збитки від інфляції у розмірі 35 682,06 грн. Слід зазначити, що 3% річних та збитки від інфляції на заборгованість за січень-червень 2026 року позивач нараховує починаючи з 26 числа місяця, наступного за звітним, тобто з 26.02.2026, з 26.03.2026 тощо.

При цьому 3% річних та збитків від інфляції на заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2026, позивач нараховує з 02.01.2026 та з урахуванням обставини зменшення такого боргу у зв`язку з його сплатою відповідачем. Проте правомірність здійснення такого нарахування саме з 02.01.2026 позивачем жодним чином не обґрунтована. Господарський суд зазначає, що до суми боргу, розрахованого станом на 01.01.2026, могла входити заборгованість за надані у грудні 2025 року послуги, а, отже, в такому разі збитки від інфляції та 3% річних також слід розраховувати з 26.01.2026. Водночас оскільки визначити суму боргу за надані у грудні 2025 року послуги не вбачається за можливе, як і перевірити виникнення суми боргу за виключенням вартості наданих у грудні 2025 року послуг, господарський суд доходить висновку, що в такому випадку правомірним буде здійснення розрахунку на всю суму боргу, розраховану станом на 01.01.2026, починаючи з 26.01.2026.

З урахуванням викладеного господарський суд, здійснивши перерахунок 3% річних та збитків від інфляції з урахуванням зазначених вище висновків, а також у межах строків нарахування, визначених позивачем, доходить висновку, що їх розмір становить 10 579,66 грн та 30 548,25 грн відповідно. Наведене має наслідком часткове задоволення заявлених КП «ЖКП «Таїрове» позовних вимог в цій частині позову.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення заявлених КП «ЖКП «Таїрове» вимог до ТОВ «Дайберг» про розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору відповідно до частини 1 статті 611 ЦК, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.

Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини 2 статті 651 ЦК є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин.

Порушення договору на предмет істотності суд оцінює винятково за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору потрібно оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон визначає за допомогою іншої оціночної категорії - «значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала під час укладення договору». Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданих цим порушенням втрат, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Співвідношення завданих порушенням договору втрат із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у яких зазначено, що для застосування частини другої статті 651 ЦК суд має встановити не лише факт порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно істотною є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 918/391/23, від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 наведено висновки про те, що головна ідея, на якій ґрунтується правило частини 2 статті 651 ЦК, полягає у тому, що не будь-яке, а лише істотне порушення умов договору може бути підставою для вимоги про його розірвання або зміну. Неістотні (незначні) порушення умов договору є недостатніми для обґрунтованого та правомірного застосування такого крайнього заходу, як розірвання договору або його зміна в судовому порядку.

Ця ідея спирається на принцип, який називається принципом збереження договору (preservation of contract). Договірні відносини мають підтримуватися, допоки це можливо й економічно доцільно для сторін. Розірвання договору має бути крайнім заходом задля мінімізації витрат, пов`язаних з укладенням та виконанням договору.

За результатом оцінки наведених КП «ЖКП «Таїрове» доводів про наявність підстав для розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018 у зв`язку з істотним порушенням ТОВ «Дайберг» прийнятих на себе зобов`язань, господарський суд дійшов висновку про істотність порушеного відповідачем зобов`язання. Судом враховано, що наявність у відповідача станом на 01.01.2026 заборгованості за надані у попередній період послуги на суму 672 695,26 грн, а також неповна оплата наданих у січні-червні 2026 року послуг, дозволяє дійти висновку про допущення відповідачем істотного порушення прийнятих на себе зобов`язань. При цьому наслідком порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань є неотримання позивачем плати за надані послуги, на отримання якої позивач розраховував під час укладення договору.

З огляду на викладене господарський суд доходить висновку про наявність передбачених законом підстав для розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018, що має наслідком задоволення заявлених КП «ЖКП «Таїрове» вимог в цій частині позову.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку про правомірність задоволення заявленого комунальним підприємством «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області позову шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Дайберг» заборгованості у розмірі 982 717,32 грн, 3% річних у розмірі 10 579,66 грн, збитків від інфляції у розмірі 30 548,25 грн, а також розірвання договору на послуги з водовідведення №63 від 02.11.2018.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Дайберг» (65497, Одеська область, Одеський район, територіальна громада Таїровська, «Дайберг» житлово-будівельний кооператив, буд. 68; код ЄДРПОУ 35732636) на користь комунального підприємства «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеський район, Одеська область, селище Таїрове, вулиця Перемоги, буд. 40; код ЄДРПОУ 26601323) заборгованість у розмірі 982 717,32 грн (дев`ятсот вісімдесят дві тисячі сімсот сімнадцять грн 32 коп.), 3% річних у розмірі 10 579,66 грн (десять тисяч п`ятсот сімдесят дев`ять грн 66 коп.), збитки від інфляції у розмірі 30 548,25 грн (тридцять тисяч п`ятсот сорок вісім грн 25 коп.), судовий збір у розмірі 14 948,54 грн (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок вісім грн 54 коп.).

3. Розірвати договір на послуги з водовідведення № 63 від 02.11.2018, укладений між комунальним підприємством «Житлово-комунальне підприємство «Таїрове» Таїрівської селищної ради Одеського району Одеської області (65496, Одеський район, Одеська область, селище Таїрове, вулиця Перемоги, буд. 40; код ЄДРПОУ 26601323) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дайберг» (65497, Одеська область, Одеський район, територіальна громада Таїровська, «Дайберг» житлово-будівельний кооператив, буд. 68; код ЄДРПОУ 35732636).

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 29 жовтня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна